Видалення із зали судового засідання: аналіз положень ЦПК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИДАЛЕННЯ ІЗ ЗАЛИ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ: АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК УКРАЇНИ

Бичкова С.С.

доктор юридичних наук, професор

м. Київ, Україна

Про видалення із зали судового засідання при вирішенні питань, пов'язаних із цивільною справою, законодавець згадує кілька разів:

1) в межах розкриття змісту однієї із загальних засад цивільного судочинства - гласності судового процесу (ч. 3 ст. 7 ЦПК України);

2) при визначенні заходів процесуального примусу і підстав їх застосування (ч. 1 ст. 144, ст. 145 ЦПК України);

3) під час встановлення процесуального порядку допиту свідків (ст. 219, частини 4, 5 ст. 232 ЦПК України).

Щодо визначення видалення із зали судового засідання у цивільному процесуальному законодавстві є лише одне позначення - така дія належить до заходів процесуального примусу (ч. 1 с. 144 ЦПК України).

Але розберімося, чи завжди видалення є указаним заходом?

Відповідно до ч. 1 с. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Під видаленням із зали судового засідання (як одним із таких заходів) розуміють примусове позбавлення особи можливості перебувати у залі судового засідання під час розгляду цивільної справи у суді [1, с. 92].

При цьому визначальними ознаками подібного заходу є те, що він застосовується:

1) як до учасників судового процесу, так і до інших осіб, присутніх у судовому засіданні;

2) з метою підтримання порядку під час судового засідання і забезпечення виконання розпоряджень головуючого;

3) у разі повторного вчинення дій, за які до особи було застосовано попередження.

Як підстави застосування указаного заходу процесуального примусу законодавець встановлює повторне:

1) порушення порядку під час судового засідання;

2) невиконання розпоряджень головуючого.

У ч. 3 ст. 7 ЦПК України також встановлено право суду на видалення будь-якої особи, що перебуває у залі судового засідання.

При цьому закріплено дещо ширший перелік підстав для цієї процесуальної дії:

1) перешкоджання веденню судового засідання;

2) перешкоджання здійсненню прав або виконанню обов'язків учасників судового процесу або судді;

3) порушення порядку у залі суду.

Якщо проаналізувати наведені підстави та порівняти їх з підставами застосування видалення із зали судового засідання, що їх регламентує ч. 1 ст. 145 ЦПК України, можна помітити: за формальними ознаками йдеться про одне й те саме. І в обох випадках видалення особи на меті - підтримання порядку під час судового засідання і забезпечення вирішення питання, задля якого воно проводиться.

Таким чином, вбачається, наявне у ч. 3 ст. 7 ЦПК України положення присвячене видаленню із зали судового засідання як заходу процесуального примусу.

Навіщо ж було його розміщувати додатково в цій статті, в межах розкриття змісту однієї із засад цивільного судочинства?

Гласність судового процесу передбачає, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених ЦПК України. При цьому будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 7 ЦПК України).

Декларування в ч. 3 цієї ж статті права суду на видалення порушників встановлених у суді правил із зали судового засідання підкреслює, що така процесуальна дія не суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, не обмежує гласності судового процесу, а повністю охоплюється її змістом.

До речі, у ч. 3 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що видалити із зали судового засідання суд вправі у разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу. Саме поняття «неповага до суду» розкривається, зокрема, в ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У межах аналізу видалення із зали судового засідання можна відзначити, що неповага до суду - як підстава для вчинення цієї процесуальної дії - виражається у непідкоренні розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само у вчиненні дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

Тобто, знову таки, хоча підстави для видалення із зали судового засідання в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначаються в інших формулюваннях, порівняно із ЦПК України, по суті, в обох законодавчих актах йдеться про ті самі форми протиправної поведінки.

І, нарешті, ще одне згадування про видалення із зали судового засідання міститься у нормах, присвячених порядку допиту свідків:

1) свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення без можливості ознайомлення з ходом судового засідання (ч. 1 ст. 219 ЦПК України). Такі учасники судового процесу видаляються до моменту їх допиту після відкриття судового засідання і встановлення їх особи, а також роз'яснення прав та обов'язків перекладачеві, приведення його до присяги. Адже свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи (ч. 2 ст. 230 ЦПК України);

2) у виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи (ч. 4 ст. 232 ЦПК України);

3) свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання (ч. 5 ст. 232 ЦПК України).

Чи можна в окреслених випадках розглядати видалення свідків як застосовуваний до них захід процесуального примусу? Звичайно, ні.

До них, як і до інших осіб, присутніх у залі судового засідання, у разі вчинення повторно після попередження протиправних дій може бути застосовано видалення із зали судового засідання як захід процесуального примусу.

Однак видалення свідків у межах процедури їх допиту має іншу мету: не допустити впливу на них (ні здійснюваного іншими особами, ні в ході дослідження доказів у судовому засіданні до допиту конкретного свідка тощо), адже вони можуть змінити (свідомо чи несвідомо) свої подальші показання, не розповісти про всі відомі їм обставини внаслідок, наприклад, страху, невпевненості.

Видалення свідка, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту спрямоване на забезпечення захисту психічного здоров'я дітей, їх психологічної стійкості і емоційної стабільності.

Отже, зазначені випадки видалення свідка із зали судового засідання не є заходами процесуального примусу, мають іншу мету і підстави застосування. процесуальний свідок допит захист

Додатково хотілося б звернути увагу на необхідність уніфікації законодавчої термінології.

Адже, наприклад, у ч. 3 ст. 7 ЦПК України визначено, що суд може видалити із «зали судових засідань», але про порушення порядку йдеться у «залі суду». В ч. 1 ст. 144 ЦПК України уже використовується словосполучення «видалення із залу судового засідання». При формулюванні ст. 145 взагалі використовується дві форми: у назві - «видалення із залу судового засідання», а в тексті ч. 1 - «видалення із зали судового засідання». У статтях 219 і 232 ЦПК України послідовно в різних відмінках відповідне приміщення також іменується «залою судового засідання».

Отже, спостерігаємо аж чотири варіанти найменування: «зал судового засідання», «зала судового засідання», «зала судових засідань», «зала суду».

Так, за великим тлумачним словником дозволяється паралельне застосування двох форм: «зал» і «зала» [2, с. 306]. Проте одночасне використання обох для позначення одного і того самого в нормативних актах (а у нашому випадку - не тільки в одному законодавчому акті, а й в одній статті кодексу) суперечить правилам законодавчої техніки. Також є неприпустимим згадування «судового засідання» в назві зали то в однині, то в множині. При цьому взагалі заплутує поява словосполучення «зала суду».

Таким чином, законодавцеві слід звернути на це увагу і усунути наявні неточності.

Література

1. Кучер В. О., Суліковський Ю. С. Видалення із залу судового засідання як захід процесуального примусу. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2015. Вип. 2. С. 88-96.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. 1440 с.

Размещено на Allbest.ru