Регулювання інституту "public domain" у транскордонних авторських відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регулювання інституту «public domain» у транскордонних авторських відносинах

Мельник Марія Юріївна, студентка 4 курсу 2 групи

Інституту підготовки кадрів до органів юстиції України

Національного юридичного університету імені Я. Мудрого

Благай Ія Віталіївна, студентка 4 курсу 2 групи

Інституту підготовки кадрів до органів юстиції України

Національного юридичного університету імені Я. Мудрого

Анотація

Ця стаття присвячена дослідженню змісту концепції «public domain» та її значення у регулюванні міжнародно-правових відносин у сфері авторського права. В ході аналізу розглянуто положення міжнародних та національних законодавчих актів, що регулюють процес та строки переходу твору у суспільне надбання. Проаналізовано норми Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. В статті розглянуто колізійні прив'язки «lex loci originis» та «lex loci protectionis» та їх застосування при визначенні права, відповідно до якого буде врегульовано транскордонні авторські відносини.

Ключові слова: авторське право, «publicdomain», Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, закон країни твору, закон країни охорони твору, міжнародно-правові відносини.

Аннотация

Эта статья посвящена исследованию содержания концепции «public domain» и ее значения в регулировании международно-правовых отношений в отрасли авторского права. В ходе анализа рассмотрены положения международных и национальных законодательных актов, регулирующих процесс и сроки перехода произведения в общественное достояние. Проанализированы нормы Бернской конвенции об охране литературных и художественных. В статье рассмотрены коллизионные привязки «lex loci originis» и «lex loci protectionis», а также их применение при определении права, в соответствии с которым будут урегулированы трансграничные авторские правоотношения.

Ключевые слова: авторское право, «public domain», Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений, закон страны произведения, закон страны охраны произведения, международно-правовые отношения.

Abstract

Maria Yu. Melnyk, 4th year student of group 2, Personnel Training Institute for the Bodies of Justice of Ukraine, Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)

Regulation of the Institute «Public Domain» in Transborder Copyright Relations.

This article is devoted to the study of the content of the concept of «public domain» and its importance in the regulation of international legal relations in the field of copyright. In the course of the analysis the provisions of international and national legislative acts regulating the process and terms of transition of the work to the public domain are considered. The definition of the term «public domain» is formulated. Also, when analyzing the provisions of regulatory legal acts of foreign countries, the provisions of international acts, an analogy with Ukrainian legislation was drawn and a similar approach to the legal regulation of relations in the field of intellectual property rights protection was revealed. The sources in which the institute of «public domain» in Ukraine is covered are determined. The norms of the Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works are analyzed and the scope of its norms is determined. The article considers the conflict rules of «lex loci originis» and «lex loci protectionis» and their application in determining the law that should regulate cross-border copyright relations. The examples of specific situations when the law of the state of origin of the work or the law of the state of protection is claimed was applied in resolving the dispute between the representatives of different states are given. Problems of conflict regulation of the institute «public domain», in particular in the establishment of different conditions for the protection of the work in different countries were revealed. Also, the study shows how, in accordance with the provisions of the Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works, the issue of determining the term ofprotection of a work is resolved if they are different in the country of origin and in the country of protection. The analysis reveals the difficulties that arise under US law in calculating the effect of property copyright on the work and its subsequent transition to the public domain, as well as an example of the real situation that occurred due to gaps in legal regulation. The specifics of the regulation of relations related to the institution of «public domain» in relation to the member states of the European Union are considered. The voluntary refusal of the author to protect copyright as one of the grounds for transferring the work to the public domain is analyzed, the time and circumstances of such grounds are revealed. There are cases when foreign works that are not protected in the host country are included by such a state in the public domain.

Keywords: copyright, «public domain», the Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works, the law of the state of origin of the work, the law of the state ofprotection, international legal relations.

