Моральний виборчий ценз: зарубіжний досвід та особливості застосування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моральний виборчий ценз: зарубіжний досвід та особливості застосування в Україні

М. Бучин, Я. Мущенко

Анотація

У статті розглядається моральний виборчий ценз як один з різновидів охоронних виборчих цензів. Проаналізовано особливості правового регулювання морального цензу у міжнародному виборчому праві. Досліджено основні особливості застосування морального виборчого цензу щодо активного та пасивного виборчого права у зарубіжних країнах, та в Україні.

Ключові слова: виборчі цензи, охоронні виборчі цензи, моральний виборчий ценз, вибори, демократія, Україна.

Abstract

M.Buchyn, Ya. Mushchenko

MORAL ELECTORAL QUALIFICATION: FOREIGN EXPERIENCE AND UKRAINE'S APPLICATION FEATURES

The article deals with the issue of electoral qualifications as a substitute of the democratic electoral institute. We focus on the study of the moral electoral qualification as one of the varieties of protective electoral limitations. The authors reveal the essence of the moral qualification and show the main practical forms of its application based on the experience of foreign countries. We carry out the analysis of various scientific positions concerning the assessment of the essence and appropriateness of the usage of the moral electoral qualifications in the context of democratization of the socio-political system.

The peculiarities of legal regulation of the moral qualification in the international electoral law are shown on the basis of the study of international normative and legal acts in the field of elections. Among the main international and European documents we should acknowledge the International Covenant on Civil and Political Rights, the General Comment on Article 25 of the International Covenant on Civil and Political Rights, the Code of Good Practice in Election Matters by the Venice Commission, the PACE Resolution on the Abolition of Restrictions on the Right to Vote, the Declaration on Criteria for Free and Fair Elections, the Convention on the Standards of Democratic Elections, the Convention on the Standards of Democratic Elections, Electoral Rights and Freedoms in the Member States of the Commonwealth of Independent States etc.

The paper analyzes legal aspects of the application of the moral electoral qualification in Ukraine. The authors investigate the evolution of the domestic electoral legislation concerning the legal regulation of the moral electoral qualification. We show the transformation of the moral qualification in the Ukrainian electoral legislation both in relation to active and passive electoral rights and assess the current state of the usage of the moral electoral limitation in today's Ukraine.

Key words: electoral qualifications, protective electoral limitations, moral electoral qualification, elections, democracy, Ukraine.

Виборчі цензи виступають важливим структурним елементом виборчої системи. В умовах демократизації виборчого процесу виборчі обмеження можуть розглядатися як деструктивні чинники інституту прав і свобод людини. Важливість усвідомлення суті, особливостей та умов застосування виборчих цензів як регулятора принципу загальних виборів є особливо актуальним питанням сьогодення. Стосовно певних виборчих цензів існує чітка позиція щодо особливостей їхнього застосування (наприклад, однозначно недопустимим в сучасних умовах демократизації є використання таких дискримінаційних виборчих цензів, як статевий, майновий, расовий та ін.). Водночас низка інших виборчих цензів є за свою суттю амбівалентними, в результаті чого в сучасній науці не існує однозначної їхньої оцінки та обґрунтування доцільності та ступеня застосування. Одним з таких виборчих цензів є моральний, щодо застосування якого до сьогодні ведуться дискусії у наукових колах. моральний виборчий ценз охоронний

Україна в умовах браку досвіду та розробки виборчої реформи потребує адекватного розуміння ролі та значення виборчих цензів. Зокрема, надмірне розширення кола виборців та кандидатів не завжди виступає позитивним наслідком для результатів виборів, оскільки доленосні рішення для держави можуть опинитися в руках абсолютно некомпетентної більшості. Натомість, застосування необгрунтованих виборчих обмежень порушує демократичні принципи виборів та перетворює їх на виняткову діяльність привілейованих груп, що не дозволяє представляти інтереси реальної більшості. Вітчизняна виборча теорія та електоральна практика показують, що дискусія щодо застосування морального цензу (особливо щодо пасивного виборчого права) залишається відкритою.

