Визначальні ознаки обов’язків у складі спадщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Визначальні ознаки обов'язків у складі спадщини

спадщина законодавство право обов'язок

Кухарєв О.Є.,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу

м. Харків

До складу спадщини входять як права, так і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Включення до складу спадщини обов'язків спадкодавця зумовлене універсальним характером спадкового наступництва, а також загальними умовами виконання зобов'язання, за змістом яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).

Обов'язки у складі спадщини характеризуються низкою визначальних ознак.

1. Обов'язки спадкодавця виконуються спадкоємцями лише в межах вартості успадкованої частки. На відміну від прав як складових спадщини, не всі обов'язки автоматично включаються до складу спадщини та мають виконуватися спадкоємцями.

За наявності кількох спадкоємців їх обов'язок перед кредитором спадкодавця частковий, а не солідарний. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1281 ЦК).

2. До складу спадщини входять лише обов'язки, які виникли у спадкодавця за життя (зокрема, з різноманітних договорів, а також недоговірних зобов'язань), і не припинилися внаслідок його смерті.

В окремих випадках закон конкретизує досліджуваний елемент складу спадщини. Так, згідно з ч. ч. 1-3 ст. 1231 ЦК до спадкоємця переходить:

- обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем;

- обов'язок відшкодувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя;

- обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за його життя.

При цьому слід врахувати, що не є складовими спадщини обов'язки, які з'явились в силу смерті спадкодавця. До таких, наприклад, належить встановлений ст. 1232 ЦК обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, оскільки спадкодавець не набув його за життя. Крім того, не входить до складу спадщини обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати, пов'язані з охороною спадкового майна (ст. 1284 ЦК) та управління ним (ст. 1285 ЦК), виконанням заповіту (ч. 3 ст. 1291 ЦК). У зв'язку з цим при відшкодуванні наведених витрат не застосовується правило про обмеження боргів спадкодавця вартістю успадкованої частки, а також спеціальні строки пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до його спадкоємців.

3. Розмір боргів спадкодавця визначається на час відкриття спадщини незалежно від моменту її прийняття спадкоємцями, оформлення та державної реєстрації. Тому плоди, продукція та доходи, отримані від спадкового майна після відкриття спадщини, не можуть бути об'єктом стягнення по боргах спадкодавця. Такий висновок зумовлений положенням ч. 5 ст. 1268 ЦК про те, що спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття спадкоємцем. Як роз'яснено в п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. №5, спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

4. Обов'язки є додатковим елементом складу спадщини, оскільки переходять до спадкоємця лише разом із правами, належними спадкодавцеві. Відсутність прав у складі спадщини (права власності на квартиру, права власності на автомобіль тощо) виключає перехід до спадкоємців обов'язків спадкодавця через економічну недоцільність. У такому разі спадкоємці відмовляються від прийняття спадщини або не приймають її. Якщо ж спадкоємці прийняли спадщину, не знаючи про борги спадкодавця, то згідно з ч. 5 ст. 1269 ЦК вони можуть відкликати свої заяви про прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття.

За таких обставин, обов'язки спадкодавця є невід'ємними від його прав, в той час як права у складі спадщини не можна визнати невід'ємними від обов'язків.

5. Борги спадкодавця у складі спадщини мають особливий правовий режим, імперативно встановлений законом. Обов'язки обтяжують не конкретну особу, а спадкове майно.

Спадкодавець не може зобов'язати лише одного спадкоємця задовольнити вимоги кредиторів, а інших - звільнити від виконання цього обов'язку. Останній в силу прямої вказівки закону покладається на всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Єдиним проявом дис - позитивності в цьому аспекті є визначена в ч. 2 ст. 1282 ЦК правова можливість укладення договору між спадкоємцем та кредитором спадкодавця щодо порядку задоволення вимог кредитора.

6. Законом передбачений особливий порядок виконання обов'язків спадкодавця та спеціальні правила обчислення строків пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Так, кредитори спадкодавця можуть пред'явити свої претензії як до спадкоємців, які прийняли спадщину, так і до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України - до консула. Шестимісячний строк у досліджуваних правовідносинах обчислюється не з часу відкриття спадщини, а з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або на частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, строк тривалістю у шість місяців обчислюється з дня, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Крім того кредитор спадкодавця, який не пред'явив свої претензії до спадкоємців у встановлений строк, позбавляється права вимоги, що характеризує відповідний строк як присічний.

Важливо відзначити, що законодавством України не визначена черговість задоволення претензій кредиторів, як це закріплено, наприклад, стосовно ліквідації юридичної особи (ст. 112 ЦК). Невипадково на практиці виникають складнощі у тих випадках, коли у спадкодавця виявляється не один, а кілька кредиторів і вони опиняються у стані конкуренції між собою через недостатність спадкового майна. Лише у ч. 3 ст. 1238 ЦК міститься застереження про те, що спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише в межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів, що припадають на це майно. Тобто обов'язок задовольнити претензії кредиторів спадкодавця встановлюється як більш значущий порівняно з обов'язком щодо виконання заповідального відказу. При цьому слід зважати, що правовий статус відказоодержувача не тотожний статусу кредитору спадкодавця. Це зумовлено тим, що обов'язок виконання легату виникає після смерті спадкодавця та не був покладений на останнього за його життя. Враховуючи зобов'язальний характер легатарних правовідносин, відказоодержувач виступає кредитором спадкоємця, чия частка обтяжена заповідальним відказом, а не спадкодавця. Ось чому на відносини, пов'язані з виконанням заповідального відказу, не застосовуються положення ст. ст. 1281, 1282 ЦК, якими визначений порядок задоволення спадкоємцями вимог кредиторів спадкодавця.

Размещено на Allbest.ru