Громадянське суспільство: реалії та зміни

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Громадянське суспільство: реалії та зміни

Оніщенко Н.М.

Оніщенко Н.М. доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України, в.о. завідувача відділу дослідження проблем взаємодії держави та громадянського суспільства Київського регіонального центру НАПрН України м. Київ, Україна

Неодноразово в полі зору науковців виникає питання: від яких факторів, умов, ризиків або, скоріше, їх відсутності, залежить якість нашого з Вами життя. Серед таких якостей виправдано називають: якість законодавства, якість контролю (державного, громадського, міжнародного), якість реформування (наразі - судова реформа) тощо.

Наскільки виправданою сьогодні є пов'язуваність якості нашого життя з формуванням і функціонуванням громадянського суспільства? І, якщо так, то якого саме? Отже, яким сьогодні вбачається громадянське суспільство, яке здатне (спроможне) суттєво впливати на реформаторські зміни, контрольні заходи і функції, забезпечення досконалості чинного законодавства.

Над відповіддю можна не замислюватися - зріле, впливове, активне громадянське суспільство. Втім, як, яким чином воно може сформуватися? Чи може громадянське суспільство бути «вищим», ніж відповідні умови життєдіяльності людини, продиктовані державою (на жаль, часто можновладцями в цій державі)? Як вибудовуються відносини держава - громадянське суспільство - людина? І ще багато питань, які стають предметом наукового розгляду і практичного вивчення.

Сьогодні юридична наука не може поскаржитися на відсутність публікацій, присвячених проблематиці громадянського суспільства. Існує твердження, що тільки вживаних визначень (дефініцій) громадянського суспільства фігурує біля п'ятдесяти, або, навіть, понад п'ятдесят. Тобто доктринально проблематика вивчена, досліджена, якщо можна так сказати, «промоніторена». Втім жодної публікації, в якій би висвітлювалися методи, способи - «інструментарій» по формуванню саме зрілого, саме впливового, активного громадянського суспільства, на жаль, досі немає. Хоча всім зрозуміло, що «рівневий» розвиток або розвиток «на рівні» громадянського суспільства - це процес, що потребує і певного часу, і певної організації, а найголовніше - його неможливо зробити ні за помахом «чарівної палички», ні за допомогою «чарівної флейти». Більше того, в цьому контексті цілком зрозумілою може бути акцентація необхідності своєрідного «виховання» саме громадянського суспільства щодо відповідної правової культури, рівня правової свідомості, громадянської вихованості (викристалізації громадянської позиції кожного).

Деякі констатації в цьому форматі. Є безсумнівним, що дієві державотворчі процеси неможливі сьогодні:

- без дієвого втручання громадянського суспільства в усі процеси державотворення;

- без належного розвитку усіх інститутів сучасної європейської держави;

- без гармонійної збалансованої дії інститутів громадянського суспільства і правової держави;

- без виховання соціально активної особистості, здатної до реформаторських змін в умовах розвитку громадянського суспільства.

Враховуючи, що громадянське суспільство в літературі здебільшого визначається як сукупність індивідів та їх об'єднань з розвиненими політичними, правовими, культурними, економічними зв'язками, що діє формально незалежно від держави, хоча і взаємодіє з нею, слід зазначити, що індивіди повинні впливати на державу задля досягнення загальносуспільного блага. Саме завдяки такій взаємодії формується громадянська солідарність в суспільстві.

Таким чином, ще раз хочемо наголосити: як громадянське суспільство не виникало «на порожньому місці», оскільки цьому передує певний державний і соціальний розвиток, так і громадянське суспільство не є самостійним, «відмежованим» утворенням від суб'єктів соціального життя, а якраз саме з них утворюється та функціонує об'єднання певних індивідів, яке може і повинне розвиватися як активне, зріле і впливове громадянське суспільство з огляду на відповідні фактори і умови, серед яких не останнє місце займають процеси, пов'язані із формуванням громадянської позиції, правовим, громадянським вихованням, соціальною активністю взагалі і правовою зокрема.

Отже, спробуємо підкреслити, що формування і наступне функціонування громадянського суспільства - це не «самоціль», мова повинна іти про його дієвість, результативність, щодо реформаторських змін.

Спробуємо надати певні аргументації з цієї та інших дотичних до неї точок зору в контексті саме «виховання» сучасного, дієвого, впливового громадянського суспільства. Так, проблематика правового виховання, на відміну від проблематики громадянського, постійно знаходилася і знаходиться в центрі уваги правової науки і юридичної практики. Отже, її не оминули увагою вітчизняні вчені ані в монографіях, ані в статейному викладі, ані щодо проведення дискусійних обговорень на конференціях, «круглих столах», захистах дисертаційних досліджень. Так, в одному з останніх підручникових видань правове виховання розглядається, як самостійна юридична категорія [1, с. 468].

Декілька міркувань щодо вищезазначеного.

На жаль, останнім часом на рівні громадянського суспільства все більше наголошують на неподоланій корупції, корупційних схемах, повільних реформах, порушеннях прав людини в усіх сферах її життєдіяльності.

