Актуальні питання правового регулювання плати за землю в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поліський національний університет

Актуальні питання правового регулювання плати за землю в умовах глобалізації

Бондарчук Н.В., к.ю.н., доцент, доцент кафедри правознавства

Кручко А.С., студент ІІ курсу магістратури факультету права публічного управління та національної безпеки

Анотація

Статтю присвячено дослідженню актуальних питань правового регулювання плати за землю в умовах глобалізації, а також відпо відності земельного податку класичним принципам оподаткування. Застосування диференційованих платежів за землі різного цільового призначення служить виконанню цілей раціонального використання земель, а також удосконалення використання земельних ресурсів. Удосконалення такої системи встановлення та справляння плати можливо у таких двох напрямах, як: чітка деталізація диференціації податкової ставки і ставок орендної плати; більш точні показники нормативної грошової оцінки вартості земельних ділянок.

У статті обґрунтовується відповідність плати за землю класичним принципам оподаткування - принципу платоспроможності та прин ципу вигод, доцільності диференціації ставок плати за землю, актуалізації земельно-оціночних відомостей і диференціації нормативної грошової вартості земельних ділянок. Звернуто увагу на те, що практика встановлення і справляння плати за землю потребує вдоскона лення за такими напрямами: встановлення науково обґрунтованої і соціальної справедливої плати за землю; визначення напрямів вико ристання коштів від реалізації земель, передачі їх в оренду; забезпечення повного збирання платежів за розпорядження земельними ділянками, які перебувають у комунальній і державній власності. Крім того, запропоновано передбачити на місцевому рівні створення міжвідомчої комісії з розгляду земельних спорів у досудовому порядку, склад якої буде формуватися з представників органів, які здійсню ють нормативну грошову оцінку землі, органів місцевого самоврядування і незалежних експертів. Дана пропозиція дозволить запобігти неплатежам земельного податку до бюджету і надалі використовувати результати нормативної грошової оцінки землі. Зазначено, що для вдосконалення саме правового регулювання плати за землю потрібен розвиток норм земельного права, що регулюють плату за викорис тання землі, а також поліпшення теорії і практики здійснення земельно-оціночних робіт.

За результатами проведеного дослідження в статті сформульовані висновки, які засновані на положеннях правової доктрини та ана лізі чинного земельного та податкового законодавства України у сфері правового регулювання плати за землю.

Ключові слова: землекористування, плата за землю, оподаткування, земельні платежі, податкова ставка, оцінка землі.

Abstract

CURRENT ISSUES OF LEGAL REGULATION OF LAND PAYMENT IN THE CONDITIONS OF GLOBALIZATION

The article is devoted to the study of topical issues of legal regulation of land fees in the context of globalization, compliance of land tax with the classical principles of taxation. The use of differentiated payments for land for different purposes serves to meet the objectives of rational land use, as well as improving the use of land resources. Improving such a system of setting and collecting fees is possible in two directions: clear detail of the differentiation of the tax rate and rental rates; more accurate indicators of regulatory monetary valuation of land.

The article substantiates the compliance of land fees with the classical principles of taxation - the principle of solvency and benefits, the feasibility of differentiation of land payment rates, updating land valuation data and differentiation of the normative monetary value of land. Attention is drawn to the fact that the practice of establishing and collecting land fees needs to be improved in the following areas: establishing a scientifically sound and socially fair land fee; determination of directions of use of means from realization of the earths, their transfer in rent; ensuring full collection of payments for the disposal of land plots that are in communal and state ownership. In addition, it is proposed to provide for the establishment of an interdepartmental pre-trial commission on land disputes at the local level, which will be composed of representatives of bodies that carry out regulatory monetary valuation of land, local governments and independent experts. This proposal will prevent non-payment of land tax to the budget and further use of the results of regulatory monetary valuation of land. It is noted that to improve the legal regulation of land fees requires the development of land law governing land use fees, as well as improving the theory and practice of land valuation.

Based on the results of the study, the article formulates conclusions based on the provisions of legal doctrine and analysis of current land and tax legislation of Ukraine in the field of legal regulation of land fees.

Key words: land use, land payment, taxation, land payments, tax rate, land valuation.

