Національне багатство України: кримінологічний погляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національне багатство України: кримінологічний погляд

Шакун В.І., доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України, в.о. головного наукового співробітника відділу дослідження проблем держави та громадянського суспільства Київського регіонального центру НАПрН України

Україна наближається до святкування 30-річчя з дня набуття незалежності. Влада планує низку суспільно-політичних заходів, проведення конференцій та інших наукових заходів, метою яких є оцінка пройденого шляху та визначення подальшого розвитку суспільства. Це відрізок часу, який дає можливість говорити про перехід від емпірико-соціологічного до історичного масштабу оцінки соціальних явищ та їх кримінально-правових наслідків. Зокрема, соціальні події з розрізнених фактів шикуються у вектор, який можна розглядати як кримінологічні чинники, що впливають на злочинність.

У цей час у сфері економіки відбувалися глибокі трансформації, руйнування комунальної та державної форм власності й становлення на їх руїнах приватної, у першу чергу великої власності. На сьогодні практично приватизовано майже все майно, що належало до комунальної і державної власності. При цьому унаслідок недосконалого законодавства щодо оцінки вартості та непрозорого механізму приватизації об'єктів власності цей процес завершився зосередженням національного багатства у володінні невеликої кількості осіб.

Нагадаємо, що 16 липня 1990 року Верховна Рада Української PCP прийняла Декларацію про державний суверенітет, якою «виражаючи волю народу України», а також «прагнучи створити демократичне суспільство» та «визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України», проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Згідно з розділом II Декларації громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України; народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці; повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української PCP. Декларація закріпила право власності Українського народу: «Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та Інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української PCP, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян».

Приступаючи до приватизації усіх сфер власності, влада з невідомих причин не провела оцінку національного багатства, яке є капіталом. Як відомо, найбільше в Україні ігнорується людський капітал, його здоров'я, освіта і професійні здібності. Демографічні втрати в Україні набули катастрофічних розмірів за рахунок перевищення смертності над народжуваністю та трудової міграції. Кількість населення вже зменшилася порівняно з 1991 р. з 52 млн. до 41 млн. у 2021 р.

Найбільша перешкода, що заважає отримувати користь від капіталу - це нездатність продукувати капітал. Капітал - це фактор, який позитивно впливає на продуктивність праці та створює багатство країни. Це наріжний камінь прогресу і єдина річ, яку бідні країни не можуть випродукувати для себе, хоч би як їхнє населення залучалося до діяльності, притаманної капіталістичній економіці. Наприклад, у Гаїті, найбіднішій країні Латинської Америки, сумарна вартість активів бідняків у 150 разів більша за всі іноземні інвестиції, отримані від 1804 року, коли країна здобула незалежність від Франції. Але їхні ресурси мають неповноцінну форму: будинки зведені на землі, права на яку належно не зафіксовані; підприємства юридично не зареєстровані, а їхню відповідальність не визначено; виробництво розташоване там, де фінанси й інвестори не можуть його побачити. Позаяк права власності не зафіксовані належно, ці активи не можна перетворити на капітал, продати поза межами вузького кола, де люди знають і довіряють одне одному, використовуючи як заставу по кредиту або як частку в інвестиціях.

У розвинутих країнах навпаки: кожен клаптик землі, кожна споруда, кожен верстат, кожен товар має відображення в документі про власність, який є видимою верхівкою великого прихованого процесу, що пов'язує всі ці активи з рештою економіки.

Тим часом Україна володіє значним земельним потенціалом, який становить 5,7% території Європи. Із 60,3 млн. гектарів майже 70% становлять саме сільськогосподарські угіддя з високою родючістю. Такі показники підтверджують економічний потенціал, однак при цьому вимагають впровадження відповідальної та ефективної моделі раціонального використання землі та об'єктивної, неупередженої оцінки земельних ресурсів як складової національного багатства.

До належної оцінки національного багатства України спонукають також дослідження зарубіжних аналітичних центрів. Так, за підрахунками швейцарських аналітиків, Україна має великий потенціал національного багатства на фоні зубожіння більшої частини населення.

Україні належить значна частина світових запасів чорноземів, вартість яких в умовах постійного зростання дефіциту якісного продовольства на глобальному рівні важно переоцінити. Виведення землі сільськогосподарського призначення з режиму власності Українського народу призведе до того, що земля слугуватиме не засобом забезпечення конституційної мети і завдань держави, які визначено під час здійснення установчої влади від імені Українського народу, а становитиме пряму загрозу відчуження землі на користь іноземного капіталу та фактичне перетворення України на сировинну колонію.

Останніми роками у рейтингах щодо оцінки світового багатства, де фігурує Україна, вона поступово здає свої позиції. Нещодавно опублікована доповідь Науково-дослідного інституту швейцарської фінансової групи Credit Suisse "Звіт про глобальне багатство" (Global Wealth Report) спричинила песимістичні настрої щодо перспектив України, які зводяться до того, що громадяни України бідніші за європейців у 18 разів і це на фоні коли, імпорт в Україні дорогих автомобілів зростає, а капітал з України витікає в офшорні зони у розмірі, який майже дорівнює щорічному державному бюджету України.

