Гиг-контракт: до питання про природу договору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гиг-контракт: до питання про природу договору

Зуб І. В.

кандидат юридичних наук,

в. о. провідного наукового співробітника відділу дослідження проблем взаємодії держави та громадського суспільства Київського регіонального центру НАПрН України м. Київ, Україна

Останнім часом в Україні активізувалися пошуки нових форм регулювання трудових відносин. Зокрема, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) був доповнений положеннями про гнучкий режим робочого часу (нова редакція статті 60), надомну працю (нова стаття 60-1), дистанційну роботу (нова стаття 60-2). І хоча законодавче закріплення вказаних положень, у першу чергу, пов'язано з необхідністю адекватного реагування на зміни в організації праців умовах здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУТО-19, спричиненої коронавірусом 8ЛЯ8-ЄоУ-2, вказаний фактор не єдиним чинником появи нових інструментів регулювання трудових відносин.

Не менш вагомим фактором щодо пошуку таких форм виступає цифровізація економіки. Зазначимо, що на забезпечення її законодавчого регулювання спрямовано декілька законопроектів, нещодавно внесених на розгляд до Верховної Ради України. Зокрема, йдеться про проекти законів України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (реєстр. № 4303 від 02.11.2020, поданий народними депутатами України Чернєвим Е.В. та іншими), «Про особливості регулювання господарської діяльності у сфері інформаційних технологій» (реєстр. № 4303-1 від 18.11.2020, поданий народним депутатом України Бортом В.П.) та «Про стимулювання розвитку сфери інформаційних технологій в Україні» (реєстр. № 4303-2 від 18.11.2020, поданий народними депутатами України Рудик К.О. та іншими). При цьому після доопрацювання у Комітеті Верховної Ради України з питань цифрової трансформації проект № 4303 став проектом Закону України цифровізація економіка цивільний договір

«Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (реєстр. № 4303 від 02.11.2020 доопрацьований, поданий народними депутатами України Крячком М.В. та іншими).

Одним із центральних понять у доопрацьованому проекті є поняття «фахівець», під яким згідно з його ст. 1 розуміється «працівник, гіг- спеціаліст або фізична особа (фізична особа - підприємець), залучена на підставі іншого цивільно-правового чи господарсько-правового договору про виконання робіт (надання послуг) в межах здійснення видів діяльності, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону» (у цій частині перераховуються види діяльності, на які поширюється спеціальний правовий режим Дія Сіті, що запроваджується у проекті). Отже «фахівцем»- «гіг-спеціалістом» у цій статті визнається «фізична особа, яка є підрядником та (або) виконавцем за гіг- контрактом», а «гіг-контрактом» - «цивільно-правовий договір, за яким фізична особа (гіг-спеціаліст) зобов'язується особисто виконувати роботи та (або) надавати послуги за завданнями резидента Дія Сіті (замовника), а резидент Дія Сіті зобов'язується оплачувати виконані роботи та (або) надані послуги і забезпечити гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та (або) надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V цього Закону».

Зазначимо, що у вказаному розділі йдеться, зокрема, про таке. Згідно з ч. 6 ст. 15 проекту «послуги, що надаються за гіг-контрактом, можуть полягати у виконанні функцій певної посади, зокрема, функцій головного інженера, функцій відповідальної особи, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці». В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 18 проекту, у гіг-контракті можуть визначатися, зокрема: час відпочинку; умови перебування гіг- спеціалістів за визначеним місцем виконання робіт (надання послуг) та за місцем здійснення діяльності резидентом Дія Сіті; правила резидента Дія Сіті (зокрема, щодо охорони праці у місцях виконання робіт (надання послуг) та місцях здійснення діяльності резидентом Дія Сіті) та відповідальність за їх порушення. При цьому згідно з ч. 1 ст. 19 проекту «сторони гіг-контракту можуть погодити виконання гіг- спеціалістом робіт (надання послуг) протягом визначеної кількості годин на день та (або) на тиждень, які не можуть перевищувати 8 та 40 годин, відповідно. За відсутності домовленості сторін про визначену кількість годин, вважається, що гіг-спеціаліст виконує роботи (надає послуги) протягом 40 годин на тиждень». Згідно з ч. 4 цієї статті «гіг- спеціаліст має право на щорічну оплачувану перерву у виконанні робіт (наданні послуг) тривалістю 17 робочих днів, якщо гіг-контрактом не визначена більша її тривалість». Таким чином, у разі прийняття вказаного проекту у запропонованій редакції у законодавстві України з'явиться цивільно-правовий договір з умовами, які притаманні трудовому договору, тобто договір, в якому поєднуватимуться умови, пов'язані з наданням послуг (виконання робіт), що відноситься до предмету цивільного права, з умовами трудового договору, що відноситься до предмету трудового права. У зв'язку з цим постає питання про доктринальну можливість укладення такого договору та його правову природу.

