Незаконне заволодіння транспортним засобом: проблеми кваліфікації та вдосконалення кримінального закону

Так, якщо злочин вчинюється з метою обернення транспортного засобу на користь винного або інших осіб, то розмір указаних збитків становить вартість відповідного транспортного засобу. Такий саме висновок слід робити у разі, коли: а) особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела його до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використати за прямим призначенням; б) транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено. Якщо ж винний незаконно заволодів чужим транспортним засобом з метою покататися, доїхати до певного місця, перевезти вантаж тощо, то розмір збитків визначається, виходячи із суми, на яку зменшилась реальна вартість транспортного засобу, з урахуванням витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення такого стану транспортного засобу, який він мав до незаконного заволодіння. До реальних збитків з погляду інкримінування ч. 2 або ч. 3 ст. 289 КК слід також включати витрати на пошук транспортного засобу (оголошення в ЗМІ, транспортні витрати, винагорода за місце знаходження транспортного засобу, яким незаконно заволоділи, тощо) [4, с. 934; 15, с. 146-147, 151, 182].

Втрачена вигода не може входити до складу значної або великої матеріальної шкоди як кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 289 КК. Йдеться, наприклад, про матеріальну шкоду, яка настала в результаті того, що транспортний засіб не використовувався власником у період його відсутності після незаконного заволодіння, і власник не отримав доходи, які міг би одержати за звичайних обставин, якби його право на транспортний засіб не було порушене. До складу реальних збитків у разі інкримінування ч. 2 і ч. 3 ст. 289 КК також не включаються збитки, заподіяні не власнику (законному користувачу) транспортного засобу, а іншим фізичним або юридичним особам (наприклад, пошкодження внаслідок ДТП інших транспортних засобів, будинків чи споруд).

Позиція співробітників Національної поліції України полягає в тому, що de lege ferenda такі кваліфікуючі ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом, як завдання значної і великої матеріальної шкоди, мають бути «прив'язані» до ринкової вартості транспортного засобу. Кваліфікація розглядуваного злочину не має залежати від повернення чи неповернення транспортного засобу, відшкодування завданої шкоди. Нині незаконне заволодіння транспортним засобом незалежно від його вартості за відсутності інших кваліфікуючих ознак діяння не утворює кваліфікованих складів злочину, передбаченого ст. 289 КК. Однак та обставина, що під час досудового розслідування транспортний засіб був повернутий потерпілому винною особою або поліцейськими жодним чином не впливає на суспільну небезпеку незаконного заволодіння транспортним засобом. Відповідно, з ч. 3 примітки ст. 289 КК має бути виключена вказівка на реальність збитків; водночас у згаданій примітці слід зазначити, що «відповідно до частин другої і третьої цієї статті матеріальна шкода визначається дійсною ринковою вартістю транспортного засобу на момент вчинення злочину» [28, с. 172-173, 174].

Наведений підхід знайшов (хоч і не зовсім вдале) втілення в законопроєкті «Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо невідворотності покарання за незаконне заволодіння транспортним засобом», яким пропонувалось із ч. 3 примітки ст. 289 КК виключити слово «реальних». Фахівці ГНЕУ ВРУ не підтримали цю законодавчу ініціативу, вирішивши, що такий крок призведе до того, що суб'єктом правозастосування під час кваліфікації відповідних діянь до складу матеріальної шкоди на підставі ч. 2 ст. 22 ЦК України включатиметься й упущена вигода (наприклад, потенційний прибуток таксиста, у якого вкрали транспортний засіб, якщо перевезення людей на цьому засобі було основним джерелом його існування). Така зміна розуміння поняття «велика матеріальна шкода», як констатували парламентські експерти, буде неправильною, адже йдеться про кваліфікацію злочину і, відповідно, розмір покарання, яке має бути призначено особі, винній у незаконному заволодінні транспортним засобом, а не про компенсацію для потерпілого [29].

Очевидно, що в цьому разі гарну ідею дискредитовано спробою її неякісної реалізації. Повторимо, що виключення з ч. 3 примітки ст. 289 КК слів «реальних» (саме слів, а не слова «реальних», бо воно використовується у цій нормі двічі - стосовно і значної, і великої матеріальної шкоди) має поєднуватись із включенням у примітку ст. 289 КК положення про визначення матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, ринковою вартістю цього засобу на момент вчинення злочину.

