Забезпечення правомірної обробки біометричних даних в діяльності Національної поліції як умова ефективного розвитку громадянського суспільства в Україні: деякі нормативні та доктринальні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОМІРНОЇ ОБРОБКИ БІОМЕТРИЧНИХ ДАНИХ В ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ДЕЯКІ НОРМАТИВНІ ТА ДОКТРИНАЛЬНІ АСПЕКТИ

Заярний О.А.

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри інтелектуальної власності та інформаційного права

Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна

Активний розвиток технологій біометричної ідентифікації людини та верифікації біометричних документів, що видаються на ім'я фізичної особи, обумовив істотне розширення сфери застосування цих технологій у правоохоронній діяльності, зокрема Національної поліції. Не зважаючи на ряд переваг, якими супроводжується використання вказаних технологій в діяльності Національної поліції, обробка біометричних даних несе в собі істотні ризики для прав і свобод суб'єктів біометричних даних. Протиправне збирання, зберігання, використання та передача біометричних даних, неодноразові випадки співставлений біометричних даних фізичних осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень з особами, чиї біометричні дані вже зберігаються у правоохоронних реєстрах, відмова уповноважених посадових осіб правоохоронних органів від видалення відповідної категорії персональних даних, непоінформованість суб'єктів біометричних даних про мету і процедури обробки їхніх біометричних даних [1, с. 4] негативно позначаються на розвитку в Україні сучасного громадянського суспільства, породжують значні ризики для фундаментальних прав і свобод людини.

Цілями цієї роботи є дослідження нормативних та доктринальних засад забезпечення правомірної обробки біометричних даних в діяльності Національної поліції, проведення юридичної оцінки їх впливу на розвиток сучасного громадянського суспільства в Україні.

Чинне в Україні законодавство не містить універсального підходу до визначення поняття «біометричні дані», так само як щодо наборів цих даних у відношенні до конкретних адміністративних процедур. Щодо діяльності Національної поліції, зміст поняття «біометричні дані» розкривається через перелік їх видів, наведений у ч. 2 ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-УІП [2].

На відміну від законодавства України, в актах вторинного права Європейського Союзу [3] та спеціальних дослідженнях проблематики, порушеної у цій роботі, підготовлених за підтримки Організації об'єднаних націй поняття «біометричні дані» у значенні діяльності поліції тлумачиться ширше, порівняно з нормами Закону України «Про Національну поліцію». Такий підхід головним чином досягається через включення до категорії біометричних даних окрім дактилокартки, зразки ДНК, також зображення обличчя людини, зразки відбитків пальців, долоні, а також райдужну оболонку ока [1, с. 7].

Аналіз змісту норми, передбаченої у ч. 2 ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію» [2] з позицій правової доктрини та досвіду правового регулювання зазначеної групи інформаційних відносин вказує на те, що законодавець відмежувавши вид категорії біометричних даних фото та відеозображення людини, тим самим розмежував правила обробки окремих категорій персональних даних, які обробляються у поліцейських цілях.

При цьому, за правилами, закріпленими у ч. 1 ст. 27 згаданого Закону: «Поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» [2].

Із системного аналізу змісту наведених норм слідує, зокрема, те, що: по-перше, у відношенні до біометричних даних, Національна поліція та її територіальні підрозділи здійснюють збирання та накопичення відповідної категорії персональних даних, а також оперативний доступ до таких даних шляхом використання інформаційних ресурсів, які перебувають у володінні інших суб'єктів владних повноважень; по-друге, активна діяльність Національної поліції щодо збирання та накопичення біометричних даних може здійснюватися щодо визначених у ч. 2 ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію» осіб.

Виходячи з таких правових позицій, пошук балансу між право - мірною обробкою біометричних даних органами Національної поліції та забезпеченням ефективного розвитку громадянського суспільства в Україні повинен здійснюватися за наступними основними векторами:

1. Визначення в окремому підзаконному нормативно-правовому акті мети, підстав, процедур та строків обробки біометричних даних з урахуванням характеру конкретних завдань Національної поліції для виконання яких накопичувалася відповідна інформація.