Вивченням проблеми виборчих цензів займалися такі вітчизняні науковці, як М. Бучин, В. Ковальчук, О. Марцеляк, М. Ставнійчук та ін. [2; 3; 6; 11; 23]. Значний вклад в дослідження проблематики виборчих цензів здійснили російські науковці К. Арановський, В. Лисенко та М. Масловська [1; 10; 12]. Незважаючи на значну увагу до дослідження виборчих цензів, необхідно зазначити, що в українській політичній науці проблема співвідношення демократичного принципу загальних виборів та виборчих цензів не представлена комплексними дослідженнями. Крім того, доволі мало уваги в своїх дослідженнях науковці приділяють моральному виборчому цензу. Більшість науковців досліджують виборчі цензи загалом, та моральний виборчий ценз, зокрема, з позиції юридичної науки. Відтак проблематика застосування морального виборчого цензу є актуальною та вимагає додаткового політологічного аналізу.

Мета дослідження - здійснити комплексний політологічний аналіз морального виборчого цензу та особливостей його застосування в Україні та в зарубіжних країнах.

Під виборчим цензом розуміють усю сукупність офіційно закріплених законодавством країни умов, що обмежують виборчі права громадян. Варто зауважити, що виборчі цензи, як правило, застосовуються дещо по-різному стосовно активного і пасивного виборчих прав.

На думку німецького державознавця Г. Мейера, надзвичайно складно встановити межу цензу, яка б, з одного боку, дозволила уникнути недоліків загального голосування, а з іншого - забезпечила збереження виборчого права для більшої частини населення [14].

Важливою складовою дослідження виборчих цензів є їхня класифікація. В цьому контексті російський науковець К. В. Арановський виділяє три групи виборчих цензів, а саме: технічні, охоронні та дискримінаційні [1].

Технічні цензи охоплюють обмеження, мета яких - впорядкування процедури проведення та підсумків виборів. Здебільшого дані цензи не носять абсолютного характеру і теоретично кожен громадянин підлягає звільненню від них [1]. До технічних виборчих цензів відносять, зокрема, віковий ценз, цензи громадянства, дієздатності та осілості.

Застосування охоронних цензів обмежує участь у виборах тих осіб, чий вплив на політику може виявитися небезпечним для державного ладу, суперечить політичному режиму, але використання такого виду цензів не пов'язане із порушенням справедливості [2]. До охоронних виборчих цензів належать ценз банкрутства, моральний, військовий, службовий та ін. цензи.

ІІ. Дискримінаційні цензи породжують безстрокове позбавлення виборчих прав, що може застосовуватися, здебільшого, до опозиції або соціально-незахищених верств населення, які не здатні відстоювати свої політичні інтереси. Даний вид цензів не пов'язаний з такими обставинами, як дієздатність, вік, місце проживання. Результатом виборчої дискримінації є недопущення осіб певної національності, раси, статі, майнового або соціального стану тощо до участі у виборах. Дискримінаційні цензи не можуть виправдовуватися зручністю у врахуванні виборців чи технологією виборів. Хибним є твердження, що дані цензи спрямовані на охорону та покращення виборчого процесу [3]. Ця група включає такі виборчі цензи, як статевий, майновий, расовий, національний, релігійний та ін.

Зупинимося більш детально на характеристиці морального виборчого цензу як різновиду охоронних цензів. Моральний ценз передбачає позбавлення виборчих прав осіб, котрі ведуть аморальний спосіб життя (утримання будинків розпусти (Люксембург) [10, c. 631], бродяжництво (Мексика), зловживання наркотиками та алкоголем (Мексика) [6], позбавлення батьківських прав (Нідерланди) [10, с. 527], вступ на службу до іноземної держави (Норвегія) [10, с. 750] тощо), їх поведінка не відповідає усталеному у суспільстві уявленню про мораль. Складнощі застосування такого цензу полягають в тому, що моральні вимоги можуть бути закріпленими у законодавстві або ж залишатися неписаними правилами поведінки [3].

У багатьох державах моральний ценз передбачає усунення від виборчого процесу осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі за вироком суду (держави пострадянського простору (Білорусь, Грузія, Казахстан, Росія, Таджикистан), Великобританія, Мальта тощо) або утримуються під вартою в якості запобіжного заходу.

