Про передачу цивільних справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення судами правил юрисдикції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРО ПЕРЕДАЧУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ НА РОЗГЛЯД ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ З ПІДСТАВ ПОРУШЕННЯ СУДАМИ ПРАВИЛ ЮРИСДИКЦІЇ

Уркевич В.Ю.

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академіїх правових наук України, суддя Верховного Суду, м. Київ, Україна

1. Статтею 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить 21 суддя Верховного Суду. цивільний процесуальний справа суд

До повноважень ВП ВС належить передусім здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Звернемося до приписів цивільного процесуального законодавства щодо передачі на розгляд ВП ВС справ, рішення в яких переглядаються в касаційному порядку, з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

2. Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У своїх постановах ВП ВС неодноразово вказувала, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Так, у статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

3. Чинним законодавством закріплено процесуальні «фільтри» щодо передачі цивільних справ на розгляд ВП ВС. Так, згідно з ч. 6 ст. 403 ЦПК України (в редакції Закону України від 2 жовтня 2019 року № 142-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи») справа підлягає передачі на розгляд ВП ВС, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) ВП ВС уже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Тлумачачи наведені процесуальні приписи, ВП ВС указала, що справа може бути передана на розгляд ВП ВС лише за відсутності всіх 3-х указаних у цій нормі випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у ч. 6 ст. 403 ЦПК України випадків справа не підлягає передачі на розгляд ВП ВС (див., приміром, п. 9 ухвали ВП ВС від 6 жовтня 2020 року у справі № 199/550/20, провадження № 14-146цс20). Розглянемо наведені випадки детальніше.

4. По-перше, про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції учасник справи має стверджувати в поданій касаційній скарзі, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (ч. 1 ст. 400 ЦПК України). Більше того, такий учасник, який брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції, мав уже заявляти про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції. Тобто йдеться про те, що особа позбавлена можливості раптом «згадати» про порушення судами правил юрисдикції при зверненні до суду касаційної інстанції (як правило це відбувається коли рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені проти відповідного учасника справи). Така поведінка учасника справи унеможливлює передачу відповідної справи на розгляд ВП ВС.

5. По-друге, важливим є те, що учасник справи має не просто стверджувати про порушення судами попередніх інстанцій правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, а й має обґрунтувати таке порушення наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах. Тобто йдеться про те, що скаржник має зазначити про наявність різної практики в межах Верховного Суду щодо юрисдикційності того чи іншого виду спорів.

Іншими словами, учасник справи має вказати, що на відміну від висновків судів першої та апеляційної інстанції в його цивільній справі щодо її юрисдикційності (належності до повноважень суду загальної (цивільної) або ж навпаки, господарської чи адміністративної юрисдикції), існує практика Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного чи Касаційного адміністративного судів, яка визначає юрисдикційність спорів у подібних правовідносинах по іншому. Зазначимо, що на сьогодні саме цей випадок (не наведення скаржником різної практики Верховного Суду) виступає найчастішою підставою для неприйняття справ ВП ВС до свого розгляду та їх повернення для вирішення спору відповідному касаційному суду (див., приміром, п. 16 ухвали ВП ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 632/1809/19, провадження № 14-135цс20).

Отже ВП ВС внаслідок тлумачення процесуального закону сформовано підхід, згідно з яким допоки на рівні Верховного Суду відсутня суперечка щодо юрисдикційності того чи іншого виду спору, він має вирішуватися саме відповідним касаційним судом у складі Верховного Суду. Звідси можна констатувати, що відповідна справа потрапить на розгляд ВП ВС лише після утворення різної практики у межах Верховного Суду щодо юрисдикційності відповідних спорів. Обґрунтованість такого законодавчого регулювання можна заперечити й зазначити, що навряд чи доцільно стимулювати накопичення міжюрисдикційних конфліктів. Як видається, ВП ВС повинна мати повноваження прийняти до свого розгляду відповідну справу, направлену тим чи іншим касаційним судом з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, не очікуючи виникнення суперечки щодо юрисдикції між касаційними судами у складі Верховного Суду, фактично діючи на випередження.

6. Зрештою, третім випадком, за яких справа не підлягає передачі на розгляд ВП ВС, є наявність висновку ВП ВС щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладеного у відповідній її постанові. Зрозуміло, що наявність такого висновку щодо юрисдикційності спору позбавляє сенсу повторний розгляд цього питання ВП ВС.

Зазначимо, що подібність правовідносин у різних справах оцінюється самою ВП ВС при вирішенні питання прийняття до розгляду відповідної справи. Як відомо, елементами складу правовідносин є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Звідси подібними можна вважати правовідносини, які є схожими за цими елементами, а також мають однакове нормативне регламентування. Адже навряд чи є можливим існування правовідносин у різних справах, у яких їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст є повністю ідентичними.

Більше того, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності висновку ВП ВС щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах слід обов'язково звертати увагу на те, щоб існуючий висновок був зроблений Верховним Судом щодо застосування тієї самої норми права питання щодо застосування якої постало в справі, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку.

7. Наведене дозволяє підсумувати, що існуючі процесуальні «фільтри» щодо передачі цивільних справ на розгляд ВП ВС при оскарженні судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції є доволі ефективними, дозволяють уникнути повторного розгляду питання юрисдикційності спору при наявності відповідного висновку ВП ВС.

Размещено на Allbest.ru