Академічна відповідальність суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії корупції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра правових природоохоронних дисциплін

Навчально-наукового інституту права

Національного університету водного господарства та природокористування

Академічна відповідальність суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії корупції в Україні

Гвоздецький В.Д.

доктор юридичних наук, професор

Проблема академічної відповідальності як і проблема запобігання і протидії корупції в Україні, на наш погляд, на сьогоднішній день є однією з найбільш актуальних.

Для нашої країни, проблема запобігання і протидії корупції набула особливої ваги. За інформацією Міжнародної організації Transparency International, за індексом сприйняття корупції населенням Україна посідала: у 2005 році - 107 місце з-поміж 158 країн світу, у 2011 році - 152 місце з-поміж 183 країн світу, у 2012 та 2013 роках - 144 місце з- поміж 177 країн світу, у 2014 році та у 2015 році - 142 місце відповідно, у 2020 році - 117 місце з-поміж 180 країн світу. [15].

У країнах, де корупція набуває значного поширення і суттєво впливає на академічну відповідальність, вона із соціальної аномалії (патології) поступово перетворюється на правило, стає звичним способом розв'язання життєвих проблем, нормою функціонування влади та способом життя значної частини членів суспільства. Тобто корупція набуває статусу інституціональної загрози національній безпеці України.

Що ж стосується ситуації, яка склалася на сьогодні, коли на долю України випали тяжкі випробування, проблеми академічної відповідальності набувають доленосного значення.

До прийняття нового антикорупційного законодавства (2014 року), не було чіткого законодавчого визначення хто повинен протидіяти корупції в Україні [2-6].

Особливістю корупційних правопорушень є те, що вони вчинюються переважно особами, які самі створюють закони та нормативні акти і покликані намагатися примушувати інших до їх неухильного дотримання.

Незважаючи на заходи, які вживаються в Україні щодо протидії корупції, її масштаби збільшуються з року в рік. Зараз можемо з певністю констатувати, що немає жодної сфери суспільного життя, де не панувала би корупція. Тому актуальним і важливим є питання, хто мас проводити заходи щодо протидії корупції і які повинні бути ці заходи.

Чинне законодавство визначило суб'єктів, які повинні здійснювати заходи протидії корупції. Відносини, що виникають у сфері запобігання корупції регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-УП та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами [1-8].

Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-УП визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Вказаним Законом України визначені спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, це - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції [2].

Крім того, нове антикорупційне законодавство України передбачає обмеження щодо суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення, проведення попереджувальних заходів з метою запобігання і протидії корупції, що є дещо новим для вітчизняного законодавства. До таких заходів належать: обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, обмеження щодо використання службового становища, обмеження щодо одержання подарунків, обмеження щодо роботи близьких осіб; обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування [2].

Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-УІІ у Розділі ІІ передбачено утворення Національного агентства з питань запобігання корупції як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику [2].

Національне агентство з питань запобігання корупції є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітним Кабінету Міністрів України. Воно утворюється Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-УІІ визначено основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України, як спеціального суб'єкта протидії корупції [4].

Національне антикорупційне бюро України утворюється Президентом України відповідно до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року та інших законів України, є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та

розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного антикорупційного бюро України є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-УП Національна поліція визначена як спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції. [2,7].

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 867 «Про утворення територіального органу Національної поліції», створено Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України - міжрегіональний територіальний орган у складі кримінальної поліції Національної поліції України, який бере участь у реалізації державної політики з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю. У своїй діяльності Департамент стратегічних розслідувань керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язкове виконання яких надана Верховною Радою України, законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами та Положенням про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України [10].

Наказом Голови Національної поліції України від 23.10.2019 року № 1077 затверджено «Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України». Відповідно вимог Положення про Департамент стратегічних розслідувань, одним із основних його завдань є цитую: «Протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України» [11].

З метою продовження державної антикорупційної політики Верховна Рада України 5 листопада 2020 року підтримала в першому читанні законопроект № 4135 «Про засади державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки», ухваливши за основу Антикорупційну стратегію на майбутніх п'ять років [12].