Постановка проблеми

В умовах становлення інформаційного суспільства захист авторських прав набуває особливого значення і потребує нових підходів до правового регулювання. Одним із питань, що безпосередньо стосується авторських відносин та є причиною непорозумінь між державами в ході правозастосування, є процес переходу твору в суспільне надбання за життя автора або після його смерті. З огляду на наявність протиріч у правовому регулюванні зазначеної сфери, а також відсутності уніфікованої процедури врегулювання можливих конфліктів дане питання потребує дослідження та обговорення в наукових колах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Серед вітчизняних науковців питанню суспільного надбання в авторському праві присвятили свої праці І. Петренко, О. Бурштин, О. Улітіна, О. Верейці, Т. Коваленко, Р. Янковський, В. Єлісєєв. Правове регулювання інституту «publicdomain» у транскордонних авторських відносинах було досліджено О.Лутковою. Вивченням колізійних прив'язок «lexlociprotectionis» та «lexlocioriginis» у регулюванні транскордонного спадкування авторських прав займалися Д. Лук'янов, І. Шуміло, М. Лукань.

Невирішені раніше проблеми.

Незважаючи на принципову важливість ефективного функціонування механізму захисту авторських прав, на сьогодні відсутній однаковий погляд щодо врегулювання зазначених відносин за допомогою колізійних норм. Процес правозастосування потребує певної уніфікації, аби у разі виникнення непорозумінь між суб'єктами міжнародного права останнімогли належним чином захистити свої майнові авторські права на твір.

Особливої уваги потребує унормування відносин між країнами, що не ратифікували Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів.

Метою статті є дослідження окремих аспектів правового регулювання інституту «publicdomain» на міжнародному, регіональному та двосторонньому міждержавному рівнях.

Виклад основного матеріалу

Питання щодо визначення поняття «publicdomain» обговорювалося вченими ще з другої половини XX століття, проте досі залишається дискусійним. При цьому існує тенденція впровадження зазначеної категорії внаціональне законодавство у сфері авторського права деяких країн; зокрема Коста-Ріка, Чилі, Бразилія, Кенія мають визначення інституту «publicdomain». Приміром,у Законі про авторське право Кенії від 2001 р. «publicdomain»присвячено окремий розділ 6, де зазначено, що до творів, які є суспільним надбанням відносяться: (a) твори, термін охорони яких минув; (b) твори, щодо яких автори відмовилися від своїх прав; та (c) іноземні твори, які не користуються охороною у Кенії [1]. Можемо зробити висновок, що дане визначення носить описовий характер у відношенні змісту терміну, але не його режиму. Щодо України, то інститут «publicdomain» висвітлений у ст. 447 Цивільного кодексу України, де вказано, що після закінчення строку дії виключного права твір науки, літератури чи мистецтва як оприлюднений, так і необнародуваний переходить у суспільне надбання [2]. Продубльовано також зміст цієї норми у ч. 1 ст. 30 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання [3].

У аспекті міжнародного приватного права ми можемо надати наступне визначення «publicdomain» - це сукупність творів на території приймаючої держави (держави, де вимагаєтьсяохорона) як оприлюднених, так і необнародуваних, дія строку охорони виключних прав на які припинена з волі автора, або закінчилась в силу закону, або ніколи не існувала, а також творів, законодавчо віднесених до суспільного надбання [4].

Згадка про «publicdomain» міститься в ст. 18 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1979 р. У частині першій означеної статті сказано, що «ця Конвенція застосовується до всіх творів, які на момент набуття нею чинності не стали ще загальним надбанням в країні походження у зв'язку із закінченням терміну охорони» [5]. Виходячи з даного положення підставою для поширення на правовідносини дії ст. 18 Конвенції є факт переходу твору у суспільне надбання в країні походження. Твір, який перейшов в режим «publicdomain» в країні походження до моменту набуття чинності Конвенцією автоматично набуває такого ж статусу в інших державах-учасницях Конвенції. При цьому у подальшому такий перехід буде регулюватися національним режимом відповідної держави-учасниці.

Відповідний умовивід прямо випливає при тлумаченні п. 2 ст. 18 Бернської конвенції, де закріплено, що якщо внаслідок закінчення раніше наданого творові терміну охорони, він став уже загальним надбанням у країні, в якій вимагаєтьсяохорона, цей твір не буде знову взято під охорону в цій країні. Тобто застосованим при визначенні наявності режиму «publicdomain» буде національний закон держави-учасниці Конвенції.

