Специфіка викладання теорії держави і права в умовах зміни соціокультурного й технологічного середовища

Размещено на http://allbest.ru

Одеський національний морський університет

Специфіка викладання теорії держави і права в умовах зміни соціокультурного й технологічного середовища

Стовпець О.В. доктор філософських наук,

професор кафедри кримінального і адміністративного права

м. Одеса, Україна

Не заперечуючи важливості традиційного спектру питань, які складають предмет науки теорії держави і права, втім маємо констатувати, що цей спектр об'єктивно потребує розширення. Адже упродовж останніх десятиліть соціальне середовище в Україні та світі змінилося істотно. Відбулося це, насамперед, внаслідок різноманітних процесів технологічної, соціально - економічної та соціокультурної природи, які породжують цілий комплекс нових проблем та викликів для держав (та їхніх громадянських суспільств), й вимагають від цивілізації нових політико-правових відповідей. Серед таких процесів, що переважно ігноруються класичною теорією держави і права, проте чинять сьогодні значний вплив на статус держави як політико-правового суб'єкту, - цифрова революція та «цифровізація», також позначувана термінами «цифрова трансформація», «діджиталізація» [1; 2].

Нещодавній скандал, в центрі якого опинився Facebook через витік конфіденційних даних, надає доволі наочні приклади того, як нова інформаційно-технологічна реальність може впливати на суспільно-політичні процеси та життєвий уклад цілих країн, розпалюючи латентні конфлікти в тих або інших державах до рівня гострої кризи. Зокрема, йдеться про те, що Facebook, можливо, був опосередковано причетний до розпалювання міжетнічних конфліктів у М'янмі та в Ефіопії. Так, голова Незалежної міжнародної місії ООН з встановлення фактів у М'янмі заявив, що Facebook відіграв «визначальну роль» у геноциді рохінджа [3]. Рада ООН з прав людини назвала платформу «корисним інструментом для тих, хто прагне поширювати ненависть».

Facebook критикували за те, що він дозволив поширювати ісламофобський контент, націлений проти народу рохінджа, і нічого не зробив, щоб перешкодити розповсюдженню "hate speech" проти цієї національної та релігійної меншини у М'янмі [4]. Дещо інша ситуація, однак теж із критичними наслідками, відбувалася в соціально-інформаційному просторі Ефіопії останніми роками. Та Facebook, як найвпливовіша соціальна мережа, теж продемонструвала тут доволі безвідповідальну позицію в частині модерації дискримінаційних та ненависницьких висловлювань. Йдеться про політичний конфлікт між федеральною владою Ефіопії й владою регіону Тиграй, що нині переріс практично у громадянську війну. Негативна роль таких платформ, як Facebook та Twitter в даному випадку проявлялася в тому, що вони виявилися нездатні попередити використання своїх сервісів в доволі сумнівних політичних процесах [5].Ряд західних мас-медіа виявили та проаналізували приклади фальсифікованих фотографій, що розповсюджувалися обома ворогуючими силами у Ефіопії, з метою дезінформувати та провокувати мирне населення з обох сторін [6]. При цьому Twitter і Facebook здебільшого ніяк не реагували на факти розповсю - дження "fake news" і "hate speech" через їхні платформи (посилаючись на недостатню кількість модераторів, які б володіли амхарською мовою, тигринья та іншими мовами Ефіопії).

Тут можна зробити такий умовивід, що Facebook та інші подібні майданчики, роблячи бізнес в різних регіонах світу, мають враховувати місцеву соціокультурну ситуацію, й брати на себе відповідальність за недопущення перетворювати свої сервіси на знаряддя дискримінації та інструмент дисемінації ненависті. А хто має спонукати (примушувати) такі майданчики, як Facebook, до відповідальної поведінки? - Ймовірно, держава!? Бо в іншому випадку, коли конфлікт з ідеологічної площини вже переходить у фазу насильницьких акцій, тоді межі - між справжньою інформаційно-політичною активністю у соцмережах та навмисним маніпулюванням онлайн-контентом - стають, в умовах реального конфлікту, все більш розмитими.

Отже, кожна держава просто мусить створити адекватну правову базу, яка б підтримувала баланс між принципами свободи слова та мислення, й одночасно - захистом інтересів національної безпеки, прав меншин тощо, коли йдеться про соціальні мережі. Однак це були приклади безконтрольного використання глобальних соцмереж для розпалювання міжетнічних, міжрелігійних конфліктів. Також нерідкими в цьому просторі є відверто шахрайські схеми, що наносять реальну шкоду світовій екології. Приклад: функціонування ринку нелегальних продажів тропічних лісів Амазонії (точніше, незаконно виготовленої деревини з амазонських лісів, що мають знаходитися під охороною). У лютому 2021 року розслідування BBC виявило, що величезні ділянки Амазонського дощового лісу на землях, зарезервованих для корінного населення, незаконно продаються на Facebook Marketplace, при цьому продавці не заперечують, що не мають права власності на цю землю [7]. І це - не внутрішня проблема Бразилії (адже саме бразильські ділянки Амазонії знищуються, в т.ч. й за посередництвом Facebook Marketplace), це загальносвітова біда, враховуючи значення Амазонського дощового лісу для глобальної екосистеми.

