Підстави криміналізації суспільно небезпечних посягань у сфері державної охоронної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДСТАВИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ПОСЯГАНЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сийплокі М.В.

доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права і процесу Ужгородського національного університету

м. Ужгород, Україна

Поняття «підстави криміналізації» визначає різноманітні соціальні процеси, що відбуваються в житті суспільства, розвиток яких породжує об'єктивну необхідність кримінально-правової охорони певних цінностей. До таких обставин можуть бути віднесені, наприклад, суттєва та раптова зміна соціальних, економічних або політичних обставин у результаті надзвичайних подій або такий розвиток суспільства, що визначає особливу небезпечність деяких дій. Однак законодавча діяльність у нашій країні свідчить про те, що ухваленню законів про кримінальну відповідальність не завжди передує належний і глибокий аналіз передумов криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь. Нерідко висновок про доцільність зміни кримінального закону ґрунтується на сприйнятті окремих подій, що мають випадковий характер. У зв'язку з цим розрізняються поняття «підстави криміналізації», що виражають суспільну необхідність використання регулятивних і запобіжних заходів кримінального права до певної групи відносин, і «криміналізаційний привід», що визначає одиничну (а отже, деякою мірою й випадкову) подію, яка зрушує процес криміналізації.

Подальші дослідження проблем криміналізації дозволили значно розширити коло факторів, які обумовлюють обсяг, характер і самі способи криміналізації. До них належать такі: 1) високий ступінь суспільної небезпечності діянь; 2) неврегульованість відповідальності за ці діяння в кримінальному законі; 3) можливість впливу на них кримінально-правовими засобами; 4) наявність матеріальних ресурсів для реалізації кримінально-правового впливу; 5) необхідність кримінально-правових гарантій охорони деяких конституційних прав і установок; 6) міжнародно-правові зобов'язання; 7) об'єктивні закономірності життя й суспільства; 8) загальні закони управління; 9) рівень розвитку науки й техніки; 10) рівень суспільної правосвідомості; 11) рівень суспільної психології; 12) історично сформовані традиції розуміння злочинного та незлочинного; 13) визначеність і єдність термінології; 14) співвідношення санкції та економія репресії; 15) поведінка потерпілого [1, с.80].

Найбільш розгорнуту класифікацію принципів криміналізації запропонував Г. А. Злобін. Він поділяє їх на: 1) ті, що виявляють об'єктивну необхідність і політичну доцільність установлення кримінальної відповідальності (соціальні й соціально -психологічні принципи криміналізації: суспільна небезпека, відносна поширеність діяння, співвідношення позитивних і негативних наслідків криміналізації, кримінально- політична адекватність криміналізації); 2) ті, що обумовлюються вимогою внутрішньої логічної несуперечності норм права (системно-правові принципи). Останні підрозділяються, у свою чергу, на такі: 1) загально-правові системні принципи криміналізації, пов'язані з вимогою несуперечності системи норм кримінального та інших галузей права (принципи конституційної адекватності, міжнародно-правової необхідності та допустимості криміналізації й процесуальної здійсненності переслідування); 2) кримінально-правові, обумовлені внутрішніми закономірностями системи чинного кримінального законодавства (принципи відсутності прогалин закону та не надмірності заборони, визначеності та єдності термінології, повноти складу й економії репресії) [2, с. 210-240].

Цікавою є класифікація факторів криміналізації, запропонована О.І. Коробеєвим. Він усі фактори, що служать підставами встановлення кримінально-правової заборони, зводить у три відносно самостійні групи: 1) група юридико-кримінологічних підстав, до якої належать ступінь суспільної небезпечності діянь, їх відносні поширеність і типовість, динаміка діянь з урахуванням причин, що їх породжують, та умов, можливість впливу на них кримінально-правовими засобами за відсутності можливості боротьби іншими заходами, а також можливості системи кримінальної юстиції; 2) соціально-економічні підстави: заподіюваний діяннями збиток, відсутність негативних наслідків кримінально-правової заборони та наявність матеріальних ресурсів для його реалізації; 3) соціально-психологічні підстави: рівень суспільної правосвідомості та психології й історичні традиції. Класифікаційним критерієм тут виступають зміст факторів, їхня внутрішня природа та співвіднесення їх із різними сферами життя суспільства. криміналізація правова заборона злобін

До підстав кримінально-правової заборони належать такі: суспільна небезпечність - неможливо встановити універсальний критерій, за яким можна було б визначити достатню для криміналізації ступінь суспільної небезпечності. Під час обговорення кожної кримінально - правової новели необхідно вирішувати питання про наявність такої в конкретному виді діянь. Суспільною небезпечністю охоплюється наявність достатньо серйозної матеріальної або моральної шкоди, заподіюваної потерпілому, що впливає на пеналізацію і не є самостійною підставою криміналізації; типовість і достатня поширеність антигромадської поведінки, але з урахуванням ступеня їх суспільної небезпечності; динаміка суспільно небезпечних діянь з урахуванням причин та умов, що їх породжують, і необхідність впливу кримінально- правовими заходами; при цьому необхідно враховувати, що кримінальна репресія - крайня форма протидії найнебезпечнішим формам девіантної поведінки. Криміналізація діяння є доречною тоді, коли немає й не може бути норми, що досить ефективно регулює відповідні відносини методами інших галузей права; врахування можливостей системи кримінальної юстиції в протидії тим або іншим формам антигромадської поведінки і як їх складова - наявність матеріальних ресурсів для реалізації кримінально-правової заборони; співвідношення позитивних і негативних наслідків криміналізації.

Група соціально-психологічних підстав криміналізації, до яких належать рівень суспільної правосвідомості й психології та історичні традиції, посідає особливе місце в механізмі кримінальної законотворчості у зв'язку з тим, що вони прямо вказують законодавцеві на обмеження, пов'язані з використанням криміналізації під час здійснення кримінальної політики (якість криміналізації). Оголошення діяння кримінально караним має схвалюватися суспільством. У кожному конкретному випадку перед введенням або зняттям кримінально-правової заборони необхідно ретельно вивчати правові уявлення у суспільстві щодо діяння, яке підлягає криміналізації. Однак оцінка суспільної думки не повинна обмежуватися тільки правовими ідеями. Є необхідним вивчення історичних, моральних та інших уявлень, суттєвих для кожного конкретного випадку [3, с. 64-71].

Не дивлячись на різноманітність підходів до факторів криміналізації всі без винятку дослідники головним її критерієм визнають суспільну небезпечність діяння. На цьому наголошують і сучасні дослідники цієї проблеми [4, с. 27; 5, с. 49-53; 6, с. 714-729]. М. І. Хавронюк навіть називає її єдиною підставою криміналізації діянь (окрім підстав, він виділяє також умови криміналізації) [7, с. 55] . Ми підтримуємо таку позицію.

На підставі викладеного, вважаємо підставою криміналізації діянь, які посягають на державну охоронну діяльність, слід визнавати суспільну небезпечність таких діянь, ступінь якої вимагає організації кримінально-правової боротьби з кримінальними правопорушеннями. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака кримінального право - порушення полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відноси - нам, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди.

Суспільна небезпечність того чи іншого діяння має індивідуальний характер. Її аналіз необхідно проводити стосовно кожного окремого складу кримінального правопорушення.

Література