Здійснення майнових прав інтелектуальної власності на добре відомі торговельні марки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Здійснення майнових прав інтелектуальної власності на добре відомі торговельні марки

Олена Тверезенко,

завідувач сектору використання та передачі прав інтелектуальної власності економіко-правового відділу НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, патентний повірений

Стаття присвячена аналізу законодавчих актів України, згідно з якими регулюються відносини щодо здійснення майнових прав інтелектуальної власності на добре відомі торговельні марки. Підготовлено рекомендації з удосконалення законодавства України, зокрема запропоновано внести уточнення до законів України у сфері інтелектуальної власності, якими, у тому числі, відокремити захист майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності від здійснення майнових прав інтелектуальної власності. Запропоновано авторське визначення терміну «здійснення майнових прав інтелектуальної власності». Аргументовано доцільність створення Державного реєстру України добре відомих торговельних марок, а також визначення в законі чіткого переліку правомочностей осіб, торговельні марки яких визнані добре відомими.

Ключові слова: торговельна марка, добре відома торговельна марка, майнові права інтелектуальної власності, здійснення майнових прав інтелектуальної власності, передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності

Тверезенко Е. Осуществление имущественных прав интеллектуальной собственности на хорошо известные торговые марки. Статья посвящена анализу законодательных актов Украины, регулирующих отношения, связанные с осуществлением имущественных прав интеллектуальной собственности на хорошо известные торговые марки. Подготовлены рекомендации по совершенствованию законодательства Украины, в частности предложено внести уточнения в законы Украины в сфере интеллектуальной собственности, которыми, в том числе, отделить защиту имущественных прав на объекты права интеллектуальной собственности от осуществления имущественных прав интеллектуальной собственности. Предложено авторское определение понятия «осуществление имущественных прав интеллектуальной собственности». Аргументирована целесообразность создания Государственного реестра Украины хорошо известных торговых марок, а также определение в законе четкого перечня правомочий лиц, торговые марки которых признаны хорошо известными.

Ключевые слова: торговая марка, хорошо известная торговая марка, имущественные права интеллектуальной собственности, осуществление имущественных прав интеллектуальной собственности, передача (отчуждение) имущественных прав интеллектуальной собственности

Tverezenko О. Exercise of economic intellectual property rights to wellknown trademarks. The exercise of intellectual property rights is the realization by the subject of intellectual property rights of moral and / or economic intellectual property rights, the content of which in relation to certain objects of intellectual property rights is determined by the Civil Code of Ukraine and other laws. The exercise of intellectual property rights is also the realization of economic intellectual property rights by other persons on the basis of the permission of the person who has the right to allow the use of such object of intellectual property rights.

The Law «On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine Concerning Strengthening the Protection and Protection of Rights to Trademarks and Industrial Designs and Counteraction to Patent Trolling» (which entered into force on August 16, 2020) has аmended the Law of Ukraine «On Protection of Rights to Marks for Goods and Services» (hereinafter -- the Law). The amendments have removed the provision that a well-known trademark receives the same legal protection as the trademark for which the certificate is issued. Such changes have created a gap in the legislation in part of defining what does the exercising of intellectual property rights to well-known trademarks include.

In this connection the following questions arise: (1) can the right to use a wellknown mark (as well as the mark for which the certificate is issued) be the subject of a license agreement, a commercial concession agreement; (2) whether it is possible to contribute economic intellectual property rights to a well-known trademark to the authorized capital of a legal entity; (3) whether it is possible to transfer such rights on the basis of an agreement on the transfer of economic intellectual property rights or to provide as collateral. We believe that these issues should be addressed through the adoption of appropriate amendments to Art. 25 of the Law.

In our opinion, the right to use a well-known trademark may be the subject of license agreements and commercial concession agreements. According to the current legislation of Ukraine, it is impossible to transfer economic intellectual property rights to a well-known mark to another person.

It is expedient to make changes to Art. 25 of the Law, which would provide necessity of creation and functioning of the State register of Ukraine of well-known trade marks.

The introduction of the proposed amendments to the legislation of Ukraine in the field of economic intellectual property will help to improve the relevant legal relations related to the exercise of property rights to well-known trademarks.