Нарешті, ми маємо згадати й про COVID-19 як стрес-фактор для кожної держави. Система відносин держави із суспільством (народом) захиталася під ударами пандемії, адже в багатьох країнах були обмануті суспільні очікування. держава право цифровий дискримінація

Дж. Кейнс свого часу сформулював так звану «неможливу трилему»: він сказав, що ви 65 не можете одночасно максимізувати Свободу, Справедливість та Ефективність - вам доведеться щось обирати з цієї комбінації. Можна сказати, що зараз в цьому трикутнику баланс помітно зсувається, тому що ті переваги на користь Свободи, які в минулому періоді переважали в світі, все-таки послаблюються в умовах криз, та посилюється тема ефективності держави як гаранта безпеки і справедливості.

Інша трилема, більш відома під назвою «парадокс глобалізації», була описана Д. Родріком і зводиться до наступного: на рівні національної держави неможливе співіснування таких цілей, як демократія, повний державний суверенітет та повноцінна участь в економічній глобалізації; ці три складові перебувають у постійному конфлікті [8]. Зокрема, він наводить приклади відмови від демократії в окремих нині успішних державах на користь автократії технократичної еліти, яка пристосовує національну політику до вимог світового ринку, а не до очікувань своїх громадян. І в деяких країнах така практика навіть сприймається як нормальна. Зараз на світовій арені представлені три принципово відмінні пропозиції щодо моделі державного управління в умовах кризи. Одна з них надходить від Китаю, який тоталітарно-цифровими методами приборкав епідемію краще, ніж інші. І не випадково, адже Китай - це перша у ХХІ столітті «тоталітарно-цифрова» держава. Принципово інша пропозиція надходить від маленької, але успішної Швеції: ця країна, навіть в умовах пандемії, спробувала зберегти цінності свободи і справедливості, як вони розумілися ще наприкінці ХХ ст. Третя пропозиція надходить, як це не дивно, не від англо-саксонських економічних лідерів, а від цифрових платформ, які використовують численні агрегатори (тобто займаються накопиченням і управлінням даними у сферах електронної комерції, гео-контенту, соціальних мереж, тощо).

Ці цифрові платформи користуються власними репутаційними механізмами, ведуть свою статистику, і по суті є такими собі квазідержавними утвореннями, із величезним набором зростаючих послуг. Та що не менш важливо - зі своїм «цифровим громадянством» (у вигляді підписки), зі своїми квазі-конституціями під назвою «користувацька угода», із специфічною системою рейтингів довіри і благонадійності (аналоги наглядової функції держави), та можливістю «забанити» порушника користувацької угоди (це свого роду поліцейська та судова функції, коли санкціями є зниження рейтингу, тимчасова ізоляція, остаточне вигнання з мережевої спільноти, неможливість доступу до ряду преміум-сервісів). Ці платформи доволі агресивно ростуть і в обох Америках, і в Китаї, і в Європі - повсюдно. Найбільш загальним висновком з усього вище наведеного є уявлення, що специфіка викладання теорії держави і права має ґрунтуватися на осмисленні докорінних змін у соціокультурному й технологічному середовищі, які неминуче накладають свій відбиток на динаміку розвитку всієї державно-правової реальності в Україні та світі.

Література

1. Neugebauer R. Digital Transformation. - Berlin; Heidelberg: Springer Vieweg, 2019. - 409 pages.

2. Highsmith J.A., Luu L., Robinson D. Edge: value-driven digital transformation. - Boston: Addison-Wesley, 2020. - 224 pages.

3. Report of the independent international fact-finding mission on Myanmar // UN Human Rights Council Thirty -ninth session, 1028 September 2018, Agenda item 4. - URL: https://www.ohchr.org/ Documents/HRBodies/HRCouncil/FFM- MyanmarM_HRC_39_64.pdf

4. Stecklow S. Why Facebook is losing the war on hate speech in Myanmar? // Reuters special report, 15 August 2018. - URL: https://www.reuters.com/investigates/special-report/myanmar- facebook-hate/

5. The Facebook Papers on CNN: Facebook knew it was being used to incite violence in Ethiopia. It did little to stop the spread, documents show / by Eliza Mackintosh, CNN, 25 October 2021. - URL: https://edition.cnn.com/2021/10/25/business/ethiopia-violence- facebook-papers-cmd-intl/index.html

6. Drew A., Wilmot C. In Ethiopia's digital battle over the Tigray region, facts are casualties. What's going on in Tigray? // The Washington Post, 5 February 2021. - URL: https://www.washingtonpost.com/politics/2021/02/05/ethio- pias-digital-battle-over-tigray-region-facts-are-casualties/

7. Fellet J., Pamment C. Amazon rainforest plots sold via Facebook Marketplace ads // BBC Brazil, 26 February 2021. - URL: https://www.bbc.com/news/technology-56168844

8. Rodrik D. The Globalization Paradox: Democracy and the Future of the World Economy. - New York, London: W.W. Norton & Company, 2011. - 346 pages.

Размещено на Allbest.ru