Визначення розміру застави у кримінальному процесі України: статистичний аналіз судової практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

Одеський державний аграрний університет

Визначення розміру застави у кримінальному процесі України: статистичний аналіз судової практики

Торбас О.О., к.ю.н., доцент кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності

Касьянова В.А., к.фіз-мат.н., доцент кафедри обліку і оподаткування

Кримінальний процесуальний кодекс України визначає заставу як один із можливих запобіжних заходів, що застосовується до підозрюваного чи обвинуваченого. Проте український законодавець не надав чітких інструкцій щодо визначення розміру застави, визначаючи лише її межі.

Відсутність чітких орієнтирів може стати причиною того, що на рішення судді під час визначення розміру застави можуть впливати сторонні чинники, до яких відносять корупцію, дискримінацію, стереотипи суддів тощо. Проте наявність надто чітких орієнтирів може ставити під сумнів суддівську дискрецію.

Аналіз наукових робіт вказує, що проблема обрання до особи запобіжного заходу у вигляді застави як альтернатива тримання під вартою досить жваво обговорюється насамперед західними науковцями. Вчені аналізували як вірогідність прийняття рішення про обрання до особи застави, так і розмір застави, використовуючи різні фактори: соціальний вплив, расову приналежність, тип правової допомоги (платний чи безоплатний), стать, вік, попередні ув'язнення тощо. Проте українськими вченими така проблема досліджувалася слабо.

Відповідно, стаття присвячена аналізу обставин, які враховуються суддями в разі застосування застави, й вплив таких обставин на визначення розміру застави. Автори встановили, що в більшості випадків судді враховують розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Також було встановлено, що інші обставини майже не впливають на розмір застави. Такий висновок узгоджується з позицією інших науковців.

Як висновок автори зазначають, що інструменти для оцінки ризиків можуть бути досить вдалою альтернативою повній суддівській дискреції під час обрання до особи запобіжних заходів, у тому числі й застави. Водночас лишається серйозна проблема розробки вдалої моделі інструментального оцінювання рисків, яка може базуватися або на реальних статистичних показниках, тобто на судовій практиці, або може бути створена незалежно від судової практики, ввібравши в себе найпрогресивніші ідеї та позиції провідних науковців і практиків.

Ключові слова: застава, кримінальний процес, тримання під вартою, заходи забезпечення, матеріальна шкода.

DETERMINING THE AMOUNT OF BAIL IN THE CRIMINAL PROCESS OF UKRAINE: A STATISTICAL ANALYSIS OF JUDICIAL PRACTICE

The Criminal Procedural Code of Ukraine defines a cash bail as one of the possible measures of restrain that can be applied to a suspect or accused in criminal proceeding. But Ukrainian legislator didn't give clear instructions on setting bail amount, determining only limits for cash bail.

The lack of clear guidelines may be the reason that the judge's decision in determining the amount of bail may be influenced by external factors, such as corruption, discrimination, stereotypes of judges, etc. However, the existence of too clear guidelines may call into question judicial discretion.

Analysis of scientific works indicates that the problem of choosing a measure of restraint in the form of bail as an alternative to detention received wide discussed primarily by western scholars. Researchers analysed both the probability of deciding on the choice of bail and the amount of bail, using various factors, such as social influence, race, type of legal aid (paid or free), gender, age, previous imprisonment, and so on. However, this problem has been poorly studied by Ukrainian scientists.

So, this article is devoted to the analysis of circumstances that are taken into account by judges when choosing a measure of restrain in the form of a bail, as well as the impact of these circumstances on cash bail amount. Authors found that judges have taken into consideration mostly the size of property loss as a result of criminal offence. Also, it was established that other circumstances had almost no effect on final bail amount. And such conclusions are consistent with the research of other scholars.

In conclusion, authors note that risk assessment tools can be a very good alternative to full judicial discretion in choosing a measures of restraint, including bail. This leaves a serious problem of developing a successful risk assessment model, which can be based either on real statistical indicators or can be created independently of case law, absorbing the most progressive ideas and positions of leading scientists and practitioners.

