Актуальність проблеми домашнього насильства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність проблеми домашнього насильства в Україні

Тризно Софія Олександрівна студентка 3 курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого, Sofiia A. Tryzno 3^rd year student of Barristers ' Faculty Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine), лушко Анастасія Дмитрівна студентка 3 курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого, Anastasiia D. Hlushko 3^rd year student of Barristers' Faculty Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine), Колодій Єлизавета Максимівна студентка 3 курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого, Yelvzaveta M. Kolodii 3^rd year student of Barristers' Faculty Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine) 

Анотація

У статті розглянуто актуальність проблеми домашнього насильства в України. Акцент в дослідженні було зроблено на питанні актуальності проблеми під час пандемії COVID-19, аналізу статистичних даних, а також правового аналізу законодавчої регламентації обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, і виробленню на цій підставі узагальнюючих висновків з огляду на перспективи запровадження таких заходів у розділі ХШ-1 Загальної частини КК України згідно з Законом України від 06.12.2017 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

Ключові слова: домашнє насильство, COVID-19, кримінальне законодавство, обмежувальні заходи, боротьба проти насильства.

обмежувальний домашній насильство правовий

Аннотация

В статье рассмотрена актуальность проблемы домашнего насилия в Украине. Акцент в исследовании был сделан на вопросе актуальности проблемы во время пандемии COVID-19, анализа статистических данных, а также правового анализа законодательной регламентации ограничительных мер, применяемых к лицам, совершившим домашнее насилие, и выработке на этом основании обобщающих выводов с учетом перспектив введения таких ограничений в разделе XIII-1 Общей части УК Украины согласно Закону Украины от 06.12.2017 г. «О внесении изменений в Уголовный и Уголовный процессуальный кодекс Украины с целью реализации положений Конвенции Совета Европы о предотвращении насилия в отношении женщин и домашнего насилия и борьбы с этими явлениями».

Abstract

Kolodii Criminal Liability for Domestic Violence under the Criminal Law of Ukraine and the United States. S.A. Tryzno, A.D. Hlushko, Ye.M.

The article considers the urgency of the problem of domestic violence in Ukraine. Domestic violence is one of the most common forms of human rights violation. In most cases, illegal actions against a family member are accompanied by acts of aggression, humiliation, and ill-treatment. Such actions on the part of the offender lead to a negative physical, mental and social state of health of the victim or several persons in this family. Domestic violence is one of the most common forms of human rights violation. Over the last year, statistics have increased significantly. First of all, the main reason for this is the COVID-19 pandemic, which has undoubtedly significantly affected our daily lives and changed our way of life for several years. In Ukraine, the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 11, 2020, № 211 introduced quarantine throughout Ukraine, which provided for the closure of all institutions, organizations, and enterprises. Many citizens found themselves at home, not being able to move around the city, attend events, go to school, work, and more. As a rule, women, and children suffer the most from domestic violence. In the last few years, Ukraine has been paying more and more attention to the prevention of domestic violence. But, unfortunately, not all victims seek help, many of them prefer to silence such actions on the part of their abuser. This is due to the fact that a larger percentage of people either do not know where to go to help them or are afraid that after that they will be even worse. According to statistics from the National Police of Ukraine, in 2019 there were 113,000 reports of violence against women and domestic violence. In 2020, about 200,000 messages were received, which is almost 40% more than in 2019. This means that more and more people are not afraid to report it because they understand the importance of such cases.

The study focused on the urgency of the problem during the COVID-19 pandemic, the analysis of statistics, legal analysis of the legal regulation of restrictive measures applied to perpetrators of domestic violence in the criminal law of Ukraine, and to draw general conclusions based on the prospects of such measures in Section XIII-1 of the General Part of the Criminal Code of Ukraine by the Law of Ukraine of 06.12.2017 "On Amendments to the Criminal and Criminal Procedure Codes of Ukraine to implement the provisions of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence". Considered the judicial practice of Ukraine in cases of domestic violence.

