Історико-правові аспекти реформування територіальної організації влади протягом років незалежності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історико-правові аспекти реформування територіальної організації влади протягом років незалежності України



Територіальна організація влади, як об'єкт безпосереднього конституційного встановлення і регулювання, протягом років незалежності України пройшла тривалий шлях своєї інституціоналізації та трансформації. постійно перебуваючи у вихорі перманентних реформ, разом із тим концептуальні, інституційні, системно-структурні та інші засади її зберігали відносну усталеність завдяки конституційному рівню свого закріплення. проте і вони час від часу зазнавали перетворень при ухваленні змін до основного Закону. Ще більше трансформаційних ініціатив моделювалося і напрацьовувалося в ході конституційно-проєктного процесу. вивчення їх у ретроспективному аспекті та в контексті загальних умов і змісту конституційних реформ свідчить про нерозривний зв'язок із побудовою раціональної, адекватної громадсько-політичним і соціально-економічним умовам суспільного розвитку, ефективної організації публічної влади в державі Антологія конституційного процесу в сучасній україні / авт.-уклад. В. Мусіяка; Центр Разумкова. Київ : Заповіт, 2017. 780 с.. Конституційно-правове регулювання територіальної організації влади у своєму розвитку пройшло загальні етапи конституційного процесу в Україні: перший -- початку роботи з підготовки проєкту нової конституції України та напрацювання конституційно-проєктних ініціатив (з 16 липня 1990 р. по 26 жовтня 1993 р.); другий розпочався із завершенням дострокових парламентських і президентських виборів та охопив період від 10 жовтня 1994 р. по 8 червня 1995 р.; третій включає період від підписання конституційного договору (8 червня 1995 р.) до прийняття 28 червня 1996 р. конституції України; четвертий, новітній, що розпочався із прийняттям чинного основного Закону, триває дотепер. Цей етап конституційного процесу в Україні пов'язано з унесенням змін до Конституції України 1996 р., спрямованих на вдосконалення існуючої в Україні форми правління та територіальної організації влади. у межах цього етапу на особливу увагу заслуговують законопроєкти щодо децентралізації влади (табл. 4-6) Серьогін В. О. Конституційне право України : навч. посіб. Харків : ХНУВС, 2010. 368 с.. Характеризуючи «вихідні» умови формування сучасної моделі територіальної організації влади в Україні, слід відмітити, що радянська модель її на момент проголошення незалежності ґрунтувалася на принципах повновладдя рад і демократичного централізму, а тому мала жорстку «кристалічну» структуру, де кожен із територіальних виконавчо-розпорядчих органів перебував у стані «подвійного підпорядкування»: він був підзвітний, підконтрольний відповідній Раді та виконавчо-розпорядчому органу вищого рівня і відповідальний перед ними.

Уже напередодні проголошення незалежності України до чинної на той час Конституції УРСР 1978 р. Конституція Української РСР : Закон УРСР від 20.04.1978 № 888-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-09. вносилися зміни і доповнення з метою приведення її у відповідність до положень Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. (далі - Декларація), а в наступному - й Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.

24 жовтня 1990 р. Верховна Рада Української PCP утворила Комісію з розроблення нової Конституції Української PCP Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР : Постанова Верховної Ради Української РСР від 24.10.1990 № 405-XII. URL: https:// zakon.rada.gov. ua/laws/show/405-12., яка підготувала Концепцію Конституції України , що набула схвалення Постановою Верховної Ради Української PCP від 19 червня 1991 р., а в наступному - і сам проєкт нової Конституції України . Проєкт Конституції України був винесений Верховною Радою України на всенародне обговорення 1 липня 1992 р., після якого робота над документом продовжилася. Постановою Верховної Ради України «Про проект нової Конституції України » № 3494-XII від 08.10.1993 р. передбачалося, що проєкт нової Конституції України повинен бути доопрацьований за результатами всенародного обговорення та обговорення у Верховній Раді України і опублікований у пресі в жовтні 1993 р. Публікація відбулася 26 жовтня 1993 р. Запропоновану проєктами Конституції України 1992 та 1993 рр. модель територіальної організації влади подано в табл. 1.

Таблиця 1. Порівняльний аналіз законопроєктних ініціатив щодо територіальної організації влади за проєктами законів про внесення змін до Конституції України 1992 та 1993 рр.