Key words: trademark, well-known trademark, economic intellectual property rights, exercise of economic intellectual property rights, assignment (transfer) of economic rights of intellectual property

З часу прийняття Цивільного кодексу України (далі -- ЦК України) тривав процес приведення спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема й щодо охорони прав на торговельні марки, у відповідність до положень цього кодексу. Існувала також потреба у врахуванні положень законодавства ЄС у національному законодавстві в цій сфері. Відповідні зміни до законодавства були внесені цього року. Зокрема 21 липня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентними зловживаннями» № 815-IX, що набрав чинності 16 серпня 2020 року (далі -- Закон № 815-IX) [10]. Відповідно до пояснювальної записки до зазначеного закону ним «передбачається імплементація вимог статей 204?207 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також положень Директиви 98/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 жовтня 1998 року про правову охорону промислових зразків, Регламенту Ради (ЄС) № 6/2002 від 12 грудня 2001 року про промислові зразки Співтовариства; Директиви 2008/95/ЄС від 22 жовтня 2008 року Європейського Парламенту та Ради про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок, Регламенту Ради (ЄС) № 207/2009 від 26 лютого 2009 року про торговельну марку Співтовариства у національне законодавство» [11].

Законом № 815-IX внесено зміни до ЦК України, Господарського кодексу України, Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Детальний аналіз цих змін засвідчує, що більшість з них дали змогу вдосконалити регулювання правовідносин щодо набуття, здійснення та захисту прав на торговельні марки. Разом з цим, не всі проблемні аспекти у сфері охорони прав на торговельні марки знайшли своє вирішення в результаті прийняття Закону № 815-IX. Зокрема це стосується регулювання правовідносин щодо охорони прав на добре відомі торговельні марки. Окрім того, прийняття цього закону призвело до появи проблемних питань у правовому регулюванні відносин, які виникли (чи виникатимуть) на практиці застосування відповідних норм.

Правові аспекти здійснення цивільних прав досліджували українські та іноземні вчені та практики, зокрема, В. Єм, В. Марченко, Г. Осокіна, Л. Резніченко, Є. Харитонов, Б. Щербина.

Проблематиці охорони добре відомих торговельних марок присвятили праці, зокрема, такі українські та іноземні вчені та практики як: А. Аксютіна, Ю. Горбик, Т. Демченко, Д. Дзик, А. Кодинець, Я. Контдратюк, П. Крайнєв, Т. Макаришева, П. Немеш, Т. Родіонова, О. Росомахіна, О. Святоцький, Д. Федорова, В. Яроцький. Водночас, особливості здійснення майнових прав на добре відомі торговельні марки, у тому числі можливість передання (відчуження) таких прав, досліджувалася недостатньо. Таким чином, постала необхідність проаналізувати особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності у цій сфері.

Метою цієї статті є дослідження особливостей здійснення майнових прав на добре відомі торговельні марки в Україні, а також надання рекомендацій з удосконалення законодавства України у відповідній сфері.

Перш за все, доцільно з'ясувати зміст терміну «здійснення суб'єктивного права». «В юридичній літературі відзначається, що здійснення суб'єктивного права є чи не важливішим за самий факт наділення цим правом. Характеризуючи здійснення суб'єктивного права, науковці відзначають, що воно є головною цінністю самого права» [2, 17]. Варто погодитися з О. Кот, який дійшов висновку, що «здійсненням суб'єктивного права вважається фактичне вчинення тих дій, актів реальної поведінки особи, можливість вчинення яких надана цій особі шляхом закріплення за нею (набуття) суб'єктивного цивільного права» [2, 18].

Подібної точки зору дотримується В. Марченко, який зазначає, що «здійсненням суб'єктивного права є вільна можливість у його носія діяти в рамках належного йому права на свій розсуд. При цьому можливість здійснювати суб'єктивне право є складником змісту самого права» [6, 48].

Під здійсненням суб'єктивного цивільного права В. Єм розуміє реалізацію уповноваженою особою можливостей (правомочностей), що містяться в змісті такого права [4, 520].

Статтею 12 ЦК України закріплені загальні засади здійснення прав:

«Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Особа може відмовитися від свого майнового права…

Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом» [22].

