До питання про правове регулювання академічної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про правове регулювання академічної відповідальності

Пленюк М. Д.

доктор юридичних наук, професор, в.о. ученого секретаря Київського регіонального центру Національної академії правових наук України м. Київ, Україна

Ефективність системи освіти і якість послуг, що надаються освітніми та науковими закладами насамперед залежить від відповідального ставлення всіх учасників освітніх відносин до дотримання та виконання правових норм, які діють у сфері освіти та науки.

Юридична відповідальність є унікальним явищем завдяки якому відбувається усвідомлення ідеї права та є найефективнішим засобом забезпечення правопорядку, що покликаний утверджувати у громадянському суспільстві фундаментальні принципи свободи та справедливості.

У свою чергу, відповідальність у сфері освіти «сприймаючи» загальні основи принципів права містить специфічний характер, який обумовлений соціальною значимістю сфери освіти і конституційним правом громадян на освіту. Усі учасники освітніх відносин, а відтак й суб'єкти юридичної відповідальності у сфері освіти та науки, мають різний але, в той же час, спеціальний правовий статус.

У вересні 2017 року Верховна рада України прийняла Закон України «Про освіту», в якому закріпила ключові положення про академічну доброчесність, основні правила її дотримання та міру відповідальності за її порушення. Академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень [1].

У Законі України «Про освіту», зокрема в статті 42 зазначена єдина норма, яка встановлює академічну відповідальність за порушення академічної доброчесності. При цьому, звертаємо увагу, що дефініція «академічна відповідальність» в законодавстві про освіту не встановлена, на відміну від поняття «академічна доброчесність». Саме тому, на сьогодні, враховуючи формування законодавства про освіту, яке супроводжується закріпленням нових законодавчих понять та термінів, виникає питання не лише щодо сутності академічної відповідальності, а й щодо академічної відповідальності як різновиду юридичної відповідальності; окремого виду чи підвиду інших видів відповідальності та інші. Очевидно, що для відповіді на наведені питання слід додатково провести ґрунтовний теоретичний аналіз правової природи академічної відповідальності.

Як зазначено у Законі України «Про освіту» за порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти та здобувачі освіти можуть бути притягнені до академічної відповідальності. академічна доброчесність відповідальність порушення

Пунктом 4 статті 42 Закону України «Про освіту» визначено перелік порушень академічної доброчесності, до якого належить академічний плагіат, самоплагіат, фальсифікація, фабрикація, списування, необ'єктивне оцінювання, обман, хабарництво. На нашу думку, в силу розвитку громадянського суспільства, необмежених можливостей Інтернет технологій тощо стверджувати про вичерпний перелік порушень академічної доброчесності є грубою помилкою. Адже як в науці, так і в практиці і, до речі, не лише в Україні, а й у світі зокрема, відомі багато інших видів порушень академічної доброчесності. Наприклад, поширення завідомо неправдивої інформації, перешкоджання роботі аспірантів, студентів, несанкціонована співпраця між студентами, аспірантами у 106 неподанні своїх наукових робіт, повторне надання студентами своїх робіт більше одного разу на оцінку з метою отримання академічних кредитів тощо [2].

Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них. У 2001 році Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.05.2001 року у справі № 7-рп/2001 встановив, що положення пункту 22 статті 92 Конституції України слід розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. Відповідно до цього положення виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діянні, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння [3]. У свою чергу Міністерство освіти і науки у звернені до керівників вищих навчальних закладів зазначило про неможливість встановлювати на локальному рівні юридичну відповідальність здобувачів вищої освіти [4].

З наведеного доходимо висновку, що вищі навчальні заклади у правовідносинах із здобувачами вищої освіти, зокрема щодо академічної відповідальності мають право діяти у тих межах, що встановлені законодавством. Кожне суб'єктивне право в разі його порушення гарантовано забезпечується можливістю його примусового відновлення або захисту. Зауважимо, що на сьогодні правове регулювання академічної відповідальності характеризується недостатньою регламентацією. У законодавстві в сфері освіти належним чином не проведено системної роботи щодо формування правового механізму відповідальності за порушення академічної доброчесності. Відтак запровадження нових категорій, що врегульовують питання якості освіти, встановлення окремих правил відповідальності для учасників освітнього процесу є не дієвими, а тому за своєю метою не призводять до правових наслідків та не формують механізму правового регулювання застосування відповідальності у сфері освіти.

Пропонується удосконалити поняття академічної відповідальності, переглянути перелік видів порушень академічної доброчесності та доповнити його зокрема реплікацією, змовою, саботажем тощо.

Презюмується, що чіткий законодавчий підхід до розуміння академічної відповідальності формуватиме не лише уявлення про настання відповідальності за власні дії, в тому числі за їх наслідки у майбутньому, а й зумовить формування у свідомості суспільства розуміння принципів і функцій, форм реалізації та видів, витоків і розвитку академічної культури, соціальної поведінки тощо.

Література:

1. Закон України «Про освіту». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2145- 19#Text (дата звернення: 05.04.2021 р.).

2. Cavanillas, S. Cyberplagiarism in University Regulations. In R. Comas, J. Sureda (coords.). --Academic cyberplagiarismll [online dossier]. Digithum, 2008, 10. Р.19-28. URL: http://www.uoc.edu/digithum/ lO/dt/eng/cavanillas.pdf (дата звернення: 05.04.2021р.).

3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої ст. 92 Конституції України, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 року справа № 7-рп/2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01#Text (дата звернення: 06.04.2021 р.).

4. Накази МОН:URL:https://mon.gov.ua/ua/news/mon-

nagoloshuye-na-neuhilnomu-dotrimanni-zakonodavstva-pid-chas- organizaciyi-osvitnogo-procesu (дата звернення: 06.04.2021 р.).

Размещено на Allbest.ru