Втім, як нам видається, підґрунтям подолання перерахованих негативних явищ мають стати не тільки економічний чи соціальний фактори, але й власна громадянська позиція, власна спроможність давати відсіч негативним проявам нашого життя, тобто власна активна позиція нетерпимості до будь-яких проявів незаконних дій.

Ми завжди наголошуємо на проблемі формування особистості, яка здатна самостійно мислити, приймати рішення, публічно висловлювати свою думку, усвідомлювати та брати на себе відповідальність за наслідки своєї публічної, у тому числі політичної діяльності. Отже, ведучи сьогодні мову про належну політико-правову активність особистості, слід починати від «начала начал» - належного громадянського виховання (як процесу) та належної громадянської вихованості (як результату), що і означає формування громадянської позиції.

Адже тільки особистість, яка вихована на ідеалах правової, демократичної, соціальної держави, найкращих взірцях розвиненого громадянського суспільства, відданості громадянській позиції - може стати активним учасником реформаторських змін.

Сьогодні всім нам конче необхідне відродження поваги до загальнолюдських цінностей: принципу верховенства права, принципу гуманізму, підвищення авторитету громадської думки, формування та розвитку громадянської позиції.

Отже, детальніше про громадянське виховання. Спробуємо наголосити на необхідності взаємопов'язаного розгляду права і моралі. Для цього вкрай важливим, як нам видається, є саме моральне виховання [2, с. 138-176].

Надзвичайно важливим напрямом наукового дослідження є, так би мовити, аналіз моралі громадянського суспільства. Сучасні вчені орієнтовані не на критику моральної свідомості та самосвідомості громадянського суспільства, а на їх пояснення, аналітичне відображення, вивчення, і особливо - на культивування їхніх найкращих постулатів та проявів задля морального виховання особистості.

Відмінна особливість моралі полягає в тому, що вона виражає внутрішню позицію індивіда, його вільне й самосвідоме рішення того, що є добро, зло, честь, гідність, справедливість у людських вчинках тощо.

Слід зазначити, що в суспільстві, в якому занепадає мораль, моральне «навантаження» лягає на інші соціальні регулятори, наприклад, на релігійні норми. Про це свідчать останні наукові публікації, конференції та методологічні семінари.

На наш погляд, суттєве покращення ситуації з проблемою правореалізації, ефективністю правового регулювання, подоланням масового правового нігілізму тощо, може відігравати процес, який пов'язаний із забезпеченням належної уваги та розвитком окремих соціальних регуляторів: норм моралі, релігійних норм, етичних, естетичних норм, можливо, деяких звичаєвих, зокрема, ділових узвичаєнь. Останні відіграють важливе значення в умовах акультурації та інтерференції правових систем сучасності.

З розвитком соціального життя відбуваються зміни якості регулювання, ускладнення, удосконалення регулятивних засобів, їх диференціація та інтеграція. Це визначає необхідність появи нових засобів соціального регулювання, тобто правових норм. Проте, це не означає і не може означати нівелювання, зникнення, невиправданого занепаду в суспільстві інших соціальних поведінкових регуляторів.

Отже, створюється свого роду система (архітектоніка) регулятивних механізмів, необхідних для становлення громадянської позиції кожного члена громадянського суспільства [3, с. 27-30].

Формування правових переконань - від зовнішніх потреб, що пред'являє суспільство особистості, до внутрішнього переконання, та від нього - до дії - це шлях формування правової свідомості як необхідної умови забезпечення правопорядку. Без формування правового переконання неможлива правомірна поведінка. Процес реалізації правової норми - це взаємодія її вимог зі свідомістю індивіда. Не можна не погодитися з точкою зору вчених, що без вивчення переконань людини, її поведінки, психологічного механізму взаємодії вимог норми та свідомості людини, неможливо зрозуміти мотиви правомірних вчинків.

При цьому слід розуміти, що навіть суттєве покращення економічної ситуації в країні, не змогло б швидко привести до належного стану громадянської відповідальності, що має підґрунтям належний правовий світогляд. Вочевидь мова іде про правову проблему формування особистості, соціально свідомої, громадянсько вихованої.

Отже, про належну політико-правову активність особистості, що стає можливою в умовах розвитку і забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини, з розвитком правового світогляду сучасного суспільства і сучасної особистості - можна говорити тільки у зв'язку з належним право- та світосприйняттям. Належна правова активність громадян, сформована громадянська позиція кожного призводить саме до громадянськості суспільства в цілому, а належна громадянськість і є критерієм сформованого активного, зрілого, потужного громадянського суспільства.

Література

громадянський суспільство правовий мораль

1. Загальна теорія права. Академічний курс; підручник для студентів-юристів за ред. д-ра юрид. наук проф. С.В. Бобровник. Київ: Юрінкомінтер, 2021. 576 с.

2. Громадянське суспільство в Україні: сучасний стан, виклики, стратегія модернізації: монографія: у 2 т. / за заг. ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка та акад. НАПрН України О.В. Скрипнюка / Т. 1: Загальнотеоретичні та конституційно-правові аспекти розвитку громадянського суспільства в україні. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2018. 676 с.

3. Право у сучасному політичному житті України. Наукове видання / Керівник авторського колективу А.О. Селіванов. Київ: Логос, 2020. 407 с.

Размещено на Allbest.ru