Академічна доброчесність та відповідальність в сфері наукової і науково-технічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ

Академічна доброчесність та відповідальність в сфері наукової і науково-технічної діяльності

Смерницький Д.В. доктор юридичних наук, старший дослідник, заступник директора

України м. Київ, Україна

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про освіту» та ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень [1; 2].

Розглянемо складові академічної доброчесності у сфері наукової (науково-технічної) діяльності.

Наукова діяльність це - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження [3].

Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у закладах вищої освіти згідно ст. 65 Закону України «Про вищу освіту» [2] є невід'ємною складовою освітньої діяльності і провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Провадження наукової і науково-технічної діяльності університетами, академіями, інститутами є обов'язковим.

Основними складовими академічної доброчесності в сфері наукової діяльності є посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей, дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права, а також надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну творчу діяльність, що визначено для науково-педагогічних, наукових працівників та здобувачів освіти ст. 42 Закону України «Про освіту» [1].

За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково- педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: відмова у

присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання; позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого звання; відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії; позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади [1].

Оскільки академічна відповідальність включає відмову у присудженні чи позбавлення присудженого наукового ступеня то спробуємо дослідити це питання.

Так, згідно статті 5 Закону України «Про вищу освіту», доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Третій рівень вищої освіти визначено як освітньо-науковий рівень та передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько- інноваційної діяльності.

Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення [2].

Отже, можна прийти до висновку, що доктор філософії - це освітньо-науковий ступінь. На цей час ст. 28 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [3] визначає «доктора філософії» як науковий ступень. В той же час ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» [2] відносить до ступеня вищої освіти в тому числі доктора філософії та доктора наук. Тобто, законодавець не розмежовує поняття наукового, освітньо-наукового та ступеня вищої освіти. На наше переконання, необхідно чітко визначити освітні та наукові ступені та внести відповідні зміни до нормативно-правових документів в тому числі до Закону України «Про освіту» щодо порушення академічної доброчесності.

Розглядаючи питання академічної доброчесності та відповідальності у науковій діяльності необхідно також дослідити використання під час наукових досліджень та науково-технічних розробка об'єктів інтелектуальної власності а саме винаходів та корисних моделей.

У відповідності до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом [4]. Тобто, це право на результат наукової (науково-технічної) діяльності, як інтелектуальної творчої діяльність, спрямованої на одержання нових знань та пошук шляхів їх застосування [3]. академічний доброчесність відповідальність науковий

До об'єктів права інтелектуальної власності згідно ст. 420 Цивільного кодексу України в тому числі належать наукові відкриття, винаходи та корисні моделі [4].

Відразу необхідно зазначити, що відкриття, наукова теорія не відповідають поняттю »винахід (корисна модель)», визначеному ст. 1 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [5].

Винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, який засвідчується патентом (охоронний документ) [5]. Тобто, можна зробити висновок, що це переважно результат науково-технічної діяльності.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, згідно ст. 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» використання запатентованого винаходу (корисної моделі) без комерційної мети та з науковою метою або в порядку експерименту [5].

Отже, застосовувати винаходи та корисні моделі з науковою метою при проведенні наукових та науково-технічних досліджень можна. Але яким чином робити посилання на охоронний документ (патент) чи його автора?

Якщо, результати науково-технічної діяльності публікуються то твори у галузі науки є об'єктом авторського права, як визначено ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [6]. Тобто, публікуючи науково-технічні результати ми робимо посилання на відповідний патент та його автора.

Але правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі [6]. Тож використовуючи винаходи та корисні моделі у науково-технічній діяльності шляхом створення зразків технічних пристроїв, демонстраційних стендів відповідних способів виробництва технічних засобів, матеріалів, речовин та демонструючи їх на виставках, конференціях, семінарах, інших заходах публічного оприлюднення наукових здобутків в тому числі з використанням інформаційних ресурсів (інтернет, телебачення, тощо), без комерційної мети, повинна подаватися інформація (мовленнєва, письмова та ін.) щодо охоронного документу та його автора.

У зв'язку з чим до основних складових академічної доброчесності в сфері наукової діяльності визначених ст. 42 Закону України «Про освіту» [1] необхідно додати дотримання норм законодавства не тільки про авторське право і суміжні права а й про об'єкти інтелектуальної власності взагалі. Це розширить і межі академічної відповідальності додавши до неї відповідальність визначену законодавством щодо порушення прав на зазначені об'єкти.

Література

1. Про освіту : Закон України від 5 вересня 2017 року № 2145-УІІІ. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст. 380.

2. Про вищу освіту : Закон України від 1 липня 2014 року № 1556-УІІ. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст. 2о04.

3. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 26 листопада 2015 року № 848-УІІІ. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст. 25.

4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст. 356.

5. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : Закон України від 15 грудня 1993 року № 3687-ХІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 7, ст. 32.

6. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 13, ст. 64.

Размещено на Allbest.ru