Особливості реалізації туристом права на відмову від договору про надання туристичних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра цивільно-правових дисциплін юридичного факультету

Львівського державного університету внутрішніх справ

Особливості реалізації туристом права на відмову від договору про надання туристичних послуг

Андрусів У.Б.

кандидат юридичних наук, доцент

Туризм є невід'ємною частиною життя сучасної людини, здатної як відновити її фізичні сили, так і задовольнити інтелектуальні та духовні потреби.

Правовим засобом досягнення основної мети туризму, яка полягає у забезпеченні туристів якісними туристичними послугами, є цивільно- правовий договір. Законодавець для позначення відносин, які виникають між туристом та суб'єктом туристичної діяльності, використовує термін «договір на туристичне обслуговування». На наше переконання, суті та правовій природі договору, який опосередковує надання туристичних послуг, відповідає позначення «договір про надання туристичних послуг» [1, с. 104-105].

Під час укладення договору про надання туристичних послуг неможливо спрогнозувати всі ймовірні варіанти розвитку подій. На практиці нерідко трапляються випадки, коли за тих чи інших обставин виконання договору стає неможливим або одна зі сторін втрачає до нього інтерес. З метою унормування таких ситуацій та убезпечення від настання негативних наслідків для контрагентів договірного зобов'язання, на законодавчому рівні закріплений інститут відмови від договору.

Загальні положення про відмову від договору регламентовані у ст. 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Як випливає з приписів ч. 3 цієї норми, договір може бути розірваним у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Це нормативне положення кореспондується зі ст. 615 ЦК України, якою визначена заборона односторонньої відмови від зобов'язання, за винятком випадків, коли право на таку відмову встановлено договором або законом [2].

У самому загальному вигляді зміст відмови від договору у повному обсязі можна визначити як визначену законом або договором реалізацію особою суб'єктивного права на вчинення правомірної дії, спрямованої на припинення договірного правовідношення. Відмову від договору необхідно розглядати як одночасну відмову від прав та обов'язків.

Солідаризуємося з позицією тих вчених, які, враховуючи характер волевиявлення суб'єкта, який здійснює право на односторонню відмову від договору, наслідки такої відмови, розглядають її як односторонній правочин [3, с. 234]. Відмова від договору є способом припинення (розірвання) договірних зобов'язань управомоченою особою в односторонньому порядку, для здійснення цього суб'єктивного права не вимагається звернення до суду з відповідною вимогою.

З'ясувавши зміст та правову природу інституту відмови від договору, зосередимо увагу на особливостях здійснення права на відмову від договору про надання туристичних послуг туристом, як найслабшої сторони досліджуваних правовідносин.

З аналізу положень ст. 20 Закону України «Про туризм» вбачається, що законодавець визначає дві підстави відмови туриста від договору про надання туристичних послуг. Так, туристу надана можливість відмовитися від договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) у зв'язку зі зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору (ч. 7-8). Крім того, до початку подорожі турист може відмовитися від виконання договору (незалежно від причини такої відмови) за умови відшкодування тур - оператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою (ч. 10) [4].

Законодавець не визначив момент, з якого договір, від якого в односторонньому порядку відмовилася одна зі сторін, вважається припиненим. Вважаємо, що у разі відмови туриста від договору про надання туристичних послуг з підстав, визначених зазначеною статтею, договір вважається розірваним з моменту одержання туроператором і (або) турагентом повідомлення туриста про таку відмову.

За таким критерієм як підстава виникнення відмова туриста від договору про надання туристичних послуг поділяється на:

- відмову, яка виникає незалежно від порушень умов договору контрагентом. Нерідко трапляються випадки, коли після укладення договору та сплати вартості туристичних послуг, туристи з незалежних від них обставин не можуть скористатися відповідними послугами. За таких обставин, відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України «Про туризм» турист вправі відмовитися від виконання договору. Однак туроператори, порушуючи цей законодавчий припис, відмовляються повертати туристам сплачені за договором платежі.

Прикладом може слугувати справа № 761/3395/19. Позивач звернувся до суду із позовом до туроператора та турагента про стягнення збитків та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що після укладення договору про туристичне обслуговування дружина позивача отримала травму, проте у задоволені вимоги про повернення сплачених коштів за туристичні послуги у зв'язку з відмовою від договору було відмовлено.