Key words: bail, criminal proceedings, keeping in custody, measures of restrain, property loss.

Вступ

Галузі кримінального й кримінального процесуального права, на відміну від інших галузей, мають досить специфічні завдання та методи правового регулювання. Цілком логічно, що найбільших обмежень прав і свобод людина зазнає саме у зв'язку з розслідуванням, розглядом і розв'язанням кримінальних правопорушень. Одним із найсуттєвіших обмежень прав людини є застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які покликані гарантувати ефективність досудового розслідування та судового розгляду. Враховуючи той факт, що тримання під вартою як запобіжний захід надто суворо обмежує права особи [1; 2], яка ще навіть не була визнана судом винуватою [3], все більше держав схиляються до політики застосування інших, не пов'язаних з обмеженням волі, запобіжних заходів, наприклад - застосування застави.

Проблема встановлення грошових застав у кримінальних провадженнях не нова для науковців і практиків різних країн. Водночас погляди на таку проблему досить сильно різняться між собою. Очевидно, що такий різний підхід насамперед пояснюється відмінностями правового регулювання вказаного питання. Наприклад, у США внесення грошової застави є досить популярною гарантією того, що особа, наприклад, не втече від слідства чи не вчинить нове кримінальне правопорушення. До того ж достатньо велика кількість судів у США користується «таблицями застав», в яких надається перелік всіх кримінальних правопорушень і розмір застави, який відповідає кожному із зазначених злочинів [4; 5; 6]. Необхідно зауважити, що для суддів такі таблиці не обов'язкові [7], проте на практиці використання такого інструменту отримало відносну популярність [8]. Водночас система застави, яка натепер існує в США, постійно піддається критиці з боку науковців [1; 9; 10], суддів [11], урядовців [12; 13], що вказує на суттєві недоліки в її функціонуванні й на необхідність глибшого дослідження зазначеної проблеми.

Українське кримінальне процесуальне законодавство в частині визначення правової природи такого запобіжного заходу, як застава, досить подібне до процесуального законодавства інших пострадянських країн. Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс (далі - КПК) України містить декілька положень, які стосуються проблеми обрання та визначення розміру застави. Згідно зі ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається в таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава в зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена в розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, у КПК України визначено лише певні межі розміру застави, яка залежить від тяжкості злочину, а також наданий перелік обставин, які повинен врахувати суд. Проте закон не зазначає, як саме ці обставини мають впливати на розмір застави.

Очевидно, ситуацію, що склалася, не можна вважати позитивною. Відсутність чітких орієнтирів може стати причиною того, що на рішення судді в разі визначення розміру застави можуть впливати сторонні чинники, до яких відносять корупцію [14], дискримінацію [15; 16], стереотипи суддів [16] тощо. Проте наявність надто чітких орієнтирів може ставити під сумнів суддівську дис- крецію [17]. Однак вказані аргументи не можуть заперечувати необхідність внесення чіткості в саму методику визначення розміру застави, адже це питання підіймалося навіть на рівні Європейського суду з прав людини [18] й Верховного Суду США [19].

Аналіз наукових робіт вказує, що проблема обрання до особи запобіжного заходу у вигляді застави як альтернативи тримання під вартою досить жваво обговорюється насамперед західними науковцями. Вчені аналізували як вірогідність прийняття рішення про обрання до особи застави, так і розмір застави, використовуючи різні фактори: соціальний вплив [1], расову приналежність [20; 21], тип правової допомоги (платний чи безоплатний) [20; 22], стать [10; 20], вік [10; 16; 20; 21], попередні ув'язнення [10; 16; 21; 22] тощо.

Так, одна група вчених зосередилась на рівні впливу різних факторів на суддівські рішення. Науковці одночасно дослідили й вірогідність обрання до особи застави, й розмір обраної застави, й вірогідність внесення застави [20]. Водночас використовувався такий фактор, як тип правової допомоги (безоплатний або приватний адвокат) як можливий індикатор матеріального положення підозрюваних. Мартін Вільямс (Martin R. Williams) своєю чергою дослідив вплив заповненості в'язниць на розмір застав, які обираються суддями [22].

