Окремі аспекти необхідності дотримання вимог академічної доброчесності

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Кафедра галузевих юридичних наук

Окремі аспекти необхідності дотримання вимог академічної доброчесності

Митрофанов І.І., д.ю.н., професор

Сьогодні більшість науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти і представників керівництва ЗВО визнають та дотримуються цінностей (вимог) академічної доброчесності, розуміючи, що мета навчання, викладацької та наукової діяльності може бути досягнута лише в середовищі панування етичних стандартів. При цьому ще непоодинокими є ситуації, коли вимоги академічної доброчесності порушуються всіма учасниками освітнього процесу в України (розповсюдженим визнається плагіат). Проте такі вимоги не є чимось оригінальним для нашої окремо взятої країни.

Із метою визначення засад етичних норм в освітній сфері західних країн повсюдно використовується поняття «Academіc Іntegгіty», дослівний переклад якого означає «академічна цілісність», а при значеннєвому перекладі може звучати, наприклад, як «академічна сумлінність» і «академічна чесність». В українському освітньому законодавстві академічна доброчесність визначається як система етичних засад і визначених законом правил, якими повинні керуватися учасники освітнього процесу при навчанні, викладанні та провадженні наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:

1) посилання на джерела інформації при використанні ідей, розроблень, тверджень, відомостей;

2) дотримання норм законодавства про авторське право та суміжні права;

3) надання достовірної інформації про методики та результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;

4) контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

5) об'єктивне оцінювання результатів навчання (ч.ч. 1 і 2 ст. 42 Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року №2145-УШ) [1].

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 Закону України «Про вищу освіту» система забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності й якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) передбачає дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, в т.ч. створення та забезпечення функціонування дієвої системи запобігання та виявлення академічного плагіату [2]. Тобто, національне законодавство визначає не лише поняття академічної доброчесності, а й містить певні вимоги з її дотримання всіма учасниками освітнього процесу.

Незважаючи на легальну заборону, несумлінна наукова поведінка сьогодні віддзеркалюються в наявності в наукових, в т.ч. науково-каліфікаційних, працях плагіату, самоплагіату, шахрайства під час семестрових випробувань чи підсумкових атестацій, надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг або будь-яких інших благ матеріального чи нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі, несумлінна поведінка наукових експертів, рецензентів, фальсифікація одержаних даних у дослідженні тощо. Усі ці випадки несумлінної поведінки в науково-освітній діяльності не лише завдають непоправної шкоди авторитету сучасної науки, але й можуть спричинити притягнення до відповідальності порушників вимог доброчесності.

Академічна спільнота відчуває себе впевнено, коли її суб'єкти керуються цінностями академічної доброчесності. Всі випадки виявлення плагіату мають доводитися не лише до відома зацікавлених осіб, але й усього соціуму, оскільки гласність в освітньому процесі необхідна для утвердження етичних вимог. Так, наприклад, винайдення плагіату в науковій діяльності т.в.о. Міністра освіти і науки України [3] доводить, що не можна залишати без відповідного реагування виявлений плагіат, незважаючи на посади, що обіймають плагіатори. Це необхідно для створення неприязні щодо будь-якого використання чужих текстів, а тим більше ідей, що можна умовно назвати «науковою крадіжкою», яка полягає у «таємному» викраденні чужих наукових напрацювань.

Такий підхід уможливлює використання потенціалу етичних цінностей в аспекті інформування всіх громадян (не лише учасників освітнього процесу) та поліпшення різних аспектів життєдіяльності академічного середовища та його взаємин з іншими соціальними інститутами. Доброчесність може укорінюватися в академічній спільноті в разі, якщо стандарти цієї спільноти відповідають фундаментальним цінностям і підтримуються політикою та практикою закладів вищої освіти. Коли в країні освітянські установи пронизані доброчесністю, вони сприяють створенню сильнішої громадянської культури всього соціуму.