У наступному пункті ст. 18 Конвенції і далі продовжується опис зазначеного підходу, зокрема «вказаний принцип застосовується відповідно до положень спеціальних конвенцій, які укладені або будуть укладені з цією метою між країнами Союзу. За відсутності таких положень відповідні країни визначають кожна для себе умови застосування цього принципу». Таким чином можливість двостороннього погодження між державами режиму «publicdomain» щодо творів їх походження допускається, але у разі їх відсутності знову ж таки наголошується на застосуванні «lexlociprotectionis».

Бернська конвенція, як і більшість національних законів або прецедентне право передбачає правило, що визначає застосовне право у сфері авторського права, а саме, що користування і здійснення авторського права «не залежить від наявності охорони в країні походження твору» і що «обсяг охорони, а також засоби правового захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній» (стаття 5 (2) Бернської конвенції).Приміром даний принцип діє наступним чином - якщо громадянин Катаруперебуваючи в Німеччині буде використовувати твір, який захищений авторським правом в своїй презентації, то дотакого використання буде застосовуватися німецький закон про авторське право. Зазначене фундаментальне правило щодо захисту прав інтелектуальної власності закріплено також у ст. 37 Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме щодо правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав [6].

Здебільшого позиція країн в питаннях «publicdomain» зводиться до використання колізійної прив'язки lexlociprotectionis (закон країни охорони твору), що полягає в застосуванні власного національного права. Зразковою у цьому відношенні є справа BridgemanArtLibraryпроти корпорації Corel, яка поширювала диски з цифровими фотографіями творів. Так, до окружного суду СШАв південному окрузі Нью-Йорка був поданий позов BridgemanArtLibrary до корпорації Corel про незаконне розміщення фотографій, які були зроблені з картин суспільного надбання. Слід відзначити, що позивачем у цій справі була англійська компанія, а відповідач зі свого боку займався комерційним розповсюдженням фотографічних зображень, які перебували в режимі «publicdomain» у Великобританії, Канаді та США. Позивач наполягав на застосуванні англійського права, відповідно до якого зазначене поширення корпорацією Corel визнавалось недопустимим. Однак, суд обрав в якості застосованого права - право США, пояснюючи це тим, що у даному випадку спір буде розглядатися на основі американського права. Було винесено рішення на користь відповідача, де проаналізувавши оригінальність зроблених фотознімків,суд зробив висновок, що графічні копії зображень, які знаходяться в режимі «publicdomain» не можуть бути захищені авторським правом, тому що в них відсутня новизна. При цьому суддя, який розглядав справу, підкреслив, що хоча обидві держави: Великобританія та США - учасники Бернської конвенції, зобов'язання США щодо Бернської конвенції можуть бути виконані лише шляхом їх імплементації в національне законодавство. У зв'язку з цим до питань оригінальності твору має застосовуватися внутрішнє право США, враховуючи, що у Бернській конвенції відсутні норми щодо вибору права застосовуваного до питань оригінальності твору. Крім того, стосовно країн, які не приєдналися до Конвенції, вирішення питання про оригінальність має вирішуватись аналогічним чином, а саме, згідно із законом суду («lexfori») [7]. На прикладі даних висновків, зроблених американським судом, можна прослідкувати ототожнення колізійної прив'язки «lexfori» та «lexlociprotectionis» при регулюванні транскордонних авторських відносин. Це пов'язано з тим, що раніше зміст прив'язки lexlociprotectionisтрактувався як «закон держави, де необхідний захист». Таким чином, у разі якщо позов подавався в країні, де і відбулось порушення авторського права - результат вибору закону збігався. У протилежному випадку, якщо порушення авторського права відбувалося на території однієї держави, а розгляд спору на території іншої, тоді вибір правопорядку значно ускладнювався. Тому зарубіжні доктринальні джерела та судова практика вважають за доцільне трактувати lexlociprotectionis як закон країни, де вимагається охорона [8, с. 58]. Цікаво, що у травні 2007 р. справу було заочно переглянуто у Великобританії, внаслідок чого було ухвалено рішення на користь BridgemanArtLibrary. Ключовим у рішенні було посилання на захист британським Законом про авторське право навичок, праці та судження творця інтелектуальної власності, відомих як «sweatofthebrow» (відсилання до біблійного виразу «в поті чола свого»), поряд з новизною.

