Суспільна цінність заохочувальних норм в проекті нового Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУСПІЛЬНА ЦІННІСТЬ ЗАОХОЧУВАЛЬНИХ НОРМ В ПРОЕКТІ НОВОГО КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Хряпінський П.В., доктор юридичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

професор кафедри публічного права Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного технічного університету «Дніпровська політехніка»

м. Дніпро, Україна

Останнім часом кримінально-правова наука перебуває в стані ренесансу ідей реформування кримінального законодавства. Цей процес зумовлений роботою над проектом нового Кримінального кодексу України, що надихає на творчі пошуки інноваційних заходів і засобів протидії злочинам. Робоча група з питань розвитку кримінального законодавства під керівництвом Ю.В. Бауліна та М.І. Хавронюка завершила обговорення Загальної частини та більшості розділів Особливої частини нового Кодексу. Текст проекту нового Кримінального кодексу України опубліковано станом на 31 травня 2021 року [1]. По мірі готовності та узгодження нових розділів проекту Кримінального кодексу вони публікуються на відповідному сайті з попередніми версіями проекту Кримінального кодексу України. З огляду на вищезазначене актуальності набуває розуміння суспільної цінності такого різновиду нетипових норм як заохочувальні кримінально-правові норми. Вказані норми стимулюють осіб, що за різних обставин опинилися в сфері кримінально-правового регулювання, вчиняти правомірні суспільно-корисні діяння, які у визначений законом спосіб мінімізують кримінально-правове обтяження. Вважаємо абсолютно вдалим визначення в статті 1.1.2. проекту, що Кримінальний кодекс України має своїм завданням убезпечення правовими засобами прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства, держави і міжнародного співтовариства від кримінальних правопорушень. Завдання Кримінального кодексу України досягається шляхом: а) стимулювання осіб до правомірної поведінки; б) застосування кримінально-правових засобів; в) ресоціалізації і реінтеграції осіб, які вчинили злочини.

Одним із новітніх векторів наукових досліджень, як зазначається дослідниками, є застосування аксіологічного підходу до різних суспільних феноменів. Адже будь-яке явище або процес, що відбуваються в соціумі, так чи інакше чином впливають на його розвиток, набуваючи позитивного або негативного соціального значення [2, с. 249]. Цінності є характеристиками тих чи інших предметів, що виражають їх значущість у відношенні до конкретного суб'єкта (окремої особи, групи осіб, суспільства чи людства в цілому), тобто є цілком об'єктивними, а не творами людської уяви [3, с. 223]. Відтак, кримінально-правові цінності носять об'єктивний характер та лежать у площині здебільшого особливостей норм-заборон, що розкривають їх охоронну спрямованість, закріплюють ознаки діянь, що негативно впливають на суспільні відносини, завдаючи їм фактичної шкоди або створюючи реальну можливість її заподіяння. Заохочення є нетиповими нормами кримінального права, що у залежності від суспільної цінності правомірної поведінки особи виключають, звільняють (не призначається покарання) або пом'якшують примусові обмеження у реалізації прав чи свобод людини, що застосовується до особи, засудженої обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення (ст. 3.1.1. КК).

Серед важливих суспільних цінностей заохочувальних норм, насамперед, зазначимо: органічну єдність з заборонними нормами щодо реалізації завдань кримінального законодавства; своєрідне місце в сучасній кримінально-правовій системі України; безпосередню спрямованістю на запобігання кримінальних правопорушень в межах кримінального законодавства. Особливу цінність набуває реалізація суб'єктивного права на захист від кримінальних правопорушень інших небезпечних посягань на правоохоронювані інтереси, а також стимулювання правомірної посткримінальної поведінки [4, с. 895]. Диспозитивний метод як новітній інструментарій кримінально -правового регулювання має розглядатися як суспільна цінність оскільки він акумулює в собі вільний вибір варіанту правової поведінки, що схвалюється суспільством та інше.

В проекті нового КК заохочувальними нормами, що стимулюють осіб до правомірної поведінки виступають:

1) обставини, що виключають протиправність діяння (Розділ 2.7 КК), а саме: стаття 2.7.2. КК Необхідна оборона; стаття 2.7.3. Використання захисного засобу, що вражає автономно; стаття 2.7.4. Затримання особи, яка вчинила протиправне посягання; стаття 2.7.5. Крайня необхідність; стаття 2.7.6. Виправданий ризик; стаття 2.7.7. Заподіяння шкоди за згодою особи; стаття 2.7.8. Заподіяння шкоди під час занять спортом; стаття 2.7.9. Виконання професійних або службових обов'язків; стаття 2.7.10. Виконання законного наказу або розпорядження; стаття 2.7.11. Суперечність (колізія) обов'язків; стаття 2.7.12. Виконання спеціального завдання із запобігання чи розкриття злочинів організованої групи; стаття 2.7.13. Застосування фізичного впливу, спеціальних засобів, зброї; стаття 2.7.14. Помилка щодо обставини, яка виключає протиправність діяння;