Сукупний добробут населення світу за рік з липня 2018-го по липень 2019 року збільшився на 2,6% і досяг $360,6 трлн. З них 19% ($68,1 трлн) володіє "клуб", куди входять 18 мільярдерів з різних країн світу. А загалом 10% населення планети володіють 82% світового багатства - і така концентрація капіталів, на думку фахівців, може призвести до глобальних і непередбачуваних конфліктів.

Жодна із наукових теорій донині не пояснила, як так правомірно сталося, що статки 26 найбагатших жителів Землі, як зазначив у червні 2020 р. генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш, еквівалентні половині багатства Землі. Водночас більше 70% людей на земній кулі живуть в умовах зростаючої нерівності. Єдиним критерієм нерівності він назвав відмінність у рівні фінансового добробуту. За словами А. Гутерріша, якість життя людей сьогодні залежить від їх статі, етнічного походження, раси, наявності інвалідності і багатьох інших аспектів. Він також заявив, що життя мільйонів людей на планеті багато в чому визначається факторами, що виникають безпосередньо в момент їх народження. На думку глави ООН, через високий рівень фінансового розшарування в світі виникає економічна нестабільність, корупція, фінансові кризи, зростання злочинності, в зв'язку з чим погіршується фізичне і психічне здоров'я людей [1].

У 2018 р. міжнародне об'єднання Оксфам (Oxfam), метою діяльності якого є вирішення проблем бідності та пов'язаної з нею несправедливості, опублікувало доповідь про майнове розшарування в світі. У цій доповіді, приуроченій міжнародному економічному форуму у швейцарському Давосі, вказується, що статки найбагатших людей планети за рік зросли і нині лише 1% населення Землі володіє більш ніж половиною всіх багатств. Бідна ж половина населення Землі задовольняється менш 1% світового багатства, або навіть 0,5%, якщо відняти їх чисті борги [2]. Один відсоток населення Землі - це точно не 26 людей. Зміни, що відбулися за три роки, зрозуміло засвідчують, про які реалії йде мова.

Вказані світові тенденції повною мірою реалізуються і в Україні, де розрив між багатими і бідними приголомшує, а майнова нерівність породжує конфлікти у суспільстві, недовіру до влади тощо. За сукупним багатством Україна посідає 58 місце із 138 країн світу (попереду Аргентина, позаду Марокко) - його розмір, на думку спостерігачів, складає $308 млрд. Для порівняння, це майже втричі більше ніж офіційний ВВП України ($131 млрд). Логічно припустити, що аналітики рахують вартість усіх можливих активів, якими на конкретний момент часу володіють громадяни тієї чи іншої країни, привівши до еквіваленту «у.о».

В Україні дослідники нарахували 21 тисячу 306 мільйонерів. Ця кількість забезпечила нашій країні 56 місце в рейтингу (попереду Казахстан, позаду Угорщина і знову Аргентина). Цікаво, що вітчизняна офіційна статистика за 2018 рік зафіксувала лише 4817 мільйонерів. Між тим, швейцарці прогнозують за 5 років збільшення в Україні кількості мільйонерів до 31 тисячі осіб.

Зауважимо, що це відбувається під супроводом так званих реформ митної та податкової служби, судової системи, органів, які мають боротися з корупцією, а насправді самі нерідко перетворюються на кримінологічний чинник, що позначається на міжнародниму рейтингу нашої держави. Це впливає на свідомість громадян, які з кожним роком все більше відмовляються довіряти як органам правопорядку та прокуратури, так і правосуддю. І мабуть мають для цього всі причини, бо станом на червень 2020 рік Україна посідала 148 сходинку між Венесуелою та Нігерією із 163 позицій за Міжнародним рейтингом найбезпечніших для життя країн під назвою Global Peace Index. Ви тільки вдумайтесь, в цьому рейтингу нас обігнали навіть такі Африканські країни як Зімбабве та Нігерія! Нагадаємо, що шість років тому Україна посідала 144 сходинку, з 2010 по 2013 році - 120, а у 2009 році ще більш привабливішу - 118! Влада, як, до речі, і попередня, протягом останніх 2-х років будь-яких висновків з цього приводу не зробила. Вона не тільки не реагує на вкрай низьку ефективність роботи органів кримінальної юстиції, у т. ч. і новостворених, але й продовжує практику їх руйнації під виглядом псевдореформ.

Підсумовуючи вищевикладене, можемо констатувати, що на основі оцінок незалежних експертів необхідно розробити механізм оцінки національного багатства України, надати його законодавче визначення, конституційно-правовий, цивільно-правовий та кримінально-правовий механізм його захисту.

кримінально-правовий національне багатство

Література

1. Генсек ООН заявил о сосредоточении половины богатств мира у 26 человек.

2. Богатые стали богаче: как росло глобальное неравенство в последние годы.

Размещено на Allbest.ru