Предмет регулювання	проєкт Конституції України (винесений верховною радою України на всенародне обговорення 1 липня 1992 р.).	проєкт нової Конституції України (опублікований у пресі 26 жовтня 1993 р.)
Принцип визнання та гарантування місцевого самоврядування	Держава визнає, підтримує місцеве і регіональне самоврядування, не втручається в його сферу (ст. 4)	конституція визнає і гарантує місцеве самоврядування (ст. 4)
Засади територіального устрою	Україна є унітарною державою. територіальний устрій ґрунтується на засадах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності державної території, комплексності економічного розвитку і керованості окремих її частин з урахуванням загальнодержавних і регіональних інтересів, національних і культурних традицій, географічних і демографічних особливостей, природних і кліматичних умов (ст. 104)	територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності і цілісності державної території, комплексності соціально-економічного розвитку, децентралізації і керованості її частин з урахуванням економічних, історичних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій (ст. 164). територіальна організація України спрямована на забезпечення поєднання загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів (ст. 165)
Система територіального устрою	Адміністративно-територіальними одиницями України є: - область (земля), - район, - місто, - селище, - село. У місцевостях традиційного компактного проживання національних меншин за волевиявленням населення даної місцевості з метою задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб громадян утворюються національні адміністративно-територіальні одиниці (ст. 107). республіка Крим є державно-територіальною організацією влади і самоврядування населення Криму. Республіка Крим є автономною складовою частиною України (ст. 110)	систему територіального устрою України складають: - республіка Крим, - області (землі), - міста, - райони, - селища, - села (ст. 166). республіка Крим має правовий статус автономії (ст. 167)
Місцеві органи виконавчої влади: А) регіональний рівень; Б) місцевий рівень	а) регіональний рівень: - обласні (земельні) управи; - голови обласних (земельних) управ. Б) Місцевий рівень: - районні управи (ст. 195); - голови районних управ; Голови управ підпорядковані Президенту. Голова обласної (земельної) управи призначається і звільняється з посади президентом. голова районної управи призначається і звільняється з посади головою обласної (земельної) управи з наступним затвердженням Президентом (ст. 197)	А) регіональний рівень: - обласні (земельні) Ради; - обласні (земельні) виконавчі комітети (ст. 180); - голова обласного (земельного) виконавчого комітету; - Уряд Республіки Крим (ч. 2 ст. 176). голова обласного (земельного) виконавчого комітету обирається населенням області (землі) (шляхом проведення виборів) і затверджується указом Президента України . Обласний (земельний) виконавчий комітет підконтрольний і підзвітній (земельній) Раді, а також підпорядкований кабінету Міністрів та Президенту України (ст. 185). Б) Місцевий рівень: органи виконавчої влади відсутні
Органи місцевого самоврядування: А) регіональний рівень; Б) місцевий рівень	а) регіональний рівень: - обласні (земельні) Ради; - районні Ради; - голови обласних (земельних) і районних рад. обласні (земельні) і районні ради складаються з радників, які обираються терміном на 5 років міськими, селищними і сільськими радами. варіант: радники обласних (земельних) і районних рад обираються виборцями областей (земель) і районів терміном на 5 років (ст. 228). голови обласних (земельних) і районних рад обираються радами з числа їхніх радників на термін повноважень рад (ст. 230). б) місцевий рівень: органами місцевого самоврядування є: - міські ради; - селищні ради; - сільські Ради (ч. 3 ст. 224); - голови відповідних Рад (ст. 225) - виконавчі органи Рад, які очолюють відповідні радники (ст. 226). Ради складаються з радників, які обираються терміном на 5 років шляхом проведення виборів. голова обирається радниками або безпосередньо виборцями. Голова Ради є одночасно головою відповідної територіальної громади (ст. 225)	А) регіональний рівень: органи місцевого самоврядування відсутні. б) місцевий рівень: органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, районні і міські Ради (ч. 2 ст. 188). Ради складаються з радників, які обираються виборцями терміном на 2 роки (варіант: районні Ради складаються з радників, які обираються за певними квотами сільськими, селищними, міськими (міст районного значення) Радами) (ст. 189). голова Ради є одночасно головою виконавчого органу сільської, селищної, районної, міської Ради (ч. 4 ст. 189)

Слід відзначити, що під час першого етапу конституційного процесу відбувається ідеологічний перехід від суто централізованого управління до поєднання централізації та децентралізації. поточне конституційно- правове регулювання цього часу відображало державницьку концепцію місцевого самоврядування зі збереженням «функціонального двовладдя».

Важливим етапом становлення місцевого самоврядування слід вважати період з березня 1992 р. по червень 1994 р., від прийняття Закону України «про представника президента України » від 5 березня 1992 р. про представника президента України : Закон України від 05.03.1992 № 2167-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2167-12. та Закону України «про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 26 березня 1992 р. про місцеві Гади народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування : Закон уРСР від 07.12.1990 № 533-XH. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-12. до обрання голів рад населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць та нового складу місцевих рад усіх рівнів і скасування місцевих державних адміністрацій.

Законом України «Про представника Президента України» від 5 березня 1992 р. запроваджувалася виконавча вертикаль із представників президента в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міста Києва, які визначалися як найвищі посадові особи державної виконавчої влади на відповідній території, здійснювали державну виконавчу владу і контролювали органи місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих державних функцій. Згідно зі ст. 1 цього Закону в редакції від 16 березня 1993 р. представник президента України вважався главою місцевої державної адміністрації відповідно в області, містах Києві, Севастополі, районі, районі міст Києва і Севастополя. голови виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад несли відповідальність перед відповідним представником за виконання делегованих їм повноважень з питань здійснення державних функцій.

Із прийняттям 26 березня 1992 р. Закону України «про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» було здійснено формальне роздержавлення місцевих рад, які почали визначатися як органи місцевого (у селах, селищах, містах) і регіонального (у районах і областях) самоврядування; законодавчо було проведено розмежування власних і делегованих державних повноважень, що покладалися на виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів. Було визначено базовий рівень місцевого самоврядування - село, селище міського типу, місто. Натомість районні та обласні ради не мали права створювати власні виконавчі органи (ст. 51), відповідні функції переходили до місцевих державних адміністрацій, що належали до вертикалі державної виконавчої влади, створених при інституції представників президента. у системно-структурному плані така модель тяжіла до європейського континентального (французького) зразка.

Отже, було здійснено спробу докорінного реформування системи місцевої влади з переходом від радянської до дуалістичної моделі, побудованої на засадах поєднання на територіальному рівні державного управління представників президента з представницькими функціями місцевого самоврядування. однак за такої моделі самоврядування було функціонально обмеженим і організаційно усіченим, логічним наслідком чого стали «двовладдя» і криза влади на місцях, викликані протистоянням органів місцевого та регіонального самоврядування з місцевими державними адміністраціями.

Через загострення політичної ситуації, що відобразилося у протистоянні різних гілок влади, після 26 жовтня 1993 р. конституційний процес було фактично перервано.

Другий етап конституційного процесу розпочався після завершення дострокових парламентських і президентських виборів та охопив період від 10 жовтня 1994 р. по 8 червня 1995 р. саме 10 жовтня 1994 р. верховна рада України затвердила новий склад конституційної комісії про склад комісії з опрацювання проекту нової конституції України (конституційної комісії) : постанова верховної Гади України від 10.10.1994 № 231/94-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 46. Ст. 419..