За всієї важливості практичного застосування терміну «здійснення майнових прав», у законодавстві України визначення цього поняття відсутнє. Це призводить до неоднозначного розуміння та застосування терміну, особливо в законодавстві у сфері інтелектуальної власності. У ЦК України (ст. 428) використовується термін «здійснення» відносно реалізації права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам. З огляду на вищенаведені визначення терміну «здійснення цивільного права», а також на положення статей 418, 423, 424 та 426 ЦК України вважаємо, що «здійсненням прав інтелектуальної власності є реалізація суб'єктом права інтелектуальної власності особистих немайнових та/або майнових прав інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним кодексом України та іншим законом. Здійсненням прав інтелектуальної власності є також реалізація майнових прав інтелектуальної власності іншими особами на підставі дозволу особи, яка має право дозволяти використання такого об?єкта права інтелектуальної власності».

Серед представників української та іноземної цивілістики існує думка, що «суб'єктивне цивільне право характеризується через так звану тріаду можливостей. Відповідно до цієї характеристики наявність цивільного права означає для уповноваженої особи:

1) можливість поводитися певним чином;

2) можливість вимагати певної поведінки від інших осіб;

3) можливість отримати захист порушеного права за допомогою суду, державних органів тощо» [3, 35]. Водночас, інші вчені та практики доводять, що «суб?єктивне цивільне право являє собою забезпечену законом міру можливої поведінки (право на свої дії) і міру належної поведінки (право на чужі дії) без включення до його складу в якості третього елемента можливості вдатися до заходів державного примусу, оскільки можливість змусити супроводжує суб?єктивне право, але не становить його змісту» [7, 128]. «І навіть за умов порушення суб'єктивного права право на захист не стає елементом його структури, а залишається самостійним правом» [20, 162]. майнове право інтелектуальна власність

Погоджуємося з позицією Г. Осокіної, Л. Резніченко та інших дослідників, які вважають, що право на захист не є складовою суб'єктивного цивільного права. Доцільно зазначити, що законодавець дотримався цієї ж точки зору, закріплюючи правові норми в ЦК України, оскільки правовідносини щодо здійснення цивільних прав та захисту цих прав регулюються різними главами ЦК України (глави 2 та 3). Такої ж позиції притримався законодавець не лише в загальних, а й у спеціальних нормах ЦК України, регулюючи відносини щодо здійснення особистих немайнових прав фізичної особи (ст. 272 ЦК України) та захисту особистих немайнових прав фізичної особи (ст. 275 ЦК України), здійснення права власності (ст. 319 глави 23 ЦК України) та захисту права власності (глава 29 ЦК України).

Варто зазначити, що положення законодавства України у сфері інтелектуальної власності, згідно з якими встановлюється співвідношення термінів «здійснення прав» та «захист прав», є несистемними та неузгодженими між собою.

Так, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі -- Закон) врегульовує правовідносини щодо набуття прав на торговельні марки1, встановлені в розділах ІІ та ІІІ, здійснення прав -- у ІV розділі, захисті прав -- у VІ розділі цього Закону. Водночас, згідно з преамбулою Закону «цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням прав на торговельні марки в Україні» [15]. З метою узгодження тексту Закону з його преамбулою до неї необхідно внести зміни, якими встановити, що «цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на торговельні марки в Україні».

Аналогічні зміни повинні бути внесені до преамбули Законів України «Про охорону прав на промислові зразки» [16] та «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів» [14].

У Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» відсутня преамбула [13]. Тож з метою уніфікації подібних положень законів у сфері інтелектуальної власності доцільно цей закон доповнити преамбулою такого змісту: «Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на винаходи і корисні моделі в Україні».

Закон України «Про правову охорону географічних зазначень» містить преамбулу, в абзаці першому якої встановлено, що «цей Закон визначає засади правової охорони географічних зазначень в Україні та регулює відносини, що виникають у зв'язку з їх реєстрацією, використанням та захистом» [18]. Така преамбула відповідає тексту закону. Однак з метою уніфікації положень законів у сфері інтелектуальної власності в преамбулі Закону України «Про правову охорону географічних зазначень» слова «реєстрацією, використанням» доцільно замінити словами «набуттям, здійсненням».

