Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу як складова реалізації права на справедливий суд

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ЯК СКЛАДОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД

Скоропад Д.О.

адвокат, аспірант

Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

м. Хмельницький, Україна

Реалізувати право на правосуддя - означає досягти кінцевої мети судочинства - захисту порушеного чи оспорюваного права.

Поряд з цим, реалізація наведеної мети повинна здійснюватися судом визначеним законом із застосуванням принципу правової визначеності, яким забезпечується прогнозованість судових рішень і стабільність правового регулювання. Існування стабільності в судовій практиці є запорукою реалізації не тільки права на доступ до правосуддя, а й дотриманням розумності строків розгляду справ та прогнозованості кінцевого результату.

Під доступом до правосуддя, слід розуміти, як здатність фізичних та юридичних осіб безперешкодно отримати судовий захист, як доступ до незалежного й безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами, як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень, є невід'ємними складниками права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Питання розподілу судових витрат, зазвичай, постає не менш цікавим, аніж саме вирішення спору по суті.

З текстуального аналізу норм законодавчих актів про витрати на професійну правничу допомогу вбачається, що такими є витрати, сплачені на надання послуг адвокатами, включаючи і діяльність помічників адвокатів, які були понесені у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги та в подальшому підтверджені належними доказами [2].

Перш за все, слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Уклавши договір про надання правової допомоги та склавши необхідні процесуальні документи, учасник справи, разом з першою заявою по суті спору, подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (за винятком процедури у Кодексі адміністративного судочинства України). У разі ненадання такого розрахунку суд може відмовити йому у відшкодуванні судових витрат - за винятком суми сплаченого судового збору (іншими словами, сторона може втратити право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу).

Не менш важливою вимогою процесуальних кодексів є встановлення співмірності наданих адвокатом послуг із наступними критеріями:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідність суми витрат на професійну правничу допомогу досліджуються судом у кожному конкретному випадку та вирішуються на підставі наданих учасниками справи доказами.

Усталена практика Європейського суду з прав людини визначає: «якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи».

Також слід відзначити, що сторони не можуть бути обмежені у визначенні ціни послуг, що надаються адвокатами як професійна правнича допомога. Так, Верховний Суд у постанові по справі № 826/2689/15 від 09.04.2019 р. вказав, що «чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.» Навпаки, інша сторона має доводити неспівмірність наданих послуг з їх ціною. суд закон правовий європейський

В свою чергу, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час [2].

Слід додати, що питання відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу є вторинним по відношенню до основної суті спору, а суд має бути незалежним арбітром під час його вирішення. Тому слід враховувати, що саме сторони (та їх представники) наділені процесуальним правом для оспорювання суми заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і виключно від їх бажання залежить реалізація цього права.

Процесуальним законодавством визначається, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Слід зазначити, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів впродовж встановленого строку така заява залишається без розгляду [4].

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. А у рішенні Євросуду у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі вирішення судом питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яке задовольняє обидві сторони (розмір задоволеного відшкодування відповідає заявленому, а іншою стороною не подано клопотання про його зменшення), сторона-стягувач отримує в суді виконавчий документ та в порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження, стягує з другої сторони понесені витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

Література

1. Матат Ю. Право на доступ до суду: Європейська традиція та проблеми забезпечення в Україні. Національний юридичний журнал: теорія та практика, 2017.

2. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2013. № 27. Ст. 282.

3. Заміховський М. Витрати на професійну правничу допомогу: рух назад? (дата звернення: 27.11.2020).

4. Бакаянова Н. М. Функціональні та організаційні основи адвокатури України: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.10, Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2017. С. 125.

Размещено на Allbest.ru