Подальші кроки щодо реформування територіальної організації публічної влади були ознаменовані прийняттям 3 лютого 1994 р. важливого для територіальної організації влади Закону України «про формування місцевих органів влади і самоврядування» про формування місцевих органів влади і самоврядування : Закон України від 03.02.1994 № 3917-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3917-12.. Згідно із Законом, органами місцевого самоврядування в Україні визначалися сільські, селищні, районні, міські, районні в містах і обласні ради, які мали власні виконавчі органи та наділялися власною компетенцією, у межах якої могли діяти самостійно. За початковою редакцією Закону обласні, районні, київська і Севастопольська міські ради виконували функції органів державної влади. однак відповідно до нової редакції цього Закону від 28 червня 1994 р. голови сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних рад та очолювані ними виконавчі комітети в порядку і в межах, визначених законом, здійснювали делеговані їм повноваження державної виконавчої влади. при цьому з питань здійснення делегованих їм повноважень державної виконавчої влади вони підпорядковувалися кабінету міністрів України , а також голові й виконавчому комітету ради вищого рівня. стаття 8 передбачала, що після виборів депутатів, голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних рад та формування виконавчих комітетів втрачає чинність Закон України «про представника президента України», а повноваження обласних, київської та севастопольської міських, районних, районних у містах Києві і Севастополі місцевих державних адміністрацій передаються головам і виконавчим комітетам відповідних рад.

Тобто вказаним Законом разом із новими виборами до місцевих органів влади скасовувався інститут місцевої державної адміністрації. голови рад усіх рівнів мали обиратись населенням, замість держадміністрацій знову створювалися виконкоми. у результаті дуалістичну модель організації публічної влади на місцях було ліквідовано.

На той момент вихідні умови домінування радянської моделі територіальної організації влади вже було усунено: відносини підпорядкування між радами різних рівнів скасовано, поділ місцевих органів на органи влади (ради) і органи управління (виконкоми, відділи, управління) замінено поділом на відповідно представницькі й виконавчі органи, відкинуто принцип демократичного централізму. тогочасна системно-структурна організація місцевого самоврядування, скоріше, тяжіла до англосаксонської системи.

Закон України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування» діяв приблизно півтора року. Упродовж цього короткого часу на органи місцевого самоврядування було покладено вирішення всіх місцевих справ, делеговано численні повноваження місцевих органів виконавчої влади, які мали виконуватися відновленими виконкомами. На той час оптимальною вважалась муніципальна модель, за якої представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування, будучи відносно самостійними, об'єднувались під керівництвом одного керівника - голови ради. У виконанні делегованих повноважень голова ради разом із виконавчим комітетом підпорядковувались виконкомам рад вищого територіального рівня та кабінету міністрів України .

Під час виборів 1994 р., які проводились відповідно до Закону України «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад» (1994 р.) про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад : Закон України від 24.02.1994 № 3996-XII. URL: https:// zakon.rada.gov. ua/laws/show/3996-12., голови рад усіх рівнів (за винятком районних у містах) обиралися населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць. певною мірою це розцінювалось як посилення статусу не лише зазначених посадових осіб, а й місцевого та регіонального самоврядування загалом, оскільки на всіх адміністративно-територіальних рівнях за безпосередньої участі населення формувалася повноцінна організаційна система місцевого самоврядування. проте збереження повноважень верховної ради України щодо скасування рішень та розпуску місцевих рад певною мірою нівелювало самостійність місцевого самоврядування.

Означена модель організації місцевого самоврядування багатьма державними діячами і державознавцями сприймалася неоднозначно: наголошувалося на провокуванні нею сепаратистських настроїв, загрозі відновлення засад «демократичного централізму» та ін. тогочасний президент України Л. . Кучма наполягав на відновленні територіальної ланки виконавчої вертикалі, унаслідок чого активізувався пошук прийнятної на той момент моделі територіальної організації влади із забезпеченням взаємодії органів місцевого самоврядування з інституціями державної влади.

Тим часом у 1994 р. верховна рада України , у депутатському складі якої ліві сили мали більшість голосів, спробувала реанімувати радянську модель територіальної організації влади. прийнятий у першому читанні 8 липня 1994 р. проєкт Закону «про місцеві ради народних депутатів» фактично мав позбавити президента і уряд впливу на регіональну політику, а всю систему рад знову формував у вертикаль «демократичного централізму». правда, після довиборів липня - листопада 1994 р. монополію на більшість було порушено, і згаданий проєкт так і залишився проєктом.

6 серпня 1994 р. Президент України своїм Указом «Про забезпечення керівництва структурами державної виконавчої влади на місцях» про забезпечення керівництва структурами державної виконавчої влади на місцях : указ президента України від 06.08.1994 № 430/94. URL: https:// zakon.rada.gov. ua/laws/show/430/94. спробував сформувати територіальну вертикаль виконавчої влади, підпорядкувавши собі голів районних і обласних рад. Звичайно, цей указ не міг реально змінити ситуацію, оскільки суперечив конституційним нормам, голови обласних та районних рад обиралися на посади населенням, а отже, президент не мав можливостей ні звільняти їх, ні керувати ними.

У грудні 1994 р. президент вніс на розгляд верховної ради України проєкт конституційного закону «про державну владу і місцеве самоврядування в Україні». піврічні дебати навколо цього проєкту закінчились підписанням 8 червня 1995 р. між верховною радою України та президентом України конституційного договору про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової конституції України конституційний договір між Верховною Радою України та президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в україні на період до прийняття нової конституції України від 08.06.1995. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1к/95вр.. цей документ був поставлений на один рівень з конституцією України . конституція й усе інше законодавство могли застосовуватись лише в частині, яка не суперечила цьому договору.