Преамбула Закону України «Про авторське право і суміжні права» відрізняється від преамбул законів у сфері промислової власності та передбачає:

«Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва -- авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення -- суміжні права» [8]. Доцільно зазначити, що Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розроблено проєкт нової редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права». Цим проєктом передбачається, зокрема, внесення змін до преамбули закону, а саме: «Цей Закон регулює відносини, пов'язані з виникненням (набуттям), охороною, здійсненням та захистом майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав і особистих немайнових прав, а також щодо прав особливого роду (sui generis), пов'язаних зі сферою авторського права і суміжних прав» [9]. З метою уніфікації норм законодавства у сфері інтелектуальної власності преамбулу, запропоновану у вказаному проєкті Закону, слід доопрацювати.

Доцільно зазначити, що преамбула Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» узгоджується зі змістом такого закону, а також запропонованими змінами до преамбул інших законів у сфері інтелектуальної власності та передбачає, що «цей Закон регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на сорти рослин» [17].

З'ясувавши поняття «здійснення майнових прав інтелектуальної власності» та запропонувавши внести уточнення до законів України у сфері інтелектуальної власності щодо виокремлення захисту майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності від здійснення майнових прав інтелектуальної власності, зосередимо увагу на здійсненні майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки.

Відповідно до ч. 1 статті 424 ЦК України «майновими правами інтелектуальної власності є:

1) на використання об?єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об?єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом» [22]. Подібні положення закріплені в ч. 1 статті 495 ЦК України [22]. Окрім того, «майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах» (ч. 3 ст. 494 ЦК України) [22]. «Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором» (ч. 2 ст. 495 ЦК України) [22].

У статті 16 Закону конкретизовано права, що випливають зі свідоцтва України на знак для товарів і послуг [15].

Правовідносини, пов'язані зі здійсненням прав стосовно міжнародної реєстрації торговельної марки, врегульовані в Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року [5] та Протоколі до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, прийнятому в Мадриді 28 червня 1989 року [19].

З метою приведення Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у відповідність до вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі -- Угода ТРІПС) [21] у 2003 році цей закон доповнено статтею 25, якою врегульовуються правовідносини, пов'язані з охороною прав на добре відомі торговельні марки.

Попередня редакція статті 25 Закону містила ч. 4 такого змісту: «з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в

Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв?язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням». Тобто положення першого речення ч. 4 статті 25 Закону закріплювали охорону (зокрема правомочності щодо здійснення прав) добре відомої торговельної марки аналогічну охороні торговельної марки, щодо якої видано свідоцтво України. Таке положення було дискусійним, оскільки зміст добре відомої торговельної марки відрізняється від торговельних марок, щодо якої видається свідоцтво, та потребувало конкретизації. Вищенаведене положення ч. 4 статті 25 Закону повністю виключено Законом № 815-IX. На сьогодні ч. 4 статтею 25 Закону встановлено таке: «у разі визнання торговельної марки добре відомою в судовому порядку особа, торговельна марка якої визнана добре відомою, інформує Національний орган інтелектуальної власності (далі -- НОІВ) про таке рішення.

Відомості про добре відомі торговельні марки, визнані такими Апеляційною палатою або судом, вносяться НОІВ до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та публікуються в Бюлетені. Перелік добре відомих в Україні торговельних марок має інформаційний характер, є загальнодоступним і оприлюднюється на офіційному веб-сайті НОІВ» [10].

Погоджуємося з необхідністю такого положення, оскільки до прийняття таких змін особа, торговельна марка якої визнана добре відомою в судовому порядку, не зобов'язана була інформувати НОІВ про таке рішення суду. У зв'язку з цим до БД «Відомості про добре відомі знаки в Україні» (далі -- база даних), яка ведеться Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» [1], вносилися не всі рішення про торговельні марки, що визнавалися судами добре відомими.