Постановка проблеми та її актуальність

Нині питання, пов'язані зі станом системи податків і зборів України та її функціональної реалізації, є першорядними як для держави, так і для більшості організацій і грома дян країни. Необхідність справляння податків на користь держави завжди сприймається дуже болісно, тому най важливішим завданням держави є вироблення ефективної податкової політики як на рівні всієї держави, так і на міс цевому рівні. Сьогодні більшість бюджетів місцевих орга нів влади не мають незалежного, з економічної точки зору, бюджету, а значить не можуть повною мірою здійснювати свої повноваження.

Земельний податок є одним з основних джерел дохід ної частини місцевих бюджетів. Крім цього, його розмір впливає на особистий прибуток майже кожного громадя нина України. На жаль, натепер надходження від земель ного податку вкрай малі. Розмір земельного податку не залежить від фінансових результатів діяльності плат ника податків, а залежить тільки від нормативно-грошо вої оцінки, на яку впливають об'єктивні фактори (розмір і розташування земельної ділянки, родючість, тип землі). З огляду на викладене вибрана тема дослідження є важли вою та актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Законо давче регулювання земельних відносин та їх оподат кування здійснено в низці нормативно-правових актів України. Зокрема, юридичні аспекти плати за землю дослі джували такі вчені, як Максимчук О.О., Павленко Е.Б., Горин В.П., Булавинець В.М., Богатирьова Є.М. та ін. Питання механізму земельного оподаткування відобра жені в працях Бабій К., Павлій А.С., Мищишин І.Р., Сидо рович О.Ю., Рудницької Ю.В. та ін. Однак ці науковці не ставили за мету аналіз правового регулювання плати за землю в умовах глобалізації.

Метою статті є дослідження відповідності плати за землю класичним принципам оподаткування, аналіз акту альних питань правового регулювання плати за землю в умовах глобалізації. Науковий аналіз вищезазначених питань є основою для подальшого вдосконалення право вого регулювання плати за землю. диференційований платіж ставка оподаткування

Виклад основного матеріалу

Будь-яке використання землі в Україні визнається платним. Основними фор мами такої плати є земельний податок та орендна плата [1]. Натепер спостерігається залежність розміру земель ного податку від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та розміру податкової ставки, яка встановлюється податковим законодавством. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається в залежності від місцезна ходження, якості земель та інших факторів за матеріалами оцінки земель, відповідним законодавчо встановленим нормам земельного права. Податкові ставки визначаються нормативно-правовими актами органів місцевого само врядування, а їх граничний розмір - установленими нор мами податкового законодавства.

Цілям економічного регулювання землекористування і реалізації громадських та державних інтересів у сфері земельних відносин є встановлення різних податкових ставок у залежності від цільового призначення земель або дозволеного використання земельних ділянок [2, с. 130]. Диференційовані платежі за землю знаходяться в складі основних економічних інструментів регулювання земле користування в Україні.

Для обґрунтування місця плати за землю в системі оподаткування необхідною умовою є встановлення від повідності податку загальновизнаним принципам форму вання податкової системи. У зв'язку з цим доцільно про вести аналіз відповідності плати за землю універсальним принципам оподаткування, а саме принципам справедли вості й рівності, які є теоретичною платформою побудови податкових систем багатьох держав.

Головна ідея принципу вигод полягає в тому, що податки являють собою не просто деякі примусові зобов'язання громадян, а навпаки - цілком добровільну плату за необхідні їм громадські послуги або інші товари. При цьому мається на увазі еквівалентний обмін між платниками податків, які реалізують свій власний вільний вибір, з одного боку, й урядом, що надає послуги, - з іншого [3, с. 70]. У свою чергу принцип платоспроможності ґрун тується на тому, що сума податкових зобов'язань платника залежить від рівня його доходів, обсягу споживання або вартості майна [4, с. 115].

Обґрунтованість застосування принципу вигод зале жить від того, куди і на які заходи спрямовуються кошти, отримані від сплати податку. Згідно з чинним земельним законодавством України, податкові надходження від плати за землю надходять до місцевих бюджетів і використову ються за своїм цільовим призначенням. Тобто податкові надходження від плати за землю витрачаються на заходи, пов'язані з вигодами від володіння і користування зем лею. Багато вітчизняних і зарубіжних дослідників і вчених пов'язували майнові податки, зокрема податок на землю, з принципом вигоди. Так, У Черчиль стверджував, що зем левласники повинні платити податок на землю відповідно за вигодами, які вони отримують від зовнішніх конструк тивних поліпшень, бо останні забезпечуються роботою і податковими платежами інших [5, с. 240]. У зв'язку з тим, що в роботах багатьох дослідників і економістів обґрунто вано думку, що земля є специфічним критерієм місцевих послуг, можна стверджувати, що плата за землю співвідно ситься з громадськими благами, наданими землевласникам даної місцевості, й відповідає принципу вигод.