Конституційний договір фактично відновив модель місцевого самоврядування, що діяла відповідно до Закону від 5 березня 1992 р. На базі виконкомів обласних та районних рад було сформовано ієрархічну вертикаль місцевих державних адміністрацій; повноцінна система місцевого самоврядування залишалася тільки на рівні населених пунктів.

З точки зору системно-структурної організації місцевого самоврядування укладення конституційного договору означало перехід від англосаксонської до іберійської моделі, за якої обраний населенням керівник виконавчого органу місцевого самоврядування водночас призначається представником держави на відповідній території і є з'єднувальною ланкою між державним апаратом і системою місцевого самоврядування.

Незважаючи на критику конституційного договору 1995 р., остаточне закріплення вертикалі державної виконавчої влади відбувається із затвердженням указами президента України «про положення про обласну, київську, Севастопольську міську державну адміністрацію» від 21 серпня 1995 р. про положення про обласну, київську, севастопольську міську державну адміністрацію та положення про районну, районну у містах києві та севастополі державну адміністрацію : указ президента України від 21.08.1995 № 760/95. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/760/95. і «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» від 24 липня 1995 р. про обласні, київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах києві та Севастополі державні адміністрації : указ президента України від 24.07.1995 № 640/95. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640/95. 30 грудня 1995 р. президент України підписав указ «про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських рад» про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад : указ президента України від 30.12.1995 № 1194/95. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1194/95.. Згідно з цими указами місцева державна адміністрація одержала низку повноважень, які навіть теоретично не відповідають державній природі цих органів: право вносити зміни до місцевого бюджету і встановлювати місцеві податки.

Третій етап конституційного процесу охопив період від 8 червня 1995 р. (підписання конституційного договору) до 28 червня 1996 р. (прийняття конституції України верховною радою України ). у ході законотворчої роботи над проєктом тексту чинної конституції України норми зазнавали свого коригування та уточнення, що інколи негативно впливало на їх чіткість. Зокрема, внаслідок вилучення з проєкту при голосуванні норми про асоційований рівень районних і обласних рад стало незрозуміло, яким чином вони мають формуватися; питання контролю і зупинення неправомірних рішень місцевих рад було віднесено до майбутнього законодавства, яке й досі не прийнято.

З ухваленням конституції України 1996 р. і низки законів, що розвивають її положення, місцеве самоврядування набуло конституційного статусу, одержало значення однієї із засад конституційного ладу України та функціональну роль самостійної форми публічної влади в державі. водночас чималий простір у регулюванні відносин організації та здійснення місцевого самоврядування, організації діяльності місцевих органів виконавчої влади та їх взаємодії конституція залишала для врегулювання окремими законами. важливою віхою стало прийняття 21 травня 1997 р. Закону України «про місцеве самоврядування в Україні» про місцеве самоврядування в україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр., який не тільки відтворив і розвинув конституційні положення щодо місцевого самоврядування, але й закріпив низку принципово нових положень.

У системно-структурному плані прийняття конституції України та Закону України «про місцеве самоврядування в Україні» ознаменувало собою повернення до європейської континентальної (французької) моделі місцевого самоврядування, що передбачає визнання самостійності місцевого самоврядування в поєднанні з адміністративним наглядом за ним із боку місцевих органів виконавчої влади, а також поєднання місцевого самоврядування з органами державної виконавчої влади на регіональному (обласному) і проміжному (районному) рівнях адміністративно-територіального устрою.

Єдиний виняток було зроблено для столиці - міста Києва, де спеціальним законом було фактично встановлено іберійську модель місцевого самоврядування Про столицю України місто-герой Київ : Закон України від 15.01.1999 № 401-XIV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/401-14.. При цьому в самому Законі такий підхід не отримав чіткого закріплення. Тільки шляхом системного тлумачення низки норм Конституції та законів «Про місцеві державні адміністрації» і «Про столицю України - місто-герой Київ» Конституційному Суду України вдалося визначити, що Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою Київської міської державної адміністрації.

Із прийняттям Конституції України в 1996 р. на конституційному рівні було закріплено громадівську концепцію місцевого самоврядування. Вона надає право самостійно вирішувати місцеві питання первинним суб'єктам місцевого самоврядування - територіальним громадам, які є носіями муніципальної влади, автономної і незалежної від центральної влади за своєю природою, а сутність самоврядування полягає в гарантуванні місцевій громаді природного і невідчужуваного права самій реалізовувати та захищати власні місцеві інтереси при збереженні за урядовими органами завідування тільки державними справами.

Разом із цим Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановив концептуальні засади муніципального дуалізму, що наочно простежуються в структурі компетенції органів місцевого самоврядування. Водночас Європейська хартія місцевого самоврядування Європейська хартія місцевого самоврядування, м. Страсбург, 15 жовт. 1985 р. Офіц. пер. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036., підписана і ратифікована Україною також у 1997 р., закріплюючи поняття місцевого самоврядування, наголошує, що це право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. дане визначення базується на так званій державницькій концепції самоврядування, обґрунтованій ще в ХІХ ст. відповідно до неї у місцевому самоврядуванні бачили не самостійне завідування відмінними від державних місцевими справами, а покладення на місцеве співтовариство здійснення завдань державного управління, і тому самоврядування - це одна з форм організації місцевого державного управління. законопроєкт децентралізація влади конституція

Отже, на сьогодні неможливо однозначно визначити концептуальні засади місцевого самоврядування в нашій країні, оскільки місцеве самоврядування одночасно поєднує в собі як державні, так і громадівські елементи, а органи місцевого самоврядування як займаються місцевими справами, так і виконують повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Еволюцію конституційно-правового визначення природи місцевого самоврядування відображено в табл. 2.