Keywords: domestic violence, COVID-19, criminal law, restrictive measures, fight against violence.

Постановка проблеми

Домашнє насильство є однією з найбільш поширених форм порушень прав людини. За останній рік статистика значно збільшилась. Насамперед, головною причиною цього є пандемія COVID- 19, яка безперечно, значно вплинула на наше повсякденне життя та на декілька років змінила наш побут. В Україні Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 було введено карантин на всій території України, який передбачав закриття всіх установ, організацій та підприємств. Багато громадян опинилися вдома, не маючи можливості пересуватись по місту, відвідувати заходи, ходити на навчання, на роботу тощо. Як зазначає портал Hromadske Ua, вони зробили звернення до Національної поліції України і їм повідомили, що за 2020 рік надійшло майже 200 тисяч повідомлень про домашнє насильство, що майже на 40% більше, ніж за 2019 рік.[1]У більшості випадків протиправні дії проти члена сім'ї супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокого поводження. Такі дії з боку злочинця призводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров'я потерпілого або декількох осіб у цій сім'ї. Як правило, жінки і діти найбільше страждають від домашнього насильства.

Останні декілька років в Україні темам запобіганню домашньому насильству приділяється все більше уваги. Але, на жаль, не всі жертви звертаються за допомогою, багато з них віддають перевагу замовчувати такі дії з боку їх кривдника. Це обумовлено тим, що більший відсоток людей або ж не знає куди можна звернутися щоб їм допомогли, або ж мають страх що після цього їм буде ще гірше.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На даний момент існує досить багато авторів, що у своїх працях висвітлювали окремі аспекти проблеми домашнього насильства в України, регулювання цього питання в законодавстві, серед яких можна виділити роботи К.О. Черевко, Т.М. Малиновської та ряд інших вчених-правників.

Невирішені раніше проблеми

Протягом багатьох років відсутність конкретних положень щодо домашнього насильства у законодавстві країни, а саме чіткого визначення поняття «домашнє насильство», що слід розуміти під поняттями «кривдник» та «запобігання домашньому насильству».

Метою цієї статті є по-перше, висвітлення проблеми домашнього насильства в Україні на сьогоднішньому етапі розвитку кримінального законодавства, по-друге, визначення терміну домашнє насильство згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», по-третє, дослідження рівня зростання проблеми під час пандемії та шляхи її вирішення.

Виклад основного матеріалу

До 2007 року в українських нормативно-правових актах не існувало терміну «домашнє насильство». Його було введено тільки Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5.09.2007 № 1087 «Про консультативно-дорадчі органи з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім'ї та протидії торгівлі людьми», замінивши поняття «насильство в сім'ї».[2] На законодавчому рівні термін був введений Верховною Радою України 07.12.2017 р. прийняттям Закону України № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», метою якого є реформування вітчизняної системи запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Відповідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством слід визнавати діяння (дію або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [3].

Як зазначає у своїй статті К.О. Черевко, найчастіше від домашнього насильства страждають люди які не можуть себе захистити або залежать від інших членів сім'ї.[4]

Також існує низка міжнародних актів, які регулюють та вирішують проблему домашнього насильства. Одним з таких актів є ухвалена 11 травня 2011 року у Стамбулі Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, або Стамбульська конвенція (англ. Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence, Istanbul Convention) - міжнародна угода щодо насильства проти жінок та домашнього насильства. Ця конвенція була розроблена та ухвалена для запобігання насильству на світовому рівні, захисту постраждалих від домашнього насильства та подальшого поширення заходів превентивного характеру в кримінальному законодавстві.

