Проблемні аспекти імплементації міжнародного гуманітарного права в систему національного законодавства України з огляду на досвід країн НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, підполковник

Проблемні аспекти імплементації міжнародного гуманітарного права в систему національного законодавства україни з огляду на досвід країн нато

Олександр Ковтун слухач гуманітарного інституту

Український народ тривалий час боровся за незалежність та за право мати свою власну державу. В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, питання дотримання норм міжнародного гуманітарного права під час проведення операції Об'єднаних сил набувають особливої актуальності. Оскільки неухильне їх виконання всіма хто залучається до її складу забезпечує Україні високий ступінь довіри в міжнародних відносинах, що дає змогу налагоджувати зв'язки з країнами-членами Євроатлантичного співтовариства, використовувати їх досвід, поглиблювати взаємодію та впроваджувати програми оборонної співпраці, покращувати нормативно-правову базу у сфері безпеки та оборони.

Наразі наша держава продовжує йти до набуття повноправного членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, що визначено в Конституції України [1; 2]. Важливим фактором, що впливає на зближення з цими організаціями, є побудова правової держави та реальна дія принципу верховенства права. Тому імплементацію міжнародного гуманітарного права в систему національного законодавства України слід розглядати як один із чинників наближення до стандартів НАТО та вдосконалення національного законодавства України.

Практичною проблемою в контексті даного питання є імплементація норм міжнародного гуманітарного права на рівні силових структур України. Так, наприклад, В. Дяченко зазначає про абсолютну необхідність у підвищенні правової культури військових [3, с. 59]. Слід також зазначити, що про це йде мова і у Декларації, прийнятій Міжнародним інститутом гуманітарного права у Сан-Ремо [4, с. 617]. З цього випливає питання про необхідність реального та ефективного виконання норм міжнародного гуманітарного права на рівні відповідних структур, а також про формування правової культури військових керівників у конкретно взятому підрозділі.

Більш детально розглядаючи цю проблему, слід зауважити на специфічності міжнародно-правової культури військових керівників, яка полягає у тому, що нормами права неможливо врахувати всі штатні ситуації, а командир планує, приймає рішення, віддає накази, контролює законність дій на підставі рівня своєї правосвідомості з врахуванням приписів міжнародного гуманітарного права імплементованого у національне законодавство.

Вже згадуваний вище В. Дяченко на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних досліджень порівняв рівень правової культури військових керівників різних держав, та прийшов до висновку, що рівень правової культури відносно високий у армії США, достатній у збройних силах деяких західноєвропейських країн, низький в арміях країн колишнього радянського блоку, у тому числі й армії Російської Федерації. Крім того, звернув увагу на те, що зневага до приписів міжнародного гуманітарного права притаманна і Українській армії [3, с. 59].

Актуальна для сучасних збройних формувань нашої країни проблема правової регламентації дійсних військових дій та підвищення рівня міжнародно-правової культури військових керівників армії, мала місце у США після завершення війни у В'єтнамі в зв'язку із морально-правовою невизначеністю цієї війни та процесом реформування збройних сил. Американський дослідник Д. Грехем зазначає, що цю прогалину було вирішено шляхом прийняття Програми Міністерства оборони з права війни, якою встановлено, що виконання норм права війни (implementation) стає частиною політики США у всіх збройних конфліктах міжнародного та не міжнародного характеру. Дана програма включає у себе обов'язкові гуманітарні правила при плануванні і веденні бойових дій, а також межі відповідальності за їх порушення [5, c. 50]. З практичної точки зору слід відзначити, що більшість нормативних актів в галузі права збройних конфліктів США надруковані у доступних джерелах, простою для пересічного військового мовою з поясненням та схемами. Також варто зазначити, що рівень імплементації норм міжнародного гуманітарного права у силових структурах країн Європи та США значно відрізняється від досягнутого державного (конституційного) законодавчого рівня цих країн.

То чому б не використати вже наявний досвід США з даного питання незважаючи на те, що Україна й так виконує свої міжнародні зо- бов'язання в межах підписаних міжнародних угод, у тому числі щодо імплементації норм міжнародного гуманітарного права усіма наявними в її розпорядженні правовими засобами на рівні як конституційного, так і загального законодавства. гуманітарний силовий правовий армія

Ратифікація Україною низки міжнародних договорів стала важливим етапом на шляху входження нашої держави у європейський політико-правовий простір [6]. Європейська практика свідчить, що норми міжнародного права найбільш ефективно застосовуються тоді, коли вони безпосередньо включені у внутрішньодержавне право. І тут Україні слід використовувати кращий досвід країн НАТО щодо імплементації міжнародного гуманітарного права.

Поряд з цим, необхідним є вивчення та дотримання норм міжнародного гуманітарного права військовослужбовцями сил безпеки та оборони України, які виконують бойові завдання, враховуючи здобутки та прорахунки армій країн НАТО. Тому слід звертати особливу увагу саме на підготовку особового складу з правових питань, що стосуються національного та міжнародного законодавства з міжнародного гуманітарного права. Адже якісну підготовку можливо проводити тільки при належній організації всієї правової роботи в відповідних силових структурах.

Процес імплементації міжнародного гуманітарного права в систему національного законодавства України продовжується, адже законотворчість не зупиняється. Вносяться зміни до існуючих нормативно-правових актів, приймаються нові, розробляються проекти майбутніх законів, постанов, рішень. Відповідно тема імплементації міжнародного гуманітарного права в систему національного законодавства України не залишається осторонь.

Та в цьому процесі потрібно вивчати та впроваджувати позитивний досвід країн НАТО, що в подальшому надасть змогу Україні стати повноправним членом Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу з метою забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва за загальними принципами і нормами міжнародного права.

Список використаної літератури

1. Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) Закон України №2680-VII від 7.02. 2019 р.

2. Дяченко В. І. Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство України/ В. І. Дяченко// Наукові записки ХЕПУ, №1 (4), 2016

3. Ханс-Петер Гассер. Добиться принятия государствами гуманитарных договоров // Международный журнал Красного Креста. - 1997. - № 18. - С. 615-625.

4. Graham D. Operational Law - A Concept of Ages // The Army Lawer. - 1987. - Шую - P.46-58.

5. Імплементація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з парв людини в національну правову систему України. Офіційний сайт Міністерства юстиції України

Размещено на Allbest.ru