Таблиця 2. Еволюція конституційно-правового визначення природи місцевого самоврядування

назва документа	поняття місцевого самоврядування /органи місцевого самоврядування	Характер перетворень
1	2	3
Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР: Закон СРСР від 09.04.1990 р. № 1417-I	Місцеве (територіальне) самоврядування в СРСР - це самоорганізація громадян для розв'язання безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення та особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на основі законів і відповідної матеріальної та фінансової бази (ст. 1)	Ліквідувавши «структурне двовладдя» рад, Закон відображав державницьку концепцію місцевого самоврядування
	система місцевого самоврядування включає: сільські, селищні, районні, міські, районні в містах, обласні ради народних депутатів та їх органи, які є державними органами місцевого самоврядування (ст. 2)
Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування: Закон України від 26.03.1992	місцеве самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України , законів України та власної фінансово- економічної бази. районні та обласні ради не мали права створювати власні виконавчі органи (ст. 51), відповідні функції переходили до місцевих державних адміністрацій, що належали до вертикалі виконавчої влади	Здійснено формальне роздержавлення місцевих рад. У системно-структурному аспекті така модель тяжіла до європейського континентального (французького) зразка
про формування місцевих органів влади і самоврядування: Закон України 03.02.1994 № 3917-XII	Органами місцевого самоврядування в Україні є сільські, селищні, районні, міські, районні в містах і обласні ради. вони наділяються власною компетенцією, у межах якої діють самостійно (ст. 1). Голови сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних рад та очолювані ними виконавчі комітети в порядку і в межах, визначених законом, здійснюють делеговані їм повноваження державної виконавчої влади	Закладалися засади муніципального дуалізму. системно-структурна організація місцевого самоврядування тяжіла до англосаксонської системи
	За початковою редакцією Закону обласні, районні, київська і севастопольська міські ради виконували функції органів державної влади. однак відповідно до нової редакції цього Закону від 28 червня 1994 р. голови сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних рад та очолювані ними виконавчі комітети в порядку і в межах, визначених законом, здійснювали делеговані їм повноваження виконавчої влади. при цьому з питань здійснення делегованих повноважень вони підпорядковувалися кабінету міністрів України , а також голові і виконавчому комітету ради вищого рівня
Конституційний Договір 1995 р.	місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право територіальних колективів громадян та обраних ними органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення в межах конституції і законів України (ст. 47)	Закріплювалися засади грома- дівської концепції місцевого самоврядування. З точки зору системно-структурної організації спостерігався перехід від англосаксонської до іберійської моделі
Конституція України 1996 р.	місцеве самоврядування - це право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах конституції й законів України (ст. 140)	На конституційному рівні було закріплено громадівську концепцію місцевого самоврядування. Конституйовано «жорстку» систему територіальної організації влади
Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.1997	Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах конституції і законів України (ст. 2). уперше констатувалося принципи державної підтримки, гарантії та судового захисту місцевого самоврядування; визначено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування є територіальна громада села, селища, міста (ст. 6). До нових положень належать також розмежування повноважень органів самоврядування на власні та делеговані державою	Законодавчо встановлено засади муніципального дуалізму. Здійснено повернення до європейської континентальної (французької) моделі місцевого самоврядування
про внесення змін до конституції України : проєкт Закону України (реєстр. № 3207-1 від 01.07.2003)	місцеве самоврядування є правом і гарантованою законом можливістю жителів громади, органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах консти- тупії України і законів (ст. 140)	Запропоновано закріпити гро- мадівську концепцію місцевого самоврядування
Про внесення змін до конституції України : проект Закону України (реєстр. № 4290 від 31.03.2009 р.)	Місцеве самоврядування є правом і спроможністю жителів громад здійснювати в інтересах місцевого населення регулювання й управління суспільними справами місцевого значення в межах, визначених конституцією України і законами (ст. 155)	Визначення спрямоване на забезпечення імплементації положень Європейської хартії місцевого самоврядування та тяжіє до концепції муніципального дуалізму
Проєкт Закону про внесення змін до конституції України (щодо децентралізації влади) (реєстр. № 2598 від 13.12.2019), допрацьований	місцеве самоврядування є правом та спроможністю громади безпосередньо або через органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб вирішувати питання місцевого значення в межах конституції і законів України (ст. 140)	Визначення ґрунтується на засадах муніципального дуалізму

У 1996 р. було усвідомлено необхідність приведення адміністративно-територіального устрою у відповідність до вимог часу, а отже, і необхідність розроблення закону щодо визначеної проблематики. Через рік після прийняття основного Закону, улітку 1997 р., було розпочато роботу над концепцією адміністративної реформи. У результаті робіт, проведених комісією, було підготовлено і затверджено концепцію адміністративної реформи Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в україні : указ Президента України від 02.07.1998 № 810/98. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/810/98., а також прийнято закони України «про столицю України місто-герой Київ» та «про місцеві державні адміністрації».

Четвертий (новітній) етап сучасного конституційного процесу в Україні розпочався після прийняття конституції України і триває дотепер. він пов'язаний із внесенням змін до конституції України 1996 р., спрямованих на вдосконалення існуючої в Україні форми правління та територіальної організації влади, а також напрацюванням конституційних змін щодо децентралізації. у цілому слід констатувати високу динаміку конституційно-проєктної роботи.

У серпні 2000 р. Указом президента України була утворена комісія з питань адміністративно-територіального устрою Про Положення про Комісію з питань адміністративно-територіального устрою : указ Президента України від 30.10.2000 № 1168/2000. URL: https:// zakon.rada.gov. ua/laws/show/1168/2000.. Основними завданнями новоутвореного органу стали: проведення експертиз відповідних законодавчих актів, вивчення іноземного досвіду та можливостей укрупнення сільських територіальних громад, але дуже скоро цю роботу було майже згорнуто.