У Конвенції є визначення різних форм насильницьких дій стосовно жінок, зокрема психологічне насильство, переслідування, фізичне насильство та сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, що охоплює участь у неузгоджених з особою актах сексуального характеру, примусові шлюби, операції на жіночих статевих органах, примусові аборти, примусову стерилізацію, сексуальні домагання та інші кримінальні правопорушення. Конвенція визначає, що насильство проти жінок є і порушенням прав людини, і, в той же час, актом дискримінації. Також вона з'ясовує зв'язок між подоланням проблеми насильства і досягненням рівноправності між чоловіками і жінками, передбачає встановлення кримінальної відповідальності за конкретні кримінальні правопорушення, такі як переслідування, примусовий шлюб, ушкодження жіночих статевих органів, примусове передчасне припинення вагітності та примусова стерилізація.[5]1 серпня 2014 року конвенція набула чинності та є відкритою для ратифікації всіма країнами світу. Станом на 2021 рік 44 держави-учасниці ОБСЄ підписали Конвенцію і 24 країни її ратифікували. На жаль, Україна на сьогоднішній день ще не ратифікувала зазначену Конвенцію.

Зокрема, 6 грудня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено законопроект № 4952 “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», в якому присутні зміни до Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу України, які збільшують кримінальну відповідальність за домашнє насильство та насильство стосовно жінок. [6]

У Кримінальному Кодексі України (далі - КК України) є склад злочину - «Домашнє насильство» (ст.126-1 КК України) та кваліфікуюча ознака певних складів злочинів (ч. 2 ст.152, ч. 2 ст.153 КК України) - «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах».[7]

Відповідно ст. 126-1 КК України домашнім насильством визнається діяння, яке повинно полягати у систематичному вчиненні: фізичного насильства, психологічного насильства або ж економічного насильства. Вказані види насильства мають спричинити відповідні наслідки, до яких відносяться: фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність, а також погіршення якості життя потерпілої особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що охоплює ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Під психологічним насильством слід розуміти словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи та можливі наслідки такого насильства (побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе або завдання шкоди психічному здоров'ю особи). Це ті ознаки психологічного насильства, які закріплені п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що відображають негативний вплив на психіку потерпілого.

Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає в себе умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Варто зазначити, що якщо потерпілого позбавляють житла, їжі, одягу тощо, щоб заподіяти йому страждань, то це насильство. Якщо ж подібні дії вчинюються з корисливою чи іншою метою, то це вже має ознаки злочину проти власності або іншого злочину, передбаченого КК України.

Домашнє насильство є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Перший в історії України вирок за домашнє насильство винесено на Миколаївщині у квітні 2019 року [8]. 57-річний чоловік, житель міста Вознесенськ Миколаївської області, упродовж декількох років систематично знущався над своєю 80-річною матір'ю. Після того, як було зафіксовано факт нанесення жінці тілесних ушкоджень, дії особи кваліфікували як системне домашнє насильство за статтею 126-1 Кримінального кодексу. У підсумку суд врахував «щире каяття чоловіка та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення» та встановив рішення суду у вигляді одного місяця арешту. Крім того, особу зобов'язали пройти спеціальну програму для тих осіб, що здійснювали психологічне та фізичне насилля над людиною.

На жаль, кількість випадків насильницьких дій щодо жінок та дітей за останній рік значно збільшилась, зокрема, це стосується домашнього насильства. Насамперед, головною причиною цього є пандемія COVID-19, яка безперечно, значно вплинула на наше повсякденне життя та на декілька років змінила наш побут. В Україні Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 було введено карантин на всій території України, який передбачав закриття всіх установ, організацій та підприємств. Багато громадян опинилися вдома, не маючи можливості пересуватись по місту, відвідувати заходи, ходити на навчання, на роботу тощо. Національна поліція України повідомила, що за 2020 рік до них надійшло майже 200 тисяч повідомлень про домашнє насильство, що майже на 40% більше, ніж за 2019 рік. У Міністерстві внутрішніх справ кажуть, що під час локдауну проблема домашнього насильства стала більш актуальною, оскільки члени сімей постійно перебували вдома у закритому приміщенні. У той же час, кількість заявок зросла не тільки через запровадження карантину, а й на підставі того, що зросла інформованість населення щодо того, звертатися у разі насильницьких дій, як захистити себе в такій ситуації тощо.

