Концепція пенітенціарної справи І. Малиновського

Огляд наукових праць академіка І. Малиновського з кримінального, судового та кримінально-виконавчого права радянської держави 20-х рр. XX ст. Характеристика концепції пенітенціарної справи вченого, відмінної від тодішньої державної своєю науковістю.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.07.2022
Размер файла 38,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Наостанок розглянемо патронат. На думку І. Мали- новського, для злочинця, який відбув покарання, умови часто складаються несприятливим чином саме тоді, коли він виходить з ув'язнення на волю, штовхаючи цим на новий злочин, роблячи рецидивістом. Треба усунути ці умови, підтримати звільненого з ув'язнення, допомогти йому саме в цей критичний для нього час. Правильну пенітенціарну систему слід доповнити так званим патронатом, тобто закладами, що поставили за мету своєї діяльності допомогу звільненим з місць ув'язнення. Оскільки тут потрібна зацікавленість справою, відданість, любов до справи, більш придатними є добровольці з громадянства, ніж органи урядові, схильні зазвичай ставитися до справи формально. Але допомога і сприяння уряду можуть забезпечити успіх діяльності приватного товариства [5, с. 208-210].

Патронат передусім повинен надавати матеріальну допомогу. Для того, щоб уникнути спокуси, цю допомогу краще надавати натурою, а не грошима. Коли звільнений з місць позбавлення волі бажає виїхати на батьківщину й не має коштів на переїзд - йому треба купити квиток; коли не має притулку, не має коштів на харчі - дати притулок, нагодувати, дати одяг, взуття, необхідні для роботи матеріали й інструменти, надати медичну допомогу тощо. Не менш важливе значення має моральна допомога. Тут важливо підтримати звільненого з ув'язнення, підбадьорити, вселити віру у власні сили, дати добру пораду, за потреби - юридичну, підшукати роботу, ручитися, коли треба. Але приміщення і харч дається не безоплатно, а на пільгових умовах; щоб придбати начиння й необхідні речі хатнього вжитку, звільненому з ув'язнення надається позика. Це означає, що підтримка, яку дає патронат, не є ласкою, благодійництвом, це соціальний обов'язок, виконаний тому, що він необхідний для трудового співжиття [5, с. 210-211].

Можлива допомога індивідуальна, тобто така, яка надається окремим особам, кожному нарізно й кожному в тому вигляді, в якому вона потрібна. Можлива допомога колективна, тобто така, що надається цілим групам в однаковій формі. Одна з форм такої допомоги - притулки, де в'язні, які вийшли на волю, могли б тимчасово знайти пристанище, харч і роботу [5, с. 211].

За своєю ідеєю патронат - захід, покликаний боротися зі злочинністю завдяки допомозі й підтримці несталих елементів. Отже, діяльність патронатів повинна поширюватися на всіх, хто потребує допомоги й підтримки, щоб запобігти можливості з їхнього боку вступити до лав злочинців незалежно від того, позбавляли їх волі чи ні. Подібно до того, як управління місцями ув'язнення повинно базуватись на системі централізації, так само має бути об'єднана система патронатів. Осередок, що об'єднує, необхідний для зв'язку між окремими патронатами, щоб вони могли допомагати один одному, щоб полегшити пропаганду ідей патронату, розробляти вдосконалені способи в роботі патронатів тощо [5, с. 213-214].

Неможливо не зазначити, що аналізована тут наукова праця академіка, як і попередня, стала одним із об'єктів, через який його переслідувала радянська влада. Після публікації дослідження на нього було подано, інакше не скажеш, замовну рецензію до журналу «Вісник радянської юстиції» за авторством того ж Г Волкова під назвою «Академічна пенітенціарія», в якій «рецензент» більше нападав на особу І. Малиновського, ніж аналізував зміст його роботи. Так, «аналізуючи» передмову книги, Г. Волков не вбачає в її змісті справжнього сенсу - обґрунтування автором власного досвіду в'язничного життя в різних радянських місцях ув'язнення він характеризує як «афішування академіком свого контрреволюційного минулого, закріпленого відсидкою в концтаборах та БУПРах», а просвітницьку роботу І. Малиновського в ув'язненні - як «читання лекцій «попам», провадження серед ув'язнених «патріотично-чорносотенної пропаганди». Вирвані ж з контексту цитати, не вдаючись до розкриття їх справжнього змісту, «рецензент» просто відкидає як такі, що «різко суперечать марксистському погляду на речі», «невірні з марксистського погляду», «суперечать теорії диктатури пролетаріату», «просякли класовою ненавистю з молоком матері», «з марксистського погляду різко негативні», застосовані автором методи наукового дослідження «історично віджиті» тощо. Як висновки: «Всю роботу академіка Мали- новського не можна вважати науковою роботою в дійсному розумінні цього слова»; «безглуздо вважати роботу за наукову, але не марксистську»; «немарксистська робота не може бути науковою» [14, с. 490-494].