2) остаточне припинення суб'єктом злочину за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, а саме: стаття 2.4.4. добровільна відмова при незакінченому злочині; стаття 2.4.5. Добровільна відмова при незакінченому злочині, вчиненому у співучасті;

3) дійове каяння у вчиненому кримінальному правопорушенні, у тому числі неповнолітніх осіб, а саме: стаття 3.2.2. Обставини, які пом'якшують покарання за злочин та проступок: а) добровільне зізнання особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про вчинене кримінальне правопорушення; б) сприяння розкриттю та розслідуванню кримінального право - порушення; в) розкаяння у вчиненому кримінальному правопорушенні; г) надання допомоги потерпілій особі після вчинення кримінального правопорушення; д) добровільна реституція та компенсація;

4) звільнення від покарання (Розділ 3.3.), а саме: відмова держави застосовувати покарання до особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, з підстав, передбачених цим КК. Видами звільнення від покарання є: а) непризначення покарання; б) невиконання призначеного покарання; в) відстрочення виконання призначеного покарання; г) зупинення виконання покарання. Згідно до статті 3.3.2. Непризначення покарання у зв'язку з позитивною поведінкою особи після вчинення кримінального правопорушення. кримінальне право заохочувальний правомірний

5) не призначається покарання особі, яка вперше вчинила проступок або злочин 1-2 ступенів, якщо вона: а) щиро покаялася, б) добровільно здійснила реституцію та/або компенсацію і в) примирилася з потерпілою особою. Не призначається покарання особі, яка вперше вчинила проступок або злочин 1-2 ступенів, якщо вона: а) щиро покаялася, б) сприяла розкриттю та розслідуванню кримінального правопорушення і в) добровільно здійснила компенсацію шкоди, завданої територіальній громаді або державі;

6) непризначення покарання у зв'язку з позитивною поведінкою особи після вчинення кримінального правопорушення (стаття 3.3.2. КК). Не призначається покарання особі, яка вперше вчинила проступок або злочин 1 -2 ступенів, якщо вона: а) щиро покаялася, б) добровільно здійснила реституцію та/або компенсацію і в) примирилася з потерпілою особою. Не призначається покарання особі, яка вперше вчинила проступок або злочин 1 -2 ступенів, якщо вона: а) щиро покаялася, б) сприяла розкриттю та розслідуванню кримінального правопорушення і в) добровільно здійснила компенсацію шкоди, завданої територіальній громаді або державі. Не призначається покарання особі, яка вперше вчинила злочин, передбачений статтею 110-2, 111, 114, 258 (в частині погрози), 258-5 цього Кодексу, за відсутності ознак складу злочину, що підвищують тяжкість злочину (статті 2.1.12, 2.1.15, 2.1.16, статті книг 4-8 цього Кодексу), якщо вона: а) добровільно повідомила про вчинення злочину орган правопорядку, б) щиро покаялася і в) до повідомлення їй про підозру сприяла розкриттю та розслідуванню злочину, у результаті чого було відвернено настання шкоди від злочину. Не призначається покарання особі (крім організатора), яка вперше вчинила злочин, передбачений статтею 255, 258-3, 260 цього Кодексу, за відсутності ознак складу злочину, що підвищують тяжкість злочину (статті 2.1.12, 2.1.15, 2.1.16, статті книг 4-8 цього Кодексу), якщо вона: а) добровільно вийшла з незаконної групи (організації, формування), б) добровільно повідомила про створення незаконної групи (організації, формування) орган досудового розслідування або прокурора, в) щиро покаялася і г) до повідомлення їй про підозру сприяла розкриттю злочину та отриманню доказів його вчинення. Не призначається покарання особі, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 199, 204, 216, 224, 227, 263, 263-1, 265, 265-1, 267-1, 268, 307, 309, 311, 321, 321-1 цього Кодексу (за винятком збуту предметів, незаконний обіг яких є кримінальним правопорушенням), за відсутності ознак складу злочину, що підвищують тяжкість злочину (статті 2.1.12, 2.1.15, 2.1.16, статті книг 4-8 цього Кодексу), якщо вона: а) добровільно повідомила про вчинення кримінального правопорушення орган правопорядку, б) щиро покаялася, в) добровільно видала органу правопорядку предмет, щодо якого вона здійснювала незаконні дії, і г) вказала джерело його набуття чи іншим чином сприяла розкриттю кримінального правопорушення і отриманню доказів його вчинення та інші випадки, передбачені ч. 6 -9 цієї статті. Вирішення питання про непризначення покарання у зв'язку з позитивною поведінкою особи після вчинення кримінального правопорушення, у випадках, передбачених частиною 1 цієї статті, здійснюється на підставі угоди про примирення, а у випадках, передбачених частинами 2-9 цієї статті, - на підставі угоди про співпрацю.

Література