В Україні створено 86 мобільних груп реагування які функціонують у 67 містах країни. До яких може звернутися будь-яка особа, що постраждала від домашнього насильства. До основних завдань цих мобільних груп відносять: приймання заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі, своєчасне реагування на такі факти, складання у межах компетенції протоколів про адміністративні правопорушення та термінових заборонних приписів стосовно кривдників, взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Станом на вересень 2021 року відповідно до статистики МВС України групи з реагування на домашнє насильство здійснили близько 63 тисяч виїздів. Допомогу поліцейських отримали майже 28 тисяч постраждалих від дій осіб, що вчинили насильницькі дії, передбачені ст. 126-1 КК України, зокрема 22 тисячі жінок, 3,4 тисячі чоловіків і 2,4 тисячі дітей.[9]

Висновки

Отже, як ми бачимо, проблема домашнього насильства є актуальною, яка потребує детального її дослідження та модернізації законодавства, щодо цієї проблеми. Всі зміни в розумінні проблеми домашнього насильства і її вирішення знаходять своє відображення в законодавстві, та, зокрема, в Кримінальному кодексі України. В 2017 році був зроблений великий крок щодо законодавства в питанні проблеми домашнього насильства, а саме: прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та вперше закріплено поняття «домашнє насильство» та відповідальність за його вчинення в Кримінальному кодексі України. В майбутньому є необхідним розширення списку кваліфікуючих ознак, адже це призведе до більш точного охоплення вчинених дій і їх наслідків. Як кваліфікуючу ознаку необхідно врахувати повторність, суб'єкта щодо якого вчиняється домашнє насильство (малолітня дитина, вагітна жінка), мотив та мету, яким способом це домашнє насильство було вчинено. Як наслідок внесення таких ознак, доречно буде посилити відповідальність за вчинення домашнього насильства.

Список використаних джерел

1. Рощина В. стаття «Цьогоріч в Україні значно збільшилася кількість заяв до поліції через домашнє насильство Нацполіція». 2020. URL: https://hromadske.ua/posts/cogorich-v-ukrayini-kilkist-zayav- do-policiyi-cherez-domashnye-nasilstvo-zbilshilas-majzhe-vdvichi (дата звернення - 10.11.2021).

2. Про консультативно-дорадчий орган з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання та протидії домашньому насильству та протидії торгівлі людьми: Постанова КМУ від 05.09.2007 № 1087. Офіційний вісник України, 2007 р., № 67, ст. 2574; 2012 р., № 34, ст. 1266; 2013 р., № 43, ст. 1542.

3. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07 грудня 2017 № 2229-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2018. № 5. Ст. 35.

4. Черевко К.О. “Домашнє насильство та насильство щодо жінок у розрізі законодавства України”. Вісник кримінологічної асоціації України. 2021. № 1(24). Ст. 50-59.

5. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11.05.2011. URL: https://rm.coe.int/1680462546 (дата звернення - 09.11.2021).

6. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 6 грудня 2017 року № 2227- VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2018. № 5. Ст. 34.

7. Кримінальний кодекс України: Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131.

8. Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області. Справа № 473/888/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80863064 (дата звернення 21.10.2021).

9. Упродовж 2021 року групи з реагування на домашнє насильство здійснили майже 63 тисячі виїздів, дані МВС від 17.09.2021. URL: https://www.npu.gov.ua/news/preventivna-robota/uprodovzh-2021- roku-grupi-z-reaguvannya-na-domashnje-nasilstvo-zdijsnili-majzhe-63-tisyachi-vijizdiv/ (дата звернення 29.10.2021)

10. Соколовська Ю. виступ на Міжнародному форумі UNFPA „Україна на шляху до подолання домашнього та гендерно зумовленого насильства”, Міністерство соціальної політики України від 20.02.2020. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/kozhna-5-zhinka-v-ukrayini-stikayetsya-z-tiyeyu-chi-inshoyu-formoyu-nasilstva-yuliya-sokolovska (дата звернення - 01.11.2021).