На загальнодержавному рівні зв'язок «плата-вигода» дуже слабкий, однак він стає міцнішим у разі, коли пода ток стягується на місцевому рівні. Це зумовлено тим, що коли податки сплачуються до місцевих бюджетів, обсяги відповідних громадських послуг як еквівалента за сплачені податки більша, а проміжок часу менший. Саме тому в кра їнах Європи земельний податок сплачується за місцем про живання, де платник отримує відповідні суспільні блага.

Місцевий статус плати за землю також може бути обґрунтований тим, що земля є локально розташованим об'єктом нерухомості, а користування та володіння її над рами співвідноситься зі споживанням місцевих суспіль них благ і наданням громадських послуг, що сприяють розвитку інфраструктури та економічного стимулювання землевласників до більш ефективного господарювання. Саме стаціонарність і непорушність землі дозволяє лока лізувати вигоди від суспільних благ і послуг, відповідаль ність за надання яких повинні нести органи місцевого самоврядування.

Однак визначити, наскільки більше або менше вигод отримує окремий платник податків у порівнянні з іншими, досить важко; на практиці принцип одержуваних вигод поєднується з принципом платоспроможності, сутність якого розкривається в поняттях горизонтальної та верти кальної рівності. Відповідно до принципу горизонтальної рівності платники податків з однаковим рівнем плато спроможності (розмірами доходів, обсягами споживання, вартістю майна) повинні платити однакові суми податків. Сутність принципу вертикальної рівності полягає в тому, що платники податків з різними матеріальними можли востями мають різні податкові зобов'язання, тобто більш високі доходи повинні обкладатися податком за підвище ними ставками [6, с. 130].

Сума податкових надходжень від плати за землю не залежить від доходів землевласника, тому відповідність плати за землю принципам платоспроможності досить суперечлива. Однак якщо розглядати землю як показ ник частини суми минулих доходів землевласника, то доцільно вважати вартість земельної ділянки показником платоспроможності платника податків, адже землю як довгостроковий актив можна трансформувати в більш лік відну форму - гроші.

З точки зору горизонтальної рівності плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки землевласники, які мають земельні ділянки з однаковою нормативно-грошовою оцінкою, будуть пла тити однакову суму податку. У свою чергу дотримання вертикальної рівності досягається шляхом установлення диференційованих ставок залежно від цільового викорис тання земельної ділянки.

Таким чином, плата за землю відповідає класичному принципу оподаткування - принципу платоспроможності. Перш за все тому, що володіння землею є одним із показ ників реальної платоспроможності фізичних та юридич них осіб. До того ж земельний податок відповідає вимогам горизонтальної і вертикальної рівності в оподаткуванні. Оскільки плата за землю натепер є місцевим податком, тому всі надходження зараховуються до місцевих бюдже тів. Тобто суму земельного податку можна розглядати як свого роду плату за ті місцеві громадські послуги, які отримують землевласники в процесі володіння і користу вання земельною ділянкою. Очевидно, що місцевий ста тус плати за землю повністю підтверджує відповідність цього податку іншому класичному податковому прин ципу - принципу вигод. Справляння податку на землю на місцевому рівні сприяє розвитку фінансової самостійності регіонів і стимулює органи місцевого самоврядування до надання місцевих суспільних благ, а платників податків - до фінансування таких благ.

Натепер одним із дискусійних залишається питання про встановлення розмірів плати за переоформлення юридичними особами прав на земельні ділянки. Прак тика показує, що найчастіше відбувається відчуження для різних цілей земель сільськогосподарського призначення та земель населених пунктів. В основному відбувається продаж або передача в оренду землі для ведення сільсько господарського виробництва, фермерського господарства, городництва, садівництва, скотарства, дачного господар ства, благоустрою, індивідуального житлового будівни цтва або підприємницької діяльності.