У серпні 2001 р. Президент України оголосив про початок політичної (конституційної) реформи в Україні. 26 грудня 2002 р. верховна рада України утворила тимчасову спеціальну комісію, якій було доручено доопрацювати законопроєкти про внесення змін до конституції України . 8 грудня 2004 р. верховна рада України прийняла Закон N° 2222-IV «про внесення змін до Конституції України » Про внесення змін до Конституції України : Закон України від 08.12.2004 №2222-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2222-15., яким був змінений строк повноважень рад усіх рівнів.

Із перших років каденції Президента України В. Ющенка в його Адміністрації велася робота з підготовки проєкту змін до Конституції України . Після «помаранчевої» революції реформування адміністративно-територіального устрою було ініційовано в черговий раз. Було утворено спеціальну робочу групу, яка розробила проєкт Закону «Про територіальний устрій України ». робоча група пропонувала три етапи реформування: створення громад, які були б спроможні виконувати функції місцевого самоврядування, оптимізацію територіального устрою в межах областей на рівні районів та оптимізацію меж самих областей. Під оптимізацією малось на увазі утворення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою з громадою на найнижчому рівні, районом на наступному, регіоном - на найвищому рівні. Законопроєкт так і не був ухвалений.

27 грудня 2007 р. Президентом України В. Ющенком була створена Національна Конституційна рада Про Національну конституційну раду : указ Президента України від 27.12.2007 № 1294/2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1294/2007. для підготовки проєкту нової редакції Конституції України. Своє бачення конституційних змін Президент окреслив у п'яти головних напрямках, з поміж яких було названо підвищення ефективності функціонування державного механізму та реформування територіального устрою держави та місцевого самоврядування. Відповідний проєкт Конституції підготувала робоча група зі складу цієї комісії.

У 2007-2015 рр. хронологію конституційного процесу визначають переважно дії, пов'язані з підготовкою проєктів змін до Конституції України в частині форми правління, організації державної влади, адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування. Найбільш вагомими подіями були: повернення до первинного тексту Конституції України за рішенням Конституційного суду України від 30 вересня 2010 р. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30.09.2010 № 20-рп/2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v020p710-10.; створення і діяльність Конституційної Асамблеї (2012-2014 рр.) Про Конституційну Асамблею : Указ Президента України від 17.05.2012 № 328/2012. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328/2012., результатом роботи якої стало напрацювання Концепції та проєкту внесення змін до Конституції України; функціонування Конституційної комісії Про Конституційну Комісію : Указ Президента України від 03.03.2015 № 119/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119/2015., яку було створено з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України із залученням до цієї роботи представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища (2015 р.). Підготовлений Комісією проєкт Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» (реєстр. № 2217а) Проєкт Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади). URL: https://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812. отримав схвалення парламенту в першому читанні.

Характеристику основних положень законопроєктів про внесення змін до Конституції України 1996 р. щодо реформування територіальної організації влади, що розроблялися протягом 2001-2014 рр., наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Характеристика основних проектів внесення змін до Конституції України 1996 р. щодо реформування територіальної організації влади 2001-2014 рр.

Назва законопроекту / коротка характеристика змін
Проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Конституції України » (реестр. № 7091 від 23.02.2001)
	Передача повноважень щодо місцевих державних адміністрації, передбачених ст. 118 конституції України , від президента уряду та прем'єр-міністру. відповідно до Висновку Конституційного Суду України (№ 1-в/2002 від 16 жовтня 2002 р., справа № 122/2002) відповідає вимогам статей 157 і 158 конституції України
Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України » (реестр. №3207 від 19.06.2003)
	Змінюється строк повноважень та строки проведення виборів до органів місцевого самоврядування (збільшення строку повноважень місцевих рад з чотирьох до п'яти років)
Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України » (реестр. № 3207-1 від 01.07.2003)
	- Запровадження в якості низових адміністративно-територіальних одиниць (замість сіл, селищ і міст) сільських, селищних, міських «громад», кожна з яких може включати в себе один або декілька різних населених пунктів одного або різних типів; - визначення зазначених вище «громад» як базових одиниць, у яких існує місцеве самоврядування й утворюються органи самоврядування; - жителі громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки голову відповідної громади, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях; - закріплюється триступенева система територіального устрою: область, район, громада; - деяке розширення прав і можливостей органів самоврядування районного та обласного рівня, надання права утворювати власні виконавчі органи; - повноваження президента, що передбачені ст. 118 конституції України , передаються Уряду та Прем'єр-міністру. Законопроєкт одержав позитивну оцінку конституційного суду України (№ 1-в/2003 від 30 жовтня 2003 р., справа № 1-40/2003). Попередньо схвалений Верховною Радою України 8 грудня 2004 р.
Проєкт Закону України «Про внесення змін до Конституції України » (реєстр. № 4105 від 04.09.2003)
	- Передача повноважень щодо місцевих державних адміністрації, передбачених ст. 118 конституції України , від президента уряду та Прем'єр-міністру; - зміна строку повноважень місцевих рад. Відповідно до Висновку Конституційного Суду України (№ 2-в/2003 від 5 листопада 2003 р., справа № 1-39/2003) відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України
проєкт закону України «про внесення змін до Конституції України » (реєстр. № 4180 (доопрацьований) від 19.09.2003)
	- Передача повноважень щодо місцевих державних адміністрації, передбачених ст. 118 Конституції України , від Президента Уряду та Прем'єр-міністру; - строк повноважень місцевих рад. Відповідно до Висновку Конституційного Суду України (№ 3-в/2003 від 10 грудня 2003 р., справа № 1-47/2003) відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України
Проєкт змін до Конституції України (реєстр. № 2722 від 08.07.2008)
	- Місцеві державні адміністрації пропонується замінити представництвами Кабінету Міністрів України (ст. 118); представництва підзвітні та підконтрольні Уряду; - голови представництв наділяються повноваженням зупиняти дію рішень відповідної місцевої ради, не зареєстрованих органами юстиції з мотивів невідповідності їх Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду щодо визнання їх протиправними (ч. 5 ст. 118)
проєкт закону України «про внесення змін до Конституції України (щодо забезпечення реалізації прав територіальної громади)» (реєстр. №3252 від 03.10.2008)
	Пропонується викласти у новій редакції статті 118 та 119 Конституції України : - скасовується інститут державних місцевих адміністрацій та засновується інститут представництв Кабінету Міністрів України; - представництва Кабінету Міністрів України наділено контрольними повноваженнями та можливістю зупиняти дію рішень органів місцевого самоврядування
Проєкт закону України «про внесення змін до Конституції України » (реєстр. № 4290 від 31.03.2009)
	- Закріплюється поняття місцевого самоврядування, яке тяжіє до державницької концепції місцевого самоврядування (право і спроможність жителів громад...);
Назва законопроєкту / коротка характеристика змін
	- районні і обласні ради мають свої виконавчі органи (виконавчі комітети); - з'являються громади як адміністративно-територіальна одиниця; - строк повноважень органів місцевого самоврядування - 4 роки. Отримано Висновок Європейської комісії «За демократію через право» (1213 червня 2009 р.), у якому звернуто увагу, зокрема, на такі моменти: - наявність окремого розділу для Автономної Республіки Крим підкреслює важливість автономії, і Венеціанська комісія рекомендує зберегти цей окремий розділ; - рекомендовано викласти положення про місцеве самоврядування і про органи державної виконавчої влади, які діють на територіальному рівні (і їхні адміністрації) у двох окремих розділах, щоб уникнути плутанини між дуже різними видами органів державної влади; - допускається контроль над діями місцевих органів влади (і Автономної Республіки Крим) не тільки через їхнє підпорядкування конституції і закону, а й погодження з рішеннями Уряду. Це стане великою загрозою для справжнього місцевого самоврядування, чого не можна допустити, та ін.
Проєкт Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо строків повноважень верховної ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів)» (реєстр. № 4177 від 03.03.2010)
	Передбачено строк повноваження для органів місцевого самоврядування п'ять років
проєкт закону України «про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» від 14.04.2014
	- Передбачалося призначення на посаду «голови державного представництва», який має здійснювати виконавчу владу в області чи районі, Києві та Севастополі, та звільнення його з посади Президентом України; - голова державного представництва «здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України »; - можливість скасування рішення голови державного представництва, яке суперечить Конституції, та зупинення головою державного представництва рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції, з одночасним зверненням до суду; - поняття «територіальна громада» замінено поняттям «жителі громади»; - наділення районних і обласних рад правом формування власних виконавчих органів тощо