Інша група вчених пропонували власні концепції щодо вдосконалення процедури прийняття рішення про обрання запобіжних заходів. Так, Кристал Янг (Crystal S. Yang) запропонувала під час прийняття рішення про обрання до особи застави враховувати також вартість тримання осіб під вартою [1].

Проте для України така проблема все ще залишається недослідженою. Тому існує необхідність провести ґрунтовніше дослідження тих обставин, які впливають на рішення суддів у разі визначенні розміру застави.

Методика дослідження. Для дослідження було проаналізовано 207 ухвал слідчих суддів про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з обранням як альтернативного запобіжного заходу застави. Вибір такого типу ухвал пояснюється значною популярністю тримання під вартою в порівнянні із заставою як самостійного запобіжного заходу. Всі ухвали були отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень. З метою отримання най- репрезентативніших результатів із кожної області України була отримана майже однакова кількість ухвал за період із 2015 по 2018 роки. Ухвали обиралися випадково без виділення окремих критеріїв.

У зв'язку з початком дії інституту кримінальних проступків законодавцем була змінена класифікація кримінальних правопорушень. Ухвали слідчих суддів аналізувалися відповідно до законодавства, чинного на момент їх прийняття, тобто за існування злочинів невеликої та середньої тяжкості. Однак у зв'язку з аналізом лише ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним встановленням застави, злочини невеликої тяжкості не аналізувалися. Через те, що злочини середньої тяжкості в чинній редакції Кримінального кодексу України називаються нетяжкими, саме таке формулювання і буде використано в дослідженні, адже це не впливає на його кінцеві результати.

Таким чином, усі ухвали були поділені на 3 групи в залежності від тяжкості злочину:

- нетяжкі злочини (злочини середньої тяжкості) - 31 ухвала;

- тяжкі злочини - 165 ухвал;

- особливо тяжкі злочини - 11 ухвал.

Такий розподіл ухвал пояснюється методикою відбору, яка була застосована.

Для аналізу обставин, які враховувалися суддями під час визначення розміру застави, була обрана номінальна шкала з виділенням трьох змінних: «не враховувалося», «погіршило», «покращило». Змінна «враховувалося» застосовувалась у тих випадках, коли суддя взагалі не брав до уваги ту чи іншу обставину. Змінна «покращило» застосовувалася тоді, коли суддя визначав обставину як таку, що позитивно характеризувала підозрюваного. Відповідно, змінна «погіршило» навпаки, на думку судді, негативно характеризувало особу підозрюваного.

Одиницею для обрахування розміру застави було обрано не грошову одиницю України (гривню - UAH), а прожитковий мінімум для працездатних осіб (далі - ПМ) До 2016 року розмір застави обраховувався не в прожиткових мінімумах для працездатних осіб, а в мінімальній заробітній платі. Однак така зміна фактично не вплинула на вираження розміру застави в грошовому еквіваленті, тому в досліджені буде використано лише прожитковий мінімум. . Такий вибір має одразу декілька пояснень. В КПК України межі розміру застави обраховуються в ПМ, а не у грошевих одиницях. ПМ щороку прогнозується урядом і зазначається в Законі України «Про Державний бюджет України», а тому ПМ адекватно відбиває реальні блага, які будуть покладені в основу застави (на відміну від грошових одиниць, які з роками в силу тих чи інших економічних факторів можуть суттєво змінюватись). Крім того, КПК України зобов'язує суддів визначати розмір застави в ПМ, а не у грошових одиницях, а тому саме ПМ має бути одиницею оцінки розміру застави (табл. 1).

Для аналізу сили зв'язку між числовими величинами було застосовано коефіцієнт кореляції Пірсона. Для аналізу впливу факторів на розмір застави було проаналізовано середнє значення розміру застави за кожною обставиною з виділенням стандартної помилки й 95% довірчого інтервалу.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до ст. 178 КПК України, судді під час обрання будь-якого запобіжного заходу повинні врахувати 11 обставин, які стосуються як події кримінального правопорушення, так і самої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Проте під час аналізу ухвал було встановлено, що більшість із передбачених КПК України обставин суддями або не враховується взагалі, або лише зазначається в тексті ухвали у вигляді стандартних формулювань без реальних посилань на докази, які підтверджують або спростовують існування вказаних обставин. У зв'язку із цим було встановлено реальний перелік обставин, які судді дійсно враховували з визначенням частки випадків, коли такі обставини погіршували або покращували становище особи [23].

