Громадське харчування в Україні: цивільно-правові аспекти

Переосмислення всіх сфер людської діяльності в тому числі і в сфері громадського харчування, з позиції збереження їх функціонування та конкурентоспроможності. Напрямки опрацювання правового забезпечення з врахуванням світового та європейського досвіду.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 27.06.2022
Размер файла 15,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет туризму, економіки і права

Громадське харчування в Україні: цивільно-правові аспекти

громадський харчування правовий цивільний

Федорченко Н.В.,

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри загальноюридичних дисциплін, цивільного права та правового забезпечення туризму

м. Київ

В умовах глобального насиченого ринку та поширення наслідків пандемії COVID-19 відбувається переосмислення всіх сфер людської діяльності в тому числі і в сфері громадського харчування, з позиції збереження їх функціонування та конкурентоспроможності. Зараз в Україні сформувалась мережа системи громадського харчування з її такими складовими (ресторани, готелі, бари, кафе, кав'ярні, буфети, їдальні, закусочні та інші).

З офіційних даних Державної служби статистики України у 2018 році в країні налічувалось 53 558 суб'єктів господарювання, що здійснювали діяльність із забезпечення стравами і напоями (сфера ресторанного господарства (далі - РГ)), з них 47 816 були ФОП. Для порівняння у 2019 році діяло 60 851 суб'єкт господарювання РГ, з них 54 842 були ФОПи.

Велика кількість клієнтів, яку отримує дана сфера послуг, потребує глибокого опрацювання правового забезпечення з врахуванням світового та європейського досвіду. А також розробки та затвердження багато - векторних підзаконних нормативно-правових актів, Положень, службових обов'язків та інструкцій. В даному процесі задіяні ряд організаційних та господарських структур країни. В тому числі сільського господарства, підприємства по переробці с/г продукції, служби санатарно-гігієнічного контролю, служби логістики та інші.

Таке збільшення ФОПів говорить про те, що законодавство є недосконалим, формувалось при відсутності необхідної бази даних, практики та аналізу роботи ФОПІв. «Тому ФОПи намагаючись легально оптимізувати свої витрати пов'язані з оподаткуванням, знаходять різні варіанти щоб знизити оподаткування. Так наприклад, великі мережі (сітьові утворення) у сфері РГ України ще з початку 2000-х років «дробляться» на малі підприємства для забезпечення собі зниження податкового навантаження. При цьому, наприклад, кухар може бути оформлений як фізична-особа підприємець, а бар чи ресторан, що знаходиться в одному приміщенні та належать одному власнику, можуть бути різними суб'єктами підприємницької діяльності» [2, с. 70].

Слід зазначити, що ФОП в РГ має фіксований податок, спрощену схему звітності, відсутність касових апаратів, мінімізацію податкового навантаження, спрощену процедуру кадрової роботи та умов оплати працівників, що значно вигідніше в економічному та організаційному плані.

Видається, що наслідком «білих плям» законодавства в сфері договірного регулювання відносин з надання послуг закладами громадського харчування є відсутність сучасних доктринальних досліджень в цій сфері.

Тому актуальним завданням сьогодення є визначення правової природи зобов'язальних цивільно-правових відносин, які виникають між споживачами та закладами громадського харчування (закладами ресторанного господарства).

На сьогодні в Україні послуги з громадського харчування (ресторанного господарства) [1] відносяться до торговельної діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. №833 затверджений Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення. Цей Порядок визначає загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян [3].

Тобто, із цього можна зробити висновок, що при здійснення діяльності з ресторанного господарства виникають відносини договору купівлі - продажу. Але чи тільки одну мету - придбання у власність страви, яка готується у закладах ресторанного господарства, має споживач.

На мою думку, ні. Неможливість застосування норм ЦК, які регулюють відносини купівлі-продажу, спростовують і Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, відповідно до п. 3.8. яких у разі відмови замовника від обслуговування в день проведення заходу він зобов'язаний викупити замовлену продукцію, яка не може бути продана іншим споживачам [4]. Натомість гл. 54 ЦК України не надає безумовне право відмовитися покупцю від договору, окрім випадків порушення продавцем своїх зобов'язань.

Метою договору між закладом ресторанного господарства та споживачем є не тільки придбання у власність страви, але і сервірування та прибирання столу, обслуговування офіціантом, можливість споживання їжі (напоїв) у закладі ресторанного обслуговування. Тому первинним у цих відносинах є надання послуг споживачу.

Водночас ЦК України встановлює загальні правила щодо регулювання відносин, які виникають за договором з надання послуг: зміни обов'язку замовника щодо внесення виконавцеві плати у випадку, якщо неможливість виконання договору виникла з вини замовника (ст. 903 ЦК); порядок, підстави та наслідки розірвання договору (ст. 907 ЦК). В той час як в Правилах роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства закріплено спеціальний механізм їх правового регулювання.

Отже, на підставі вищенаведеного приходимо до таких висновків. По-перше, в законодавстві України не існує чіткої концепції визначення правової природи відносин, які виникають між суб'єктом підприємництва, який здійснює обслуговування у сфері громадського харчування, та споживачем.

По-друге, у спеціальному законодавстві в сфері надання послуг громадського харчування виділено два види зобов'язальних відносин, які виникали в сфері громадського харчування: продаж продуктів харчування та надання послуг. На нашу думку, зобов'язання, які виникають між суб'єктами підприємництва щодо організації громадського харчування не можна визнати змішаним видом договору, який регулює відносини з продажу продуктів харчування та надання послуг (сервірування столу, обслуговування офіціантами, надання послуг із зберігання речей у гардеробі, організації дозвілля тощо), оскільки основна мета укладення такого договору полягає в отриманні послуг громадського харчування, а не в набутті у власність продуктів харчування.

По-третє, до суб'єктів, які мають право здійснювати діяльність ресторанного господарства, законодавець відносить лише підприємства та заклади. Вважаємо, що такі послуги можуть надавати не тільки такі види організаційно-правових форм юридичних осіб, як підприємства та заклади, але і непідприємницькі юридичні особи, а також юридичні особи публічного права. Тому пропонуємо у найменуванні Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, а також у їх змісті, замінити термін «заклад (підприємство) ресторанного господарства» на «суб'єкт підприємництва».

По-четверте, необхідно прийняти Закон України «Про харчування у закладах загальної середньої освіти» [6], який зареєстрований у ВР України за №2664 від 20.12.2019 року (Розробники - науковці Київського університету туризму, економіки і права та Київський національний торговельно-економічний університет). А також необхідно прийняти нову редакцію Закону України «Про захист прав споживачів» [5], проект якого знаходиться у ВР України за №363106/5572103 від 11.09.2020 року.

Література

1. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції за №219 від 24.07.2002 затверджені нові Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, в яких термін «громадське харчування» замінений на термін «ресторанне господарство».

2. П'ятницька Т.Г., Найдюк В.С. Сучасні тренди розвитку ресторанного господарства в Україні. Економіка та держава, №9/2017. С. 66-73.

3. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. за №833 / Офіційний Вісник України. - 2006. - №25. - Ст. 1818.

4. Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства: наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 24 липня 2002 р. за №219; зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.08.2002 р. за №680/6968 / Офіційний Вісник України. - 2002. - №34. - Ст. 1633.

5. Про захист прав споживачів. Проект закону №3631-06/5572103 від 11.09.2020 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ips.ligazakon.net/document/FN063992

6. Про харчування у закладах загальної середньої освіти. Проект закону №2664 від 20.12.2019 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JI01031A.html

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.