Антикорупційна стратегія на 2020-2024 роки складається з 4 розділів: перший розділ присвячений концепції формування антикорупційної політики у 2020-2024 роках та механізму її реалізації. Решта розділів (підвищення ефективності системи запобігання і протидії корупції; запобігання корупції у пріоритетних сферах; 18 забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію) цього документу містять опис певних проблем та очікувані стратегічні результати, яких слід досягти для їх розв'язання. В цьому проекті, зазначено, що оптимізація функцій держави та місцевого самоврядування передбачає усунення дублювання повноважень різними органами, тимчасове припинення реалізації малоефективних повноважень, які характеризуються високим рівнем корупційних ризиків. Антикорупційна стратегія також передбачає цифрову трансформацію реалізації повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування, прозорість діяльності та відкритість даних, необхідність забезпечення невідворотності юридичної відповідальності за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення [12].

Метою Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки є досягнення суттєвого прогресу у запобіганні та протидії корупції, що сприятиме забезпеченню злагодженості та системності антикорупційної діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування [12, п. 1.2.].

Однак, як слушно зауважує Н.А. Орловська, було б доцільним все ж визначити головні напрями розвитку всієї антикорупційної політики України із врахуванням новітніх методів соціального управління і технологій штучного інтелекту [13, с. 207].

Верховна Рада України 28 січня 2021 року ухвалила Закон «Про Бюро економічної безпеки», який передбачає, що Бюро економічної безпеки є центральним органом виконавчої влади, на який покладається протидія правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Законом визначаються завдання та повноваження цього органу, контроль за його діяльністю, правовий статус, обов'язки та відповідальність працівників, а також основи співпраці Бюро з іншими установами, підприємствами, організаціями [8].

Ми вважаємо, що ухвалення Закону України «Про Бюро економічної безпеки» посилить ефективність правоохоронних органів у сфері формування та використання фінансових ресурсів держави та її економічної безпеки. Це має зменшити тіньовий бізнес в Україні та збільшити надходження податків та зборів, оптимізувати структури правоохоронних органів, матеріально-технічну базу та скоротити загальну кількість працівників, що протидіють злочинності у сфері фінансів.

Законом України «Про запобігання корупції» органи прокуратури визначені як спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції. До 20 листопада 2017 року вони здійснювали координацію діяльності правоохоронних органів у межах наданих повноважень, визначених Конституцією і законами України [1, 2, 5].

Державне бюро розслідувань і Служба безпеки України Законом України «Про запобігання корупції» не визначені як спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, але вони проводять досудове розслідування кримінальних проваджень за фактами корупційних злочинів.

Антикорупційне законодавство передбачає, що посадові і службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції [2].

академічна відповідальність корупція

Література

1. Конституція України: станом на 1 вересня 2016 р. / Верховна Рада України. Харків: Право. 2016. 82с.

2. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

3. Про засади державної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1699-УІІ. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

4. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10. 2014 року № 1698-VII. URL:

http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

5. Про Прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

6. Про очищення влади: Закон України від 16.09.2014 року № 1682-VII. URL: http: // zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

7. Про Національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 року № 580 --_VIII. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

8. Закон України «Про Бюро економічної безпеки» від 22 березня 2021 року № 1150-ІХ, UrL: http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

9. Про затвердження Положення про Національну поліцію: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, URL: http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

10. Про утворення територіального органу Національної поліції: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 867. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/show/1315 (дата звернення 02.04.2021).

11. Про затвердження Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України: Наказ Національної поліції України від 23.10.2019 року № 1077,

12. Про засади державної антикорупційної політики на 20202024 роки: Законопроект від 5 листопада 2020 року № 4135. URL: http://zakon1.rada.gov.ua. (дата звернення 02.04.2021).

13. Орловська Н.А. Концептуальні аспекти Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки: традиції чи новації. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі: матеріали

V Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 9-10 груд. 2020 р.): у 2 ч. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2020. Ч. 1. С. 204-207.

14. Гвоздецький В.Д. Адміністративно-правові та організаційні засади запобігання і протидії корупції в Україні: дис... д-ра юр. наук: 12.00.07. Київ, ДНДІ МВС України. 2015. 583с.

15. Індекс сприйняття корупції. Джерело: Transparency International/ https //www.radiosvoboda.org. (дата звернення 02.04.2021).

Размещено на Allbest.ru