З цього приводу, насамперед, варто вказати, що згідно зі ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти змішаний договір, тобто договір, в якому містяться елементи різних договорів. Причому в літературі висловлена думка, що, крім загального їх розуміння як цивільно-правових, можливо «розширене їх бачення, коли в договорі містяться умови, що належать до різних галузей права. Такі договори йменуються полігалузевими (різногалузевими, багатогалузевими). Прикладом може бути договір, який одночасно включає в себе умови цивільного та трудового договорів» [2. с. 156]. Водночас слід звернути увагу, що ряд вчених поряд з змішаними виділяє комплексні договори міжгалузевого характеру, причому «припустимість зазначених договорів зумовлена закріпленим сучасним законодавством принципом субсидіарного застосування цивільно-правових норм до відносин, які побудовані на рівності їх учасників і знаходяться за межами цивільного права як галузі права» [3. с. 361]. Ще одна точка зору полягає в тому, що договір, який поєднує у собі елементи цивільно-правового та трудового договору відноситься до непоімено- ваних договорів, підставою для застосування яких є ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Варто також звернути увагу, що вказане питання розглядається не лише з точки зору науки цивільного права, а й точки зору науки трудового права. Так, Я. Сімутина зазначає, що «у законодавстві багатьох країн вже існує окрема категорія працюючих осіб «на межі» трудового та цивільного права, які не визнаються у повній мірі працівниками за трудовим договором, поза тим, їм гарантуються окремі трудові права. За чинним законодавством України такої категорії працюючих, яка знаходиться між трудовими та цивільно-правовими відносинами, наразі бути не може, а суд у кожному конкретному випадкумає класифікувати відносини або як трудові, або як цивільно-правові. Водночас питання правової регламентації наділення мінімальними трудовими гарантіями та захистом так званих «залежних підрядників чи виконавців» або «квазі-самозайнятих», які не належать до категорії працівників у розумінні трудового законодавства, вже зараз потребує широкого обговорення та уваги». С. 22.

Отже, із викладеного можна зробити висновок, що сучасній науковій літературі допускається можливість укладення цивільно- правового договору, в якому разом з умовами, притаманними такому договору, містяться умови, притаманні трудовому договору.

Література:

1. З вказаними проектами можна ознайомиться на сайті Верховної Ради України URL. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc2_5_1_J? ses=Ш010&num_s=2&num=4303&date1=&date2=&name_zp=&out_type= &Ш=

2. Борисова (кер. авт. кол.) В. І., Баранова Л. М., Бєгова Т. І. та ін. Цивільне право: підручник. В 2 т. / за ред. Борисової В. І., Спасибо-Фатєєвої І. В., Яроцького В. Л. Харків: Право. Т. 2. 2011. 816 с.

3. Боднар Т.В., Дзера О.В., Кузнєцова Н.С. та ін. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. / за ред. Дзери О.В. Київ: Юрінком Інтер. 2008. 896 с.

4. Шумило М. Непоіменований договір як механізм врегулювання відносин на межі галузей права з позиції судової практики. Судебно- юридическая газета. Блог. URL: https://sud.ua/ru/news/blog/130004- nepoimenovaniy-dogovir-yak-mekhanizm-vregulyuvannya-vidnosin-na- mezhi-galuzey-prava-z-pozitsiyi-sudovoyi-praktiki.

5. Сімутина Я. Поняття та ознаки трудових правовідносин у контексті поширення нестандартної зайнятості / Кухня трудового права: нариси про важливі інгредієнти: збірник статей. Київ: ВД Дакор, 2021. 147 с.

Размещено на Allbest.ru