Вимоги академічної доброчесності стосуються й юридичної наукової спільноти, хоча не так легко іноді підтримати високий рівень унікальності правничих текстів. Так, при коментуванні мною ст.335 Кримінального кодексу (далі - КК) України, до якої були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 №116-УШ, необхідно було посилатися на відповідні положення законодавства про військовий обов'язок і військову службу (Конституція України, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (в редакції Закону №3597-ІУ від 04.04.2006), «Про оборону» від 06.12.1991 №1932-ХІІ (в редакції Закону №2020-ІІІ від 05.10.2000), «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІІ (в редакції Закону №2019-ІІІ від 05.10.2000), «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції Закону №2435-ІУ від 02.03.2005), інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України й інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) [4, с. 187-193], що зменшило унікальність статті і вона складала близько 56%. І хоча всі посилання на відповідні нормативно-правові акти були коректно вказані, проте Вчена рада Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського «довго» не могла рекомендувати її до друку.

Зрозуміло, що всі нормативно-правові акти, на які ми посилаємося при написанні наукових текстів, розміщенні на веб-сайті Верховної Ради України, а тому будь-яка програма з виявлення в науковій праці плагіату «спіймає» відповідні формулювання нормативних положень. Тому, наприклад, мною при написанні монографії «Механізм кримінально-правового регулювання» було використано прийом часткової зміни відповідних положень КК: «для всіх норм кримінального права загальною є гіпотеза, що зафіксована в ч.1 ст.2 КК України, якою визначається підстава (юридичний факт) кримінальної відповідальності, інакше кажучи, умова, за якої може бути реалізована диспозиція конкретного нормативу Особливої частини КК України - вчинення суспільно небезпечного діяння, що вміщує всі елементи й ознаки складу делікту, передбаченого конкретним нормативом Особливої частини Кримінального кодексу» [5, с. 28]. Тобто, текст ч.1 ст.2 КК України зазнав у монографії певних змін без шкоди її смисловому навантаженню, що дозволило підвищити унікальність самої наукової праці (для монографій унікальність складає <85%).

Також може бути застосовано режим часткового вписування (далі виділено курсивом) положення певної статті чи частини статті, наприклад: «Примусові засоби лікування застосовуються для лікування осіб, які захворіли на психічну хворобу, тому їх обмежує не час, а винятково медичні показники перебігу захворювання. Частиною 2 ст.95 КК України встановлено, що особи, до яких застосовані такі засоби, оглядаються лікарями-психіатрами не рідше одного разу на шість місяців для вирішення питання щодо звернення до суду із заявою про припинення чи про зміну застосування такого засобу (курсив мій - І.М.). Лише факт покращення психічного стану особи, стосовно якої примусові засоби лікування застосовувалися за рішенням суду, є єдиним юридичним фактом для відновлення кримінально-правових відносин» [5, с. 28]. Тобто, текстуально приховується запозичення із нормативно-правового акта (далі - НПА).

Іноді, навіть назви законодавчих чи інших нормативних актів будуть впливати на загальну унікальність тексту, наприклад: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 4 грудня 2020 року №1074-ІХ. У тексті слід вказати, що далі використовується посилання на цей закон як закон №1074-ІХ - в дужках вказується: далі - закон №1074-ІХ.

Найкращим слід визнати взагалі уникнення повного запозичення із тексту статті чи частини статті (пункту, підпункту) нормативно-правового акта, обмежуючись лише вказівкою на те, що ним регулюється чи які питання в ньому вирішуються. Однак у такому вигляді, наприклад, коментар до конкретної статті НПА буде виглядати нечитабельним, а складатися із певних посилань без наведення всього нормативного припису. У зв'язку із цим необхідно дотримуватися певного балансу цитувань й опису положення, що цілком залежить від наукової зрілості того чи іншого автора. Виходячи з висловленого, слід указати на актуальність питань доброчесності, від якої залежить і авторитет конкретного вченого, і задоволення ним самим собою від отриманого результату.

законодавство етичний доброчесність науковий педагогічний

Література

1. Про освіту: Закон України від 5 вересня 2017 року №2145-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. №38-39. Ст. 380.

2. Про вищу освіту: Закон України від 1 липня 2014 року №1556-УП. Відомості Верховної Ради України. 2014. №37-38. Ст. 2004.

3. Думанська М. У наукових роботах в.о. міністра освіти України знайшли плагіат.

4. Митрофанов І.І. Окремі аспекти реалізації кримінальної відповідальності за ухилення від призову на військову службу. Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2015. Випуск 2 (91). С. 187-193.

5. Митрофанов І.І. Механізм кримінально-правового регулювання: монографія. Кременчук: Видавець ПП Щербатих О. В., 2019. 480 с.

Размещено на allbest.ru