Громадянське суспільство як чинник сучасного правоутворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадянське суспільство як чинник сучасного правоутворення

Дідич Т. О.

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри теорії та історії права та держави Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна

Громадянське суспільство є важливою інституцією, яке є невід'ємним суб'єктом в процесі утворення права. Проте, питання про роль і значення громадянського суспільства в процесі утворення права, характер його функціонування, вплив на зміст права в юридичній науці не отримали однозначних відповідей, переважна більшість вчених взагалі уникають постановки вказаних питань та надання на них наукових відповідей. Правоутворення - це явище складне та багатогранне, що пов'язане із широким колом суб'єктів, котрі беруть безпосередню або опосередковану участь в утворенні права. громадянське суспільство право вітчизняний

Сучасне наукове розуміння правоутворення, його суб'єктів має неоднозначний характер, та пов'язується із діяльністю: держави в особі уповноважених органів; громадянського суспільства, що реалізується за допомогою інститутів безпосередньої та представницької демократії, а також шляхом функціонування суб'єктів громадянського суспільства (політичними партіями, рухами, громадськими організаціями тощо); міжнародного співтовариства; органів місцевого самоврядування тощо.

Досить широке коло наукових праць розкривають коло суб'єктів правоутворення шляхом їх поділу на дві групи. Пропонується поділити всіх суб'єктів, які беруть участь в утворенні права на державних, які реалізують публічні інтереси, та недержавних суб'єктів (до яких в тому числі відноситься громадянське суспільство і його суб'єкти), які реалізують інтереси суспільства, соціально орієнтовані інтереси, приватні інтереси тощо. Діаметрально протилежними є правоутворюючі процеси, які відбуваються в державі, та ті, що проходять у громадянському суспільстві. Як громадянське суспільство, так і держава є формами організації людей і така організація здійснюється за спільністю їх інтересів, необхідністю їх реалізації, охорони та захисту. Оскільки інтереси вказаних суб'єктів є різними, а подекуди протилежними і, навіть, конфліктними, вченими зроблено висновок, що і держава, і громадянське суспільство виступають засобами забезпечення інтересів людей, в тому числі і шляхом їх втілення у процесі творення права та у результаті такого творення. Вказану точку зору підтримують і інші вчені, характеризуючи громадянське суспільство як суб'єкта, що впливає на утворення права загальносоціального характеру, та державу в особі органів держави, що впливає на утворення права, орієнтованого на забезпечення публічних інтересів [1, с. 71]. Сучасними вченими пропонується застосовувати так званий «комплексний підхід» до характеристики утворення права, що відбувається одночасно під впливом громадянського суспільства та держави. В результаті пропонується вести мову про єдиний цілісний процес утворення права, на який впливає широке (невизначене) коло суб'єктів, який можливо поділити на договірне утворення права та спільне утворення права [2, с. 171-172].

В юридичній науці представлені погляди вчених, які засновані на ідеї первинності держави та похідному характері громадянського суспільства. Як наслідок, обґрунтовується думка про те, що громадянське суспільство бере участь в утворенні права через громадські організації, політичні партії лише в межах тих правомочностей, що визначені державою. Це пояснюється, насамперед, правовим регулюванням діяльності суб'єктів громадянського суспільства (наприклад громадських організацій), що здійснюється на законодавчому рівні, зміст якого встановлюється державою, а також фактичним станом функціонування суб'єктів громадянського суспільства, що відбувається відповідно до законодавства та за умови участі уповноважених суб'єктів держави (наприклад, державна реєстрація окремих актів локальної нормотворчості). В результаті С. В. Плавич приходить до висновку про доцільність характеристики громадянського суспільства як суб'єкта правотворчості лише крізь призму діяльності держави. Вчений вважає за доцільне здійснити класифікацію суб'єктів громадянського суспільства та визначити їх конкретну роль у творенні права або у впливі на творення права іншими суб'єктами. Це надало можливість виокремити органи місцевого самоврядування, громадські організації, комерційні організації та трудові колективи як суб'єктів громадянського суспільства та суб'єктів творення права або суб'єктів, що впливають на творення права [3, с. 74-75]. Також зазначається, що первинність держави в утворенні права пояснюється суб'єктною обумовленістю утворення права і ці суб'єкти, які впливають на таке утворення права, мають бути наділені офіційним правом прийняття правотворчого акту, яким їх наділяє держава. Таким чином, сама держава є первинним суб'єктом в утворенні права, а всі інші суб'єкти мають похідний характер, оскільки вони беруть участь в утворенні права лише в тих межах, що визначені державою [4, с. 164].

