Участь громадських об’єднань у державному регулюванні сфери безпечності та якості промислової продукції

Размещено на http://allbest.ru

Державний науково-дослідний інститут

Участь громадських об'єднань у державному регулюванні сфери безпечності та якості промислової продукції

Смерницький Д.В. доктор юридичних наук,

старший дослідник, заступник директора

м. Київ, Україна

Кожна сфера суспільного життя функціонує у взаємодії з різними державними органами та інституціями. Результатом такої взаємодії є взаємний вплив держави на суспільство і навпаки. Та навіть якщо цей вплив є мінімальним, без державного регулювання у сучасному світі не існує жодних суспільних відносин. Це цілком зрозуміло і справедливо, адже суспільство обрало саме державний устрій за основну форму організації свого буття [1, с. 5]. Не є виключенням і сфера регулювання безпечності та якості промислової продукції.

Державне регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до промислової продукції здійснюється органами виконавчої влади, іншими державними установами та організаціями згідно зі встановленими правовими нормами щодо організації та правового забезпечення зазначеної сфери суспільних відносин [2, с. 370]. До обов'язкових вимог, зазвичай, належать вимоги безпеки стосовно користувача та навколишнього середовища. Також до обов'язкових вимог можуть бути віднесені специфічні якості продукції, які забезпечують її підвищену надійність (тривалий експлуатаційний термін, здатність протистояти несприятливим умовам експлуатації та ін.) при використанні [3, с. 432] Обов'язкові вимоги до продукції встановлюються в нормативно-правових та нормативних актах.

Так до нормативно-правових актів де встановлюються обов'язкові вимоги до продукції відносяться технічні регламенти, які у відповідності до ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» є нормативно-правовими актами, в яких визначаються характеристики продукції або пов'язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов'язковим. Вони можуть також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва. Технічні регламенти затверджуються законами чи актами Кабінету Міністрів України [4]. До нормативних документів в яких встановлюються вимоги до продукції можна віднести стандарти. Згідно ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» стандарт це нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері. До основної мети стандартизації відноситься забезпечення охорони життя та здоров'я, прав та інтересів споживачів, збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів. Національні стандарти як визначено ст. 23 Закону застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами [5].

Отже, у разі посилання в технічних регламентах на відповідні стандарти, встановлені в стандартах вимоги до продукції чи процесів стають обов'язковими до виконання, а стандарти набувають статусу нормативно-правових актів. Як зазначає М.М. Пархоменко, стандартизація є специфічним засобом регулювання господарської діяльності й водночас складовою національної системи технічного регулювання [6, с. 19].

Технічне регулювання визначено Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» як правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов'язкових вимог до характеристик продукції або пов'язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю) [4].

Стан системи технічного регулювання свідчить про технологічний прогрес країни, конкурентоспроможність її продукції, а також про репутацію та технічну спроможність її виробників [7]. Розглядаючи питання ролі громадських об'єднань у державному регулюванні сфери безпечності та якості продукції зазначимо, що згідно Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. За організаційно-правовою формою громадське об'єднання утворюється як громадська організація або громадська спілка. суспільство правовий регулювання безпека

Громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи визначено громадською організацією, а засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи - громадською спілкою [8]. Технічні комітети стандартизації за організаційно-правовою формою не є громадськими об'єднаннями, а визначені ст. 15 Закону «Про стандартизацію» як форма співробітництва заінтересованих юридичних та фізичних осіб з метою організації і виконання робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених сферах діяльності та за закріпленими об'єктами стандартизації.

Але до їх роботи залучаються на рівні з уповноваженими представниками органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, також суб'єкти господарювання та їх громадських об'єднань, організацій роботодавців та їх об'єднань, наукових установ та навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), інших громадських об'єднань, професійних спілок, провідних науковців і фахівців.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін та створюються відповідним наказом Національного органу стандартизації. До повноважень технічних комітетів стандартизації належить: участь у роботі відповідних технічних комітетів стандартизації міжнародних і регіональних організацій стандартизації; розроблення і погодження національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них; участь у формуванні програми робіт з національної стандартизації; перевірка і перегляд національних стандартів та кодексів усталеної практики, розробниками яких вони є; погодження і надання пропозицій щодо скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них [5].

На наше переконання, враховуючи той факт, що стандарт це нормативний документ заснований на консенсусі, необхідно долучати до його розробки якомога більше професіоналів у відповідній сфері розробки та виготовлення продукції, а також громадських об'єднань суб'єктів господарювання, об'єднань організацій роботодавців та споживачів, природоохоронних об'єднань з метою безпосередньо впливу на розробку нормативних актів в сфері технічного регулювання та встановлення як обов'язкових так і не обов'язкових вимог до продукції забезпечуючи тим самим відповідну безпечність та якість продукції, охорону життя та здоров'я, прав та інтересів споживачів, врахування інтересів суб'єктів господарювання, збереження навколишнього природного середовища.

Література

1. Смерницький Д.В. Державна політика у сфері науково-технічної діяльності. Наука і правоохорона. 2017. № 2 (36). С. 5-16.

2. Смерницький Д.В. Адміністративно-правове регулювання науково-технічної діяльності в Україні : дис. ... док. юрид. наук. : 12.00.07. К., 2020. 636 с.

3. Смерницький Д.В. Науково-технічна діяльність:адміністративно-правове регулювання в Україні :монографія. Вінниця : ТВОРИ, 2019. 572 с.

4. Про технічні регламенти та оцінку відповідності : Закон України від 15 січня 2015 року № 124-УШ. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 14, ст.96.

5. Про стандартизацію : Закон України від 5 червня 2014 року № 1315-УП. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 31, ст.1058.

6. Пархоменко М.М. Господарсько-правові засоби забезпечення якості продукції в Україні. Економіка та право. 2009. № 2. С. 19-24.

7. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: навч. посіб. 5-те вид., стер. К. : Знання, 2006. 213 с.

8. Про громадські об'єднання : Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-УІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013. № 1. Ст. 1.

Размещено на Allbest.ru