Однак, приймаючи таку редакцію ч. 4 ст. 25 Закону, законодавець помилково виключив інші необхідні положення щодо регулювання правовідносин стосовно здійснення та захисту прав на добре відомі торговельні марки, які містилися в попередній редакції цієї частини. Виключивши такі положення, з одного боку, ускладнено реалізацію права особи, торговельну марку якої визнано добре відомою, забороняти використання позначення стосовно товарів і послуг, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні. Проте можливість застосування такої правомочності залишається, оскільки відповідні положення передбачені в ч. 3 статті 16 Угоди ТРІПС [21]. З іншого боку, з прийняттям Закону № 815-IX виникла прогалина в законодавстві щодо визначення, у чому саме полягає здійснення прав інтелектуальної власності на добре відомі торговельні марки. Цим законом виключено положення, що добре відомому знаку надається правова охорона така сама, якби цей знак було заявлено на реєстрацію в Україні. Постають питання: (1) чи може право на використання добре відомого знака (як і знака щодо якого видано свідоцтво) бути предметом ліцензійного договору, договору комерційної концесії; (2) чи можливо майнові права на добре відому торговельну марку внести до статутного капіталу юридичної особи; (3) чи можливо передати такі права на підставі договору про передання майнових прав інтелектуальної власності або (5) передбачити в якості застави. Вважаємо, що наведені питання повинні бути вирішені шляхом прийняття відповідних змін до ст. 25 Закону.

До прийняття таких змін, ураховуючи положення ч. 1 ст. 8 ЦК України, ст. 627 ЦК України, може застосовуватися аналогія закону щодо можливості укладання ліцензійних договорів, договорів комерційної концесії стосовно надання права на використання добре відомої торговельної марки.

Стосовно можливості передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на добре відомі торговельні марки варто зазначити таке. Керуючись положеннями ч. 2 статті 1114 ЦК України, передання (відчуження) майнових прав на торговельну марку потребує реєстрації відповідного договору. Реєстрація здійснюється відповідно до статті 16 Закону та наказу Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг» [12]. Разом з тим, законодавство України не передбачає можливості реєстрації договорів про передання майнових прав на добре відомий знак іншій особі. Державною організацією, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності є НОІВ. Відповідно до статті 2-1 Закону до повноважень НОІВ не належать повноваження щодо реєстрації договорів про передання прав на добре відомий знак іншій особі. Отже, згідно з чинним законодавством України не можна передати майнові права на добре відомий знак іншій особі. Вважаємо, що можливість передання майнових прав на добре відомі торговельні марки іншій особі може бути передбачена у змінах до Закону. Умови такого передання є предметом окремого дослідження, яке буде проведено автором цієї статті у подальших наукових публікаціях.

Доцільно зазначити, що в Україні відсутній реєстр усіх добре відомих торговельних марок. Існуюча база даних, як наведено вище, не містить усіх рішень про торговельні марки, що визнавалися судами добре відомими. Тому варто внести зміни до статті 25 Закону, передбачивши, що відомості про добре відомі торговельні марки вносяться до Державного реєстру України добре відомих торговельних марок. При цьому необхідно зобов'язати осіб, торговельні марки яких визнані добре відомими, подавати в НОІВ клопотання про внесення відповідної марки до такого реєстру. Водночас необхідно для подання таких клопотань передбачити перехідний період, який, приміром, може становити шість місяців від дати прийняття відповідних змін.

У разі створення зазначеного реєстру до нього може вноситися інформація про зміну найменування осіб, торговельні марки яких визнані добре відомими. На нашу думку, до такого реєстру можуть вноситися зміни щодо припинення чинності прав на добре відому торговельну марку у випадку ліквідації юридичної особи, щодо якої торговельна марка визнана добре відомою.

На сьогодні законодавчо залишилися не вирішеними питання щодо реалізації прав на добре відомі торговельні марки, а також стосовно правових підстав та порядку припинення чинності майнових прав на такі об'єкти. Зазначені питання потребують подальшого опрацювання та правового аналізу в подальших наукових публікаціях.

Висновки

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Здійсненням прав інтелектуальної власності є реалізація суб'єктом права інтелектуальної власності особистих немайнових та/або майнових прав інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об?єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним кодексом України та іншим законом. Здійсненням прав інтелектуальної власності є також реалізація майнових прав інтелектуальної власності іншими особами на підставі дозволу особи, яка має право дозволяти використання такого об?єкта права інтелектуальної власності.

