Шляхи вдосконалення механізму судового контролю за виконанням рішень у цивільному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи вдосконалення механізму судового контролю за виконанням рішень у цивільному процесі України

Жукевич І.В.

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права Університету Короля Данила м. Івано-Франківськ, Україна

Запровадження інституту судового контролю за виконанням судових рішень в Україні у цивільному процесі України залишається декларацією, немає, на даний час, дієвого механізму його реалізації. Судовий контроль за виконанням рішень у цивільному судочинстві України мав би сприяти ефективному захисту прав учасників судового процесу, стати одним із засобів своєчасного та повного виконання судових рішень. На перший погляд видається, що зазначене питання стосується адміністративних повноважень і не стосується сфери цивільного процесу, а також відсутністю взаємодії функцій виконавців та суду по здійсненню контролю за виконанням судових рішень. З іншої сторони, зазначене питання безпосередньо стосується також сфери цивільного процесу, процесуальних повноважень суду, оскільки завершальною стадією судового провадження є виконання судового рішення, яким закінчується розгляд справи і здійснюється захист "порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави" [1].

А тому доцільним є ведення саме судового контролю за виконанням рішення, як логічним завершенням судового процесу, а не тільки винесенням судового рішення. судовий контроль рішення

В цивільному процесуальному законодавстві присутній інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Проте, він зводиться тільки до порядку розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державних та приватних виконавців і тому є недостатньо дієвим, враховуючи практику численних скарг боржників, що, навпаки, сприяє ще більшому затягуванню справи та відтермінування виконання судового рішення.

З цією метою, доцільно розширювати в законодавстві межі здійснення судового контролю за виконанням судового рішення як однієї із процесуальних функцій суду шляхом системного, постійного його здійснення не тільки за зверненнями учасників судового процесу, але й активній ролі суду щодо реалізації цих повноваження.

Національною стратегією розв'язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1218-р від 30 вересня

2020 р. серед основних причин виникнення проблем невиконання рішень судів, а зокрема, законодавчих причин, названо недосконалий механізм здійснення судового контролю за виконанням рішень судів щодо стягнення заборгованості. А тому для реалізації Стратегії передбачається запровадження дієвого та ефективного судового контролю за виконанням рішень судів [2].

Як зауважує Йос Уітдехааг, експерт проекту Ради Європи "Подальша підтримка виконання Україною рішень у контексті статті 6 Європейської конвенції з прав людини" у своїй доповіді про кращі практики та стандарти Ради Європи щодо механізмів судового контролю за виконанням судових рішень, що забезпечення балансу між превентивними (професійні стандарти, тощо) заходами контролю та засобами реагування (засоби правового захисту), що застосовуються судовою системою, дає більш позитивний результати ніж зосередження лише на судовому контролі [3]. Дійсно, важко не погодитись із зазначеним твердженням експерта, розуміючи, що судовий контроль за виконанням рішень повинен проводитись не заради контролю, а відносно виконання судового рішення.

Спробуємо окреслити деякі шляхи вдосконалення механізму судового контролю за виконанням рішень у цивільному процесі України.

1. Межі поняття "судовий контроль за виконанням рішення суду" мають бути визначені та розширені. Чинна конструкція оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців як єдиної форми судового контролю за виконанням рішень не відповідає конституційним засадам судочинства. Доволі часто боржники використовують зазначену форму з метою затягування виконання судового рішення, а тому можна розглядати її як спосіб зловживання ними своїми процесуальними правами.

2. Доцільно спочатку в ЦПК України внести зміни за аналогією закону ст. 382 КАС України, ввівши до нього спеціальну норму статті - судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Зазначене положення потрібно закріпити також і в законодавстві України про виконавче провадження.

3. Необхідно вносити зміни до законодавства про виконавче провадження, стимулюючи добровільне виконання рішень судів. Чинної норми щодо самостійного виконання рішень судів у справах про стягнення періодичних платежів бухгалтерією підприємств, установ, організацій є недостатньо.

