Тенденції розвитку кібернетичної функції держави

Размещено на http://www.allbest.ru

Тенденції розвитку кібернетичної функції держави

Діордіца І. В.

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри приватного та публічного права Київського національного університету технологій та дизайну

Під кібернетичною функцією держави слід розуміти основні законодавчо визначені та закріплені у відповідних нормативно- правових актах напрями внутрішньої та зовнішньої діяльності органів державної влади, які спрямовані на забезпечення національних інтересів (особи, суспільства та держави) у кіберпросторі (кібернетичній сфері) в цілому як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Формування глобального кібернетичного суспільства з притаманним йому кіберкультурою, кібермовою, кібермисленням, навіть криптовалютою - вже стало очевидним. Тож нагального дослідження потребують питання розвитку кіберосвіти в Україні, а також різноманітні розвідки у царині інформаційного права. Одним із ключових, на мій погляд, має виступати прогностичне осмислення тенденцій формування та розвитку кібернетичної функції держави.

Отже, з-поміж основних тенденцій формування та розвитку кібернетичної функції держави назву наступнії:

наукова рефлексія функцій держави почала відставати від практики державотворення - на практиці функції держави розширюються, як і сфери охоплення державним впливом життя суспільства, в теоретичному ж плані дослідники і надалі послуговуються застарілими моделями визначення функцій держави. Свого часу не було належним чином сприйнято і розвинено ідею щодо інформаційної функції держави [1], але вже зараз формується і розвивається кібернетична функція, яка переростає внутрішньодержавну значимість і стає комплексною, включаючи і зовнішній аспект. Неусвідомлення і несприйняття науковою спільнотою тієї чи іншої потреби в динамічності змін функцій держави, жодним чином не впливає на форми їх прояву та розвитку. Зволікання зі сприйняттям дійсності, я вже не кажу про наукове обґрунтоване її прогнозування, призводить до неефективності державної безпекової політики, в тому числі в кібернетичній сфері;

кардинально змінюється не лише зміст основних функцій, а форми їх прояву, що обумовлено кібернетичною глобалізацією і формуванням кіберпростору як окремого виду простору і відповідно окремої сфери суспільних відносин, яка має бути врегульована нормами права, зокрема визначена компетенція органів державної влади у ній;

кібернетична глобалізація поряд із певними перевагами утворює значні ризики і загрози, котрі носять масштабний і глобальний характер, а відтак потребують скоординованих зусиль не лише всередині держави, а й чітких механізмів міжнародної кібернетичної взаємодії; відтак кібернетична функція виступає фактично трансформу- ючим джерелом держави, переведення її на новий формат існування мультиідентичностей у кіберпросторі;

поступове зникнення національних кордонів у сучасному кіберсвіті значно зменшує, за збереження застарілих трактувань та розуміння функцій держави, національну, соціальну й безпекову та інформаційну цінність держави. Це обумовлено тим, що вона вже не виступає джерелом стабільності та правопорядку, гарантом захисту конституційних прав і свобод людини в кіберпросторі. За таких умов, формування та інституціоналізація кібернетичної функції дозволить зберегти за державою роль активного регулятора даних відносин, не лише як пасивного арбітра та спостерігача, а й активного учасника формування безпекових відносин у кіберпросторі, ефективного запобігання соціальним, у тому числі національним конфліктам, попередженні та мінімізації наслідків ведення гібридної війни;

5) розвиток кібернетичної функції держави формує засади для впровадження кіберкультури та кіберморалі людини в новій цивілізації.

Основними тенденціями розвитку та підвищення ефективності кібернетичної функції можна вважати:

необхідність концептуального перегляду ролі аналітичного та прогнозно-індикативного формування, визначення, контролю, та реалізації кібернетичної функції з рівня реактивної функції на рівень проактивної;

застосування теорії юридичного прогнозування з метою оптимального визначення меж правового впливу на сферу інформаційних відносин - дескриптивне наукове передбачування перспектив, тенденцій, можливих чи бажаних станів та рівнів інформаційної функції, інформаційно-правової дійсності в майбутньому та назріваючих проблем щодо нього, а також можливих і необхідних шляхів, засобів і строків досягнення цих станів, поставлених цілей реалізації інформаційної функції, вирішення назріваючих проблем [2, с. 17];

врахування та правове відображення особливостей сучасного інформаційного світового порядку у кіберпросторі, зокрема асиметричності сформованої глобальної інформаційної системи, формування конкретних переваг в руках декількох основних гравців: Google, Facebook, Apple, Amazon, Alibaba, які фактично перетворюють світ на власну цифрову імперію;

створення ефективної системи нормативно-правового регулювання кібербезпекової політики, що ґрунтується на прогностичному підході та формуванні стратегічного балансу збереження національної ідентичності в умовах кібернетичної глобалізації;

чітке визначення та закріплення суб'єктом кібернетичних відносин - штучного інтелекту;

створення механізмів дотримання системи балансу національних інтересів в кіберпросторі (особи, суспільства і держави) та інтересів національної безпеки за умови пріоритетності других. Адже на відміну від інформаційних інтересів, стосовно кібернетичної сфери має бути чітко виписаний принцип і пріоритетності інтересів саме національної безпеки як родового поняття, а не кібербезпеки як видового;

формування реальних та діючих механізмів, в тому числі за допомогою недержавних суб'єктів, в тому числі волонтерських організацій в реалізації кібернетичних прав та свобод суб'єктів кібербезпекових правовідносин [3];

удосконалення інституту інформаційно-правової відповідальності, зокрема, розроблення інформаційної деліктології, в рамках якою передбачати відповідальність за вчинення кіберправопорушень;

посилення ролі держави в сегменті забезпечення кібер- безпекової політики, зберігаючи за нею роль визначального регулятора суспільних кібернетичних відносин;

подальший розвиток засад інформаційної [4], в тому числі кібернетичної взаємодії як системи балансу між державним регулюванням і публічним управлінням, з одного боку, та саморегулюванням та самоорганізацією, - з іншого;

розвиток кібернетичної функції на засадах кібернетичної централізації;

вдосконалення форм опосередкованого впливу держави на кіберпростір;

розроблення засад кібербезпекової політики на засадах проактивності [5; 6];

розвиток правових механізмів регулювання суспільних відносин, що виникатимуть у віртуальній реальності, як власної реальності, що з'являється у симулякра на останній стадії його розвитку і формує віртуальне тіло - мережу, що в подальшому може бути використано як власний простір саморегуляції та саморозвитку штучного інтелекту як самостійного суб'єкта кібервідносин.

Література

Климентьєв О. П. Поняття та сутність інформаційної функції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Юридичні науки. 2014. Вип. 1, т. 2. С. 144-149. кібернетичний держава суспільство

Андріюк В. В. Теоретико-методологічні основи юридичного прогнозування : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2006. 207 с.

Сопілко І. М. Інформаційні правовідносини за участю органів державної влади України : монографія. Київ : Леся, 2013. 220 с.

Климентьєв О. П. Інформаційна взаємодія як прояв інформаційної функції. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. : Право. Ужгород, 2014. Вип. 25. С. 154-158.

Сопілко І. М. Концептуальні засади формування кібербезпекової політики України. Підприємництво, господарство і право. 2013. № 1. С. 101-103.

Єропудова О. В. Політична субкультура хакерів в умовах інформаційного суспільства : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.03. Київ, 2011. 218 с.

Размещено на Allbest.ru