Права і свободи людини: трансгресія змісту та її вплив на розвиток громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права і свободи людини: трансгресія змісту та її вплив на розвиток громадянського суспільства

Сунєгін С. О.

кандидат юридичних наук,

в. о. провідного наукового співробітника відділу дослідження проблем взаємодії держави та громадянського суспільства Київського регіонального центру НАПрН України м. Київ, Україна

Функціонування та розвиток сучасного громадянського суспільства відбувається під впливом глибинних трансформацій соціального, економічного, політичного, інформаційного та технологічного характеру. Зазначені зміни, у свою чергу, зачіпають всю систему соціальної регуляції і особливо правове регулювання, яке зазнає все більшого «навантаження» у зв'язку із необхідністю забезпечення належного упорядковуючого впливу на відповідні суспільні відносини в умовах нових викликів і загроз, обумовлених насамперед технічними досягненнями сьогодення. Адже саме світовий науково-технічний прогрес обумовив якісні зміни у сприйнятті та розумінні характеру і природи практично всіх складових багатоманітної оточуючої дійсності, зокрема, соціальної та економічної структури суспільства, комунікативних та інших можливостей людини, культурних та політичних практик тощо. Якщо раніше динаміка розвитку права визначалася переважно ціннісно- ідеологічними чинниками, культурно-цивілізаційними особливостями певних суспільств, то на сьогодні процеси, що відбуваються у правовій системі, детермінуються насамперед питаннями науко-технічного характеру. трансгресія юридична відповідальність громадянське суспільство

Цілком очевидним слід визнати, що нова науково-технологічна та інформаційно-комунікативна реальність вже суттєво вплинула не лише на особливості сприйняття та розуміння права як соціонормативного феномену, але й на специфіку його реалізації, на зміст його традиційних форм та інститутів - договору, правосуб'єктності, юридичної відповідальності тощо. Не залишили осторонь відповідні процеси і права людини та її основоположні свободи, які у демократичних, правових державах виступають фундаментом розвитку громадянського суспільства, одним із основних завдання якого є створення всіх необхідних умов для забезпечення їх повноцінної реалізації, а також їх охорона та захист від будь-яких протиправних посягань.

Як справедливо зазначається у вітчизняній науковій літературі, «швидкість впроваджуваних технологічних змін і привнесення інновацій в усі сфери життєдіяльності суспільства значно випереджають наше розуміння їх суспільних і передусім моральних наслідків» [1, с. 39].

У вказаному контексті слід звернути увагу на те, що зміст прав і свобод людини, який конституюється в сучасному соціогуманітарному дискурсі та поступово отримує своє вираження у відповідних законодавчих змінах, все більше набуває трансгресивного характеру, який проявляється у тому, що права і свободи людини в умовах сучасного розвитку набувають якість своєрідної стратегії подолання усталених соціальних заборон, поширення зневаги до культурної традиції суспільства, пануючої у ньому системи моральних імперативів тощо. У такий спосіб трансгресія прав людини може розглядатися як прояв свободи волі та вибору, яка іманентно властива кожній особистості та передбачає можливість будь-якої людини діяти лише відповідно до своїх особистих намірів та інтересів, а не в силу певних нормативних вимог, насамперед морального виміру, що до неї пред'являються.

Слід відзначити, що у практичній площині така трансгресія отримує своє безпосереднє вираження на прикладі групи так званих соматичних прав людини, в межах концепції яких має місце складне поєднання майже всіх важливих сфер людської життєдіяльності та культури, зокрема, філософії, права, економіки, політики, техніки, медицини, моралі, релігії тощо. Узагальнено під соматичними (особистісними) правами людини прийнято розуміти можливості людини, пов'язані з його особистісно-фізичною самоідентифікацією як автономної біо- соціальної субстанції та засновані на правомочностях володіти, користуватися і розпоряджатися власним тілом та/або життям, реалізація яких є можливою за допомогою сучасних технологій. Відтак, соматичними правами людини визнаються, зокрема, право на генетичні модифікації (зміну генного коду, клонування); репродуктивні права людини (право на штучне запліднення, сурогатне материнство, право на аборт та медичну стерилізацію); право на трансплантацію органів, тканин та клітин людини; право на зміну статі (транссексуалізм); право на зміну зовнішності (пластична хірургія, інші форми модифікації та реставрації тіла); право на евтаназію та вільний вибір її форми; право на участь у біомедичних дослідженнях тощо [2, с. 253].