Кошти, що надходять до бюджетів різного рівня від надання державних або комунальних земель, від оренди земельних ділянок, здійснення інших операцій, що про водяться із земельними ділянками, повинні використо вуватися для організації раціонального використання земельних ресурсів певних територій, розвитку інженерної та соціальної інфраструктури. Використання землі повинно здійснюватися в інтересах населення, для створення умов для розвитку народного господарства і соціального розви тку [7, с. 115]. Застосування диференційованих платежів за землі різного цільового призначення служить виконанню цілей раціонального використання земель, а також удоско наленню використання земельних ресурсів. Необхідним є посилення регулюючого впливу земельних платежів.

Удосконалення такої системи встановлення та справ ляння плати можливо у таких двох напрямах, як: чітка деталізація диференціації податкової ставки і ставок орендної плати; більш точні показники нормативної гро шової оцінки вартості земельних ділянок. Під час дифе ренціації ставок плати за землю необхідним є досягнення однаковості підходів до їх застосування на всій території України. Саме на державному рівні в першому напрямі слід передбачити зниження податкової ставки за землі, які використовуються для сільськогосподарських цілей, від 0,3% до 0% - у разі повного звільнення від плати за землю аграрних товаровиробників, які виробляють особливо зна чущі для суспільства види продукції і продовольства.

Також на державному рівні в другому напрямі слід передбачити своєчасну актуалізацію земельно-оціночних відомостей і диференціацію нормативної грошової вар тості земельних ділянок. У земель, які використовуються в сільському господарстві, нормативна грошова вартість повинна бути мінімальною. При цьому повинна існувати необхідність обліку якості, місця розташування і народ ногосподарської значущості у встановленні плати за сіль ськогосподарські землі.

Також слід вказати, що практика встановлення і справ ляння плати за землю потребує вдосконалення за такими напрямами, як:

встановити науково обґрунтовану і соціально спра ведливу плату за землю. З одного боку, плата за землю пови нна бути засобом поповнення бюджету і приносити дохід державним та місцевим органам влади. З іншого - стиму лювати раціональне користування земельними ресурсами, сприяти поліпшенню екологічного стану природного середовища;

визначити напрями використання коштів від реаліза ції земель, передачі їх в оренду. Необхідним є закріплення переліку робіт, на фінансування яких можливо викорис товувати кошти, отримані від справляння плати за землю. До такого переліку потрібно включити роботи з вивчення стану земель, прогнозування використання земель, моні торингу, окультурення земель, захисту земель від ерозії, відновленню родючості забруднених ділянок, створення захисних лісових насаджень, спорудження об'єктів соці ального призначення;

забезпечити повне збирання платежів за розпоря дження земельними ділянками, які перебувають у кому нальній і державній власності. Збір платежів за землю важливий для обґрунтованого прогнозування розвитку певних територій. Щоб своєчасно виконувати збір, необ хідно вирішити такі завдання, як підвищення ефектив ності державного нагляду, поліпшення місцевого та гро мадського контролю за використанням та охороною землі; вдосконалення системи інформування учасників земель них відносин про своєчасну оплату; профілактика пору шень земельного законодавства, використання земель за цільовим призначенням, використання ділянок з наяв ністю оформлених відповідно до законодавства докумен тів на землю.

Для реалізації зазначених вище пропозицій потрібен розвиток норм земельного права, що регулюють плату за використання землі, а також поліпшення теорії і практики здійснення земельно-оціночних робіт. Дані заходи спря мовані як на вдосконалення економічних інструментів регулювання користування землею, так і на організацію раціонального використання, охорону земельних ресурсів країни та її регіонів, поліпшення практики сплати земель них платежів та використання коштів, які надходять у різні рівні бюджету країни, коли здійснюються різного роду операції із землею.

Крім того, з огляду на те, що в нашій країні оцінка землі проводиться не так уже й давно, а методи її проведення тільки почали застосовуватися, то число землекористу вачів, які не погоджуються з результатами оцінки землі, може бути значним, а оскільки оскаржувати результати оцінки можливо тільки в судовому порядку та беручи до уваги тривалість у часі процесів судового розгляду, це при зведе до затягування розгляду спірних питань і, як наслі док, до несвоєчасного надходження земельного податку. Щоб уникнути втрат місцевих бюджетів, пропонується передбачити на місцевому рівні створення міжвідомчої комісії з розгляду земельних спорів у досудовому порядку, склад якої буде формуватися з представників органів, які здійснюють нормативну грошову оцінку землі, органів місцевого самоврядування і незалежних експертів. Дана пропозиція дозволить запобігти неплатежам земельного податку до бюджету і далі використовувати результати нормативної грошової оцінки землі [8, с. 166].

