До питання контролю за станом кіберзлочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжвідомчого НДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України

До питання контролю за станом кіберзлочинності

Гавловський В.Д. кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, головний науковий співробітник

Питання боротьби з кіберзлочинністю в Україні є одним із актуальних викликів сьогодення. Верховною Радою України, зокрема Комітетом з питань правоохоронної діяльності, проводиться значна робота спрямована на підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю.

Для ефективної протидії цьому явищу необхідно мати своєчасну, повну і достовірну інформацію про діяльність правоохоронних органів та стан боротьби з кіберзлочинністю.

Разом з тим, варто відмітити, що не завжди, маючи офіційні статистичні дані про кримінальні правопорушення, можливо об'єктивно оцінити стан злочинності, зокрема це стосується кіберзлочинності. Це обумовлено низкою причин.

Насамперед, на сьогодні, на думку фахівців, жоден комплексний, зокрема і кримінологічний, аналіз не здатний скласти повного уявлення про глобальні масштаби кіберзлочинності.

Насамперед, це явище, за своєю природою, транскордонне. Національне кримінальне законодавство у сфері боротьби з кіберзлочинністю, практика його застосування, підходи до формування кримінальної статистики в країнах різні. Кримінологічні дослідження, як правило, спираються на дані облікованої злочинності, не заглиблюючись у соціальні, економічні, політичні, демографічні, організаційні та інші причини кі- берзлочинності. Крім того, коли обліковується тільки 10-20 % вчинених злочинів, а решту становить латентна злочинність, говорити про офіційну статистику, яка повно й достовірно відображає стан кіберзлочинності, неможливо.

В Україні відсутня офіційна державна статистика, яка б містила відомості про кіберзлочини, що негативно позначається на запобіжних заходах, які мають фрагментарний характер, зумовлюючи труднощі у протидії та боротьбі з таким видом суспільно небезпечних діянь.

Серед причин цього, зокрема, те, що терміном «кіберзлочинність» (визначений лише 2017 р. у Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України») охоплюється широкий спектр правопорушень, ускладнюючи тим самим розробку системи типології або класифікації кіберзлочинності.

Варто відмітити, що більшість дослідників, які вивчають проблему кіберзлочинності, пропонують поділяти кіберзлочини на види залежно від об'єкта та предмета посягання:

нові злочини, що стали можливими завдяки новітнім комп'ютерним технологіям (злочини, передбачені розділом XVI Кримінального кодексу України);

традиційні злочини, що вчиняються за допомогою комп'ютерних технологій та Інтернету.

На сьогодні офіційна державна статистика містить лише відомості першого виду - про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені Розд. XVI КК України, що відображаються у звітах Офісу Генерального прокурора України (Єдиний звіт про кримінальні правопорушення; Єдиний звіт про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення). У 2020 році обліковано 2498 кримінальних правопорушень у цій сфері.

У доктрині кримінологічної науки різні автори наводять різні думки з приводу визначення поняття «латентність злочинів», її форм (видів).

Різновиди у структурі латентної кіберзлочинності за механізмом її утворення:

перший різновид - сукупність злочинів, про факт вчинення яких ні правоохоронним органам, ні потерпілим нічого не відомо. Зарубіжні фахівці, що займаються вивченням кіберзлочинності, називають проблему природної латентності кіберзлочинності «проблемою виявлення».

другий вид - штучна латентність, іменована зарубіжними вченими «проблемою неповідомлення».

третій різновид фахівці іноді визначають терміном «граничні ситуації». Вона становить собою групу тих злочинів, інформація про які стала відома правоохоронним органам, але їх конкретний працівник, без умислу або не маючи достатньої професійної підготовки, дав неправильну юридичну оцінку діянню, не побачивши в ньому ознак складу злочину, а також кіберзлочини не реєструють з різних міркувань (це може здійснюватися з метою створення видимості кримінального благополуччя у регіоні шляхом маніпуляцій зі статистикою), у зв'язку з чим діяння не було обліковано.

Частина потерпілих, заяви яких не внесли до Єдиного реєстру досудо- вих розслідувань (ЄРДР) зі скаргами звертаються до суду та прокуратури.

