Особливості відповідальності перевізника за зобов’язаннями, що випливають із договору перевезення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Західноукраїнського національного університету

Особливості відповідальності перевізника за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення

Лукасевич-Крутник І.С. доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри цивільного права і процесу

м. Тернопіль, Україна

В умовах оновлення цивільного законодавства України [1] актуального значення набувають дослідження окремих аспектів правового регулювання договірних зобов'язань, в тому числі договірних зобов'язань з надання транспортних послуг. Значна кількість судових спорів в сфері перевезень свідчить про потребу більш ґрунтовного теоретичного аналізу правового регулювання відповідальності сторін за порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення.

Згідно з загальними положеннями ЦК України про відповідальність за порушення зобов'язання боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України) [2].

Для відповідальності за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення, характерним є те, що компенсація завданих збитків відбувається в розмірі фактичної шкоди (реальних збитків, тобто втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права - ч. 1 ст. 22 ЦК України), без врахування упущеної вигоди. Це правило прописано в нормах національного тран - спортного законодавства та міжнародних нормативно-правових актів в сфері перевезень, а також в окремих випадках врегулювання відповідальності перевізника нормами ЦК України.

Яскравим прикладом обмеженої відповідальності перевізника за завдані збитки є положення ч. 2 ст. 924 ЦК України, відповідно до якого перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Норма про відшкодування перевізником фактичної шкоди за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти деталізована в положеннях транспортного законодавства (п. 114 СЗ України, п. 136 САТ УРСР, п. 195, 196 СВВТ СРСР, ст. 179, 182 КТМ України та ін.). Так, відповідно до п. 20.1.1., п. 20.1.2. Правил повітряних перевезень вантажів відповідальність перевізника при перевезеннях повітряним транспортом обмежена нормами, що встановлені в Правилах повітряних перевезень вантажів, та договором перевезення, і за будь-яких обставин не може перевищувати суми доведених збитків. Перевізник не несе відповідальності за непрямі, побічні, опосередковані збитки, неодержану вигоду (прибутки). Якщо неможливо визначити, де мало місце знищення, втрата, ушкодження чи затримка в доставці вантажу, перевізник несе відповідаль - ність згідно з тими правилами (конвенціями), що застосовуються до такої частини перевезення, де знищення, втрата, ушкодження чи затримка в доставці вантажу могли статися і при цьому завдана найбільша шкода. договірний зобов'язання транспортний судовий

Про те, що завдані збитки при здійсненні перевезення відшкодовуються лише в розмірі реальних збитків, зазначається і в матеріалах судової практики. Так, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 р. у справі № 706/596/15-ц ФОП ОСОБА_8 несе перед позивачем відповідальність як перевізник за разовим договором перевезення вантажу автомобільним транспортом. Разом з тим, відповідно норм права відшкодовувані збитки мають бути реальними та їх розмір має бути належним чином встановлений [3].

Іншою судовою справою, яка свідчить на користь того, що збитки, завдані порушенням зобов'язань, що випливають із договору перевезення, повинні відшкодовуватись лише у розмірі реальних збитків, є наступна.

Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 р. у справі № 916/746/18, 01.11.2013 р. Компанією «CANDY HOOVER EUROASIA EV GERECLERI SAN. VE TIC. A.S.» як замовником (позивач) та спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відпо - відальністю «Дунай - Транзіт» як виконавцем (відповідач) укладений договір № AFP 060-02.13 про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів за дорученням замовника. У пункті 6.7 Договору встановлено, що виконавець несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення з відшкодуванням всіх збитків або штрафів, що виникли чи пред'явлені в результаті його дій чи упущень.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 21 453,39 євро завданих збитків, у зв'язку з втратою вантажу при його перевезенні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.08.2018 у справі № 916/746/18, яке залишено без змін постановою Південно- західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 р., позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 р. у цій справі касаційну скаргу ТОВ «Дунай - Транзіт» залишено без задоволення, а рішення попередніх судових інстанцій - без змін [4].

Транспортним законодавством може бути встановлена верхня грошова межа відповідальності перевізника за збереження вантажу чи багажу [5, с. 182].

Відповідальність авіаперевізника у разі знищення, втрати, пошкодження або затримки перевезення зареєстрованого багажу обмежується сумою 1131СПЗ (п. 2 Гл. 5 Розділу XXVI Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу), вантажу - сумою 19 СПЗ за один кілограм брутто. При визначенні суми відповідальності перевізника вага, яка враховується, обмежується вагою відповід - ного втраченого місця чи частини вмісту вантажу, знищення, втрати чи ушкодження упаковки чи упаковок (п. 20.5.1 Правил повітряних перевезень вантажів).

Відповідно до ст. 181 КТМ України обмеження відповідально - сті перевізника при незазначеній вартості вантажу, що перевозиться морським транспортом становить 666,67 розрахункових одиниць або 2,0 розрахункових одиниць за один кілограм маси брутто пошкодженого, зіпсованого вантажу або вантажу, якого не вистачає, залежно від того, яка сума вища, за винятком вартості контейнера або іншого транспортного пристрою відправника (фрахтувальника).

Натомість згідно з ч. 2-5 ст. 194 КТМ України відповідальність перевізника за втрату або пошкодження каютного багажу ні в якому разі не перевищує 1800 розрахункових одиниць на пасажира у відношенні перевезення в цілому. Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження автомашини, включаючи весь багаж, що перевозиться в автомашині чи на ній, ні в якому разі не перевищує 10000 розрахункових одиниць за автомашину щодо перевезення в цілому. Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження іншого багажу, ніж той, що зазначено вище, ні в якому разі не перевищує 2700 розрахункових одиниць на пасажира у відношенні перевезення в цілому. Перевізник і пасажир можуть шляхом точно вираженої письмової угоди встановити більш високі межі відповідальності, ніж ті, що передбачені частинами 1-4 ст. 194 КТМ України.

Отже, особливістю відповідальності за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення, є обмеження відповідальність перевізника за завдані збитки у розмірі фактичної шкоди.

Література

1. Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ: Видавничий дім «АртЕк», 2020. 128 с.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

3. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 р. у справі № 706/596/15-ц

4. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 р. у справі № 916/746/18.

5. Цивільний кодекс України: науково -практичний коментар: пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій України, науковців, фахівців. - Т. 9, ч. ІІІ: Послуги. Перевезення. Транспорте експедирування. Зберігання / С. Є Морозова, І. С. Лукасевич-Крутник та ін.; за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Харків: «ЕКУС», 2020. 456 c.

Размещено на Allbest.ru