Позбавлення права брати участь у роботі спеціалізованих рад: академічна відповідальність чи адміністративне покарання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАПрН України, в. о. головного наукового співробітника відділу забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти Київського регіонального центру НАПрН України

Позбавлення права брати участь у роботі спеціалізованих рад: академічна відповідальність чи адміністративне покарання

Носік В.В. доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент

м. Київ, Україна

Забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх є однією з ЦСР України на період до 2030 року. Успішне досягнення цієї мети зумовлює до необхідності розробки і втілення у життя комплексу заходів, спрямованих на виконання відповідно до законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» завдань і нормативних вимог щодо удосконалення системи, структури, змісту науково-освітньої діяльності в частині підвищення якості освітнього процесу та наукових результатів, розвитку академічної свободи, утвердження у свідомості науково-педагогічних працівників та здобувачів освіти необхідності додержання академічної доброчесності та невідворотності настання негативних наслідків морально-правового характеру за порушення етичних та нормативних правил у освіті та науковій діяльності. Вбачається, що одним з таких заходів має бути завершення розпочатих перетворень у державно-правовому адмініструванні освітньої і наукової діяльності щодо ліцензування освітньої діяльності, акредитації освітніх програм, проведення інституційного аудиту, інституційної акредитації, ЗНО, моніторингу якості освіти, здійснення громадської акредитації закладів освіти, атестації педагогічних, науково-педагогічних працівників, а також атестації здобувачів вищої освіти.

За законом України «Про вищу освіту» атестація здобувачів вищої освіти передбачає встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої (наукової, освітньо-творчої) програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Для проведення такої атестації у вищих навчальних закладах мають бути створені спеціалізовані ради, формування та діяльність яких визначається у встановленому законом порядку. Зокрема, атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється постійно діючою або разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Водночас атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Створені у вузах чи наукових установах постійно діючі чи разові спеціалізовані ради мають право допускати до захисту дисертації (наукові доповіді) на здобуття наукового ступеня за умови, що такі роботи виконані дисертантом самостійно. У разі, якщо у поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) спеціалізованою вченою радою виявлено академічний плагіат, то це є підставою для відмови у присудженні наукового ступеня доктора філософії чи доктора наук.

За законом України «Про освіту» академічний плагіат є одним з різновидів порушення академічної доброчесності, юридична природа якого полягає в оприлюдненні (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства. Водночас за законом України «Про вищу освіту» виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Відтак, відмову спеціалізованої ради у присудженні наукового ступеня чи скасування рішення спеціалізованої ради про присудження наукового ступеня та видачу диплома можна розглядати як різновиди академічної відповідальності, тобто настання для особи негативних наслідків 98 немайнового характеру, які тягнуть за собою неможливість одержання вищої освіти, наукового ступеня, кваліфікації, не дозволяють здійснювати право на працю шляхом участі у конкурсі на зайняття посад науково- педагогічних працівників у вузах тощо. Причому суб'єктом такої відповідальності виступає виключно особа, яка претендує на здобуття відповідного наукового ступеня, порушуючи при цьому вимоги академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату.

Проте у законі «Про вищу освіту» передбачено, що за таке порушення претендентом на здобуття наукового ступеня негативні наслідки наступають також для інших учасників наукової атестації. Згідно ч. 2 п. 6 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту», якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. адміністрування освітній академічний плагіат

У цьому зв'язку постає запитання щодо правомірності розширення кола суб'єктів, для яких законом встановлюється заборона на участь у роботі спеціалізованих рад. Аде у ч. 1 п. 6 ст. 6 цього закону закріплено імператив про те, що дисертація має бути виконана самостійно. Це означає, що авторське право на дисертацію має лише дисертант, який і відповідає за обгрунтованість, достовірність, наукову новизну висновків і положень роботи. За українськими законами науковий керівник (консультант) не визнається співавтором дисертації, а відтак він не має відповідати за академічний плагіат, який допустив дисертант, якщо не буде встановлено, що науковий керівник знав про плагіат, проте легковажно розраховував на те, що цього ніхто не зафіксує і робота буде захищена у спеціалізовані раді.

Щодо офіційних опонентів, то застосування до них законом встановленої заборони брати участь у атестації наукових кадрів лише за те, що не встановили під час наукової експертизи дисертації академічного плагіату, теж викликає сумнів, оскільки опонент не може знати всі тексти наукових праць, які використані у дисертації, а також звірити текст опонованої роботи з текстами використаних наукових джерел.

Ще більше сумнівів виникає щодо правомірності позбавлення голови спеціалізованої вченої ради брати участь у засіданнях спецради упродовж двох років, оскільки за своїм статусом голова спеціалізованої ради має забезпечувати насамперед організацію роботи акредитованої спецради з атестації наукових кадрів, здійснювати контроль за роботою створюваних у спецраді комісій, проводити засідання таких рад та виконувати інші обов'язки, передбачені відповідними положеннями про спеціалізовану раду.

Подібні негативні наслідки у вигляді заборони брати участь у роботі спеціалізованих рад на два роки встановлені також і для наукових керівників, членів та офіційних опонентів разових спеціалізованих рад, де були захищені дисертації.

Науково-правовий аналіз змісту наведених вище норм закону «Про вищу освіту» щодо застосування негативних заходів впливу на учасників наукового атестаційного процесу показує, що за своєю юридичною природою позбавлення наукового керівника, офіційних опонентів, голови спеціалізованої ради, рецензентів брати участь у роботі спеціалізованих рад у адміністративному порядку за рішенням органів виконавчої влади не узгоджується з Конституцією України, оскільки спрямовані на обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина щодо здійснення права на працю, освіту без чітко визначених правових механізмів застосовування до названих працівників негативних наслідків немайнового характеру, принижують професійну честь і гідність вчених, які у своїй діяльності додержуються академічної доброчесності, а відповідальність несуть за інших претендентів на здобуття наукових ступенів. Тому за своєю юридичною природою застосування до названих учасників наукової атестації обмежувальних заходів у здійсненні професійної діяльності можна розцінювати як адміністративне покарання, а не різновид академічної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, можна зробити загальний висновок про те, що закріплені у нормах чинного законодавства про освіту і наукову діяльність в частині застосування заходів впливу немайнового характеру до учасників наукової атестації здобувачів наукових ступенів потребує проведення науково-правової експертизи для підготовки законопроекту щодо внесення змін до законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту».

Размещено на Allbest.ru