Однією з головних проблем колізійного регулювання інституту «publicdomain» є стан справ, коли в одній країні твір визнається суспільним надбанням, а в іншій ні, адже держави по різному встановлюють умови охорони. І тому важливим є з'ясування можливості та моменту переходу твору в режим «publicdomain» у певній державі. В ст. 6 Бернської конвенції щодо строків дії охорони немайнових прав автора зазначено, що вони зберігають силу після його смерті принаймні до припинення майнових прав і здійснюються особами або установами, уповноваженими на це законодавством країни, в якій вимагається охорона. У контексті ст. 18 Бернської конвенції малися на увазі «закінчення терміну охорони» саме майнових прав автора. У ст. 7 Конвенції визначений загальноприйнятий в міжнародній практиці термін охорони, який становить весь час життя автора та 50 років після його смерті. При цьому такий термін охорони може бути збільшений Країнами Союзу. Принципово, що ч. 8ст. 7 Конвенції містить виключення щодо застосування колізійної прив'язки «lexlociprotectionis», а саме, що у будь якому випадку термін охорони визначається законом країни, в якій вимагається охорона, проте, якщо законодавством цієї країни не передбачено інше, цей термін не може бути більш тривалим, ніж термін, встановлений в країні походження твору. Тобто безпосередньо задекларовано випадок у якому суд звертається до колізійної прив'язки «lexlotiorigiшs»при встановленні терміну охорони твору, коли такий термін є довшим ніж в країні походження твору. Приміром, у французькому Кодексі інтелектуальної власності встановлено термін охорони твору після смерті автора протягом 70 років, але в країні походження твору - 50 років (Алжир, Кенія, Руанда) [9]. Враховуючи зазначені вище положення Бернської Конвенції щодо цього твору, у Франції повинен бути встановлений також термін у 50 років відповідно до «lexlocioriginis».

Значні трудності при розрахунку дії майнових авторських прав на твір та подальший його перехід в режим «publicdomain» виникають за американським правом. Зокрема, всі твори, опубліковані з 1925-1977 року в США без належного сповіщення про авторські права, знаходяться в режимі «publicdomain» [10] .З цього приводу виникла доволі неоднозначна ситуація з виданням «Володаря перстнів»британського авторства, вперше опублікованим у Великобританії в травні 1954 року, а в США - п'ятьма місяцями пізніше. Якщо у Великобританії твір охороняється авторським правом від самого початку, то в США він знаходився в режимі «publicdomain» до 1 січня 1996 року через тодішні приписи в законодавстві про авторське право США, які передбачали протекціоністські «manufacturingrequirements» щодо друку книг для продажу на її теренах. Для вирішення таких неоднозначних ситуацій було доповнено Закон про авторське право розділом 104A, який передбачав відновлення авторського права на іноземні твори, які все ще перебували в межах максимального терміну охорони у США та нині захищені законом про авторське право у своїй країні, та: (C) є суспільним надбанням у США через: (i) недотримання формальностей, встановлених у будь-який час законом США про авторське право, включаючи відмову про відновлення, відсутність належного повідомлення чи недотримання будь-яких виробничих вимог; (ii) відсутність захисту об'єкта у випадках звукозаписів, зроблених до 15 лютого 1972 року; або (iii) відсутність регулювання національним правом.

Щодо країн ЄС, то виходячи з аналізу ст. 10 Директиви ЄС від 29.10.1993 р. «Про узгодження термінів захисту авторських і суміжних прав» при узгодженні терміну захисту до 70 років, Європейський Союз зробив вибір на користь відновлення авторських прав на твори, які все ще охороняються в одній країні Союзу на момент набуття чинності директиви [11]. Тобто, авторське право на твір, що перебуває в суспільному надбанні в одній державі, могло бути відновлено у випадку його перебування під захистом в іншій державі-члені.У такій ситуації необхідно було встановити, чи був твір на момент прийняття директиви під захистом у будь-якій державі-члені (на час прийняття їх було 12). Положення директиви на час дослідження втратили чинність, проте мають значення при аналізі правового регулювання майнових прав автора протягом періоду її чинності.

