Мережеві технології як домінанта сучасних соціально-політичних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мережеві технології як домінанта сучасних соціально-політичних процесів

Данильян О.Г., доктор філософських наук,

професор, завідувач кафедри філософії Національного

юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Дзьобань О.П., доктор філософських наук, професор,

головний науковий співробітник НДІ інформатики і

права НАПрН України»

Сучасне суспільство характеризується радикальним збільшенням впливу інформаційної складової на соціально-політичні, зокрема парламентські, процеси. Виробляючи нормативні визначення дійсності, формуючи потреби, погляди, оцінки й переваги, інформаційна діяльність є однією з конститутивних складових соціально-політичної реальності. Поява нових інформаційних, зокрема мережевих, технологій закладає міцну основу для розвитку нових напрямків парламентаризму в умовах децентралізації державної влади.

Мережеві практики здійснення парламентського контролю в Україні мають низку особливостей, які задаються характером соціальних практик у кіберпросторі і мережевою, потоковою організацією віртуального простору.

Сучасне суспільство поступово стає все більш інформаційним, не лише через те, що воно насичується інформацією та інформаційними технологіями, а й тому, що його соціально-політичний розвиток залежать від володіння адекватною інформацією та від уміння правильно користуватися нею. Головну роль у цій царині відіграє інформація, причому точна, доступна і своєчасна. На цій підставі інформація перетворюється на третій вид ресурсів, поряд з речовиною й енергією.

У міру освоєння і всебічного розвитку інформаційної сфери, суспільство й держава на своєму шляху зустрічають цілу низку труднощів, що призводить до проблеми формування у політичної еліти інформаційної культури, від рівня якої залежить спроможність законодавця адекватно реагувати на зміни, що відбуваються в адміністративно-територіальній царині.

Мережеві практики забезпечення парламентського контролю визначаються функціональним призначенням, а не місцем, у якому знаходяться об'єкти такого контролю. Місця (території) тепер визначаються похідними від функціональних вузлів інформаційної мережі. Іншими словами, рішення приймаються в мережі, але здійснюються локально й територіально. Подія «на місці» стає похідною від події у мережевому вузлі. Ця особливість лежить в основі сутності практик забезпечення парламентського контролю.

Основоположною якістю кіберпростору є залежність його формальних характеристик від уявлень і схильностей його творців (їх знань та умінь, професійних навичок і звичок, рівня інтелектуального розвитку, етичних поглядів і естетичних потреб, форм і способів взаємного спілкування в рамках спільноти професіоналів-кібернетчиків і за її межами). При цьому він має абсолютно особливі якості: безпросторовість (існування ніде) і припинення дії фізичних законів. Такі спостереження залежності якостей мережі від особливостей її творців і її безпросторовість також важливо брати до уваги при аналізі мережевих практик, застосовуваних у соціально-політичній діяльності.

У пошуках особливостей практик забезпечення парламентського контролю важливо звернути увагу на те, що в кіберпросторі відбувається дестабілізація соціального нормативного регулювання. Усе частіше регулятором відносин стає не норма, а цінність. Нормативне регулювання опирається на багатофакторну регуляцію, воно не може без неї обійтися, а змушене сприймати і продовжувати вироблені в ній тенденції, йти тим же курсом. Однак такі види нормативного регулювання, як правове, моральне й релігійне, мають високу здатність чинити опір «диктатурі інтересів і цінностей». Це особливо важливо, коли інтереси стрімко оновлюються, а цінності відзначаються консервативністю, що спостерігається у сучасній вітчизняній соціально-політичній реальності практично повсюдно.

Ускладнення соціальних взаємодій і зростання їх інтенсивності в умовах кіберпростору обумовлені матричною природою мережевого простору, що призводить до високої варіативності соціально-політичних практик. Мережевий комунікативний простір виробляє свою упорядкованість, представлену новою системою соціальних обмежень комунікацій. Інтереси суб'єктів залишаються, розвиваються і примножуються, а значить, зберігається і примножується необхідність деякої упорядкованості як гаранта безпечної взаємодії в мережі. Такому стану властивий високий ступінь спонтанності, випадковості, неорганізованості соціально-політичних взаємодій.