Конституції зарубіжних країн можуть уточнювати види злочинів та терміни ув'язнення, які унеможливлюють реалізацію виборчого права. Наприклад, здійснення кримінальних злочинів (Данія, Норвегія), тяжких злочинів (Туреччина), позбавлення волі судом більше строку встановленого законом (12 місяців і більше - Мальта, Туреччина) [11]. Інколи не можуть брати участь у виборах також ті особи, що знаходяться під слідством.

Необхідно зауважити, що проблема застосування морального цензу є однією із найдискусійніших у політичній науці. Прихильники його застосування апелюють до того, що участь у виборах передбачає не лише наявність усвідомленого вибору, але й наявність громадянської відповідальності за нього. У разі, коли голосують злочинці, зникає гарантія того, що повністю буде виключена можливість голосування під впливом «почуття образи» на владу. Крім того, на голосування ув'язнених можна легко впливати, що відкриває широкі можливості для фальсифікацій. Підтримуючи запровадження морального цензу, російський науковець М. Масловська зазначає: аргументом на користь недопускання злочинців, які відбувають тюремне ув'язнення, до участі в голосуванні, є «... те, що люди, визнані винними у серйозних порушеннях законів, позбавили себе права впливати на формування цих законів» [12, с. 46-47].

Противники застосування морального цензу, з іншого боку, наголошують на тому, що позбавлення виборчих прав ув'язнених жодною мірою не сприяє їх поверненню до нормального життя. Надання ж виборчих прав злочинцям, навпаки, зменшує їхню відірваність від суспільства, політичного життя. На думку противників морального цензу, його відсутність сприяє досягненню чи не найважливішої мети кримінального покарання - виправленню засуджених, а також запобіганню вчинення ними та іншими особами нових злочинів [23].

Очевидним є той факт, що здійснюючи свій вибір на користь застосування чи незастосування морального виборчого цензу, необхідно керуватися не лише поглядами різних науковців на це питання, але й позицією міжнародного співтовариства. Остання відображена у нормативно-правових актах універсального та регіонального характеру, які регламентують функціонування виборчих відносин. У такому випадку ми можемо говорити про відповідність чи невідповідність морального виборчого цензу міжнародним демократичним стандартам.

Під міжнародними демократичними принципами (стандартами) виборів, на думку вітчизняних аналітиків, слід розуміти «. загальноприйняті вимоги, закріплені міжнародними угодами або встановлені міжнародними організаціями, що визначають принципи та оптимальні форми провадження виборчих процедур з метою якнайповнішої реалізації виборчих прав громадян» [4, с. 17].

Одним з міжнародних нормативно-правових актів у сфері виборчих відносин є Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Стаття 25 Пакту передбачає можливість кожному громадянину без будь-якої дискримінації мати права і можливість прямо чи опосередковано брати участь здійснення державного управляння [15]. Однак вказана стаття, на нашу думку, є доволі абстрактною. Тому слід звернути увагу на роз'яснення, яке дає Комітет ООН з прав людини у Загальному коментарі статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Документ допускає можливість обмеження пасивного виборчого права, а активне виборче право пов'язує з набуттям повноліття. Зокрема, Коментар допускає існування морального цензу (обмеження виборчих прав засуджених). Проте законодавець наголошує на тому, що у разі існування морального цензу тривалість позбавлення виборчих прав повинна бути пропорційна до тривалості засудження. Це положення, на нашу думку, є дещо абстрактним і не сприяє його однозначному трактуванню та застосуванню на практиці. Однозначною є заборона на позбавлення виборчих прав осіб, які знаходяться під слідством [13].

Раніше, у 1994 р., на 154-й сесії Ради Міжпарламентського союзу, що відбулася в Парижі, була прийнята Декларація про критерії вільних і справедливих виборів, в якій зазначається, що у кожній державі: «Повнота влади може походити тільки з волевиявлення народу, вираженого на справжніх, вільних і чесних виборах, організованих через регулярні періоди на основі загального, рівного і таємного виборчого права» [5].

Допускається обмеження пасивного виборчого права лише у виняткових випадках, які передбачені законодавством і обґрунтовано застосовуються в інтересах національної безпеки, підтримки громадського порядку, захисту прав і свобод громадян тощо. При цьому зазначається: «Допустимі обмеження стосовно висування кандидатів, створення та діяльності політичних партій та права вести виборчу кампанію застосовуються у випадках, коли це не пов'язано з дискримінацією на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу» [5]. З вищесказаного, зважаючи на те, що моральний виборчий ценз є різновидом охоронних цензів, стає зрозумілим, що законодавець допускає існування морального виборчого цензу, який може сприяти безпеці та стабільності інституту виборів.

