Гендерне питання під час позачергових виборів до Верховної Ради України 2019 року у Львівській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет, кафедра політології

Гендерне питання під час позачергових виборів до Верховної Ради України 2019 року у Львівській області

Оксана Шурко

Для вивчення політичних явищ все активніше застосовуватися поняття «гендер», його використовують і як критерій для виділення політичної субкультури, і як фактор, що визначає політичну участь і поведінку, і як ценз для отримання виборчих прав, і як умову для рекрутування політичних еліт. Так званий gender mainstreaming - невід'ємна частина порядку денного розвинутих демократичних країн. У цьому контексті з'являється гендерна політика - це політика держави, яка спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Сьогодні перед українським суспільством гостро постає потреба в поглибленому всебічному вивченні соціально-економічних та інституційних аспектів гендерної політики, шляхів та механізмів досягнення рівності можливостей чоловіків і жінок, в тому числі у сфері політичних відносин. Одним із таких механізмів є гендерне квотування - це встановлена державою система пільг, заохочень, заборон і компенсацій, спрямованих на підвищення соціального статусу жінок, зокрема у політиці. Гендерна політика та гендерне квотування, їх реалізація в Україні і пов'язаний з цим процес формування конкурентного політичного іміджу жінки-політика можемо розглянути на прикладі кандидаток під час позачергових виборів до Верховної Ради України в 2019 році на території Львівської області. На відміну від країн-членів Європейського Союзу, Україна пізніше почала пристосовувати законодавство до Європейських норм, в тому числі в частині гендерної рівності. Це водночас створює ряд проблем, таких як запізніле введення гендерних квот та мале жіноче представництво в політиці. Виникає питання які механізмами використовують жінки-політики в Україні на виборах і чи взагалі користуються ними, тому спробуємо відповісти на дане питання на прикладі позачергових виборів до Верховної Ради України на території Львівської області.

Ключові слова: політичний імідж, гендерні квоти, гендерна рівність, вибори, жінки-кандидатки, народний депутат, депутат Верховної Ради України.

GENDER ISSUES DURING THE EARLY ELECTIONS TO THE VERKHOVNA RADA OF UKRAINE IN 2019 IN LVIV REGION

Oksana Shurko

Ivan Franko National University of Lviv,

To study political phenomena, the increasingly active factors of the concept of "gene uses it as a criterion for the conditions of the political subculture, which determines political participation and behavior, and as a qualification for election, and as the recruitment of political elites. So-called gender mainstreaming is an integral part of the agenda of developed democracies. In this context, gender policy is emerging - a policy of the state that aims to ensure equal rights and opportunities for women and men. Today, Ukrainian society is in dire need of political and institutional aspects of gender policy, ways and mechanisms to achieve equal opportunities for men and women, including in the field of political relations. One such mechanism is gender quotas, a state-established system of benefits, incentives, prohibitions, and compensations aimed at raising the social status of women, particularly in politics. Gender policy and gender quotas, their implementation in Ukraine and the related process of competitive political image of women politicians can be considered on the example of candidates in the early elections to the Verkhovna Rada of Ukraine in 2019 in Lviv region. Unlike the member states of the European Union, Ukraine later began to adapt its legislation to European norms, including gender equality. At the same time, this creates a number of problems, such as the late introduction of gender quotas and low women's representation in politics. The question arises as to what mechanisms are used by women politicians in Ukraine in elections and whether they use them at all, so we will try to answer this question on the example of early elections to the Verkhovna Rada of Ukraine in Lviv region.

Key words: political image, gender quotas, gender equality, elections, women candidates, People's Deputy, Member of the Verkhovna Rada of Ukraine.

Сучасні світові реалії доводять, що саме в політиці спостерігається найбільша поляризація гендерного представництва, коли жінка, як правило, найбільше віддалена від центрів політичної влади і не має доступу до прийняття політичних рішень. Це вказує на політичну нерівність статей, яка розуміється як нерівномірність, дисбаланс у становищі жінки й чоловіка при їх політичному волевиявленні та прийнятті політичних рішень. Для подолання гендерної нерівності державами впроваджується державна гендерна політика, яка містить в собі механізми, спрямовані на здійснення та гарантування рівних прав, свобод і можливостей для жінок і чоловіків. Одним із таких механізмів є гендерне квотування - це встановлена державою система пільг, заохочень, заборон і компенсацій, спрямованих на підвищення соціального статусу жінок, зокрема у політиці.

Забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі залишається проблемою для виборів в Україні. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року відбулися за відсутності обов'язкової вимоги щодо рівного представництва жінок і чоловіків у партійних виборчих списках кандидатів. Проте, згідно із Законом про політичні партії, діяла добровільна 30-відсоткова гендерна квота, яка мала б забезпечити рівність серед обох статей.

Формування іміджу для політиків-чоловіків та політиків-жінок як цілеспрямованого впливу на свідомість та політичний вибір громадян в системі політико-владних відносин потребує детальнішого дослідження. Образ політика створюється на основі властивих людині характеристик. Тому при формуванні іміджу треба звертати увагу на особистісні особливості кандидата, адже порваний імідж не може «прилипнути» до кандидата, якщо він його спростує. Завдання іміджу - зробити так, щоб кандидата розглядали як носія необхідних характеристик і здібностей, притаманних ідеальній політиці, тобто максимально наближеного до стратегічного іміджу. Побудова іміджу може бути охарактеризована як комунікативне програмування, оскільки йдеться про вибір формату, який є найбільш вигідним для лідера. Таким чином потрібно свідомо створити формат, який дозволив би лідерам продемонструвати свою важливість і одночасно уникати демонстрації таких якостей та рис, що є не бажаними, негативно сприймаються та ускладнюють процес взаємодії.

