Проблеми взаємозв’язку права та моралі в умовах формування інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблеми взаємозв'язку права та моралі в умовах формування інформаційного суспільства

Бабик М.К., Письменна О.П.

Бабик М.К. студент І курсу юридичного факультету Науковий керівник: Письменна О.П. кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права та адміністративного права Донецького національного університету імені Василя Стуса м. Вінниця, Україна

Питання взаємодії права та моралі стає все актуальнішим в умовах становлення інформаційного суспільства. Зміна суспільних орієнтирів, що відбулася внаслідок активізації розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, появи значної кількості інформації, відсутність нормативного регулювання мережевого простору породжують трансформацію людських цінностей і, як наслідок, спричиняють кризу моралі та праворозуміння. Порушується традиційне уявлення про співвідношення моральних та правових норм (відбувається значне ускладнення їх взаємодії). Вирішення цієї проблеми є надзвичайно важливим, адже право та мораль є основними регуляторами суспільних відносин і дисбаланс у зв'язку між ними призводить до некерованості суспільства.

Мета роботи полягає у дослідженні зв'язку права й моралі в умовах інформаційного суспільства.

Протягом усієї історії філософсько-правової думки питання кореляції, тобто взаємозв'язку правових і моральних цінностей, було предметом гострих дискусій [1, с. 374]. І це не дивно, адже вони є основними регуляторами суспільних відносин. Таким чином,

Аналіз етапів розвитку цивілізації дає підстави стверджувати, що право, яке ґрунтується на моральних принципах, легше сприймається людьми і не викликає відторгнення, засобом його забезпечення буде не лише державний примус, а й громадська думка. Якщо ж право суперечить моральним переконанням суспільства, його будуть ігнорувати, порушувати. У свою чергу мораль неможлива без права, оскільки немає моралі без свободи, а свободи - без правового забезпечення її гарантій [1, с. 376].

Внаслідок становлення глобального інформаційного суспільства взаємодія права та моралі актуалізується, набуває нових форм і проявів. А саме в умовах стрімкого поширення мережі Інтернет, яка чинить вплив на мораль на всіх рівнях, від загальнолюдського до індивідуального, виникає необхідність у трансформації правових регуляторів та відображення в них тих змін, які відбуваються у сфері моралі [2, с. 26].

Варто зазначити, що інформаційне суспільство - це одна з теоретичних моделей, що використовуються для опису й характеристики якісно нового етапу суспільного розвитку провідних країн світу, обумовленого інформаційно-комп'ютерною революцією кінця ХХ - початку ХХІ століття. Його підґрунтям є інформаційні й телекомунікаційні технології. Завдяки стрімким темпам становлення інформаційного суспільства сьогодні інформація є одним з найважливіших глобальних ресурсів людства (поряд з матерією та енергією) [3, с. 96].

Поряд із розвитком сучасного інформаційного суспільства в Україні відбувається формування правової держави, яка базується на безумовному застосуванні закону, повазі до прав і свобод людини і громадянина [4, с. 55]. Як стимулятори суспільного прогресу, право й мораль мали взаємодоповнювати один одного, натомість - суперечать один одному. Як відомо, існування правової держави не можливе без дотримання загальноприйнятих моральних цінностей, на яких і побудовані правові норми. Однак, в умовах технологізації відбувається поглиблення відчуження між людьми, що призводить до деморалізації суспільства. А це призводить до падіння авторитету правової держави [5, с. 227].

Причина занепаду моральних постулатів полягає у безконтрольному поширення у світовій мережі негативної і навіть відверто аморальної інформації [6]. Наприклад, пропагування азартних ігор, поширення дитячої порнографії, інструкцій щодо виготовлення вибухових та отруйних речовин, зброї, наркотичних і психотропних засобів, методів розкриття електронних та інших шифрів тощо. Серед інших негативних наслідків інформаційної революції варто назвати поширення інтернет-шахрайства, інформаційних атак [5, с. 229]. Це пов'язано з тим, що відносини в інформаційному середовищі мають форму саморегулюючої (синергетичної) системи, яка має неписані правила поведінки [7, с. 56]. Тобто, відсутні механізми впливу на процеси, що відбуваються у кіберпросторі. Таким чином, інформація перетворюється на досить ефективну зброю, яка знищує не людей, а, перш за все, соціокультурні та моральні механізми регуляції людини й суспільства [6, с. 66].

Як влучно зазначає О.Ю. Коваленко: «Інтернет видається правовим вакуумом, в якому кожен може робити, що забажає. Подальші наукові дослідження мають бути зосереджені на визначенні оптимальних шляхів вдосконалення правого регулювання інформаційно-комунікаційних відносин» [8, с. 136].