Назва законопроєкту / коротка характеристика змін Проєкт Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування)» (реєстр. № 4178а від 02.07.2014).

- Закріплено вимогу регулювання законом умов і порядку утворення, ліквідації, зміни меж, найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів у межах районів;

- запропоновано «докорінно змінити засади організації та функціонування органів місцевого самоврядування шляхом закріплення його розуміння, як права і спроможності жителів громад у межах Конституції і законів України самостійно вирішувати питання місцевого значення в інтересах місцевого населення, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування». У проєкті зазначено, що «розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування різних рівнів здійснюється за принципом субсидіарності».

- зміни до конституції мали зумовити вилучення з тексту конституції положень про обласні та районні державні адміністрації. Державну владу на місцевому рівні доручалося здійснювати «представникам Президента України» з наділенням їх низкою специфічних повноважень. Було передбачено утворення обласними та районними радами власних виконавчих органів, що очолюватимуться головами рад, які обиратимуться зі складу депутатів відповідних рад. Надано схвальний висновок Венеціанської комісії, оприлюднений 27 жовтня 2014 р.

Незважаючи на призупинення реалізації конституційної реформи у частині децентралізації влади у зв'язку з політичною ситуацією, процес удосконалення адміністративно-територіального устрою України продовжувався. Ще 1 квітня 2014 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 333-р була схвалена Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні : розпорядж. Каб. Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/333-20l4-р.. Основними завданнями реформи децентралізації, яку було започатковано у 2014 р., визначено досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, а також утворення базової ланки адміністративно-територіального устрою як громада на засадах спроможності та самодостатності. Одним із перших реальних кроків до формування спроможних громад стало утворення добровільних об'єднань територіальних громад на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», який можна розглядати як перший крок до реалізації адміністративно-територіальної реформи.

Одночасно не припинялись і пошуки оптимальної конституційно-проєктної регламентації відносин адміністративно-територіального устрою держави, характеристику яких наведено в табл. 4.

Таблиця 4. Конституційне та конституційно-проєктне визначення системи адміністративно-територіального устрою України з 1990 по 2019 рр.

назва документа	Система адміністративно-територіального устрою
Конституція урср 1978 р.	В Українській РСР є області: Вінницька, Волинська, Ворошиловградська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Кримська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Ровенська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька і Чернігівська (ч. 1 ст. 77) ...

Подобные документы

• Конституційно-правовий статус органу виконавчої влади України, структура та критерії його визначення.

  Аналіз історії становлення та розвитку поняття виконавчої влади, класифікація основних її конституційних моделей. Дослідження системи органів виконавчої влади України, характер їх конституційно-правового регулювання та конституційні принципи організації.
  
  автореферат [33,6 K], добавлен 11.04.2009
  

• Фінансування судової гілки влади України як гарантія суддівської незалежності

  Джерела правового регулювання фінансування судової влади в Україні. Механізм належного фінансування судової гілки влади іноземних країн. Належне фінансування як ефективний засіб забезпечення незалежності, корупційних правопорушень у судовій гілці влади.
  
  статья [14,0 K], добавлен 13.11.2017
  

• Правове регулювання соціального діалогу у сфері праці на територіальному рівні

  Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Дослідження аспектів ведення соціального діалогу у сфері праці на територіальному рівні та вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.
  
