Основні напрями удосконалення правового регулювання недоговірних відносин у процесі рекодифікації цивільного Кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НЕДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН У ПРОЦЕСІ РЕКОДИФІКАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Хоменко М.М.

к.ю.н., доцент, завідувач відділу інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти Київського регіонального центру Національної академії правових наук України

м. Київ, Україна

Сфера недоговірних зобов'язань є унікальною для приватного права, оскільки базується на непритаманних йому засадах імперативності. Таким чином, оновлення відповідного нормативного масиву потрібно здійснювати виважено, з використанням релевантного правового інструментарію - запозичення відповідних положень уніфікаційних актів до національного законодавства не повинно зводитися до «сліпого копіювання» заради бажання «бути в європейському тренді». Проведення рекодифікації за сучасним європейським сценарієм передбачає виважену рецепцію найкращих практик, які насправді полегшать процес правозастосування та якісно покращать національне цивільне законодавство.

Найважливішим концептуальним завданням удосконалення правового регулювання недоговірних відносин є перехід до пандектної системи деліктного права.

§5.39 Концепції оновлення ЦК України передбачає ґрунтовний перегляд норм §1 Глави 82 ЦК «Загальні положення про відшкодування шкоди».

Пандектна модель деліктного права у ЦК України дозволить врахувати запитову позицію національних судів та спростити процеси застосування та тлумачення відповідних правових норм.

Викладене дозволяє дійти висновку про обґрунтованість імплементації до §1 Глави 82 ЦК окремих положень PETL, присвячених визначенню шкоди, що підлягає відшкодуванню (ст. 2:102); шкоди, яка не підлягає відшкодуванню (ст. 2:103); превентивним витратам (ст. 2:104); доказуванню завдання шкоди (ст. 2:105). Перспективним є закріплення у новій редакції ЦК безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку та інших умов відповідальності (ст. ст. 3:101-3:106).

Апробованими часом та фундаментальними науковими дослідженнями є також положення Розділу ІІІ PETL - Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду.

У контексті побудови принципово нової, пандектної системи деліктного права на рівні ЦК України зазначимо, що подальша європеїзація національного цивільного законодавства передбачає кардинальний перегляд низки теоретичних конструкцій, які є засадничими для сучасної української цивілістики. Безумовно, одним із таких «форпостів» є інститут цивільно-правової відповідальності.

Можемо констатувати, що PETL спонукає переглянути усталені підходи до підстав деліктної відповідальності. Так, підхід, реалізований у PETL, не може співіснувати з конструкцією «склад цивільного правопорушення».

На окрему увагу заслуговує питання розмежування мір відповідальності та мір захисту.

У Концепції оновлення ЦК України задекларовано доволі амбітну ціль - змінити усталений підхід до співвідношення понять «правові наслідки порушення зобов'язання» та «відповідальність». Так, відповідно до § 5.22 Концепції пропонується виключити з назви Глави 51 ЦК словосполучення «відповідальність за порушення зобов'язання». Таким чином, до випадків порушення договірного зобов'язання пропонується використовувати категорію «правові наслідки невиконання зобов'язання». Водночас категорію «відповідальність» пропонується використовувати щодо випадків протиправного завдання шкоди.

Ідея переходу на пандектну модель у регулюванні не лише деліктних, але й недоговірних зобов'язань загалом, передбачає необхідність перегляду нормативних положень, присвячених підставам виникнення зобов'язань. В аспекті викладеного слід звернути увагу на §5.29 Концепції згідно з яким запропоновано передбачити дві групи підстав виникнення зобов'язання: договір та інші підстави. У Концепції висловлено пропозицію закріпити відповідні правила на рівні нової Глави Книги п'ятої - «Підстави виникнення зобов'язання». При цьому необхідним та обґрунтованим є розширення переліку підстав виникнення недоговірних зобов'язань.

На окрему увагу заслуговує і можливість застосування загальних положень про зобов'язання до регулювання недоговірних зобов'язань. Так, загальним положенням про зобов'язання присвячені ст. ст. 509-625 ЦК. Водночас значна частина наведених норм (наприклад, норм про забезпечення виконання зобов'язання) не застосовуються до регламентації недоговірних зобов'язань. З метою вирішення наведеної проблеми розробниками Концепції оновлення ЦК України пропонується у ст. 509 ЦК зробити застереження про можливість застосування норм Розділу 1 Книги п'ятої до регулювання недоговірних зобов'язань, якщо інше не встановлено ЦК, договором, законом або не випливає із суті зобов'язання.