Те, що на політичний вибір громадян впливає яскравий, такий, що легко ідентифікується і запам'ятовується політичний імідж ні в кого не викликає сумніву. Тому для розуміння ролі політичного іміджу у виборчому процесі першочергово необхідно розглянути як формується політичний імідж, які його компоненти та як вони застосовувались зокрема жінками-кандидатками у Львівській області під час позачергових виборів до Верховної Ради України у 2019 році.

Розділяємо позицію Ю. Шведи, який підкреслював, що в умовах політичної апатії населення змагаються здебільшого не виборчі програми, а особистості, тобто вдало створені іміджі кандидатів. Формування політичного іміджу - це складний, багатоетапний та багатокомпонентний процес, який включає роботу з фізичними, психологічними, соціальними та іншими властивостями, тому до біологічних характеристик іміджу він відносить стать, вік, зовнішність, фізичні дані, темперамент, генетичні особливості, стан здоров'я. Також, він стверджує, що надання розголосу про хвороби або поширення чуток про них, може негативно вплинути на кандидата, адже він чи вона повинні виглядати «людиною у розквіті сил» [7, с. 213-214]. Психологічні характеристики іміджу, на його думку, включають такі компоненти як характер, емоційність, тип мислення, комунікабельність, відкритість, ораторські здібності, волю, почуття гумору, професіоналізм і компетентність, тоді як до соціальних характеристик іміджу варто віднести соціальне походження, соціальне становище, соціальну роль, освіту, місце народження, порядність, прагнення до справедливості [7, с. 213-214]. Такі характеристики притаманні як іміджу політиків-чоловіків, так і політиків-жінок. До зовнішніх факторів при побудові іміджу належать: оточення, засоби масової інформації та інші індивіди, з якими відбувається комунікація у виборчому процесі.

Отже, політичний імідж - багатокомпонентний, тому робота лише з одним з компонентів іміджу можлива, але не призведе до бажаного результату.

Як зазначав заступник голови Львівської обласної ради Юрій Холод, гендерні квоти виступають ефективним інструментом досягнення рівного представництва жінок як у Верховній раді, так і в місцевих радах. Дотриманню 30% представництва протилежної статі в виборчих списках сприяло, перш за все, стимулювання і фінансування з державного бюджету. Однак цей інструмент потребує доопрацювання для досягнення європейських показників гендерної рівності, зокрема у політичній сфері. Підтвердженням цього є оцінка Громадянської мережі ОПОРА, під час позачергових виборів до Верховної Ради України 2019 року, із 22 політичних партій у 13 партійних списках було понад 30% жінок [3].

Гендерні квоти - спосіб забезпечення представництва жінок у владних структурах, відповідно до якого правовим чином відводиться певна частина, наприклад, депутатських місць у парламенті для обрання жінок депутатками. Гендерні квоти взагалі можуть встановлюватися для обох статей. Вони застосовуються для того, щоб збільшити представництво жінок на виборних посадах. Головною метою гендерного квотування є залучення жінок до прийняття політичних рішень, а також гарантія участі жінок у представницьких органах влади. [6]

Гендерні квоти сьогодні є невід'ємною частиною гендерної політики багатьох країн Європейського Союзу, вони застосовуються в таких країнах, як Сполучене Королівство, Норвегія, Німеччина, Італія, Греція, Нова Зеландія, Кіпр, Литва, Люксембург, Нідерланди тощо. Найбільш відомий приклад успішного використання гендерних квот для широкого включення жінок до владних структур є у Скандинавських країнах. Характерною особливістю цього регіону є те, що його країни підійшли комплексно до впровадження гендер- ної політики і вирішували «жіноче питання» не тільки в політиці, а й у суспільстві, на роботі, в освіті тощо. Так, у Швеції сьогодні діє гендерно нейтральне квотування, тобто вони забезпечують представництво чоловіків та жінок у складі органів державної влади, зокрема парламенту за пропорцією 50 на 50. Партії також керуються цим принципом: у виборчому списку розташовують жінок та чоловіків по черзі, щоб обоє статей були рівно представлені у верхній прохідній частині списку [2, с. 81].

Що стосується України, то Гендерні квоти в нашій державі закріплені законодавчо, у статті 8 Закону України «Про політичні партії» № 2365-II зазначається, що в статуті політичних партій має міститися «розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку» [5]. У новому Виборчому кодексі, який запрацює з 2023 року, у кожній п'ятірці партійного виборчого списку мають бути як чоловіки, так і жінки (не менше двох кандидатів кожної статі). Таких квот мають дотримуватися як на загальнодержавних виборах, так і на регіональних. Важливим є той факт, що ще з 2013 року при виконанні гендерної квоти, партії отримують додатково 10% фінансування.

Український парламент ще далекий від гендерної збалансованості, але з роками представництво жінок збільшується. Якщо в першому скликанні було тільки 2,5% жінок (12 з 475 депутатів), то в нинішньому скликанні - 20,6% (87 з 423 нардепів). За інформацією ЦВК, на етапі реєстрації у списках політичних партій було понад 100 тисяч жінок (45%) [1].

Таблиця 1

Кількість депутатів-чоловіків і депутатів-жінок Верховної ради України VII, VIII, IX скликань