В аналізованій справі суд дійшов правильного висновку, що відповідачі зобов'язані були повернути позивачу кошти за мінусом реально понесених витрат на придбання туру [5];

- відмову, що є наслідком порушення, яке допущено туропера- тором/турагентом. Критично оцінюємо позицію С. С. Панченко, що одностороння відмова від договору допускається лише у разі відсутності порушень умов договору іншою стороною [6, с. 45]. Приклади односторонньої відмови туриста від договору з наведеної підстави є у судовій практиці. Так, у справі № 177/1522/17 суд встановив правомірність відмови позивача від договору про надання туристичних послуг у зв'язку із порушенням туроператором умов договору: зміни місця відправлення в туристичну подорож та затримки вильоту авіарейсу більше ніж на 10 годин [7].

Отже, турист може скористатися правом на відмову від договору про надання туристичних послуг як у випадку порушення договору контрагентом, так і тоді, коли відмова не є наслідком допущених порушень.

Крім того, постає питання про можливість реалізації туристом права на відмову від договору про надання туристичних послуг в умовах пандемії коронавірусу, особливо після віднесення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, до форс-мажорних обставин [8]. Зважаючи на ці законодавчі положення та покликаючись на обставини непереборної сили, туроператори пропонують споживачам туристичних послуг перенести строк подорожі, відмовляючись повертати кошти.

На нашу думку, застосуванню підлягають приписи ч. 7-8 Закону України «Про туризм». До початку туристичної подорожі кожна зі сторін договору на туристичне обслуговування може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв'язку зі зміною його істотних умов та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема, в разі погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків. Відповідно до ч. 8 ст. 20 зазначеного нормативно - правового акту на туроператора (турагента) покладається обов'язок повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору [4].

Таким чином, турист має право на відмову від туристичної подорожі без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) та повернення всіх коштів за ненадану послугу. Такий підхід корелюється з положеннями ст. 12 (4) Директиви ЄС 2015/2302 про пакетні тури, якою встановлено, що туристи, чиї подорожі були скасовані, мають право вибрати між поверненням коштів та іншими формами відшкодування, у тому числі ваучерами на майбутні поїздки [9].

Враховуючи викладене, з метою забезпечення ефективної реалізації туристом права на односторонню відмову від договору та недопущення зловживань з боку суб'єктів туристичної діяльності, вважаємо за доцільне ч. 10 ст. 20 Закону України «Про туризм» викласти у такій редакції: «Турист вправі відмовитися від виконання договору про надання туристичних послуг до початку туристичної подорожі незалежно від причини за умови відшкодування туроператору або турагенту фактично здійснених ними документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою. У разі настання обставин, що свідчать про виникнення в країні (місці) тимчасового перебування туриста загрози безпеці його життю чи здоров'ю, а також обставин, які не залежать від туриста, що унеможливлюють здійснення туристичної подорожі, він має право відмовитися від договору про надання туристичних послуг (до або після початку туристичної подорожі). При розірванні договору про надання туристичних послуг у зв'язку з настанням цих обставин туристу/замовнику повертається сума, пропорційна вартості ненаданих туристичних послуг».

відмова договір туристичний

Література

1. Андрусів У. Б. Договір про надання туристичних послуг: понятійно-категоріальний апарат і правова природа. Південноукраїнський правничий часопис. 2019. № 4. Том 2. С. 103-107.

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 березня 2004 року

№435-15. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40-44. Ст. 356.

3. Боднар Т. В. Одностороння відмова в договірних зобов'язаннях. Університетські наукові записки. 2012. № 1 (41). С. 232-241.

4. Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 31. Ст. 24.

5. Постанова Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 761/3395/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 86466757 (дата звернення: 11.12.2020).

6. Панченко С. С. Одностороння відмова від договору як підстава припинення строку його дії. Університетські наукові записки. 2016. № 60. С. 45-55.

7. Постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі

№ 177/1522/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93336315/ (дата звернення: 11.12.2020).

8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19): Закон України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 16. Ст. 100.

9. Directive (EU) 2015/2302 of the European Parliament and of the Council of 25 November 2015 on package travel and linked travel arrangements, amending Regulation (EC) No 2006/2004 and Directive 2011/83/EU of the European Parliament and of the Council and repealing Council Directive 90/314/EEC. URL: http://data.europa.eu/eli/dir/2015/2302/oj (дата звернення: 11.12.2020).

Размещено на Allbest.ru