11. Лабезна М. Ефективно протидіяти домашньому насильству та зупинити ,,біг поколінь по колу” Міністерство соціальної політики України від 26.11.2020. URL: https://www.msp.gov.ua/news/19354.htmUPrintVersion (дата звернення - 03.11.2021).

References

1. Roshchyna V. stattia «Tsohorich v Ukraini znachno zbilshylasia kilkist zaiav do politsii cherez domashnie nasylstvo Natspolitsiia». 2020. URL: https://hromadske.ua/posts/cogorich-v-ukrayini-kilkist-zayav- do-policiyi-cherez-domashnye-nasilstvo-zbilshilas-majzhe-vdvichi (data zvernennia - 10.11.2021).

2. Pro konsultatyvno-doradchyi orhan z pytan sim'i, gendernoi rivnosti, demohrafichnoho rozvytku, zapobihannia ta protydii domashnomu nasylstvu ta protydii torhivli liudmy: Postanova KMU vid 05.09.2007 № 1087. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy, 2007 r., № 67, st. 2574; 2012 r., № 34, st. 1266; 2013 r., № 43, st. 1542.

3. Pro zapobihannia ta protydiiu domashnomu nasylstvu: Zakon Ukrainy vid 07 hrudnia 2017 № 2229- VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR). 2018. № 5. St. 35.

4. Cherevko K.O. “Domashnie nasylstvo ta nasylstvo shchodo zhinok u rozrizi zakonodavstva Ukrainy”. Visnyk kryminolohichnoi asotsiatsii Ukrainy. 2021. № 1(24). St. 50-59.

5. Konventsiia Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu iz tsymy yavyshchamy vid 11.05.2011. URL: https://rm.coe.int/1680462546 (data zvernennia - 09.11.2021).

6. Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho ta Kryminalnoho protsesualnoho kodeksiv Ukrainy z metoiu realizatsii polozhen Konventsii Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu z tsymy yavyshchamy: Zakon Ukrainy vid 6 hrudnia 2017 roku № 2227-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR). 2018. № 5. St. 34.

7. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: Kodeks Ukrainy, Kodeks, Zakon vid 05.04.2001 № 2341 -III. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 2001, № 25-26, st. 131.

8. Vyrok Voznesenskoho miskraionnoho sudu Mykolaivskoi oblasti. Sprava № 473/888/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80863064 (data zvernennia 21.10.2021).

9. Uprodovzh 2021 roku hrupy z reahuvannia na domashnie nasylstvo zdiisnyly maizhe 63 tysiachi vyizdiv, dani MVS vid 17.09.2021. URL: https://www.npu.gov.ua/news/preventivna-robota/uprodovzh-2021- roku-grupi-z-reaguvannya-na-domashnje-nasilstvo-zdijsnili-majzhe-63-tisyachi-vijizdiv/ (data zvernennia 29.10.2021)

10. Sokolovska Yu. vystup na Mizhnarodnomu forumi UNFPA „Ukraina na shliakhu do podolannia domashnoho ta henderno zumovlenoho nasylstva”, Ministerstvo sotsialnoi polityky Ukrainy vid 20.02.2020. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/kozhna-5-zhinka-v-ukrayini-stikayetsya-z-tiyeyu-chi-inshoyu-formoyu-nasilstva-yuliya-sokolovska (data zvernennia - 01.11.2021).

11. Labezna M. Efektyvno protydiiaty domashnomu nasylstvu ta zupynyty ,,bih pokolin po kolu” Ministerstvo sotsialnoi polityky Ukrainy vid 26.11.2020. URL: https://www.msp.gov.ua/news/19354.htmUPrintVersion (data zvernennia - 03.11.2021).

Размещено на Allbest.ru