2. Право на захист не є складовою здійснення майнових прав інтелектуальної власності.

3. З метою узгодження положень законів у сфері інтелектуальної власності пропонуємо внести зміни, сформульовані в цій статті.

4. Право на використання добре відомої торговельної марки може бути предметом ліцензійних договорів та договорів комерційної концесії.

5. Згідно з чинним законодавством України не можна передати майнові права на добре відомий знак іншій особі.

6. До статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доцільно внести зміни, які забезпечать створення та функціонування Державного реєстру України відомих торговельних марок.

Внесення запропонованих змін до законодавства України у сфері інтелектуальної власності сприятиме вдосконаленню відповідних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням майнових прав на добре відомі торговельні марки.

Список використаних джерел / List of references

1. База даних «Відомості про добре відомі знаки в Україні». URL: https://base.uipv.org/searchBul/search.php?dbname=certwkm. (дата звернення: 23.11.2020 р.).

2. Кот О. О. Здійснення та захист суб?єктивних цивільних прав: проблеми теорії та судової практики : монографія / О. О. Кот. Київ : Алерта. 2017. С. 492.

3. Гражданский кодекс Украины : комментарий. Т. 1. Издание второе. Харьков : ООО Одиссей. 2004. С. 832.

4. Гражданское право : в 4 т. Том І. Общая часть. Учебник / под ред. Е. А. Суханова. Москва : Волтерс Клувер. 2005. С. 720.

5. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_134#Text (дата звернення: 23.11.2020 р.).

6. Марченко В. Здійснення суб'єктивних цивільних прав: нотаріальний аспект. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 6. С. 44?49.

7. Осокина Г. Л. К вопросу о соотношении субъективного гражданского права и правомочия на его защиту (на примере субъективного права собственности). Вестник Том. гос. ун-та. 2012. № 360.

8. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 13. Ст. 64.

9. Про авторське право і суміжні права : проєкт Закону України. URL: https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=cf7b9e32-1995-4b66-995a4ab3dcac1a8f&title=ProktZakonuUkrainiproAvtorskePravoISumizhniPrava. (дата звернення: 23.11.2020 р.).

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентними зловживаннями : Закон України від 21 липня 2020 року № 815-IX. Голос України. 2020. №№ 145?146.

11. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентним тролінгом : проєкт закону від 11.10.2019 № 2258. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67063. (дата звернення: 23.11.2020 р.).

12. Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг : наказ Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2001

№ 576. Офіційний вісник України. 2001. № 34. Ст. 1615.

13. Про охорону прав на винаходи та корисні моделі : Закон України від 15 грудня 1993 року № 3687-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 32.

14. Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів : Закон України від 5 листопада 1997 року № 621/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998 р. № 8. Ст. 28.

15. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від 15.12.1993 р. № 3689-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 36.

16. Про охорону прав на промислові зразки : Закон України від 15 грудня 1993 року

№ 3688-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 34.

17. Про охорону прав на сорти рослин : Закон України від 21 квітня 1993 року

№ 3116-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 21. Ст. 218.

18. Про правову охорону географічних зазначень: Закон України від 16 червня 1999 року № 752-XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. № 32. Ст. 267.

19. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, прийнятий в Мадриді 28 червня 1989 р.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_583#o69 (дата звернення: 22.11.2020 р.).

20. Резніченко Л. В. Право на захист як складова суб'єктивного цивільного права споживача освітніх послуг. Форум права. 2016. № 2. С. 162-167.

21. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994. Офіційний вісник України. 2010. № 84. Ст. 2989.

22. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

References

1. Baza danykh «Vidomosti pro dobre vidomi znaky v Ukraini».

URL: https://base.uipv.org/searchBul/search.php?dbname=certwkm. (data zvernennia: 23.11.2020 r.).

2. Kot O. O. Zdiisnennia ta zakhyst sub?iektyvnykh tsyvilnykh prav: problemy teorii ta sudovoi praktyky : monohrafiia / O. O. Kot. Kyiv : Alerta. 2017. S. 492.