А чи думав тоді Г. Волков, що в 1939 р. його самого репресують і розстріляють?

Висновки

Отже, в наведених наукових працях академіка І. Малиновського представлена його цілісна концепція пенітенціарної політики, відмінна від державної політики молодої радянської влади переважно науковістю, поєднаною з власним досвідом ув'язнення в радянських місцях ув'язнення, та гуманним змістом, а тому низка її положень цілком може бути використана в сучасній Україні.

Література

1. Бондарук Т.І. Пенітенціарна концепція академіка Оникія Малиновського. Проблеми протидії злочинності: історичний аспект : матеріали XVIII міжнародної історико-правової конференції, с. Стерегуще, 13-17 вересня 2007 р. ; голова ред. колегії О.В. Тимощук. Сімферополь : Доля, 2008. С. 194-198.

2. Квашук В.А., Сокальська О.В. Пенітенціарні ідеї, вистраждані на власному досвіді: життєвий шлях та науковий доробок О.О. Малиновського. Пенітенціарна наука і практика крізь призму юридичної біографістики : збірник матеріалів «круглого столу», м. Київ, 7 грудня 2014 р. Київ, 2014. С. 129-134.

3. Музика І.В. Концепція пенітенціарної системи академіка О.О. Малиновського: соціологічний аспект. Вісник пенітенціарної асоціації України. 2018. № 4 (6). С. 108-116.

4. Малиновський І.О. Про студії над злочинністю і злочинцями. Записки Соціяльно-Економічного Відділу Української Академії Наук. Київ : Друкарня Української академії наук, 1927. Том V-VI. С. 61-81.

5. Малиновський І.О. Радянські поправчо-трудові установи порівнюючи з буржуазними тюрмами / Всеукраїнська Академія Наук. Збірник Соціяльно-Економічного Відділу. 1928. № 16. 227 с.

6. Малиновський І.О. Кара й засоби соціяльного захисту. Записки Соціяльно-Економічного Відділу Української Академії наук. Том IV. Київ, 1926 . С. 97.

7. І.О. Малиновський. Короткореченцеве позбавлення волі. Червоне право. 1928. № 24. С. 1141-1144.

8. Канарський С.М. Декілька зауважень з приводу статті академіка Малиновського. Вісник радянської юстиції. 1929. № 10 (140). С. 295-296.

9. Малиновский И.А. Исправительно-трудовые кодексы отдельных республик, или Исправительно-трудовой кодекс СССР. Вестник советской юстиции. 1928. № 20. С. 589-591.

10. Малиновский И.А. Исправительно-трудовой кодекс отдельных республик, или Исправительно-трудовой кодекс СССР (продолжение). Вестник советской юстиции. 1928. № 21. С. 623-626.

11. А.В.С. «Вестник советской юстиции» (обзор журнала за 1927 и 1928 гг). Революция права. 1929. № 3. С. 121.

12. И.А. Малиновский. Строгая изоляция. Советское право. 1926. № 2 (20). С. 64-69.

13. Волков Г. Акад. О. Малиновський. Про студії над злочинністю та злочинцями («Записки соціяльно-економ. відділу УАН», Т 5-6. 1927 р. С. 1-21). Червоне право. 1928. № 13-14. С. 709-711.

14. Волков Г. Академічна пенітенціарія. Вісник радянської юстиції 1929. № 17 (147). С. 490-494.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.