Роль юридичних клінік у підготовці професійних юристів

Keywords: legal clinic, professional education, professional qualities of future lawyers, free legal aid, legal education.

Вступ

Постановка проблеми. Практична фахова підготовка українських юристів є однією з основних проблем сучасної юридичної освіти. Доволі часто процес постійного поглинання студентами теоретичної бази, яке в сьогоднішніх умовах називається навчанням, не дає майбутнім правникам реального уявлення про обрану професію. Це зумовлює те, що юристи, які лише вчора отримали диплом, сьогодні, приступаючи до практики, повинні заново навчатись, оскільки багато з вивченого в університеті на практиці є недієвим. Саме відсутність досвіду і практичних навичок створює для випускників юридичних ВНЗ великі перешкоди під час працевлаштування за фахом. Роботодавці скаржаться на те, що вчорашні студенти-юристи володіють достатньою кількістю теоретичних знань, нерідко навіть енциклопедичного рівня, але не мають навичок у написанні навіть найпростіших процесуальних документів.

ВНЗ можуть і повинні допомогти майбутнім юристам набути необхідних практичних умінь та навичок. Це видається майже неможливим без функціонування юридичних клінік при школах права.

Метою дослідження є характеристика юридичних клінік в Україні, а також роль клінік на базі юридичних вузів у практичній підготовці студентів-правників.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Не варто ще раз наголошувати на актуальності цієї теми. Багато вітчизняних науковців, громадських та політичних діячів вивчають цю проблематику. Серед дослідників, праці яких присвячені проблемі юридичних клінік, можна згадати М. В. Дулебу, Н. В. Сухицьку, В. О. Гончаренка, І. С. Сахарука, М. Т. Лоджук, М. В. Кравчука, Ю. О. Фігеля та інших. Тематиці юридичних клінік були присвячені наукові конференції та круглі столи.

Виклад основного матеріалу дослідження

Юридична клініка не є чимось новим як у світі, так і в Україні. Перша згадка терміна «юридична клініка» - у науковій статті німецького професора Фроммгольда, що датована 1881 р. [1, с. 3]. З того часу і до наших днів безліч науковців вносили свою лепту в розвиток концепції цієї форми навчання, висловлюючи своє бачення юридичних клінік та обґрунтовуючи необхідність їхнього створення. Так, наприклад, американський юрист Джером Франк у 30-х роках минулого століття опублікував статтю з промовистою назвою «Чому б не створити клініку для юристів?», в якій провів певні аналогії між юридичною та медичною клініками [6, с.123].

Саме він висунув пропозицію запозичити ідею працюючих медичних клінік як основу підготовки молодих правників, цим започаткувати новий вид навчання юристів. У деяких країнах Європи (Англія, Німеччина, Франція), а також в Росії юридичні клініки набули поширення в 50-60-х роках ХХ ст. Сприяння приватних фондів саме в цей період дало значний поштовх для розвитку юридичної клінічної освіти. Члени цих фондів матеріально забезпечували клініки, що зробило можливим надання студентами-правниками безкоштовної юридичної допомоги малозабезпеченим і соціально незахищеним верствам населення. Зазначимо, що таким чином студенти могли набути і розвинути свої практичні навички.

Говорячи про нашу державу, варто згадати, що перша юридична клініка виникла в 1996 р. на теренах вже незалежної України. Ця юридична клініка - «Probono» - була створена на базі Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (вона діє й сьогодні) [3, с. 316]. Майже одночасно з «Probono» були засновані клініки в Львові та Донецьку.

У результаті міжнародних інвестицій у 2002 р. Україна налічувала 18 юридичних клінік. Для того, щоб зберегти і примножити здобутки «клінічного руху», необхідно було об'єднати їх під егідою однієї організації, діяльність якої була б спрямована на розвиток юридичної клінічної освіти. Тому 2003-2004 рр. ознаменувались тим, що національна мережах правничих клінік об'єдналась в Асоціацію юридичних клінік України (АЮКУ). Результатом співпраці Асоціації юридичних клінік України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, а також Міжнародного фонду «Відродження» був наказ Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2006 р. «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України», завдяки чому відбулося закріплення правового статусу юридичних клінік загальнодержавному рівні [8, с. 425-426].

Сьогодні Асоціація юридичних клінік України - це всеукраїнська громадська організація, діяльність якої спрямована на надання підтримки діяльності юридичних клінік, сприяння розвитку юридичної клінічної освіти та реалізації відповідних науковоосвітніх програм в Україні. Асоціація з метою забезпечення єдиного підходу до організації діяльності юридичних клінік, відмежування юридичних клінік від інших форм об'єднань студентів та молодих юристів, які надають юридичну допомогу населенню, формування професійних навичок юриста у студентів вищих юридичних навчальних закладів та факультетів прийняла Стандарти юридичних клінік України від 16 листопада 2003 р. [4].

Ст. 1 Стандартів дала визначення поняттю «юридична клініка». Згідно з положенням цієї статті, юридичною клінікою є формування, створене для правозахисної та правопросвітницької діяльності, яке функціонує при ВНЗ Ш-ІУрівнів акредитації, що здійснює підготовку спеціалістів за напрямом «Право», і яке створене за ініціативою ВНЗ (або громадської організації у співпраці з ВНЗ), до складу якого входять студенти, викладачі, фахівці практики [8].

Як зрозуміло зі Стандартів, засновниками юридичних клінік можуть бути як навчальні заклади, так і громадські організації у співпраці з навчальними закладами. Фінансова допомога саме громадських організації є визначальною для створення та функціонування юридичних клінік в умовах їхнього недостатнього фінансування ВНЗ [8].