З огляду на наведений вище перелік соматичних прав людини можемо стверджувати, що по суті вони суттєво розширюють зміст як деяких основоположних принципів права, зокрема, рівності та гуманізму, так і традиційних фундаментальних прав людини, серед яких можна назвати, наприклад, право людини на життя, на вільний розвиток своєї особистості, на повагу до її гідності, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу світогляду, на охорону здоров'я тощо. Іншими словами, соматичні права людини мають сутнісний взаємозв'язок з традиційною системою основних прав людини, зміст яких у зв'язку із цим набуває трансгресивного характеру, що обумовлюється можливістю їх практичного здійснення за допомогою досягнень природничих та технічних наук.

Оскільки права і свободи людини, незважаючи на їх індивідуальний характер, завжди реалізуються та мають сенс лише в межах певного соціального цілого, у контексті заявленої проблематики виникає питання щодо особливостей впливу трансгресії змісту таких прав на розвиток громадянського суспільства та його інститутів. На нашу думку, такі особливості проявляються насамперед у наступному:

1) по-перше, трансгресивний характер змісту більшості сучасних основоположних прав і свобод людини, наслідком розвитку якого є, зокрема, виокремлення у самостійну групу так званих соматичних (особистісних) прав людини, неминуче призводить до суттєвої деформації цілісності соціонормативної основи функціонування та розвитку громадянського суспільства, вираженої насамперед у взаємодії, взаємоузгодженості та взаємозв'язках трьох найбільших нормативно- регулятивних систем - права, моралі та релігії. При цьому таку деформацію слід визнати закономірним наслідком колізійності у підходах і висновках стосовно значущості та цінності таких прав як в межах окремих галузей наукового знання, так і відповідних соціальних регуляторів, які відіграють важливу роль у забезпеченні соціального порядку в силу певної історичної традиції, притаманної суспільству.

У контексті такої нормативної колізійності та невизначеності значно послаблюються традиційні підвалини функціонування та розвитку громадянського суспільства, що призводить до поширення різно - манітних криз у системі відповідних відносин (наприклад, у політичних відносинах це знаходить свій прояв у поширенні практики ведення гібридних війн із застосуванням низки нових технологічних можливостей; у тендерних та сімейних відносинах це виражається у практиці розповсюдження їх нетрадиційних форматів та нівелювання змісту статевих ознак особистості; у релігійних відносинах має місце переосмислення традиційних догм і правил, що провокує виникнення конфліктів на релігійному ґрунті);

2) по-друге, трансгресія змісту основних прав і свобод людини призводить до надшвидкої інституціоналізації соціальних структур, цінностей та норм функціонування громадянського суспільства, суб'єкти якого не мають можливості належним чином осмислити їх та апробувати у реальних відносинах. Це, у свою чергу, сприяє все більшому «зануренню» громадянського суспільства у віртуальний простір, в уявні моделі відповідних відносин, у сферу практично необмежених можливостей їх формування, що штучно розриває віртуальну та реальну складові людської комунікації та породжує посилення конфліктного потенціалу останньої;

3) по-третє, стратегія подолання вагомого впливу культурної традиції і, особливо, її морально-релігійного аспекту, на багатоманітні суспільні відносини через інститут прав людини трансформує усталене сприйняття змісту соціального порядку, який в цих умовах розуміється не як певний стан системи взаємовідносин в суспільстві, що сформований завдяки комплексній та узгодженій дії відповідних соціальних регуляторів, а як динамічний процес постійних змін та реформ з непередбачуваними наслідками.

Таким чином, можемо підсумувати, що трансгресія змісту основних прав і свобод людини породжує амбівалентні та невизначені процеси у функціонуванні та розвитку сучасного громадянського суспільства, що здатні закладати якісні зміни у соціальну реальність, причому здебільшого негативного характеру. Останнє пов'язано насамперед з тим, що сучасна трансгресія змісту основних прав і свобод людини сприяє руйнуванню системи традиційних у суспільстві моральних норм, своєрідній дисперсії (множинності) моральних принципів улаштування різних суспільних відносин, ентропії (невизначеності, хаотичності) їх розвитку тощо.

Література:

1. Суспільство, людина, право: досвід філософсько-правового осмислення: монографія / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, С. Б. Жда- ненко, та ін.; за ред. О. Г. Данильяна. Харків: Право, 2018. 350 с.

2. Нестерова Е. М. Личностные (соматические) права человека как предмет междисциплинарного исследования. Государственно-правовые исследование. 2020. Вып. 3. С. 252-255.

Размещено на Allbest.ru