Поширеною підставою переходу в режим «publicdomain» творів у законодавстві багатьох країн є добровільна відмова автора від охорони авторських прав. Взагалі даний акт поведінки автора було впроваджено Віктором Гюго, який в ході виступу перед Міжнародним конгресом письменників у 1878 р. заявив про перехід його творів у суспільне надбання Франції після його смерті. У Кенії така відмова передбачає дотримання формальних вимог, щоб вона визнавалася дійсною, зокрема «відмова автора або його правонаступника від прав повинна бути здійснена в письмовій формі та оприлюднена, але будь-яка така відмова не повинна суперечити жодним попереднім договірним зобов'язанням. щодо твору» (стаття 45(2) Закону Кенії про авторське право). Республіка Корея визнає, що автори можуть пожертвувати свої права міністру культури і туризму, який потім довірить управління авторськими правами на ці твори Корейській комісії з авторського права без мети отримання прибутку [12].

Також передбачені випадки, колиіноземні твори, які не користуються охороною на території приймаючої країни, включаються такою державою до сфери суспільного надбання. Наприклад, аналогічно згаданому вже закону Кенії про авторське право, який включає в режим «publicdomain» «іноземні твори, які не користуються охороною в Кенії» (стаття 45 (1)), таке положенння має місце у законодавстві Австралії, Бразилії, Чилі, Китаю, Коста-Ріки, Данії, Кореї, Малайзії, США. У деяких країнах, таких як Франція, Італія, Руанда, цей виняток з охорони поширюється лише на твори, опубліковані в державах, які не визнають достатнього рівня охорони для творів. Таким чином, правило взаємності може врятувати твори походження країн, які не ратифікували Бернську конвенцію [13].

Отже, незважаючи на слабку розробку підходів визначення інституту «publicdomain» на міжнародному рівні, та ігнорування його на регіональному та двосторонньому міждержавних договірних рівнях, практично всіма державами суть цього інституту загалом розуміється ідентично, через що можна говорити про гармонізацію інституту суспільного надбання у національному правовому регулюванні держав. Між іншим варто відмітити, що у цьому аспекті не останнє місце займає Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, яка становить єдиний уніфікований акт колізійного регулювання режиму «publicdomain» у державах-учасницях Конвенції. авторське право public domain

Висновки

На момент дослідження єдиним уніфікованим актом колізійного регулювання інституту «publicdomain» у міжнародних відносинах є Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, прийнята 24 липня 1979 року. Виходячи з положень Конвенції, основною колізійною прив'язкою при врегулюванні транскордонних відносин у сфері дії майнових авторських прав на твір є «lexlociprotectionis», тобто закон країни охорони твору. При цьому закон країни походження твору («lexlocioriginis») визначено субсидіарною прив'язкою, що застосовується виключно у випадку встановлення терміну охорони твору, коли такий термін є довшим, ніж в країні походження твору. В законодавстві України колізійна прив'язка «lexlociprotectionis» також знайшла своє закріплення.

В ході аналізу нормативного регулювання та застосування правових норм на практиці було виявлено, що не дивлячись на однакове відтворення поняття суспільного надбання різними державами, існує ряд розбіжностей у поглядах на об'єктний склад суспільного надбання, тривалість дії майнових авторських прав на твір та умови їх охорони. Справа «BridgemanArtLibrary» проти корпорації «Corel»виникла саме внаслідок відмінного правового становища тих самих творів у різних правових системах. При цьому обидві сторони справи були учасниками Бернської конвенції, що однак не врятувало їх від виникнення спірних відносин. Тобто, варто сформуватикритерії віднесення об'єктів до «publicdomain».

Приведення законодавства у сфері віднесення творів до суспільного надбання до спільного знаменникадасть змогу у подальшому уникнути як порушень особистих прав автора, так і нехтування режимом спільної власності окремих культур. Так, для захисту фольклорних творів від знецінення в процесі глобалізації в національному законодавстві Алжиру, Кенії та Руанди закріплено положення про надання особливого статусу деяким національним творчим доробкам. Таке положення спрямовано на запобігання знеціненню культурної спадщини зазначених держав, і за своєю суттю є близьким до захисту авторських прав, але не тотожним йому. Окремо варто зазначити, що з розвитком мережі Інтернет проблема різних умов охорони творів отримала нове забарвлення. Стан справ, коли законодавством однієї країни твір визнано суспільним надбанням, а іншої - ні, є передумовою виникнення конфліктних ситуацій, оскільки швидкість та обсяги поширення цифрової інформації вражає. Тому для того, щоб здійснити віртуальну подорож художнім музеєм без сумнівів у легальності оцифровування ним реальних мистецьких витворів необхідно уніфікувати правила щодо встановлення можливості та моменту переходу твору в режим «publicdomain».