Варто зазначити, що на сьогоднішній день у питанні безпеки інформаційно-цифрового простору Україна керується національним законодавством та міжнародним правом. Так, правове регулювання інформаційної сфери життя суспільства здійснюється Конституцією України, а також низкою законів та підзаконних актів, зокрема Кримінальним кодексом України, Законом України «Про основи національної безпеки України», Законом України «Про концепцію Національної програми інформатизації», Законом України «Про захист суспільної моралі» та іншими [2, с.29]. Наша держава ратифікувала Конвенцію Ради Європи про кіберзлочинність, Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права [9].

Слід відмітити, що у Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 5 жовтня 2017 р. визначені шляхи державно-приватної взаємодії у сфері кібербезпеки: створення системи своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації кіберзагроз; підвищення цифрової грамотності громадян та культури безпекового поводження в кіберпросторі...; обмін інформацією між державними органами, приватним сектором і громадянами щодо кіберзагроз об'єктам критичної інфраструктури тощо [10]. Загалом, національну систему кібербезпеки творить низка державних органів: Міністерство оборони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служба безпеки України, Національна поліція України (у 2015 р. запрацювала кіберполіція) тощо. Спеціалізованим органом, що стежить за дотриманням законів у кіберпросторі, є структурний підрозділ Державного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам (з 2007 р.) [11].

Однак, незважаючи на розгалужену систему правоохоронних органів, рівень кіберзлочинності в Україні лише зростає. Тому доцільним є не лише постійна боротьба з негативними наслідками діяльності в мережі, а й формування нової етичної свідомості та культури в інформаційному просторі. Інформаційна етика є необхідним компонентом інформаційного суспільства, тому що лише вона здатна забезпечити необхідний рівень його інформаційної безпеки [5].

З цього випливає, що гармонійний розвиток інформаційного суспільства, який не несе шкоди людині, можливий завдяки оптимальному поєднанню права і моралі як регуляторів суспільних відносин.

Отже, у ході дослідження було з'ясовано, що мораль і право - це дві самостійні категорії, тісно пов'язані між собою: формування правової держави неможливе без використання фундаментальних моральних норм, натомість моральні принципи стають визнаними за умови їх правового закріплення. В умовах формування інформаційного суспільства право і мораль як основні регулятори суспільних відносин модернізуються (адже змінюється саме суспільство), чим і обумовлена невизначеність їх співвідношення. А точніше, складність інформаційного простору полягає в тому, що традиційні моральні постулати для нього є неактуальними, застарілими. Крім того, відсутні правові механізмів впливу на процеси, що відбуваються у кіберпросторі (правове регулювання є неможливим, адже кібервідносини розвиваються такими стрімкими темпами, що право просто не в змозі наздогнати їх). Незважаючи на те, що в Україні є нормативне підґрунтя кібербезпеки, тобто протистояння різним загрозам в мережі Інтернет, для уникнення масовості порушень прав людини в цифровому середовищі необхідним є формування нової етики інформаційної свідомості та культури. Таким чином, врегулювання сфери цифрового простору та відносин, що відбуваються в ньому, можливе лише завдяки тісній взаємодії моралі та права.

Література

правовий інформаційний суспільний

1. Сердюк І.В. Кореляція правових і моральних цінностей в умовах сучасного суспільства. Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: матеріали VII Всеукр. наук-теор. Конф., м. Київ, 11 лист. 2017р. Київ, 2017. С. 375-377.

2. Крилова Д.С. Взаємодія права та моралі в інформаційному суспільстві. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. № 41. С. 26-30

3. Жданенко С.Б. Моральні цінності суб'єкта діяльності в інформаційному суспільстві: трансформація й віртуалізація. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2018. № 3. С. 96-108

4. Політанський В.С. Принципи інформаційно-правових відносин. Часопис Київського університету права. 2013. № 1. С. 55-59

5. Сердюк І.В. Морально-правові виклики глобального інформаційного суспільства. Філософські та методологічні проблеми права.2017. № 2. С. 224-235

6. Запорожець Т. В. Моральні виклики глобального інформаційного суспільства. Університетська кафедра. 2015. № 4. С. 63-76. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukaf_2015_4_8.

7. Беляков К.І. Понятійні та методологічні основи регулювання нових типів інформаційних відносин: «віртуальні правовідносини». LEXPORTUS. 2016. № 2. С. 47-63.

8. Коваленко О.Ю. Особливості правовідносин в Інтернеті. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. Спецвип. Ч. 1. С. 134-137.

9. Романюк К.П. Правові проблеми захисту авторського права і суміжних прав від Інтернет-піратства в Україні. Збірник наукових рефератів магістрів юридичного факультету національної академії управління - 2017. 2017. С. 194-205.

10. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 5 жовтня 2017 р., № 2163-УІІІ. Відомості Верховної Ради. 2017. № 45. Ст. 403.

11. Потерейко О.О. Віртуалізація держави: теоретико-методологічний аналіз: дис. ... канд. юрид. наук: 23.00.01. Львів, 2019. 201 с.

Размещено на Allbest.ru