Інспірація чи імітація: до питання плагіату в мистецтві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інспірація чи імітація: до питання плагіату в мистецтві

Левкович Н. Я.

доктор мистецтвознавства, доцент кафедри історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв м. Львів, Україна

Цінність мистецтва полягає в його унікальності, таланті та майстерності авторів. Фальшування та копіювання творів мистецтва має надзвичайно давню історію. В численних музеях, приватних колекціях і збірках осіло чимало підроблених творів, авторство яких до сьогодні викликає жваві дискусії серед науковців і колекціонерів. Сучасні художники також доволі часто зустрічаються з неправомірним копіюванням, тиражуванням власного мистецького доробку. Авторське право допомагає художникові зберегти право власності на свої роботи та захистити свою творчість. Механізми становлення правової охорони інтелектуальної власності мають надзвичайно давню історію [1], першим положенням про авторське право прийнято вважати так званий «Статут Анни», виданий 1709 року [2, с. 277]. інтелектуальна власність плагіат експертиза

Мабуть, немає жодної чіткої формули, яку б з легкістю можна було використати для встановлення плагіату в творах мистецтва. В історії мистецтва ми маємо безліч робіт, виконаних на одну тему, за допомогою схожих мистецьких прийомів і технік, але всі вони є оригінальними. Адже ідея, тема, історичний чи релігійний сюжет не належать комусь одному, а є надбанням світової культури, а вже їх втілення є авторською працею. Авторськими можемо вважати ті роботи, в яких чітко простежується індивідуальний почерк, творчий пошук, уміння окреслювати та реалізовувати ідеї. Відповідно, «авторське право ґрунтується не на концепції абсолютної новизни, а на засадах творчої діяльності» [3, с. 75]. Авторське право на оригінальний твір мистецтва виникає одразу після його створення, і «для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь- яких інших формальностей» [4].

У рекомендаціях для учасників різноманітних мистецьких конкурсів чітко прописуються визначення плагіату в художніх творах. Зокрема, у вимогах однієї з найбільших програм підтримки молодих митців Scholastic Art & Writing Awards, діяльність якої розпочалася ще 1923 року, визначено, що «Навіть якщо немає точного або буквального копіювання, але пересічна людина може помітити істотну схожість між поданою роботою та вихідним матеріалом, робота не буде вважатися оригінальною. Якщо робота трансформує вихідний матеріал, то її можна вважати оригінальною, а трансформована робота - це нова робота, яка додає значення, суттєво змінює, коментує або надає нове вираження чи значення джерелу» [5].

Водночас навіть імениті митці доволі часто запозичують чужі ідеї для своїх творів і акцій, аргументуючи це тим, що все у світі вже колись було. Варто згадати відомий перформанс Марини Абрамович під назвою «Ритм 0» (1974 р.), під час якого художниця виступала об'єктом, а глядачі, які прийшли до галереї Studio Morra в Неаполі, упродовж шести годин могли робити з її тілом що завгодно, використовуючи 72 предмети, що лежали на столі. Серед різних предметів були металеві ланцюги, ножиці, ніж, молоток, пістолет, куля тощо, ніби закликаючи публіку до жорстокої поведінки. Однак ідея перформансу Марини Абрамович відверто перегукується з низкою акцій Йоко Оно, що відбувалися значно раніше - у 1964-1965 рр. У перформансі «Відріж шматок» художниця сиділа на сцені перед ножицями, а відвідувачі мали відрізати шматочки одягу. Точною копією перформансу Валі Експорт «Кіно: натисни і помацай» (Відень, 1968 р.) є акція Міло Муаре «Дзеркальна коробка» (Дюссельдорф, 2016 р.). Відповідно якщо в перформансах Марини Абрамович можемо 76 спостерігати ознаки інспірації творчість Йоко Оно, то у випадку з Міло Муаре є імітація акції Валі Експорт. В сучасному українському мистецтві також можемо спостерігати подібні тенденції. Художник і мистецтвознавець Борис Лобановський 1972 року на території археологічних розкопок провів акцію «Вагон». У прориті напередодні канави було залито воду, зафарбовану червоним кольором, що мало би втілювати давній символ одухотворення предметів живою кров'ю. Схожу ідею та спосіб її реалізації використовують Олександр Нікітюк і Ганна Надуда в акції «Артерія пам'яті» на фестивалі «Fort.missia-2009».