Отже, нормативно-правова основа регулювання відносин, пов'язаних із переходом твору в суспільне надбання, на сьогодні потребує перегляду та вдосконалення.

Список використаних джерел

1. Copyright Act of Kenya № 12 of 2001, as amended up to Act № 11 of 2017. URL: http://www.wipo.int/wipolex/ru/details.jsp?id=2693.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/435-15#Text.

3. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text.

4. Hanson M. The Right to Display Public Domain Images. March 6, 2015. URL: http://englishhistory. net/art/.

5. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1971. Офіційний вісник України. 2007. № 75. Ст. 173.

6. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 року № 2709-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text.

7. Bridgeman Art Library, Ltd. v. Corel Corp., 25 F.Supp. 2d 421 (S.D.N.Y. 1998). P. 201 --214.

8. Lukianov D., Shumilo I., Lukan M. Conflict of law regulation in cross-border copyright inheritance. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. 2020. Vol. 27, No. 2. P. 49-63.

9. Intellectual Property Code of France of 1st July, 1992 (consolidated version as of January 1, 2021). URL: https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/20914.

10. U.S. Copyright Act of 1976, 17. U.S.C. §§ 101 et seq. (as amended up to the Marrakesh Treaty Implementation Act). URL: https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/19946.

11. Council Directive 93/98/EEC of 29 October 1993 harmonizing the term of protection of copyright and certain related rights (no longer in force). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A31993L0098&qid= 1636806871702.

12. Copyright Law of Korea № 432 of January 28, 1957, as amended by Law № 17588 of December 8, 2020. - URL: https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/21016.

13. Dusollier S. Scoping study on copyright and related rights and the public domain. 2010. URL: https://www.wipo.int/meetings/en/doc_details.jsp?doc_id=182617.

References

1. Copyright Act of Kenya № 12 of 2001, as amended up to Act № 11 of 2017. URL: http://www.wipo.int/wipolex/ru/details.jsp?id=2693.

2. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku № 435-IV. URL: https ://zakon. rada.gov. ua/l aws/show/435-15#Text.

3. Pro avtorske pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 23 hrudnia 1993 roku № 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text.

4. Hanson M. The Right to Display Public Domain Images. March 6, 2015. URL: http://englishhistory. net/art/.

5. Bernska konventsiia pro okhoronu literaturnykh i khudozhnikh tvoriv vid 24.07.1971. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2007. № 75. St. 173.

6. Pro mizhnarodne pryvatne pravo: Zakon Ukrainy vid 23 chervnia 2005 roku № 2709-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text.

7. Bridgeman Art Library, Ltd. v. Corel Corp., 25 F.Supp. 2d 421 (S.D.N.Y. 1998). P. 201--214.

8. Lukianov D., Shumilo I., Lukan M. Conflict of law regulation in cross-border copyright inheritance. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. 2020. Vol. 27, No. 2. P. 49-63.

9. Intellectual Property Code of France of 1st July, 1992 (consolidated version as of January 1, 2021). URL: https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/20914.

10. U.S. Copyright Act of 1976, 17. U.S.C. §§ 101 et seq. (as amended up to the Marrakesh Treaty Implementation Act). URL: https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/19946.

11. Council Directive 93/98/EEC of 29 October 1993 harmonizing the term of protection of copyright and certain related rights (no longer in force). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A31993L0098&qid= 1636806871702.

12. Copyright Law of Korea № 432 of January 28, 1957, as amended by Law № 17588 of December 8, 2020. URL: https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/21016.

13. Dusollier S. Scoping study on copyright and related rights and the public domain. 2010. URL: https://www.wipo.int/meetings/en/doc_details.jsp?doc_id=182617.

Размещено на Allbest.ru