4. Запровадити медіацію при виконанні судового рішення, яка, на нашу думку, сприятиме спільному добровільному виконанню судового рішення учасниками справи та не потребуватиме "примусового" здійснення судового контролю за виконанням у зв'язку з усвідомленнями ними наслідків своєї поведінки.

5. Обов'язково збільшити суми штрафів до подвійного розміру за невиконання учасниками виконавчого провадження рішень у немай - нових спорах за аналогією виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. Невідворотність покарання за невиконане рішення суду має стати важливою частиною забезпечення судового контролю за виконанням рішення суду у цивільному процесі України.

6. Судовий контроль за виконанням рішень судів має стати процесуальною функцією суду, а тому потрібно вносити зміни до законодавства про судоустрій та статус суддів в частині визначення цих функцій судом.

7. Слід реально притягувати осіб до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України - умисне невиконання рішення суду, змінивши суб'єктивну сторону даного злочину з прямого умислу на непрямий, а об'єктивна сторона повинна полягати як у діях так і бездіяльності вчиненого діяння.

8. Є потреба врахувати зарубіжний позитивний досвід застосування зазначеного інституту в Німечинні, Литві, Естонії, інших країнах, де суд не відокремлений від виконання судового рішення і його функції полягають не у "здійсненні контролю за діяльністю державних або приватних виконавців", а "контролю за виконанням судового рішення". Такі процесуальні дії здійснюються або виконавчим суддею, або працівником апарату суду. На сьогоднішній день функцію виконання судових рішень передано до приватних та державних виконавців. Суд не має повноважень щодо безпосереднього виконання судового рішення, а тим більше не застосовує судовий контроль за його виконанням у зв'язку з їх відсутністю. Розгляд скарг на рішення, дії та бездіяльність не є повноцінною формою судового контролю за виконанням рішень у цивільному процесі, оскільки здійснюється за зверненням учасників виконавчого провадження (боржника та стягувача), а це означає, що у не всіх справах, які підлягають виконанню є такі звернення, і тому, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється у такій формі вибірково та періодично. На нашу, думку, боржника слід позбавити можливостей оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців, а судовий контроль за виконанням рішень слід здійснювати системно у всіх цивільних справах, які розглянуті судом.

9. Продовжити практику застосування електронного судочинства та автоматичної взаємодії Єдиного реєстру судових рішень та Реєстру виконавчих проваджень. Доцільно ввести обліково-статистичні картки невиконаних рішень судів.

10. Посилити конкуренцію державних та приватних виконавців в частині зрівняння останніх з повноваженнями державних виконавців, збільшення чисельності приватних виконавців, чіткого виконання ними положень судового рішення, яке набрало законної сили, дозволити приватним виконавцям виконувати рішення судів, у яких відповідачами є держава.

11. Почати проводити відповідну правороз'яснювальну роботу щодо "поваги" до судового рішення з дитячих садочків, шкіл, коледжів, закладів вищої освіти, з метою формування відповідного рівня правової свідомості громадян щодо принципу обов'язковості судового рішення як найважливішої частини завершення судового процесу.

Таким чином, врахування зазначених пропозицій дозволить посилити судовий контроль за виконанням рішень у цивільних справах та забезпечить реалізацію конституційної норми ст. 129 ¹ Конституції України і тим самим покращить механізм судового контролю за виконанням судового рішення.

Література

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1618-15 (дата звернення 12.12.2020р.).

2. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1218-р від 30 вересня 2020 р. "Про схвалення Національної стратегії розв'язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року" URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1218-2020-%D1%80#Text (дата звернення 12.12.2020 р.).

3. Новини та заходи. Експертне обговорення на тему: "Щодо впровадження ефективного судового контролю за виконанням рішень національних судів (в контексті виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах "Юрій Миколайович Іванов проти України" та "Бурмич та інші проти України")" URL: https:// www.coe.int/uk/web/kyiv/-/expert-discussion-on-the-implementation-of- effective-judicial-control-over-the-execution-of-national-judgments-in- the-context -of-the-execution-of-the (дата звернення 12.12.2020 р.).

Размещено на Allbest.ru