До таких обставин відносяться:

- переховувався - факт того, що особа переховувалася від слідства. У випадках, які погіршували становище особи, підозрюваного було оголошено в розшук і насильно доставлено до суду. У випадках, які покращували становище особи, судді вказували, що підозрюваний самостійно з'явився до органу досудового розслідування;

- допомагав розслідуванню - чи допомагав підозрюваний досудовому розслідуванню. Якщо підозрюваний не заперечував своєї вини й активно сприяв досудовому розслідуванню, то судді враховували цю обставину як таку, що покращувала становище особи;

- раніше судимий - чи вчинювались підозрюваним інші злочини на момент обрання запобіжного заходу. Варто зауважити, що судді враховували як факт вчинення особою вже доведених злочинів, за які особа відбула покарання, так і наявність інших кримінальних проваджень, за якими вироки ще не були винесені;

- спосіб життя - в такому випадку судді аналізували спосіб життя підозрюваного: чи зловживає він алкогольними напоями, чи вживає наркотичні речовини, як його в цілому оцінює громада, в якій він проживає тощо;

- сім'я - в такому випадку судді оцінювали міцність соціальних зв'язків підозрюваного: наявність чоловіка/ дружини, дітей, інших родичів, а також міцність зв'язків у середині родини;

- робота (навчання) - судді враховували наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи (навчання), або наявність (чи відсутність) законних джерел доходу;

- житло - судді враховували, чи наявне в підозрюваного власне житло або житло, яке ним законно орендується. Також в такому випадку судді враховували факт проживання підозрюваного в місцевості, в якій ним було вчинено правопорушення, як одну з обставин, яка вказує на те, що підозрюваний не буде переховуватися від слідства;

- особи на утриманні - судді оцінювали, чи є в підозрюваного на утримані непрацездатні особи або діти. Цікавий той факт, що досить часто відсутність таких осіб на утриманні підозрюваного згадувалося в судових рішеннях як обставина, яка не перешкоджає (іншими словами, дозволяє) застосовувати до підозрюваного відповідні запобіжні заходи;

- здоров'я - судді враховували стан здоров'я підозрюваного, наявність у нього хронічних хвороб тощо. В такому випадку судді також використовували відсутність у підозрюваного серйозних проблем зі здоров'ям як додаткове обґрунтування можливості застосування до особи запобіжного заходу, що знову таки суперечить загальним засадам кримінального процесу;

- характеристика - судді в такому випадку враховували письмову характеристику особи, яка була надана уповноваженими на те особами за місцем проживання або роботи підозрюваного (табл. 2).

Власне аналіз таких обставин вже вказує на деякі цікаві висновки. Так, українські судді під час визначення розміру застави не враховують майновий стан підозрюваного, хоча КПК України зобов'язує їх це зробити. Очевидно, що це може пояснюватися складністю оцінки такої обставини. Натепер в Україні можна вільно ознайомитися лише з деклараціями про доходи державних службовців. В такому випадку оцінити матеріальне становище підозрюваного можна лише за показником «Робота (навчання)», однак цей показник лише вказує на сам факт існування постійного доходу, але не вказує на його обсяги. застава варта суддя

Таблиця 1 Вираження прожиткового мінімуму в грошових одиницях (UAH, EUR та USD) відповідно до офіційного курсу НБУ за вказаний період часу

Таблиця 2 Обставини, які враховували судді під час обрання запобіжного заходу

Повертаючись до аналізу визначення розміру застави, насамперед слід проаналізувати, чи відповідає розмір застави нормальному розподілу. Як вже було зазначено, КПК України визначає межі застави в залежності від тяжкості злочинів:

- нетяжкі злочини - від 1 до 20 ПМ;

- тяжкі злочини - від 20 до 80 ПМ;

- особливо тяжкі злочини - від 80 до 300 ПМ.

Водночас судді під час розгляду тяжких та особливо

тяжких злочинів мають право обирати застави більші, ніж максимально визначені межі (але не менші).

Аналіз показав, що розмір застави (в залежності від тяжкості злочину) розподіляється таким чином (див. рис. 1, 2, 3).

Як можна помітити, в жодному з трьох випадків не діє закон нормального розподілу. Поряд із цим можна вже зробити висновок, що в кожній групі діють свої певні специфічні правила, які можуть впливати на визначення розміру застави.

Так, для нетяжких злочинів (злочинів середньої тяжкості) в більшості випадків судді обирали найбільший розмір застави - 20 ПМ. Водночас середній розмір застави складає 14,13 зі стандартним відхиленням 5,463. Тобто, приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу, слідчі судді насамперед орієнтувалися на максимальний розмір застави.

Протилежною є ситуація із заставами для тяжких злочинів. Переважна більшість суддів обрала мінімальну заставу (середнє значення - 34,15, стандартне відхилення - 19,07). Водночас можна помітити, що зі збільшенням розміру застави зменшувалася кількість проваджень, в яких такі застави були застосовані.

Рис. 1. Частота розміру застави (в ПМ) для нетяжких злочинів

Рис. 2. Частота розміру застави (в ПМ) для тяжких злочинів

Дещо специфічною є ситуація із заставами для особливо тяжких злочинів. У такому випадку слідчі судді також за основу брали мінімальні межі застави, але значно охочіше встановлювали розмір застави, який набагато перевищує встановлений законом максимум (середнє - 435,27, стандартне відхилення - 608,96).

Отже, не можна стверджувати, що розмір застави може бути пояснений лише за допомогою стандартних статистичних моделей, а тому для кращого розуміння сутності такої проблеми необхідно вводити додаткові параметри й спостерігати відповідні зміни. І першим же параметром, якій необхідно взяти до уваги, повинен бути розмір завданої злочином матеріальної шкоди.

Одразу варто зробити ремарку, що далеко не у всіх злочинах можна встановити грошовий еквівалент завданої шкоди (злочини проти життя та здоров'я, злочини, якими було завданої моральної шкоди тощо). Поряд із цим категорія матеріальної шкоди видається цілком обґрунтованим показником, який мають враховувати судді. Однак за такої умови треба пам'ятати, що до особи обираються запобіжні заходи тоді, коли вина підозрюваного у вчиненні злочину (та, відповідно, в завданні шкоди) ще не доведена й не встановлена судом. Тому гіпотеза про виділення матеріальної шкоди як ключового фактора ще повинна знайти своє підтвердження.

Рис. 3. Частота розміру застави (в ПМ) для особливо тяжких злочинів

Рис. 4. Зв'язок між розміром застави й розміром майнової шкоди для нетяжких злочинів (злочинів середньої тяжкості)

В окремому дослідженні вже було проведено аналіз такого співвідношення [24], результатом якого було виділення таких графіків (рис. 4, 5, 6).

Таким чином, можна помітити, що дійсно існує певний взаємозв'язок між розміром матеріальної шкоди й розміром застави. Відповідно, задля оцінки сили зв'язку таких величин можна застосувати кореляцію Пірсона, за допомогою якої можна встановити коефіцієнт сили зв'язку (табл. 3).

Таким чином, можна помітити, що зв'язок між розміром майнової шкоди й розміром застави дійсно існує. За такої умови можна зробити висновок, що навіть рівень 0,373 вказує на достатньо сильний зв'язок, адже, по-перше, суд повинен враховувати низку інших обставин, а не лише розмір матеріальної шкоди, а по-друге, КПК України взагалі не встановлює розмір матеріальної шкоди як обставину, яка має враховуватися суддями під час визначення розміру застави.

