Деякі аспекти академічної відповідальності закладів вищої освіти, в тому числі закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти академічної відповідальності закладів вищої освіти, в тому числі закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання

Долинська М. С.

доктор юридичних наук, професор, завідувачка кафедри господарсько-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ м. Львів, Україна

Прийняття Верховною Радою України 1 липня 2014 року Закону України «Про вищу освіту» стало вищим щаблем у розвитку якості освіти в державі.

Як зауважувалося нами раніше, українська вища школа, визначаючи основні шляхи своїх реформ, вступила в період практичної оцінки власного менталітету, сформованих традицій в області форм і методів навчання, контролю якості знань, перевірки їх адекватності цілям, задачам, рівню розвитку загальнолюдської, матеріальної і технологічної культури суспільства [1, с. 113].

Відповідно до частини першої статті 1 вищевказаного законодавчого акту «Про вищу освіту» автономія закладу вищої освіти означає самостійність, незалежність та відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених вищевказаним Законом [2].

Як позитивне відзначаємо, що у акті встановлено законодавче поняття закладу вищої освіти - окремого виду установи, що є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Також законодавчим органом держави окреме місце, серед закладів вищої освіти, виділено закладам вищої освіти із специфічними умовами навчання. Так, до закладів вищої освіти із специфічними умовами віднесено: заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Таким чином, законодавцем сформульовано «огульне» та «об'ємне» визначення закладів вищої освіти із специфічними умовами.

Згідно із Законом України «Про вищу освіту» засновниками закладу вищої освіти - є органи державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад вищої освіти. Права засновника, також можуть набуватися на підставах, передбачених цивільним законодавством.

Варто зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року № 304 «Про затвердження Положення про особливості утворення, реорганізації та ліквідації територіально відокремлених структурних підрозділів закладів вищої освіти» [3] дозволено іноземним закладам вищої освіти відкривати філії в Україні. Зауважуємо, що однією з умов відкриття такої філії є обов'язок іноземного закладу вищої освіти під час подання документів входити до одного з міжнародних рейтингів QS World University Rankings, The Times Higher Education World University Rankings, Academic Ranking of World Universities - World Top 500 Universities, а також посідати при цьому місце не нижче ніж 3000. Не має права на створення на українських теренах вищевказаного відокремленого структурного підрозділу, такий іноземний закладу вищої освіти, який є юридичною особою з іноземними інвестиціями держави-агресора або держави- окупанта або юридичною особою, що зареєстрована на території держави-агресора або держави-окупанта, або юридичною особою, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є резидентом держави-агресора або держави-окупанта [3].

У Законі України «Про вищу освіту» окрему увагу приділено поняттю академічна свободи. Законодавцем встановлено, що самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів та реалізується з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Ми погоджуємося з вченими, що академічна свобода не може убути «всеосяжною», оскільки вона здійснюється в правовому полі держави та повинна, в першу чергу враховувати, існуючі певні обмеження, а також не повинна «зловживати» наданою їй свободою. Тому, відповідно академічна свобода є нерозривно пов'язаною з академічною відповідальністю.

Підтвердженням цього виступають закордонні, зокрема європейські акти, які під академічною автономією розуміють «автономію з відповідальністю». Так, згідно з рішеннями та обговореннями в межах Болонського процесу існує істотний зв'язок між автономією вищих навчальних закладів, відповідальність та забезпеченням якості освіти [4, с. 25]. академічна відповідальність вища освіта

Поняття відповідальності як соціальної категорії є предметом дослідження науковців різних, як філософів, так і психологів, педагоги. Вони часто з цього приводу висловлюють свої власні твердження, які в торкаються у певних випадках «протилежних» тлумачень поняття «відповідальності», тобто розглядаються однобоко.

Ми погоджуємося з думкою Н. Габрусєвої, що загальне поняття відповідальності варто розглядати як формування універсального соціального ідеалу відповідальності на основі конкретних її проявів -до категорій одиничного та загального. Діалектика, як категорій сутності та явища розкривається через призму суперечностей внутрішніх особистісно визначених критеріїв відповідальної поведінки та їх 40 зовнішньою оцінкою. Співвідношення міри об'єктивної соціальної зумовленості та суб'єктивного відчуття відповідальності за власні вчинки проявляється в категоріях необхідності та випадковості, можливості та дійсності. Зв'язок категорій частина та ціле, зміст та форма розкривається через діалектику колективної та індивідуальної відповідальності тощо [5, с. 413].

Має рацію Н. Маслова, що академічна відповідальність є різновидом соціальної відповідальності і відповідно має, як позитивний, так і негативний аспекти. Автор стверджує, що суб'єктами академічної відповідальності є всі члени академічної спільноти та академічні інституції (університети та інші соціальні інститути, які проводять освітньо-наукову діяльність) [6, с. 75]. На нашу думку, до цього переліку також варто віднести заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання.

Об'єктом академічної відповідальності виступає академічна (науково-педагогічна) діяльність [6, с. 75].

Академічна відповідальність, на нашу думку, є комплексним правовим інститутом.

В залежності від суб'єктів академічної відповідальності, академічну відповідальність варто поділити на три основні підгрупи:

1. відповідальність закладів вищої освіти, в тому числі закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання,

2. відповідальність науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, в тому числі закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання,

3. відповідальність здобувачів вищої освіти, в тому числі закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання.

Академічна відповідальність характеризується багатогранністю та має свої особливості в залежності від суб'єкта відповідальності, в тому числі закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання.

Характеристиці кожного з вищевказаного суб'єктів академічної відповідальності буде присвячено наступні дослідження.

Література:

1. Долинська М. С. Деякі аспекти контролю за якістю вищої освіти в Україні. Вісник національного університету «Львівська політехніка». Серія: юридичні науки. 2017. №. 884. С. 113-119.

2. Про вищу освіту: Закон України від 1 лип. 2014 р. № 1556-УП. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004.

3. Про затвердження Положення про особливості утворення,

реорганізації та ліквідації територіально відокремлених структурних підрозділів закладів вищої освіти: постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року №304. URL:

ht:tps://zakon.rada.gov.шЛaws/show/304-2021-%D0%BF#Text

4. Шаблин Ю. Е. Принципы академической автономии. Совет Ректоров. 2008. № 9. С. 21-26.

5. Габрусєва Н.В. Аналіз підходів до розуміння поняття «відповідальність». Історичний аспект. Молодий вчений. 2019. № 5 (69). С. 412-416.

6. Маслова Н. Г. Академічна свобода й академічна відповідальність. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2017. Вип. 43. Т. 1. С. 72-76.

Размещено на Allbest.ru