  статья [16,8 K], добавлен 11.09.2017
  

• Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні

  Основні напрямки правоохоронної діяльності. Компоненти поняття судової влади в Україні, засади її організації, повноваження та атрибути. Роль суду як органу державної влади. Структура судової системи України. Система засад здійснення судочинства.
  
  реферат [17,4 K], добавлен 21.03.2009
  

• Представницькі інститути влади

  Історико-правові аспекти вищих представницьких органів державної влади в Україні. Організаційно-правові основи в системі гарантій місцевого самоврядування. Особливості реалізації нормативних актів щодо повноважень представницьких органів місцевої влади.
  
  реферат [21,5 K], добавлен 19.12.2009
  

• Використання європейського досвіду децентралізації влади

  Місцеве самоврядування в системі публічної влади в Україні. Основні етапи становлення та проблеми реалізації діяльності місцевого самоврядування. Врахування європейського досвіду децентралізації влади на сучасному етапі реформування місцевої влади.
  
  дипломная работа [105,7 K], добавлен 10.10.2014
  

• Повноваження влади як фундаментальний принцип організації і діяльності державного апарату

  Поняття, загальні ознаки і структура державного апарату, основні принципи організації його діяльності. Поняття державного органу влади, історія розвитку ідеї конституційного розділення влади. Повноваження законодавчої, судової і старанної влади України.
  
  курсовая работа [118,7 K], добавлен 14.10.2014
  

• Аналіз правового статусу законодавчої й місцевої влади Угорщини

  Національна Асамблея Угорщини як орган законодавчої влади. Правовий статус та повноваження її представників. Принципи організації роботи. Дослідження питання щодо уповноважених Національної Асамблеї, їх функції. Здійснення державної влади на місцях.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 13.06.2010
  

• Розподіл влади як принцип правової держави

  Характеристика історичних етапів формування теорії розподілу влади в науковій літературі. Закріплення в Конституції України основних принципів перерозподілу повноважень між вищими владними інституціями. Особливості законодавчої та виконавчої гілок влади.
  
  курсовая работа [53,7 K], добавлен 21.11.2011
  

• Медична реформа в умовах децентралізації влади в Україні

  Реформування медичних закладів з метою ефективного управління їх діяльністю, ресурсами та потенціалом у певній об’єднаній територіальній громаді. Проблеми та основні шляхи удосконалення системи охорони здоров’я в умовах децентралізації влади в Україні.
  
  статья [202,6 K], добавлен 07.02.2018
  

• Конституційно-правові принципи організації та діяльності судових органів країн північної та південної Америки

  Поняття та сутність конституційно-правових принципів судової влади зарубіжних країн. Конституційно-правова організація судових органів країн Америки: США, Канади, Бразилії, Куби. Порівняльна характеристика спільних та відмінних рис судової влади.
  
  контрольная работа [40,2 K], добавлен 21.12.2014
  

• ЗМІ та влада

  Правові засади взаємодії влади та засобів масової інформації (ЗМІ). Загальні засади організації системи органів влади України. Алгоритм процесу одержання інформації від державних структур за письмовим запитом редакції. Правила акредитації журналістів.
  
  доклад [302,4 K], добавлен 25.08.2013
  

• Основні засади конституційного ладу

  Розгляд недоліків чинної Конституції України. Засади конституційного ладу як система вихідних принципів організації державної влади в конституційній державі. Аналіз ознак суверенітету Української держави: неподільність державної влади, незалежність.
  
  курсовая работа [53,5 K], добавлен 15.09.2014
  

• Правові засади організації адміністративного судочинства України

  Законодавчі основи діяльності органів судової влади в Україні. Формування механізмів кадрового оновлення адміністративного корпусу. Особливості нормативно-правового регулювання адміністративного судочинства. Удосконалення конституційних основ правосуддя.
  
  статья [19,8 K], добавлен 31.08.2017
  

• Кабінет Міністрів України

  Кабінет Міністрів України — вищий орган в системі органів виконавчої влади України. Місце Кабміну у системі виконавчої влади, порядок його формування та склад. Зміна балансу гілок влади в Україні після прийняття Закону "Про Кабінет Міністрів України".
  
  реферат [26,3 K], добавлен 09.02.2009
  

• Розподіл влади як принцип правової держави

  Виникнення теорії розподілу влади та її значення. Поняття системи розподілу влади в державі та її правове закріплення. Головне призначення законодавчої, виконавчої та судової влади. Конституція України, Верховна Рада та Конституційний Суд держави.
  
  курсовая работа [33,2 K], добавлен 21.11.2011
  

• Виконавча влада в Україні

  Поняття виконавчої влади. Проблеми органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України. Правовий статус центральних та місцевих органів виконавчої влади. Статус і повноваження міністерства.
  
  курсовая работа [54,4 K], добавлен 13.12.2012
  

• Проблеми впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні

  Актуальність реформування адміністративно-територіального устрою. Проведення адміністративно-територіальної реформи - компонент комплексної політичної реформи. Непродуманість стратегії досягнення цілей адміністративно-територіальної реформи діючою владою.
  
  контрольная работа [23,9 K], добавлен 19.11.2010
  

• Поняття держави та її історичні форми

  Поняття та ознаки держави - правової, суверенної, територіальної, політичної організації суспільства, що має спеціальний апарат влади. Аналіз історичних форм державності: рабовласницькі, феодальні, сучасні. Забезпечення і захист природних прав людини.
  
  реферат [27,4 K], добавлен 22.01.2010
  

• Поняття принципу поділу державної влади

  Походження права як одна із проблем теоретичної юриспруденції, його сутність. Природа розподілу влади згідно теорії конституційного права. Структура законодавчої, виконавчої та судової систем України. Проблеми реформування органів державної влади.
  
  курсовая работа [56,7 K], добавлен 02.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам