Права людини як об’єкт конституційного захисту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК ОБ'ЄКТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЗАХИСТУ

Шакало Л.С.

студентка ІІ курсу юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

м. Дніпро,Україна

Права людини в сучасному світі - це не просто актуальна тема, це є проблема сьогодення. Людське суспільство дійшло до висновку, що не може бути vinpv і злагоди та Землі, не може бути організованого цивільного життя без поваги до людини, її прав, свобод і потреб. У статусі особи в кожному суспільстві і в кожній державі відображається її гуманізм та демократизм. На сьогодні важливо знати кожній людині свої права, котрі визнані суспільством і державою та прописані офіційно в Конституції України.

Права людини стали об'єктом дослідження, з'ясування цієї проблеми свою увагу акцентували багато працівників юридичної сфери різних періодів, а саме: П. Рабінович, Ю. Шемшученко, Н. Оніщенко, О. Зайчук, О. Скрипнюк, О. Петришин, М. Корнієнко, А. Колодій, Р. Калюжний, А. Олійник, М. Антонович, О. Пушкіна.

Людство протягом усього свого життя, починаючи від палеоліту до сьогодення, пройшовши крізь бійню двох світових воєн, безлічі кривавих локальних конфліктів, пережито жорстокі диктатури, виборює та відстоює свої права і свободи, які становлять у правовій державі найвищу соціальну цінність. А саме на їхнє забезпечення й найповнішу реалізацію у суспільному житті має бути спрямована уся державна діяльність і насамперед діяльність у сфері державного управління.

Як зазначає П.М. Рабінович права людини як певні можливості, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей [1, с. 5].

Права і свободи людини, громадянина мають бути не тільки обумовлені соціальними потребами і юридично закріплені, визнаватися і охоронятися державою в особі її органів та посадових осіб, а головне - відповідати можливостям їх реалізації. Звідси, ефективне забезпечення принципу пріоритету прав і свобод людини прямо залежить від економічних, політичних, соціокультурних чинників, від домінуючої в суспільстві правової культури, яка впливає на здатність особи розуміти її правові можливості, усвідомити свої свободи не лише як загальні цінності, а й як індивідуальні ціннісні орієнтації, навчитися вмілому їх використанню [2, с. 19].

На думку М.В. Вітрука під забезпеченням конституційних прав і свобод розуміє систему загальних умов і спеціальних (юридичних) засобів, які забезпечують їх правомірну реалізацію, а в необхідних випадках - і охорону [3, с. 101]. право юридичний свобода культура

На сьогодні схвалення і юридична захищеність прав і свобод людини та громадянина справедливо розглядається головною ознакою правової державності. Якраз за цією ознакою нинішня демократія різниться від своїх історичних прототипів, стає більш виваженою й гуманною. Відповідно до статті 4 Конституції України [4] в якій прямо визначається, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Варто зазначити, що забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в повному обсязі є доволі складним процесом. Загалом, існує істотна невідповідність між теперішніми правовими регуляторами, юридичними засобами та дійсним станом реалізації культурних прав і свобод людини в Україні. Ситуація з дотриманням прав людини безупинно погіршується в регіонах України, котрі не контролюються українською владою. Прикладом може слугувати: у Донецькій та Луганській області грубі порушення прав людини, такі, як викрадення та тортури, вже не лише стосуються активістів, журналістів та політиків, а застосовуються озброєними людьми з приводу населення краю в цілому [5].

Нинішнє українське суспільство проживає етап глибокого усвідомлення прав і свобод людини, який можна розглядати як початок духовного відродження України. Саме світогляд прав стає більш загальновизнаною та затребуваною у державному та повсякденному житті суспільства. Під кутом зору даної концепції відбувається переоцінка поглядів, різних тверджень на радянське та пострадянське, а також формується проекція на ближнє й віддалене майбутнє України. Нажаль, Україна ще не може похвалитися особливими досягненнями у галузі прав людини. Проте, принаймні, що було зроблено за часи незалежності, не може не викликати захоплення. Насамперед, новосформовані інститути захисту прав людини - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд України та адміністративні суди тощо [5].

А разом з тим, реалізація прав особистості є складним багатогранним явищем до якого входить не лише діяльність правозастосовчих структур, а й активна діяльність самої особистості. Законодавець, розкриваючи модель реалізації правової норми, яка закріплює права людини, багато в чому орієнтується на можливість безпосереднього їх використання особистістю. Проблема активності особистості в механізмі реалізації практично залежить від рівня її правосвідомості, правової культури та інформованості.

Таким чином, підсумовуючи вищесказане, постання прав людини як об'єкту конституційного захисту є логічною складовою внутрішнього розвитку як ідей конституціоналізму, так і практичного втілення принципів правової держави. У даному сенсі виділення прав людини як специфічного об'єкту конституційного захисту виходить вже з самої природи конституції, як Основного Закону, котрий покликаний впорядковувати відносини між собою та державою, а також встановлювати межі та основні цінності для процесів державного регулювання. Тому даючи характеристику правам людини як об'єкта конституційного захисту, то варто обов'язково враховувати дійсний стан із забезпеченням прав людини в Україні.

Література

1. Теорія держави і права / За ред. Г.Н. Манова. -Москва: Юрист, 1996. 485 с.

2. Битяк Ю.П. Громадянське суспільство і права людини: матеріали міжнар. наук.-практ. семінару. Харків: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2010. 251 с.

3. Вітрук Н. В. Загальна теорія правового положення особистості: монографія. Москва: Норма: ИНФРА-М, 2017. 448 с.

4. Лазарев В.В. Теорія права і держави. Москва: Право і закон, 2001. 576 с.

5. Токарев Г. Збройний конфлікт на сході України в аспекті дотримання прав людини.

Размещено на Allbest.ru