Особливості функціонування громадянського суспільства як суб'єкта утворення права потребують свого всебічного та комплексного розкриття, що, на нашу думку, може бути здійснено шляхом узагальнення рівнів впливу громадянського суспільства на утворення права. Категорія «рівень» в енциклопедичних джерелах визначається як умовна горизонтальна лінія або площина, що служить мірилом; величина, що відображає досягнення кого-небудь, чого-небудь [5, с. 1231]; умовна лінія чи площина здійснення певної діяльності [5, с. 1231] тощо. Такі рівні впливу громадянського суспільства:

- по-перше функціонально здатні акумулювати в собі особливості поточного стану розвитку вітчизняного суспільства, що знаходиться на шляху своєї розбудови в напрямку надання йому властивостей громадянського в контексті його впливу на утворення права;

- по-друге, відображатимуть особливості (напрями) впливу громадянського суспільства на формування права.

Виокремлення та характеристика рівнів впливу громадянського суспільства на утворення права відображатиме один з основних аспектів суб'єктної обумовленості правоутворення, що визначається взаємодією суб'єктів громадянського суспільства та впливає на особливості права, надаючи йому інституційних властивостей. Складність і багатоаспектність громадянського суспільства та правоутворення дозволяє виокремити критерії узагальнення рівнів впливу громадянського суспільства на утворення права як умовної величини, що служить мірилом визначення кола осіб, характеру та змісту впливу громадянського суспільства на утворення права.

В залежності від кола суб'єктів громадянського суспільства рівнями його впливу на утворення права є:

1) безпосередній вплив на утворення права, що являє собою самостійний рівень впливу громадянського суспільства на правоутворення, який реалізується народом - тобто всіма громадянами держави всіх національностей шляхом реалізації безпосереднього волевиявлення народу, яке стосується прийняття, зміни або скасування норм права. Конституційне закріплення народу єдиним джерелом влади в Україні [6] потребує належного механізму реалізації цього статусу. Ч. 1 та 2 ст. 5 Конституції України закріплюють, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами [6]. В юридичній доктрині вказаний статус народу України як єдиного джерела влади переважно пов'язується з наявністю ефективно функціонуючих інститутів прямої та представницької демократії, ключове місце в яких займає реалізація цього статусу народом в сфері утворення права;

2) опосередкований вплив на утворення права, що являє собою самостійний рівень впливу громадянського суспільства на право- утворення, який реалізується ним через об'єднання громадян шляхом здійснення офіційного або неофіційного тиску на суб'єктів творення права щодо прийняття, зміни або скасування норм права. Варто наголосити на тому, що саме опосередкований вплив громадянського суспільства на утворення права відбувається через об'єднання громадян, які здатні акумулювати потреби та інтереси громадян, їх узагальнити та впливати на процес утворення права в контексті реалізації, охорони чи захисту потреб та інтересів громадян, щодо яких вони утворили відповідне об'єднання. Центральне місце в системі об'єднань громадян займають громадські організації та політичні партії, які відіграють роль суб'єкта, що опосередковує вплив громадянського суспільства на утворення права.

Література:

1. Нечипоренко А. О. Поняття та генезис правоутворення в Україні. Часопис Київського ун-ту права. 2013. № 2. С. 70-73.

2. Иванов В. В. Общая теория договора : монография. М. : Юристъ, 2006. 237 с.

3. Плавич С. В. Теоретичні аспекти класифікації правотворчості. Часопис Київського університету права. 2007. № 4. С. 70-75.

4. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х т. / Ответ. ред. М. Н. Марченко; 2-е изд. переработ. и дополн. М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. Т. 3. 528 с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. В. Т. Бусел. Київ, Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.

6. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96. ИКЬ: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%

Б1 %80/ргіпї1419249647141480. (дата звернення: 15.04.2021 р.).

Размещено на Allbest.ru