Одним із еталонних документів європейського виборчого права, на який орієнтуються більшість демократичних країн під час виборчих кампаній, є Кодекс належної практики у виборчих справах, який ухвалено у 2002 р. Венеціанською комісією. Документ включає керівні принципи проведення демократичних виборів а також пояснювальну записку, яка деталізує згадані виборчі засади.Декларуючи принцип загальних виборів, якийпередбачає право кожної особи обирати і бути обраним, Кодекс допускає обмеження виборчих прав низкою умов, серед яких є й моральний виборчий ценз. Застосування останнього допускається за вчинення важкого злочину [7].

Важливим міжнародним документом, який регулює принцип загальних виборів та питання застосування виборчих цензів, є Резолюція ПАРЄ «Про ліквідацію обмежень на право голосу» від 25 червня 2005 р. Документ підкреслює, що наявність активного і пасивного виборчого права є важливою умовою збереження інших основних громадянських і політичних прав людини. Тому ПАРЄ пропонує державам переглянути усі існуючі обмеження виборчого права і відмінити ті з них, які більше не є необхідними і пропорційними для досягнення законних цілей. Зокрема, документ обґрунтовує необхідність скасування, серед низки інших, і морального виборчого цензу. ПАРЄ вважає необґрунтованим позбавлення права голосу осіб, які засуджені за кримінальні злочини. Тим більш необґрунтованою, на думку творців Резолюції, є позиція, коли засуджені вже і після виходу з тюрми ще певний час позбавлені виборчих прав. Оскільки кінцевою метою кримінального покарання є перевиховання засуджених з метою їхнього повернення у суспільство з усіма правами і обов'язками, ПАРЄ пропонує державам застосовувати сучасніший підхід до цієї проблематики: обмеження виборчих прав повинно застосовуватись лише у разі, коли особа вчинила злочин проти демократії. До цієї категорії злочинів, якщо вони встановлені рішенням суду, ПАРЄ відносить фальсифікацію виборів, протиправний тиск на виборців чи кандидатів, участь у терористичній діяльності, військовому заколоті тощо [21].

Ще одним міжнародних документом, який регламентує застосування виборчих цензів, є Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав. Вона наголошує на тому, що демократичні вибори є однією з вищих форм прояву волі та влади народу, основою усіх органів влади. Законодавче регулювання виборчих прав і свобод громадян, згідно з Документом, не повинно обмежувати чи скасовувати загальновизнані свободи і права людей та гарантії їх реалізації [8].

Однак документом передбачена можливість обмеження виборчих прав громадян у випадках, коли вона, зокрема, передбачає: обмеження виборчих прав щодо громадян, які визнані судом недієздатними, а також щодо осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі за вироком суду; обмеження, які застосовуються в інтересах захисту конституційного ладу, національної безпеки, підтримки громадського порядку, захисту суспільного добробуту і моралі, прав та свобод громадян [8].

Можна лише погодитися з міжнародною демократичною традицією, яка все-таки допускає можливість обмеження виборчих прав людини за скоєні злочини. Питання застосування морального цензу повинно бути віддано на розсуд держави. Доцільнішою і справедливішою вбачається диференціація щодо застосування морального цензу у разі його наявності відповідно до важкості та характеру злочину, вчиненого окремою особою. Що стосується позбавлення виборчих прав осіб, які перебувають під слідством, то такий засіб є дискримінаційним, оскільки суперечить такій юридичній нормі, як «презумпція невинуватості». Підсумовуючи доцільність застосування морального цензу, потрібно сказати, що рівень його застосування повинен бути пропорційним до злочину. Крім того, одразу після зникнення обставин, що привели до застосування морального цензу, виборчі права громадян повинні бути відновлені у повному обсязі

Будучи активним учасником світових політичних процесів, Україна ратифікувала всі основні міжнародні документи у сфері виборчих відносин, норми яких, відтак, стали частиною вітчизняного законодавства. Водночас вітчизняне виборче законодавство пройшло певну еволюцію щодо регламентації виборчих цензів загалом, і морального виборчого цензу, зокрема.