Проведене дослідження дає змогу зробити висновок про те, що ситуація із забезпеченням ККС ВС єдності і стабільності судової практики в частині застосування ст. 289 КК нарікань загалом не викликає. Водночас окремі положення КК щодо відповідальності за незаконне заволо- діння транспортним доцільно удосконалити. Так, дефініція поняття «механічний транспортний засіб», закріплена в примітці ст. 286 КК, потребує уточнення як з урахуванням виваженої позиції ККС ВС щодо визначення кримінально-правового статусу мопеду, так і з огляду на необхідність з'ясування такого статусу новітніх засобів пересування, які можуть оснащуватись електродвигунами потужністю понад 3 кВт. Законодавче визначення поняття «незаконне заволодіння транспортним засобом» (ч. 1 примітки ст. 289 КК) варто вдосконалити за рахунок доповнення його вказівками на вилучення транспортного засобу поза волею власника (законного користувача) цього засобу і заволодіння чужим транспортним засобом. Такі кваліфікуючі ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом, як завдання значної і великої матеріальної шкоди, шляхом уточнення примітки ст. 289 КК мають бути «прив'язані» до ринкової вартості транспортного засобу. Водночас нині не варто відмовлятись від прагматичного підходу законодавця, який в одному складі злочину, передбаченого чинною редакцією ст. 289 КК, поєднав ознаки розкрадання і не поєднаного з корисливою метою угону транспортного засобу.

Література

1. Стан здійснення судочинства в Україні судами кримінальної юрисдикції у 2018 році. Опрацьовано статистичні дані Державної судової адміністрації України, Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Київ : Верховний Суд, 2019. 101 с.

2. Початковий етап розслідування незаконного заволодіння автотранспортом: методичні рекомендації. / Чернявський С.С., Татаров О.Ю., Брисковська О.М. та ін. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2013. 59 с.

3. Христов О.Л. Протидія незаконним заволодінням транспортними засобами: криміналістичний аспект : монографія. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2017. 148 с.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. 10-те вид., переробл. та допов. Київ : ВД «Дакор», 2018. і368 с.

5. Загиней З. Кримінально-правова герменевтика : монографія. Київ : Видавничий дім «АртЕк», 2015. 380 с.

6. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 1 березня 2018 р. Справа № 278/3362/15-к.

7. Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2018 р. Справа № 196/1403/16-к.

8. Мисливий В.А. Транспортний засіб як предмет злочинів проти безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту. Право і суспільство. 2018. № 5. С. 188-194.

9. Постанова колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 р. у справі № 751/11193/16.

10. Дорохіна Ю.А. Окремі питання відмінності злочину, передбаченого ст. 289 КК, від злочинів проти власності, що вчиняються з корисливих мотивів. Кримінальне право: традиції та новації: матеріали міжнародного круглого столу, присвяченого 90-літтю з дня народження видатного вченого, героя України, академіка В.В. Сташиса, 9-10 липня 2015 р. Полтава, Харків, 2015. С. 211-213.

11. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 8 серпня 2019 р. у справі № 286/3570/17-к.

12. Коробеев А.И. Транспортные преступления. Санкт-Петербург : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. 406 с.

13. Демидова Л.М. Проблеми кримінально-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди в Україні (майнова шкода як злочинний наслідок): теорія, закон, практика : монографія. Харків : Право, 2013. 752 с.

14. Олійник П.В. Предмет злочинів проти власності: поняття, види, кримінально-правове значення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Харків, 2010. 219 с.

15. Ємельяненко В.В. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Харків, 2009. 212 с.

16. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2019 р. у справі № 702/1295/15-к.

17. Висновок на проект Закону України «Про фінансовий лізинг» (реєстр. № 1111 від 29 серпня 2019 р.).

18. Хилюта В. Момент окончания угона транспортного средства. Уголовное право. 2019. № 5. С. 107-112.

19. Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 3 липня 2019 р. у справі № 175/293/18.

20. Постанова колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2019 р. у справі № 398/2906/16- к.

21. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 р. у справі № 608/1381/17.

22. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: Злочини проти власності / за ред. М.І. Хавронюка. Київ : ВД «Дакор», 2017. 448 с.

23. Колб С.О. Запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2016. 263 с.

24. Актуальні проблеми кримінально-правової кваліфікації : навчальний посібник. / за заг. ред. В.В. Топчія; наук. ред. В.І. Антипов. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 896 c.

25. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 р. Справа № 127/10125/15-к.

26. Максимович Р.Л. Кваліфікація тимчасового запозичення майна. Теорія кримінально-правової кваліфікації як феномен української кримінально-правової доктрини : наук.-практ. конф. (м. Львів, 16 січ. 2016 р.). Київ : Видавничий дім «АртЕк», 2016. С. 83-85.

27. Пилипенко І.В. Кримінальна відповідальність за самоправство : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2018. 280 с.

28. Діяльність підрозділів карного розшуку Національної поліції України щодо протидії незаконному заволодінню транспортними засобами : збірн. матер. постійн. діюч. семінару (м. Сєвєродонецьк, 31 травня - 2 червня 2018 р.). Сєвєродонецьк : Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2019. 179 с.

29. Висновок на проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо невідворотності покарання за незаконне заволодіння транспортним засобом» (реєстр. № 10013 від 7 лютого 2019 р.).

Размещено на Allbest.ru