Одним з основних напрямів удосконалення правової регламентації недоговірних відносин у процесі оновлення ЦК є визначення системи недоговірних зобов'язань.

Проблемою, яку слід вирішити за результатами рекодифікації цивільного законодавства, є також значна кількість відсилочних норм, що регулюють недоговірні (передусім деліктні) зобов'язання.

Досвід застосування ЦК національними судами свідчить про існування проблеми у регулюванні відносин, пов'язаних із набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави.

В аспекті оновлення нормативного масиву, присвяченого регламентації недоговірних відносин, необхідно здійснити перегляд системи спеціальних деліктів, передбачених Главою 82 ЦК України. Зокрема, йдеться про необхідність доповнення чинного ЦК положеннями щодо:

1) відшкодування шкоди, завданої шкідливим програмним забезпеченням;

2) відшкодування шкоди, завданої вірусами та іншими біологічними організмами;

3) відшкодування шкоди, завданої робототехнікою та штучним інтелектом;

4) відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами, які перебували під наглядом закладу освіти;

5) відшкодування шкоди, завданої руйнуванням будівлі або споруди, що перебувала у неналежному технічному стані;

6) відшкодування шкоди, завданої інформацією чи порадою;

7) відшкодування шкоди, завданої порушенням правил добросусідства;

8) відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу;

9) відшкодування шкоди, завданої внаслідок зловживання правом.

На увагу заслуговує питання відшкодування шкоди, завданої здоров'ю при виконанні договору. Доволі популярним трендом сучасного деліктного права у світі є положення відповідно до якого відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, повинно здійснюватися за правилами деліктної відповідальності, навіть якщо шкода була завдана внаслідок виконання договору. На нашу думку, відповідне правило повинно бути передбачене у ЦК України за результатами рекодифікації.

Зауважимо, що результатом рекодифікації недоговірних зобов'язань має бути перегляд не тільки норм підрозділу 2 Розділу 3 Книги п'ятої ЦК. Проблематику недоговірних зобов'язань необхідно розглядати у комплексі з суміжними питаннями (передусім з підходами до реформування інституту цивільно- правової відповідальності). Так, необхідно здійснити комплексний перегляд підходів до змісту низки статей усіх Книг ЦК.

На окрему увагу заслуговує можливість закріплення у ЦК інституту переддоговірної відповідальності. Так, забезпечення стабільності цивільного обороту, лібералізація умов ведення бізнесу та необхідність посилення захисту прав та інтересів слабкої сторони правовідношення вимагають імплементації до ЦК норм, які передбачали б відповідальність недобросовісного учасника на стадії до вступу у договірні правовідносини.

Окремо зазначимо, що удосконалення правового регулювання недоговірних відносин у процесі рекодифікації ЦК повинно передбачати системний підхід до низки універсальних конструкцій зобов'язального права.

На увагу при проведенні рекодифікації цивільного законодавства України заслуговує і термінологічно- категоріальний апарат нормативно -правових актів (передусім ЦК). В аспекті реформування недоговірних зобов'язань обґрунтованою є відмова від термінів і категорій, характерних для тих чи інших правових систем, та використання загальноприйнятих категорій. законодавство правовий цивільний регламентація

Викладене дозволяє дійти висновку, що основною рушійною силою перегляду підходів до регулювання недоговірних зобов'язань є триваючий в Україні процес рекодифікації цивільного законодавства. Аналіз численних змін і доповнень, які протягом тривалого часу вносилися до ЦК України, свідчить, що далеко не завжди вони були достатньо обґрунтованими, а здебільшого носили безсистемний характер. За таких умов має бути проведена повна ревізія внесених змін і доповнень до ЦК України і в цілому здійснений аналіз його положень з точки зору сучасних потреб регламентації цивільно-правових відносин.

Підсумовуючи викладене можна констатувати, що у процесі оновлення цивільного законодавства України повинні бути максимально враховані положення міжнародних уніфікаційних документів, оскільки вони є продуктом сучасної світової приватноправової думки.

Размещено на Allbest.ru