Однак не можна не відзначити той факт, що сила кореляції збільшується зі збільшенням тяжкості кримінального правопорушення. Як було встановлено в іншому дослідженні [24], така обставина може мати таке пояснення. Щодо нетяжких злочинів, судді можуть обрати заставу лише в діапазоні 20 ПМ (від 1 до 20), щодо тяжких злочинів - 60 ПМ (від 20 до 80 ПМ), щодо особливо тяжких злочинів - 220 ПМ (від 80 до 300 ПМ). Тобто зі збільшенням тяжкості злочинів судді мають ширші можливості в частині відповідності розміру майнової шкоди й розміру застави.

Проте, як було неодноразово наголошено, під час визначення розміру застави судді також беруть до уваги низку інших обставин. Для того, щоб оцінити їхній вплив на числові показники розміру застави, було прийнято рішення за кожною обставиною порівняти середній розмір застави (в ПМ), в результаті чого були отримані такі результати (табл. 4-6).

Рис. 5. Зв'язок між розміром застави й розміром майнової шкоди для тяжких злочинів

Рис. 6. Зв'язок між розміром застави й розміром майнової шкоди для особливо тяжких злочинів

Таблиця 3 Коефіцієнт кореляції між розміром матеріальної шкоди й розміром застави

Таблиця 4 Середній розмір застави для нетяжких злочинів (злочинів середньої тяжкості)

Логічним було б припустити, що середній розмір застави у випадках, коли судді не враховували певні обставини, повинен бути вищим за випадки, коли ці обставини погіршують становище особи, й нижчим, ніж коли ці обставини покращують становище особи. Але проведене дослідження цю гіпотезу не підтверджує. Інколи середні розміри застави між собою майже рівні (Таблиця 4 - Переховувався; Таблиця 5 - Робота (навчання), Житло, Особи на утриманні тощо), а інколи в категорії «погіршує» розмір застави навіть менший, ніж у тих випадках, коли судді взагалі не брали до уваги відповідні обставини (Таблиця 5 - Раніше судимий, Спосіб життя, Характеристика; Таблиця 6 - Сім'я тощо). І навіть не можна брати до уваги випадки, коли розподіл заяв відповідає заявленій гіпотезі (Таблиця 6 - Допомагав розслідуванню), адже в порівнянні з іншими результатами, такі випадки більш схожі на статистичні помилки, ніж на підтвердження гіпотези.

Висновки

Таким чином можна зробити досить цікавий висновок: під час визначення розміру застави судді враховують розмір майнової шкоди (хоча КПК України цього не передбачає) й не враховують обставини, які вони зобов'язані враховувати відповідно до ст. 178 КПК України. Натепер у кримінальному процесі України досить складно спрогнозувати, який саме розмір застави буде обраний до особи, адже рішення про обрання застави не піддається логічному прогнозуванню з урахуванням передбачених КПК України факторів.

Таблиця 5 Середній розмір застави для тяжких злочинів

Водночас такий висновок не можна вважати несподіваним. Так, ще в 1995 році ГолдкампоИсатр) у результаті змістовного дослідження факторів, які впливають на рішення суддів про обрання до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив, що «рішення про обрання запобіжних заходів рідко коли можуть бути адекватно поясненні вимірюваними факторами» [25, с. 147]. Відповідно, такий висновок дозволяє зробити низку досить важливих припущень. Наприклад, Куртіс Карнов (Curtis E. Kamow) зауважує, що розмір застави також не може обґрунтовуватися і таким фактором, як тяжкість злочину, в якому підозрюється особа [2, с. 16]. Однак у такому випадку цікавішим є інше питання: чи така ситуація прийнятна? Чи можна стверджувати, що неможливість прогнозування судового рішення є прикладом високої довіри до суддівського розсуду?

Дійсно, судді повинні приймати всі процесуальні рішення виключно на підставі закону, орієнтуючись на цім на внутрішнє переконання. Проте відсутність чіткіших орієнтирів також може стати підставою для прийняття свідомо неправомірних рішень. Як вдало в такому випадку цитується рішення одного із суддів Верховного Суду Нью-Йорку, «Інколи, коли ти просто дивишся на підозрюваного, в тебе виникає відчуття, що ця особа точно буде переховуватися» [8, с. 326]. В такому випадку можна вести мову про певну правову крайність, коли суддівський розсуд фактично нічим не лімітований.