На сьогодні в Україні відсутні відомості щодо не реєстрації кримінальних правопорушень (кіберзлочинів) до Єдиного реєстру досудових розслідувань. кримінальний законодавство кіберзлочинність латентний

Разом з тим, варто відмітити, що відповідно до даних звіту Державної судової адміністрації України, цього, протягом 2020 року до місцевих судів надійшло, зокрема, 35238 скарг на бездіяльність слідчого, прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань). Загалом же у судах першої інстанції перебували у 2020 році 37826 таких клопотань, скарг, заяв. Із них протягом року було розглянуто 92,8 % (35117). Із розглянутих 64,9 % (22853) задоволено, 10,6 % (3714) повернуто, 16,7 % (5850) відмовлено. Серед задоволених повідомлень, скарг, заяв напевно ж є частина про вчинені у кіберпросторі.

Крім того, відповідно до Звіту про роботу прокурорів, який готується в Офісі Генерального прокурора України, у 2020 році співробітниками органів прокуратури було виявлено та внесено до Реєстру відомостей про вчинені кримінальні правопорушення, раніше не обліковані - 6596.

Разом це складає 29449 клопотань, скарг, заяв отриманих, виявлених та внесених до Реєстру відомостей про вчинені кримінальні правопорушення, що становить 8,2 % від усіх облікованих кримінальних правопорушень у 2020 році (в Україні у 2020 році обліковано 360622 кримінальних правопорушення).

Варто відмітити, що в Україні існує ще один різновид «латентності» кіберзлочинності.

Більш повна інформація про кіберзлочин (двох видів) міститься у відомчій статистичній звітності Національної поліції України, зокрема у Звіті про результати роботи підрозділів Національної поліції України», де окрім, злочинів, передбачених Розділом XVI КК України, зазначається ще низка злочинів, учинених з використанням електронно-обчислювальної техніки, передбачених: ст. 176 КК України, ст. 185 КК України, ч 3,4 ст. 190 КК України, ст. 200 КК України, ст. 229 КК України, ст. 231 КК України, ч. 3,4,5 ст. 301 КК України. Але цей перелік статей КК України є неповним).

На сьогодні КК України містить ще низку статей, у яких вказується, що злочини вчиняються з використанням високих інформаційних технологій. Серед них ст. 376-1 «Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду» (у 2020 р. обліковано 30 кримінальних правопорушень), ст. 120 «Доведення до самогубства» (наприклад, з використанням соціальних мереж), ст. 149 «Торгівля людьми» тощо

Також слід зазначити, що об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, кваліфікований та особливо кваліфікований склад злочину, передбаченого ст. 301 КК України, у цілому збігаються з відповідними ознаками посягання, предметом якого є твори, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 300 КК України). При цьому кримінальні правопорушення, передбачені ст. 301 КК України, вчинені з використанням високих інформаційних технологій, враховуються у звіті, а передбачені ст. 300 КК України - не враховуються.

У 2020 році в Україні кількість виявлених фактів збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів із використанням всесвітньої мережі Інтернет складає 1175 фактів. Ці кримінальні правопорушення також не враховані, як такі, що вчинені у кіберпросторі.

Отже, кримінальні правопорушення, передбачені цими статтями КК України, зареєстровані у ЄРДР, відображені у звітах, але не враховані як злочини, що вчинені з виростанням високих інформаційних технологій, тобто як кіберзлочини.

Висновки

Підсумовуючи викладене вище можна зазначити, що організаційна і правова регламентація контролю за діяльністю правоохоронних органів України потребує подальшого удосконалення їхньої діяльності щодо звітно-реєстраційної дисципліни.

І в першу чергу необхідно визначитися з критеріями щодо віднесення кримінальних правопорушень до категорії кіберзлочинів із подальшою розробкою статистичної звітності про зареєстровані кіберзлочини, про осіб, які їх вчинили, та результати боротьби з кіберзлочинністю.

Аналіз такої статистичної звітності надав би можливість проаналізувати динаміку цього виду злочинності, структуру злочинності, стан криміногенної ситуації у цій сфері та розробляти на їхній основі організаційно-правові заходи для більш ефективної протидії кіберзлочинності в Україні.

Размещено на Allbest.ru