У даний час активно формується нова глобальна соціально-політична реальність, яка діалектично поєднується з локальною соціально-політичною реальністю. Світ на глобальному й на локальному рівнях стикається з ускладненням соціокультурної динаміки суспільства, небаченими раніше біфуркаціями. В умовах глобалізації конкретні культури, піддаючись змінам, починають не тільки активно протидіяти, але й рефлексувати, прагнучи підтримувати свою ідентичність. Зі свого боку місцеві, культурні особливості, представлені, у тому числі, у персональних, локальних мережах, впливають на характер рефлексії самої глобалізації, того соціуму, який продукує глобальні віртуальні мережі або прагне долучитися до вже наявних.

Нові соціально-політичні реалії несуть політичну невизначеність і ризики. Сучасному соціальному суб'єктові доводиться жити без стійких орієнтирів, довготривалих чинників порядку, загальновизнаних авторитетів. Зростає обізнаність про те, що нові політичні реалії перестають бути однозначно «хорошими» або «ворожими»; вони амбівалентні, оскільки несуть у собі не лише очевидні блага, але й часом приховані небезпеки і навпаки.

Крім того, у соціально-політичному житті суспільства зароджується більш складне, рефлексивне осмислення свободи - «парадоксальна свобода». Її сутнісними характеристиками є неминуче нав'язування і прийняття на себе відповідальності за явні та латентні наслідки ризиків: соціальний суб'єкт виявляється поставленим у такі умови життя, коли необхідно постійно вибирати, просто не можна не вибирати щось або когось з урахуванням фактора негайного або відкладеного, явного або латентного ризиків. Оцінки зробленого вибору у соціально-політичному просторі активно варіюються і змінюються у часі. Вибір, який виявився функціональним, ефективним для одного локалізованого простору, не є універсальним для інших. Девіація в одному ціннісно-нормативному просторі стає інновацією в іншому. Нормою практик забезпечення переважної більшості соціально-політичних, зокрема парламентських, процесів стає «свобода ризику».

Новий порядок веде до появи принципово нових форм соціального протесту, що мають своєрідний глобальний дискурс. Якщо раніше основу протесту складали інституціалізовані колективні актори, то тепер їм на зміну приходить так звана «конвергенція різних типів акторів». В умовах мережевого суспільства значно складніше впливати на вкрай радикальні, неінституціалізовані форми протесту, нові форми яких сьогодні зароджуються й реалізуються насамперед у мережевому просторі Інтернету.

Мережа Інтернет становить простір найбільшої щільності та інтенсивності комунікації. Різні типи соціальних структур, що задаються спрямованістю, щільністю й інтенсивністю інформаційних потоків, зумовлюють різні форми координації у соціумі, які суттєво відрізняються за рівнем традиційної соціальності - на тлі абсолютної соціальності інститутів, приватної та ситуативної соціальності інтеракцій, відносної соціальності мереж потоки постають як феномени антисоціальні або аль- терсоціальні. Саме у соціально-політичному просторі мережі тиск з боку девіацій посилюється і трансформується все швидше. Тому, є усі підстави стверджувати, що мережевий кіберпростір є епіцентром зростання різних інформаційних загроз для реалізації адекватного сучасним потребам в умовах децентралізації державної влади парламентського контролю.

Таким чином, традиційні соціально-політичні практики ускладнюються через розвиток віртуальної соціальної реальності кіберпростору. Сучасні комунікаційні процеси ведуть до інформаційної надмірності й посилення «розлому» між віртуальним і реальним світами, що позначається на зростанні умовності мережевих соціально-політичних практик.

Мережеві технології - одна з гострих соціокультурних проблем сучасного суспільства, яка має системний характер і торкається діяльності практично усіх політичних інститутів і підсистем; у контекст її впливу потрапляють ключові соціально-політичні процеси, що відбуваються у суспільстві.

Ключовим фактором ризику для політичної системи соціуму виступають масштабні соціокомунікативні та соціокультурні трансформації, що несуть у собі низку негативних наслідків. В останні роки чітко фіксуються дезорганізаційно-дисфункційні тенденції, безпосередньо пов'язані з високими швидкостями інформаційних змін.

Надлишок низькоякісної інформації, який спостерігається на даному етапі розвитку суспільства, є не єдиною проблемою у даному контексті. У дану проблематику також входить проблема формування відповідного рівня політичної й інформаційної культури, який перешкоджав би виникненню стресових ситуацій при «зануренні» у новітні інформаційні технології.

Мережеві технології в умовах сучасного суспільства - це необхідність, яка стає атрибутом сучасного соціально-політичного життя і вимагає невпинної роботи з інформацією, взаємодії з різними експертними системами, делокалізації дій, забезпечення свободи та мінімізації ризиків.

мережевий парламентський контроль

Размещено на Allbest.ru