Очевидно, що введення, наприклад, обов'язкових таблиць застав є іншою крайністю, яка також піддається суттєвій критиці. Представники Асоціації адвокатів США (American Bar Association) зазначили, що «таблиці застав не гнучкі: вони виключають дослідження інших обставин, які можуть мати більше значення для становлення того, що особа може переховуватись, ніж лише саме обвинувачення» [26]. Ліндсі Карлсон (Lindsey Carlson) із цього приводу зазначає, що «регулярне використання таблиць застав часто стає причиною тримання під вартою осіб, які належать до незахищених верств населення та не можуть оплатити заставу. Такі затримання є коштовними й неефективними, адже відповідні особи втрачають роботу, соціальні зв'язки тощо» [17, с. 17].

Таблиця 6 Середній розмір застави для особливо тяжких злочинів

Тому як проміжний результат можна спробувати запровадити інструмент для оцінки ризику (далі - ІОР). В такому випадку йдеться про певну модель, яка дозволяє оцінити ризики в їхній сукупності й надати рекомендації щодо необхідності винесення того чи іншого рішення [27]. Поряд із цим також варто зауважити, що існують і супротивники введення та активного застосування ЮР. Наприклад, серед аргументів проти застосування ІОР можна почути думки про відсутність індивідуального підходу до кожного підозрюваного [28], про можливий дискримінаційний потенціал [7, с. 6] тощо. Водночас прибічники ІОР надають власні контраргументи щодо можливості вдалого функціонування ІОР у кримінальному процесі [8, с. 7].

Не вдаючись до подробиць суперечки, можна зробити один обережний висновок: ІОР може бути досить вдалою альтернативою повній суддівській дискреції під час обрання до особи запобіжних заходів, у тому числі й застави. Водночас лишається серйозна проблема розробки вдалої моделі ЮР, яка може базуватися або на реальних статистичних показниках, тобто на судовій практиці, або може бути створена незалежно від судової практики, ввібравши в себе найпрогресивніші ідеї та позиції провідних науковців і практиків.

Література

1. Yang Crystal S. Toward an Optimal Bail System. New York University Law Review. 2017. No. 92 (5). Р 1399-1493.

2. Karnow E. Setting Bail for Public Safety. Berkeley J. Crim. L. 2008. No. 13 (1). Р 1-30. DOI: 10.15779/Z38W33C.

3. Myers N. Eroding the Presumption of Innocence: Pre-trial Detention and the Use of Conditional Release on Bail. The British Journal of Criminology. 2017. No. 57 (3). Р 664-683. https://doi.org/10.1093/bjc/azw002.

4. Felony bail schedule. Superior Court of California, county of Los Angeles. URL: https://www.lacourt.org/division/criminal/pdf/felony.pdf.

5. 2018 Felony bail schedule. Superior Court of California, county of Santa Barbara. URL: https://www.sbcourts.org/dv/bail/ FelonyBailSchedule.pdf.

6. Bail schedule. Washington State Courts. URL: https://www.courts.wa.gov/newsinfo/content/pdf/Bail_Schedule.pdf.

7. Moving Beyond Money: A Primer on Bail Reform. Criminal justice policy program. Harvard Law School. URL: http://cjpp.law.harvard.edu/ assets/FINAL-Primer-on-Bail-Reform.pdf.

8. Glen J. Dalakian II. Open the Jail Cell Doors, HAL: A Guarded Embrace of Pretrial Risk Assessment Instruments. Fordham L. Rev. 2018. No. 87. P. 325-369.

9. Wiseman Samuel R. Fixing Bail. 2016. George Washington Law Review. 766 p. URL: https://ssrn.com/abstract=2642318.

10. Gupta A., Hansman C., Frenchman E. The Heavy Costs of High Bail: Evidence from Judge Randomization. The Journal of Legal Studies. 2016. No. 45 (2). P. 471-505. http://dx.doi.org/10.1086/688907.

11. Ex-New York Chief Judge: It's time to end cash bail. Fox News. URL: http://...