3. Hrazhdanskyi kodeks Ukraynы : kommentaryi. T. 1. Yzdanye vtoroe. Kharkov : OOO Odyssei. 2004. S. 832.

4. Hrazhdanskoe pravo : v 4 t. Tom I. Obshchaia chast. Uchebnyk / pod red.

E. A. Sukhanova. Moskva : Volters Kluver. 2005. S. 720.

5. Madrydska uhoda pro mizhnarodnu reiestratsiiu znakiv vid 14 kvitnia 1891 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_134#Text (data zvernennia: 23.11.2020 r.).

6. Marchenko V. Zdiisnennia subiektyvnykh tsyvilnykh prav: notarialnyi aspekt. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2020. № 6. S. 44?49.

7. Osokyna H. L. K voprosu o sootnoshenyy subъektyvnoho hrazhdanskoho prava y pravomochyia na eho zashchytu (na prymere subъektyvnoho prava sobstvennosty). Vestnyk Tom. hos. un-ta. 2012. № 360.

8. Pro avtorske pravo i sumizhni prava : Zakon Ukrainy vid 23.12.1993 r. № 3792-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1994. № 13. St. 64.

9. Pro avtorske pravo i sumizhni prava : proiekt Zakonu Ukrainy.

URL: https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=cf7b9e32-1995-4b66995a-4ab3dcac1a8f&title=ProktZakonuUkrainiproAvtorskePravoISumizhniPrava. (data zvernennia: 23.11.2020 r.).

10. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo posylennia okhorony i zakhystu prav na torhovelni marky i promyslovi zrazky ta borotby z patentnymy zlovzhyvanniamy : Zakon Ukrainy vid 21 lypnia 2020 roku № 815-IX. Holos Ukrainy. 2020. №№ 145?146.

11. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo posylennia okhorony i zakhystu prav na torhovelni marky i promyslovi zrazky ta borotby z patentnym trolinhom : proiekt zakonu vid 11.10.2019 № 2258.

URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67063. (data zvernennia: 23.11.2020 r.).

12. Pro zatverdzhennia Instruktsii pro podannia, rozghliad, publikatsiiu ta vnesennia do reiestriv vidomostei pro peredachu prava vlasnosti na znak dlia tovariv i posluh ta vydachu litsenzii na vykorystannia znaka (mizhnarodnoho znaka) dlia tovariv i posluh : nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 3 serpnia 2001 № 576. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2001. № 34. St. 1615.

13. Pro okhoronu prav na vynakhody ta korysni modeli : Zakon Ukrainy vid 15 hrudnia 1993 roku № 3687-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1994. № 7. St. 32.

14. Pro okhoronu prav na komponuvannia napivprovidnykovykh vyrobiv : Zakon Ukrainy vid 5 lystopada 1997 roku № 621/97-VR. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1998 r. № 8. St. 28.

15. Pro okhoronu prav na znaky dlia tovariv i posluh : Zakon Ukrainy vid 15.12.1993 r. № 3689-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1994. № 7. St. 36.

16. Pro okhoronu prav na promyslovi zrazky : Zakon Ukrainy vid 15 hrudnia 1993 roku № 3688-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1994. № 7. St. 34.

17. Pro okhoronu prav na sorty roslyn : Zakon Ukrainy vid 21 kvitnia 1993 roku

№ 3116-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1993. № 21. St. 218.

18. Pro pravovu okhoronu heohrafichnykh zaznachen: Zakon Ukrainy vid 16 chervnia 1999 roku № 752-XIV. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1999. № 32. St. 267.

19. Protokol do Madrydskoi uhody pro mizhnarodnu reiestratsiiu znakiv, pryiniatyi v Madrydi 28 chervnia 1989 r.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_583#o69 (data zvernennia: 22.11.2020 r.).

20. Reznichenko L. V. Pravo na zakhyst yak skladova subiektyvnoho tsyvilnoho prava spozhyvacha osvitnikh posluh. Forum prava. 2016. № 2. S. 162-167.

21. Uhoda pro torhovelni aspekty prav intelektualnoi vlasnosti vid 15.04.1994. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2010. № 84. St. 2989.

22. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku № 435-IV. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2003. № 40. St. 356.

Размещено на Allbest.ru