2. Забезпечення дотримання Національною поліцією у кожному випадку права суб'єкта біометричних даних на невтручання у приватне життя при виконанні завдань,, покладених на цей орган виконавчої влади з урахуванням критеріїв оцінки виконання негативних зобов'язань України як держави-члена Ради Європи за ч. 2 ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», вироблених практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зважаючи на відсутність в Україні окремих нормативно-правових актів, положення яких повинні визначати правовий режим створення і використання баз біометричних даних в діяльності Національної поліції, а також порядок обробки і захисту відповідної категорії персональних даних, рішення ЄСПЛ, в яких закладені критерії оцінки такої діяльності набувають значення основоположних орієнтирів для оцінки правомірності дій поліції з біометричними даними. Порушена проблема була предметом розгляну у багатьох рішеннях ЄСПЛ, які мають важливе значення для ефективного розвитку сучасного громадянського суспільства.

Так, наприклад, ЄСПЛ у рішенні від 04.12.2008 року зазначив, що зберігання і зразків клітин, і профілів ДНК свідчить про втручання держави в здійснення права заявників на повагу до їхнього приватного життя, за змістом положень §1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однією з підстав для винесення ЄСПЛ вказаного рішення стало те, що закон не визначав умов та порядку зберігання відбитків пальців та зразків ДНК, не надавав гарантій, які виключають їхнє нецільове використання, а також не передбачав можливості брати до уваги індивідуальні обставини конкретної справи [4]. Від так, у цій справі ЄСПЛ встановив порушення позитивних зобов'язань держави за ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також вказав на порушення балансу між приватними інтересами заявника та публічними інтересами держави-відповідача.

В іншому рішенні від 13.02.2020 у справі «Gaughran v. the United Kingdom», ЄСПЛ зазначив, що невибірковий характер повноважень щодо зберігання профілю ДНК, відбитків пальців і фотографії заявника, без посилання на серйозність злочину або необхідність безстрокового зберігання, порушує справедливий баланс між державними та приватними інтересами. Фактично Суд визнав, що орган, який здійснював збір даних, повинен виконувати свої обов'язки у спосіб, сумісний з правами та свободами інших осіб. У результаті Суд вирішив, що держава порушила допустиму межу свободи в цьому питанні, наслідком чого стало непропорційне втручання в право заявника на повагу до приватного життя, що не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві [4].

Узагальнення цих та ряду інших рішень ЄСПЛ, пов'язаних з порушеною у цій роботі проблематикою дозволяє виокремити основні критерії оцінки правомірності обробки біометричних даних в діяльності поліції. Така обробка повинна бути необхідною у демократичному суспільстві, переслідувати легітимну мету, визначену у нормах національного законодавства, забезпечувати пропорційне втручання у приватне і сімейне життя порівняно з переслідуваним суспільним інтересам, бути обмеженою у часі, а також узгоджуватися зі змістом повноважень органу поліції виходячи з матеріалів конкретної справи.

Таким чином, проведене дослідження дає нам підстави констатувати, що забезпечення правомірної обробки біометричних даних в діяльності Національної поліції виступає важливим фактором розвитку сучасного громадянського суспільства в Україні. Важливим інструментом у протидії проявів протиправної обробки біометричних даних в діяльності Національної поліції виступає практика ЄСПЛ у цій сфері правового регулювання. Водночас, для забезпечення правомірної обробки біометричних даних по всім напрямам і рівням діяльності Національної поліції, на нашу думку, необхідно затвердити окремими наказами міністра внутрішніх справ України «Порядок обробки біометричних даних в базах даних, володільцем яких виступає Національна поліція» та «Положення про базу (бази) біометричних даних, володільцем яких виступає Національна поліція».

біометричний ідентифікація поліція свобода

Література

1. Сборник практических рекомендаций Организации Объединенных Наций по ответственному использованию биометрических данных и обмену ими в рамках борьбы с терроризмом. URL: https://www.uшdc.org/pdf/terшrism/Compendшm-Bюmetrics/_.pdf

2. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 року № 580-УШ. Голос України від 06.08.2015 № 141-142.

3. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX:32016R0

4. Михайлова В. Безстрокове зберігання в поліцейській базі біометричних даних неприпустиме - ЄСПЛ. Газета «Закон і бізнес». (22 - 28.02.2020). URL: https://zib.com.ua/ua/141566-bezstrokove_zberigannya_v_policeyskiy_bazi_biometrichnih_dan.html

Размещено на Allbest.ru