Щодо правового статусу, то юридична клініка не є юридичною особою. Вона може мати свої штампи і бланки з власним найменуванням, як структурний підрозділ. Юридична клініка може користуватись майном ВНЗ, на базі якого вона створена. У більшості українських ВНЗ юридична клініка організована у формі юридичної консультації, яка наділена правом надавати безоплатну юридичну допомогу для малозабезпечених верств населення. Роботу в клініці здійснюють студенти старших курсів, які зазвичай залучаються на конкурсній основі. Юридична клініка відповідного ВНЗ самостійно встановлює умови конкурсу.

Загальним керівництвом юридичною клінікою займається адміністрація ВНЗ. Вона може призначати керівника та викладачів-кураторів, які залучаються до роботи юридичної клініки для надання методичної та теоретичної підтримки студентам. Часто спостерігається залучення фахівців-практиків у сфері юриспруденції - адвокати, нотаріуси, юрисконсульти, працівники суду і т д.

Вже згаданий раніше Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України» від 3 серпня 2006 р. затверджує, що кожен навчальний заклад III--IV рівня акредитації, який здійснює підготовку фахівців правовиків, незалежно від форми власності і підпорядкування, повинен мати юридичну клініку [2].

Хоч законодавство вказує на обов'язкове створення і функціонування юридичних клінік при кожному навчальному закладі, який надає юридичну освіту, багато науковців не згідні з таким положенням. І незважаючи на законодавство і на думки вчених, Україна, де є більше 200 юридичних факультетів та закладів вищої освіти, налічує не більше 60 юридичних клінік.

На наше переконання, така форма навчання, як юридична клініка, має ефективно діяти у кожному ВНЗ, де навчаються майбутні юристи. Свої слова хочу підтвердити статистикою, наведеною в аналітичному дослідженні «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 р. у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та Єдиний вступний іспит», яке було підготовлене експертом Координатора проєктів ОБСЄ в Україні, президентом Міжнародної громадської організації «Універсальна екзаменаційна мережа» С. О. Мудрук [6, с. 124--125].

Відповідно до цієї статистики, найкращі результати складання єдиного фахового вступного іспиту до магістратури з блоку «Право» продемонстрували тих ВНЗ, на базі яких діють юридичні клініки. П'ятірка лідерів охоплює студентів таких університетів, як Український католицький університет, Національний університет Києво-Могилянська академія, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, а також Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого [6, с. 122]. Всі перераховані університети мають свої юридичні клініки, робота яких є реальною та ефективною, а не такою, що наявна лише на папері.

Чому кількість юридичних клінік більше ніж втричі менша за кількість ВНЗ, які здійснюють професійну підготовку юристів? Однією з причин низької популярності правничих клінік є незацікавленість студентів, оскільки жодних бонусів за роботу в клініці не передбачено. Можливо, варто було б зарахувати участь студента-клініциста до практики або до однієї з дисциплін; для студентів це було б великим стимулом.

Крім цього, причиною такої незначної поширеності юридичних клінік є відсутність системного спілкування з потенційними працедавцями. Така взаємодія була б корисною як для працедавців, так і для навчальних закладів, оскільки університет, який допомагає своїм студентам працевлаштуватись, формує власний престижний і позитивний імідж.

Окрім діалогу з працедавцями, клініки для юристів можуть співпрацювати з різними правопросвітницькими проєктами, одним з яких є масштабний загальнонаціональний проєкт Міністерства юстиції «Я МАЮ ПРАВО!», який робить вагомий внесок у життя і функціонування юридичних клінік України, оскільки допомагає студентам-правникам розвивати важливі для обраної професії «soft skills» («м>які навички»): уміння налагоджувати комунікацію з різними прошарками населення, здатність зрозуміло і чітко доносити інформацію, швидке та правильне виявлення та реагування на проблему клієнта.

Як було зазначено раніше, юридична клініка має право надавати безоплатну правову допомогу. Варто пам'ятати, що для надання безоплатної правової допомоги існують центри безоплатної правової допомоги, а юридичні клініки повинні брати на опрацювання лише ті справи, які мають інтерес для студентів у плані навчання, оскільки саме навчальна функція є базовою у діяльності клінічного руху.

Згадуючи про функції юридичних клінік, необхідно наголосити на такій функції, як правопросвітницька. Суть її можна пояснити на прикладі. Якщо справа особи, котра звертається до юридичної клініки, є нецікавою в навчальному аспекті, студенти можуть (чи, скоріше, повинні) розповісти цій особі про її права та шляхи їх захисту, а також -- за умови, що для цього будуть підстави, -- направити її до місцевого центру надання безоплатної правової допомоги [2].

Робота в юридичній клініці цінна для студентів тим, що допомагає майбутнім юристам формувати високий рівень правосвідомості та правової культури, сприяє оволодінню професійними правовими вміннями, та, приймаючи обґрунтовані рішення згідно з чинним законодавством, вирішувати проблеми клієнтів. Юридична клініка допомагає студентам розвинути в собі такі необхідні для роботи навички, як здатність до критичного мислення, комунікабельність, вміння встановлювати справедливість, високі моральні та вольові якості. Практика в правничій клініці - це небувалий досвід, який дає змогу студентам розвинути в собі навики проводити опитування клієнта, розслідувати факти справи, вміння здійснювати аналіз нормативно-правової бази, складати процесуальні документи і вести документацію, навички у спілкуванні з державними органами, а також у володінні юридичною етикою.