Вже у 1990 р. закон проголошував загальне виборче право, яким громадяни починали володіти з 18 років. Крім того, було прямо заборонено дискримінацію громадян та обмеження їхніх виборчих прав залежно від соціального і майнового стану, походження, расової і національної належності, освіти, мови, статі, віросповідання, роду і характеру занять, проживання тощо. Але законодавство передбачало існування певних виборчих цензів, серед яких був і моральний ценз (позбавлення виборчих прав осіб, які утримуються у місцях позбавлення волі) [16].

Потрібно звернути увагу на те, що хоч моральний ценз за міжнародними стандартами не є чинником порушення загальних виборів, ми все ж вважаємо його негативним явищем, оскільки він звужує коло електорату та не сприяє виправленню злочинців як головного завдання кримінально-виконавчої системи. Тому ми вбачаємо позитивний момент у тому, що з прийняттям Конституції виборче право було обмежене лише віковим цензом, а також цензами громадянства та дієздатності [9]. У цьому сенсі показовим є той факт, що незважаючи на норми Конституції, законодавець намагався все ж залишити чинним моральний ценз. Тому останній був скасований у судовому порядку на підставі рішення Конституційного суду України як такий, що не відповідає Основному Закону країни [22].

Щодо пасивного виборчого права (у контексті виборів до парламенту), то у 1990 р. не могли балотуватися громадяни, які були визнані судом недієздатними, перебували у місцях позбавлення волі чи в місцях примусового лікування [16]. У зв'язку з прийняттям Конституції, у парламентському законодавстві 1998 р. було внесено відповідні зміни щодо реалізації пасивного виборчого права. Моральний ценз передбачав втрату пасивного права для громадян, які мали судимість за вчинення навмисного злочину, якщо вона не була погашена і знята у встановленому законом порядку) [9; 17].

Щодо виборчих цензів для кандидатів у президенти України, до прийняття Конституції не могли балотуватися особи, які перебувають у місцях позбавлення волі. Однак на президентських виборах 1998 р. у зв'язку із дією прийнятої Конституції встановлено жорсткіший моральний ценз: позбавлялись права бути обраними не тільки особи, які перебували у місцях позбавлення волі, але й особи, що мали судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не знята у встановленому порядку [18]. І нарешті, на президентських виборах 2004 р. законодавством було заборонено балотуватись особам, повноваження яких на посту Президента України були припинені достроково через процедуру імпічменту [19].

Таке створення жорсткіших умов для реалізації права бути обраним на посаду глави держави є, на нашу думку, цілком доречним, оскільки посада Президента України є дуже відповідальною, і від дій цієї людини багато у чому залежить розвиток держави і суспільства. Тому главою держави повинна бути особа, яка має значний життєвий досвід, добре знає поточну ситуацію в країні і не заплямила себе протиправними діями. В контексті сказаного ми вважаємо дещо сумнівним скасування морального цензу щодо виборів глави держави, яке відбулося у 2014 р. [20].

Підсумовуючи, варто відзначити, що, зважаючи на відсутність єдиної позиції міжнародних та вітчизняних експертів щодо особливостей та рівня застосування морального виборчого цензу, законодавство України відповідає міжнародним стандартам та не обмежує в цьому плані виборчі права громадян. Єдине зауваження стосується скасування вимоги про відсутність судимості за умисний злочин кандидата у Президенти України, що вважається не зовсім доречним. Цей аспект виборчого законодавства стає ще більш незрозумілим у контексті того, що стосовно кандидатів у народні депутати така вимога є збереженою. Зважаючи на амбівалентний характер морального виборчого цензу та процес реформування виборчого законодавства України, проблема застосування морального цензу залишатиметься актуальною і надалі та може становити перспективний напрям наших подальших наукових досліджень.

Список використаної літератури

1. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран / К. В. Арановский - Москва : ИНФРА-М, 1998.

2. Aranovskiy K. V. Gosudarstvennoe pravo zarubezhnykh stran [Elektronnyy resurs] / K. V. Aranovskiy - Moskva : INFRA-M, 1998.

