Характеристика міжнародних стандартів у сфері демократії участі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика міжнародних стандартів у сфері демократії участі

Ганжук О.А.

аспірант кафедри конституційного і муніципального права Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, юрист

Адвокатського об'єднання «Донець і партнери» м. Харків, Україна

Правову основу демократії участі, як і будь-якого іншого інституту конституційного права складають, як національне законодавство, так і міжнародні стандарти. Крім цього, важливим чинником, який впливає на якісну правову базу є досвід європейських держав, який дозволяє врахувати позитивні та негативні тенденції у становленні та розвитку даного виду демократії. Саме ці три чинники визначають та сприяють удосконаленню правового регулювання демократії участі в умовах українських реалій.

Міжнародні стандарти займають одну із головних позицій у розвитку сфери демократії участі, що пояснюється існуванням в Україні примату міжнародного права і, відповідно, пріоритетом норм міжнародного права над національним законодавством у випадку певних колізії. Міжнародні стандарти щодо демократії участі доцільно класифікувати на: а) загальні стандарти; б) спеціальні стандарти; в) стандарти щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів публічного адміністрування.

До загальних міжнародних стандартів в цій сфері доцільно віднести наступні нормативно-правові акти. Загальна декларація прав людини 1948 року визначає гідність всіх членів людської сім'ї, рівні та невід'ємні їх права, що є основою свободи, справедливості та загального миру, у ч. 1 ст. 21 проголошує, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників [1]. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року закріпив, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необгрунтованих обмежень право і можливість брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників [2]. У Преамбулі Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року закріплено, що одним з демократичних принципів, що поділяються всіма державами - членами Ради Європи є право громадян на участь в управлінні державними справами, яке найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні [3].

Прийняття спеціальних нормативно-правових актів міжнародного характеру безпосередньо спрямовано на окреслення аспектів регулювання та реалізації демократії участі. Комітет міністрів Ради Європи у Рекомендації Rec (2001) 19 «Про участь громадян у місцевому публічному житті» від 06 грудня 2001 року звертає увагу, що місцева демократія є одним із наріжних каменів демократії, а діалог між громадянами й представниками влади, обраними на місцевому рівні, є суттєвим для місцевої демократії, оскільки зміцнює законність демократичних місцевих інститутів та ефективність їхніх дій. Вказаним документом також виокремлено Основні принципи політики демократичної участі на місцевому рівні, до яких належать: 1) гарантування громадянам права на доступ до чіткої та вичерпної інформації про різноманітні справи місцевих громад; 2) пошук нових способів піднесення громадянської свідомості; 3) підвищення обізнаності про належність до громади та заохочення громадян робити внесок у життя своїх громад тощо [6].

Окремо слід зупинитись на Додатковому протоколі до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади від 16 листопада 2009 року, Закон про ратифікацію якого було прийнято Верховною Радою України 02 вересня 2014 року. [7] Так, у ст. 1, 2, Додаткового протоколу визначено, що державами повинно бути забезпечено право кожного на участь у справах місцевого органу влади, що полягає у вживанні рішучих заходів для визначення або впливу на здійснення повноважень та обов'язків означеного органу. Згадане право забезпечується шляхом: 1) надання місцевим органам влади повноважень надавати право участі та сприяти його здійсненню; 2) забезпечення створення: а) процедур залучення людей, до яких віднесено консультаційні процеси, місцеві референдуми, звернення тощо; б) заходів для задоволення потреб категорій осіб, для яких є перешкоди в участі; в) сприяння використанню інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку та здійснення права участі [4]. міжнародний стандарт демократія

Як передбачено Керівними принципами щодо громадської участі у процесі прийняття політичних рішень від 27 вересня 2017 року, прийнятими Комітетом міністрів Ради Європи, основою громадської участі виступає чесний та щирий обмін точками зору між залученими особами для їх належного врахування органами державної влади, а також забезпечення наступних умов: а) повага до прав людини та основоположних свобод, верховенства закону, дотримання фундаментальних демократичних принципів тощо; б) створення та підтримка сприятливого середовища, що гарантує особам право на свободу об'єднань, свободу висловлювання та свободу доступу до інформації; в) визнання, захист і підтримка ролі громадянського суспільства в плюралістській демократії [5].

Останню групу міжнародних стандартів демократії участі утворюють стандарти щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень на місцях стосовно участі громадян в управлінні державними та суспільними справами. Передумовою появи означеної групи міжнародних актів є положення, що після використання всіх національних засобів юридичного захисту кожен має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ [8]. Такою міжнародною судовою установою є Європейський суд з прав людини, практика якого застосовується судами на рівні з принципом верховенства права. Відповідно до п. 53 рішення по справі «Мельниченко проти України» щодо порушення права особи на участь в управлінні державними справами, Суд вказує, що демократія без сумніву є фундаментальною ознакою громадянського суспільства, що пояснюється тим, що подальша реалізація прав та основних свобод людини найкраще забезпечується, з одного боку, ефективною політичною демократією та, з іншого боку, однаковим розумінням та дотриманням прав людини [9].

Таким чином, можна зробити деякі висновки. Основу нормативного регулювання демократії участі утворюють міжнародні стандарти та національне законодавство. Крім того, важливим чинником якісної правової бази є врахування та імплементація позитивного досвіду європейських держав, зокрема країн Європейського Союзу. Пропонуємо класифікувати міжнародні стандарти демократії участі на: а) загальні стандарти, що визначають загальні положення щодо права громадян на участь; б) спеціальні стандарти, що безпосередньо регламентують форми демократії участі; в) стандарти щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування у контексті участі громадян в управлінні державними та суспільними справами.

Література:

1. Загальна декларація прав людини (рос/укр): Міжнародний документ від 10.12.1948 p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_015#Text (дата звернення: 18.04.2021 р.).

2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Міжнародний документ від 16.12.1966 p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_043# Text (дата звернення: 18.04.2021 р.).

3. Європейська хартія місцевого самоврядування: Міжнародний документ від 15.10.1985 p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text (дата звернення: 18.04.2021 р.).

4. Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади: Міжнародний документ від 16.11.2009 p. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_946#Text (дата звернення: 18.04.2021 р.).

5. Керівні принципи щодо громадської участі у процесі прийняття

політичних рішень: Міжнародний документ від 27.09.2017 р.

URL: https://rm.coe.int/guidelines-on-civil-participation-in-political-

decisюn-makmg/168 076Є135 (дата звернення: 18.04.2021 р.).

6. Рекомендація Rec(2001) 19 Комітету міністрів Ради Європи «Про участь громадян у місцевому публічному житті»: Міжнародний документ від 06.12.2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_739#Text (дата звернення: 18.04.2021 р.).

7. Закон України «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу місцевого самоврядування» від 02.09.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1664-18#Text (дата звернення: 18.04.2021 р.).

8. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. Дата оновлення: 01.01.2020 р. ШЬ: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254% D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 18.04.2021 р.).

9. Справа «Мельниченко проти України» (заява N 17707/02): Рішення Європейського суду з прав людини від 19.10.2004 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_352#Text.

Размещено на Allbest.ru