Дотримання конфіденційності процесу медіації у випадках передачі спору до цивільної юрисдикції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ДОТРИМАННЯ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ ПРОЦЕСУ МЕДІАЦІЇ У ВИПАДКАХ ПЕРЕДАЧІ СПОРУ ДО ЦИВІЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

Васильєва-Шаламова Ж.В. кандидат юридичних наук,

доцент, доцент кафедри цивільного процесу

Бабішена М.Л. студент ІІ курсу

магістратури кафедри цивільного процесу

м. Київ

Директивою 2008/52/ЄС щодо окремих аспектів медіації в цивільних та комерційних справах визначено, що одним зі основоположних принципів медіації є принцип конфіденційності [1].

Положення Проекту Закону України «Про медіацію» № 3504 від 19.05.2020 (який наразі прийнято у першому читанні) (надалі - Проект) передбачає, що медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, незалежності та нейтральності медіатора, неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації. Жодна зі сторін конфлікту не має права розголошувати інформацію щодо медіації без письмової згоди іншої сторони.

Принцип конфіденційності детальніше регламентовано у ст. 5 Проекту, у якій визначено, що:

«1. Медіатор та інші учасники медіації дотримуються принципу конфіденційності, якщо інше не встановлено законом, а також у разі, коли сторони медіації домовилися у письмовій формі про інше.

Принцип конфіденційності не застосовується у разі, коли розкриття інформації необхідне для запобігання заподіянню шкоди фізичному чи психічному здоров'ю особи або вчиненню кримінального правопорушення.

2. Конфіденційною є вся інформація, що стосується медіації, зокрема про пропозицію та готовність учасників конфлікту (спору) до участі у медіації, факти та обставини, що стали відомі під час медіації, висловлені судження та пропозиції сторін медіації щодо врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації.

3. Жодна із сторін медіації, медіатор, інші учасники медіації, а також організація, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати інформації, що стосується медіації, без письмової згоди сторін медіації.

У разі коли медіатор отримав від однієї із сторін інформацію, що стосується медіації, він може розкрити таку інформацію іншій стороні тільки за згодою сторони, яка надала таку інформацію.

4. Особи, зазначені у частині третій цієї статті, за розголошення інформації, що стосується медіації, без письмової згоди сторін медіації несуть відповідальність, передбачену законом або договором про проведення медіації» [2].

Отже, проаналізувавши статтю 5 Проекту, ми доходимо до висновку про певну неузгодженість із положеннями чинного Цивільного процесуального кодексу України, яка ставить під загрозу забезпечення дотримання принципу конфіденційності медіації.

Відповідно до положень п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору [3].

Звертаємо увагу, що на законодавчому рівні не встановлено чіткого та вичерпного переліку того, які заходи вважаються заходами досудового врегулювання спору.

Стаття 16 ЦПК України, що окреслює основні положення досудового врегулювання спору визначає, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 2 Проекту, медіація може проводитися як до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, так і під час судового, третейського чи арбітражного провадження або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.

Таким чином, у випадку, коли за результатами проведення медіації сторони не досягли домовленостей та не вирішили спір і одна зі сторін має намір звернутись до суду з позовною заявою, у неї виникає імперативний обов'язок вказати у своїй позовній заяві відомості про вжиття заходу досудового врегулювання спору (в даному випадку, таким заходом є звернення до медіатора).

Водночас, залишається дискусійним питання щодо того, чи розповсюджується у цьому випадку на відомості у позовній заяві принцип конфіденційності медіації (зокрема, якщо сторони погодили, що конфіденційною є вся інформація, що стосується медіації, зокрема про пропозицію та готовність учасників конфлікту (спору) до участі у медіації, та сам факт проведення медіації). Адже в такому разі імперативний припис закону суперечить положенням укладеного між сторонами договору.

При цьому, якщо інша сторона не надасть письмову згоду на розголошення такої інформації, то особа (позивач), фактично, може потрапити у ситуацію, коли зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору він не може внаслідок положень договору (угоди) про медіацію, але й захистити свої права без розкриття такої інформації суду ефективно не має можливості, адже в силу положень ст. 185, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Можливим також видається виникнення суперечностей та практичних проблем дотримання принципу конфіденційності медіації й вже безпосередньо на стадії розгляду відповідного спору в суді.

Так, як вже зазначалось, у відповідності до положень Проекту, пропонується допускати виключення із застосування принципу конфіденційності медіації у разі, коли розкриття інформації необхідне для запобігання заподіянню шкоди фізичному чи психічному здоров'ю особи або вчиненню кримінального правопорушення. У всіх інших випадках, жодна із сторін медіації, медіатор, інші учасники медіації, а також організація, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати інформації, що стосується медіації, без письмової згоди сторін медіації, якщо сторони не домовились про інше. принцип конфіденційність медіація спір

Разом з тим, положення п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, передбачає, що учасники справи, окрім іншого, зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Постає питання - чи може учасник справи надати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, якщо такі пояснення міститимуть інформацію щодо проведеної медіації?

Фактично, так особа опиняється поміж «двох вогнів» - або надати суду повні і достовірні пояснення та понести відповідальність передбачену законом або договором про проведення медіації за розголошення інформації, що стосується медіації, без письмової згоди сторін медіації, або ж відмовитись надавати такі пояснення і, як це передбачено положеннями ч. 3 ст. 43 ЦПК України, суд застосує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Доцільно було б врегулювати ці питання на законодавчому рівні, передбачивши, що принцип конфіденційності не застосовується також у разі необхідності однієї зі сторін медіації надати суду відомості стосовно факту проведення медіації як заходу досудового врегулювання спору. При цьому, визначити, які саме відомості можуть бути надані суду (наприклад, про факт проведення медіації, учасників медіації, часу проведення медіації та предмет спору) або ж обмежитись лише можливістю надати суду інформацію що між сторонами було здійснено спробу врегулювати спір в досудовому порядку шляхом медіації, з посиланням, що інша інформація щодо медіації (зокрема, результат медіації) визначена сторонами як конфіденційна.

Також пропонуємо передбачити в положеннях ст. 43 ЦПК України можливість учасника справи відмовитись надавати пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, з посиланням на те, що такі пояснення міститимуть відомості, які віднесені до конфіденційної інформації внаслідок проведення медіації або ж передбачити можливість звільнення особи від відповідальності за розголошення конфіденційної інформації щодо медіації у тому разі, коли таке розголошення було викликане необхідністю виконання свого обов'язку як учасника справи. Проте, в такому разі постає питання щодо того, яким чином здійснювати підтвердження того, що відповідні відомості віднесені до конфіденційної інформації, якщо надання договору про медіацію (угоди про проведення медіації) суду, фактично, передбачає розголошення основних відомостей про проведену медіацію, її учасників і предмет спору.

Отже, медіація як альтернативний спосіб врегулювання спорів набуває все більшої популярності, а тому, задля уникнення проблем у її практичному застосуванні, варто узгодити та поліпшити нормативно - правове регулювання використання медіації в Україні.

Література

1. Directive of the European Parliament and the Council of 18 May 2008 on certain aspects of mediation in civil and commercial matters https://eur-lex. europa. eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3 A32008 L0052 (дата звернення: 06.12.2020).

2. Про медіацію: Проект Закону від 19.05.2020 № 3504. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68877 (дата звернення 06.12.2020).

3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ (дата звернення: 06.12.2020).

Размещено на Allbest.ru