3. Бучин М. А. Виборчі цензи та принцип загального виборчого права / М. А. Бучин // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Питання політології. - 2009. - № 839. - С. 122-127 ; Buchyn M. A. Vyborchi tsenzy ta pryntsyp zahalnoho vyborchoho prava / M. A. Buchyn // Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu im. V. N. Karazina. Ser. : Pytannia politolohii. - 2009. - № 839. - S. 122-127

4. Бучин М. А. Демократичні вибори в Україні: принципи, механізми та технології реалізації : моногр. / М. А. Бучин. - Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2016. - 452 с. ; Buchyn M. A. Demokratychni vybory v Ukraini: pryntsypy, mekhanizmy ta tekhnolohii realizatsii : monohr. / M. A. Buchyn. - Lviv : Vyd-vo Lvivskoi politekhniky, 2016. - 452 s.

5. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / заг. ред. Є. В. Радченка. - Київ : Факт, 2003. - 258 с. ; Vyborche zakonodavstvo: ukrainska praktyka, mizhnarodnyi dosvid ta shliakhy reformuvannia / zah. red. Ye. Radchenka. - Kyiv : Fakt, 2003. - 258 s.

6. Декларація критеріїв вільних та справедливих виборів (Міжпарламентський Союз 1994) // Виборком.

7. Deklaratsiia kryteriiv vilnykh ta spravedlyvykh vyboriv (Mizhparlamentskyi Soiuz 1994) [Elektronnyi resurs] // Vyborkom.

8. Ковальчук В. Б. Пасивне виборче право громадян та доцільність його обмеження: в контексті досвіду парламентських виборів / В. Ковальчук // Право України. - 2013. - № 5. - С. 134-143 ; Kovalchuk V. B. Pasyvne vyborche pravo hromadian ta dotsilnist yoho obmezhennia: v konteksti dosvidu parlamentskykh vyboriv / V. Kovalchuk // Pravo Ukrainy. - 2013. - № 5. - S. 134-143.

9. Кодекс належної практики у виборчих справах : Керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19 жовтня 2002 року) // Вибори і демократія. - 2006. - № 4 (10). - С. 94-126 ; Kodeks nalezhnoi praktyky u vyborchykh spravakh : Kerivni pryntsypy ta poiasniuvalna dopovid, ukhvaleni Venetsianskoiu komisiieiu na 52-y sesii (Venetsiia, 18-19 zhovtnia 2002 roku) // Vybory i demokratiia. - 2006. - № 4 (10). - S. 94-126

10. Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав від 7 жовтня 2002 р.

11. Konventsiia pro standarty demokratychnykh vyboriv, vyborchykh prav i svobod u derzhavakh-uchasnytsiakh Spivdruzhnosti Nezalezhnykh Derzhav vid 7 zhovtnia 2002 r.

12. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - С. 381-417 ; Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r. // Vidomosti Verkhovnoi Rady. - 1996. - № 30. - S. 381-417

13. Лысенко В. И. Избирательное законодательство и выборы в современном мире / В.И. Лысенко; под общей ред. В. Е. Чурова. - Москва : Центральная избирательная комиссия Российской Федерации, 2015. - Вып. 4 : Европейско-Азиатский регион. - 1344 с. ; Lysenko V. I. Izbiratelnoe zakonodatelstvo i vybory v sovremennom mire / V. I. Lysenko; pod obshchey red. V. Ye. Churova. - Moskva : Tsentralnaya izbiratelnaya komissiya Rossiyskoy Federatsii, 2015. - Vyp. 4 : Yevropeysko-Aziatskiy region. - 1344 s.

14. Марцеляк О. В. Правова природа й види цензів у виборчому праві / О. В. Марцеляк, С. М. Марцеляк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. : Право. - 2015. - Вип. 33 (1). - С. 79-93 ; Martseliak O. V. Pravova pryroda y vydy tsenziv u vyborchomu pravi / O. V. Martseliak, S. M. Martseliak // Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Ser. : Pravo. - 2015. - Vyp. 33 (1). - S. 79-93

15. Масловская М. В. Избирательный процесс в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Мария Владиленовна Масловская; Волгоградская академия государственной службы. - Волгоград, 1999. - 201 с. ; Maslovskaya M. V. Izbiratelnyy protsess v Rossiyskoy Federatsii : dis. ... kand. yurid. nauk : spets. 12.00.02 / Mariya Vladilenovna Maslovskaya; Volgogradskaya akademiya gosudarstvennoy sluzhby. - Volgograd, 1999. - 201 s.