Однією із проблем правового регулювання плати за землю є відсутність достовірної інформації податкових органів про правовстановлюючі реквізити земельних діля нок. Проблему достовірності інформації в базах даних податкового органу пропонуємо вирішити через взаємо дію податкових органів не тільки з органами Держгеокада- стру, а й з органами виконавчої влади. Також пропонується вжити заходів щодо посилення контролю з боку податко вих органів за фактом нецільового використання земельних ділянок та щодо відповідальності за незаконне викорис тання земельної ділянки. Також для підвищення ефектив ності земельного контролю особливу увагу слід приділити землям сільськогосподарського призначення. За такі землі максимально можлива ставка відповідно до податкового кодексу України 0,3 відсотка, однак дані землі можуть вико ристовуватися не за призначенням і, отже, повинні обкла датися за ставкою 1,5 відсотка. Для врегулювання цього питання необхідно створити орган, який би перевіряв землі, заявлені як сільськогосподарські, на відповідність таким.

Однією з пропозицій щодо вдосконалення земельного податку є справляння плати за зміну цільового призна чення земельних ділянок з однієї категорії в іншу. Логіка даної пропозиції полягає в тому, що багато фізичних та юридичних осіб купують невикористовувані землі сільськогосподарського призначення, а потім змінюють цільове призначення даної земельної ділянки. Формально зміна цільового призначення земельної ділянки з однієї категорії в іншу нічого не варта. І виходить, що забудов ники отримують із продажу квадратних метрів мільярдні прибутки, а органи місцевого самоврядування тільки втрачають цінні землі, ніякої компенсації за це не маючи. Передбачається, що плата буде розраховуватися, виходячи з різниці кадастрової вартості до і після зміни цільового призначення земельної ділянки. Запропоновані напрями вдосконалення земельного податку можуть сприяти збільшенню розміру бази оподаткування по земельному податку, надходжень від земельного податку до місцевих бюджетів і, як наслідок, зміцненню власної дохідної бази місцевого самоврядування, підвищенню рівня їх фіскаль ної автономії.

Таким чином, в адмініструванні земельного податку необхідно зменшити фіскальне навантаження на користува чів землі, але при цьому фіскальна політика держави пови нна бути спрямованою та спиратися на постійне посилення податкового тиску. Прийнятним може бути використання зарубіжного досвіду, а саме «єдиний податок» на земельну ділянку та розташовані на ній об'єкти, що сприятиме залу ченню додаткових інвестицій та зростанню ділової актив ності, а також зростанню чистої ринкової вартості земель. Вирішення запропонованих вище завдань у свою чергу дозволить створити надійну законодавчу базу у сфері адмі ністрування земельного податку, впорядкувати пільги щодо даного податку, а це дасть змогу отримати додаткові надхо дження до бюджету і сприятиме його збалансованості.

Література

1. Земельний кодекс України від 16.10.2020 р. № 2768-III.

2. Яцух О.О. Особливості нормативно-правового забезпечення адміністрування плати за землю для товаровиробників сільськогос подарської продукції. Причорноморські економічні студії. 2018. Випуск. 35. С. 129-134.

3. Вишневский В.П. Налогообложение: теории, проблемы и решения. Донецк : ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. 504 с.

4. Податкове право України : навч. посіб. / за ред. О.П. Гетманець та ін. Київ : «Хай-Тек Прес», 2013. 432 с.

5. Кулишер И.М. Очерки финансовой науки. Петроград : Наука и Школа, 1920. Вып. 2. 392 с.

6. Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия : учебное пособие. Москва : ИНФРА-М, 2014. 215 с.

7. Дем'янчук О.І., Струмінська Б.М. Плата за землю як важливе джерело доходів місцевих бюджетів України та недоліки в його застосуванні. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка»: збірник наукових праць / за ред. кол.: І.Д. Пасічник, О.І. Дем'янчук. Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія », 2013. Випуск 24. С. 114-117.

8. Кузін Н.В., Дмитренко Л.В. Окремі аспекти грошової оцінки земель. Вісник Сумського національного аграрного університету. 2012. Випуск 4 (52). С. 165-167.

Размещено на Allbest.ru