Важливим прецедентом, пов'язаним з плагіатом у образотворчому мистецтві в Україні, є експертиза об'єктів інтелектуальної власності, яку провела судовий експерт Катерина Сопова. Експертиза стосувалася зображення твору образотворчого мистецтва «Лаванда» з колекції «Мрії про Прованс» Олени Онуфрів, створеного 2011-го та 2018 років, та зображення твору образотворчого мистецтва «Lavender» Олесі Гудими (потім назва була змінена на «Delphinium»), створеного 2019 року. При проведенні експертизи було здійснено аналіз загальних елементів досліджуваних творів: тему твору, жанр і вид живопису, сюжет, ідейний зміст твору, образну систему, а також конкретних технічних особливостей - композиційних прийомів, засобів композиції, колориту, тонових співвідношень (контраст, нюанс, перевага темних/світлих кольорів, ритм, симетричність/асиметричність тощо).

У результаті проведеного дослідження Катерина Сопова встановила, що аналізовані «твори збігаються за всіма елементами, крім манери письма та форми мазків, що можна пояснити неможливістю точно повторити оригінал, або свідомим підкресленням відмінностей у творі «Lavender» («Delphinium») від твору «Лаванда» [6]. Детальний аналіз індивідуальної творчої манери Олени Онуфрів і Олесі Гудими вказує на те, що робота «Лаванда» Олени Онуфрів виконана в притаманній для художниці манері, входить до циклу схожих робіт, натомість більшість творів Олесі Гудими є відмінними від аналізованої роботи. Експертиза довела, що робота Олени Онуфрів «Лаванда» є авторським твором художниці, виконаним 2011 року.

Олена Онуфрів є однією з відомих сучасних українських художниць, її твори експонуються у галереях Львова, Києва, Толедо, Гельсинкі, Відня, Сингапура, Чикаго, Дубаї та багатьох інших. Твір «Лаванда» належить до знакових робіт художниці, інспірований він подорожжю до Провансу, захопленням природою та квітами. Картина «Лаванда» стала своєрідним брендом художниці. Квітами, серед яких і лаванда, Олена Онуфрів розписує тканини для власних колекцій одягу Onufriv_O, порцеляновий посуд, предмети інтер'єру для Onufriv_home.

Таким чином можемо підсумувати, що плагіат у мистецтві має давню історію та «власні традиції», а проблема захисту прав художників та інтелектуальної власності постає сьогодні особливо гостро. Успішні, визнані в світі митці доволі часто зіштовхуються з неправомірними запозиченнями своїх творів, які здебільшого виставляються з метою комерційної наживи. І тільки в окремих випадках художники звертаються до експертів і суду для захисту своїх прав.

Література:

1. Стовпець О. Культурогенез інтелектуальної власності: соціально-філософське дослідження історичних передумов трансформації інтелектуально-правових відносин у соціальний інститут. Науковий вісник. Серія «Філософія». Харків : ХНПУ, 2016. Вип. 46 (ч. ІІ). С. 204-213.

2. Шибаєва Л. Деякі особливості міжнародно-правової охорони права інтелектуальної власності. Форум права. 2016. № 3. С. 277-282.

3. Штефан А. Науковий плагіат: Співвідношення використання ідей та форми вираження твору». Теорія і практика інтелектуальної власності. 2016. № 4. С. 68-79.

4. Закон України «Про авторське право і суміжні права». Ст. 11. Ч. 2. 23. Від грудня 1993 року N 3793-XII

5. Scholastic Art & Writing Awards. Copyright and plagiarism. URL: https://www.artandwriting.org/awards/how-to-enter/copyright- plagiarism/ (дата звернення 5.04.2021)

6. Висновок експерта № 55-05/20, складений за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності (витяг) від 20 червня 2020 р. Матеріали судової експертизи надала Олена Онуфрів.

Размещено на Allbest.ru