16. Международные договоры по правам человека // Том 1. Подборка замечаний общего порядка и общих рекомендаций, принятых договорными органами по правам человека .

17. Mezhdunarodnye dogovory po pravam cheloveka // Tom 1. Podborka zamechaniy obshchego poryadka i obshchikh rekomendatsiy, prinyatykh dogovornymi organami po pravam cheloveka.

18. Мейер Г. Виборче право. Книга ІІ : Активне виборче право / Г. Мейер // Вибори та демократія. - 2006. - № 1(7). - С. 133-148 ; Meier H. Vyborche pravo. Knyha II : Aktyvne vyborche pravo / H. Meier // Vybory ta demokratiia. - 2006. - № 1(7). - S. 133-148.

19. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.

20. Mizhnarodnyi pakt pro hromadianski i politychni prava vid 16 hrudnia 1966 r.

21. По вибори народних депутатів Української РСР: Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 жовтня 1989 р.

22. Po vybory narodnykh deputativ Ukrainskoi RSR: Zakon Ukrainskoi Radianskoi Sotsialistychnoi Respubliky vid 27 zhovtnia 1989 r.

23. Про вибори народних депутатів України : Закон України від 24 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради. - 1997. - № 43. - С. 787-822 ; Pro vybory narodnykh deputativ Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 24 veresnia 1997 r. // Vidomosti Verkhovnoi Rady. - 1997. - № 43. - S. 787-822.

24. Про вибори Президента України : Закон України від 5 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 14. - С. 274-304 ; Pro vybory Prezydenta Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 5 bereznia 1999 r. // Vidomosti Verkhovnoi Rady. - 1999. - № 14. - S. 274-304.

25. Про вибори Президента України : Закон України від 18 березня 2004 р. - Київ : Парламентське видавництво, 2004. - 129 с. ; Pro vybory Prezydenta Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 18 bereznia 2004 r. - Kyiv : Parlamentske vydavnytstvo, 2004. - 129 s.

26. Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» та деяких інших законодавчих актів України щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу: Закон України від 13 березня 2014 р.

27. Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro vybory Prezydenta Ukrainy» ta deiakykh inshykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo tekhniko-yurydychnoho vdoskonalennia vyborchoho protsesu: Zakon Ukrainy vid 13 bereznia 2014 r.

28. Рекомендація Rec (2001) 19 Комітету міністрів Ради Європи «Про участь громадян у місцевому публічному житті» від 6 грудня 2001 р. // Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права : матер. Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи; пер. з англ. за ред. Ю. Ключковського. - 2-ге вид., випр. і доп. - Київ : Логос, 2009. - С. 472-480 ; Rekomendatsiia Rec (2001) 19 Komitetu ministriv Rady Yevropy «Pro uchast hromadian u mistsevomu publichnomu zhytti» vid 6 hrudnia 2001 r. // Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava : mater. Venetsianskoi Komisii, Parlamentskoi Asamblei, Komitetu Ministriv, Konhresu mistsevykh i rehionalnykh vlad Rady Yevropy; per. z anhl. za red. Yu. Kliuchkovskoho. - 2-he vyd., vypr. i dop. - Kyiv : Lohos, 2009. - S. 472-480

29. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про вибори народних депутатів України) від 26 лютого 1998 р.

30. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinymy podanniamy narodnykh deputativ Ukrainy shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) Zakonu Ukrainy «Pro vybory narodnykh deputativ Ukrainy» (sprava pro vybory narodnykh deputativ Ukrainy) vid 26 liutoho 1998 r.

31. Ставнійчук М. І. Абсентеїзм і свобода виборів: правова діалектика / М. І. Ставнійчук // Держава і право.Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. - 2005. - Вип. 27. - С. 180-186 ; Stavniichuk M. I. Absenteizm i svoboda vyboriv: pravova dialektyka / M.I. Stavniichuk // Derzhava i pravo. Yurydychni i politychni nauky : zb. nauk. pr. - 2005. - Vyp. 27. - S. 180-186.

Размещено на Allbest.ru