Теорія розбитих вікон: сутність і практика застосування

М.Г. Колодяжний

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу кримінологічних досліджень Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України

Постановка проблеми. Злочинність протягом тисячоліть перетворилася на серйозне «захворювання» соціального організму. І людство намагається віднайти «ліки» від нього. На певних історичних етапах такими «ліками» була державна репресія, що не виключала позбавлення волі на тривалі строки і навіть страту. Однак з еволюцією, розвитком науки, гуманізацією життя і розумінням безперспективності жорсткого реагування на злочинність прогресивна частина світової спільноти зупинилася на комбінованій державній політиці у сфері запобігання злочинності. Тому помітне місце в ній посідають некаральні напрями кримінологічної політики, що реалізуються для усунення причин та умов злочинності у множинності її проявів. Вони органічно доповнюють традиційну каральну практику, що застосовується до найбільш небезпечних, стійких, злісних правопорушників, що вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, виправлення яких можливе лише в умовах ізоляції.

За останні півстоліття розроблено (переважно в західних країнах) більш-менш цілісну систему кримінологічної профілактики злочинності, яка включає різні за масштабом, сферою, суб'єктами, об'єктами запобіжного впливу заходи. Невід'ємною їх складовою є так звана теорія розбитих вікон (Broken Windows Theory), яку можна віднести до нестандартних підходів запобігання злочинності.

Недостатність вивчення у вітчизняній науці цієї кримінологічної теорії, певна стагнація, інертність, у деяких випадках навіть безперспективність існуючої правоохоронної діяльності, брак нових підходів профілактики злочинності тощо зумовлюють актуальність, теоретичну і практичну значущість представленої тематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фундаторами теорії розбитих вікон є американські соціологи Дж. Уілсон й Дж. Келлінг. Цю теорію вони сформулювали у 80-х рр. ХХ ст., емпірично обґрунтували результативність у запобіганні злочинам. Її дієвість експериментально довели також голландські науковці К. Кайзер, С. Лінденберг та Л. Штег. Незважаючи на певну критику теорії розбитих вікон у контексті однозначності висновку про зв'язок безладу і злочинності (О'Брайн, Б. Велш, Ч. Фаррелл), більшість учених визнають її перспективність з огляду на запобігання злочинам (Д. К. Колс, В. Скоган, Р. Тейлор, Б. Харкорт та ін.).

Метою статті є з'ясування сутності теорії розбитих вікон та виділення напрямів її практичного застосування.

Виклад основного матеріалу. Сутність певного явища та соціального процесу прийнято розкривати через їх визначення. Видається, що сутність теорії розбитих вікон має пізнаватися не лише на підставі її істотних ознак і визначення поняття, а й виділення напрямів її реалізації у сфері запобігання злочинності.

До істотних ознак теорії розбитих вікон пропонується віднести: а) мету - профілактику злочинності; б) суб'єкти (органи місцевого самоврядування, комунальні служби, громадські організації, окремі громадяни, поліція); в) об'єкт запобіжного впливу - антисуспільну поведінку громадян, пошкоджені або знищені об'єкти власності;

г) принципи впровадження: практичність, простоту, економічність; д) форму прояву: вироблення нульової терпимості до злочинності, посилення соціально-правового контролю в місцевих громадах, усунення безладу у громадських місцях; е) місце в системі запобігання злочинності - складову спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, окремий напрям стратегії зменшення можливостей учинення злочинів.

Ґрунтуючись на низці істотних ознак теорії розбитих вікон, їй можна дати визначення в широкому і вузькому значеннях. У широкому розумінні вона є окремим напрямом спеціально-кримінологічного запобігання злочинності через ліквідацію наслідків громадського безладу. При вузькому трактуванні теорія розбитих вікон являє собою одночасно кримінологічну теорію та профілактичний напрям стратегії зменшення можливостей учинення злочинів, виявляється в діяльності передусім органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, окремих громадян та їх об'єднань, поліції, спрямованої на формування нульової терпимості до злочинності, посиленні соціально-правового контролю шляхом усунення наслідків громадського безладу, проявів вандалізму, боротьбі з аморальною й антисоціальною поведінкою громадян, притягненні винних до адміністративної відповідально сті.

У 1982 р. у журналі «Атлант» було опубліковано наукову статтю під назвою «Розбиті вікна» (Дж. Вілсон, Дж. Келлінг). У ній автори розглядали питання зв'язку громадського безладу і злочинності, безпеки мешканців міста й поліції. У підсумку після численних бесід із поліцейськими на місцях, проведення опитування місцевого населення автори дійшли висновку, що громадяни зацікавлені у громадському порядку та власній безпеці Wilson J Q, Kelling G L, 'Broken Windows: The police and neighborhood safety' (1982) March. The Atlantic Monthly 29-8.. Вчені обґрунтували, що ознаки безладу та недотримання громадянами прийнятних норм поведінки провокують в оточуючих аналогічну форму поведінки (графіті та стінах, розбиті вікна будинків, сміття на тротуарах, покинуті квартири, наявність необлаштованих пустирів). Уперше заходи цієї кримінологічної теорії були впроваджені в американському місті Бостон у 80-х рр. ХХ ст., згодом - у Нью-Йорку. Тобто розробники цієї теорії припустили й емпіричним шляхом довели, що для запобігання більш суспільно небезпечним правопорушенням необхідно в першу чергу звертати увагу на обмеження менш небезпечних проявів антисоціальної та аморальної поведінки (вандалізм, вживання спиртних напоїв і паління у громадських місцях, викидання сміття та задоволення природних фізіологічних потреб у невстановлених місцях тощо). Ученими було обґрунтовано, що послаблення соціально-правового контролю в суспільстві як з боку поліції, так і з боку пересічних громадян здатне посилити криміногенність у державі й відповідно призвести до збільшення злочинності й страху громадян перед останньою. На відміну від багатьох підходів протидії злочинності, запропонованих раніше, теорія розбитих вікон відрізняється своєю практичністю, простотою в запровадженні, а головне - економічністю. Це пояснюється тим, що на відміну, наприклад, від загальносоціального запобігання злочинності, яке спрямовується на усунення корінних причин злочинності, указана теорія не вимагає значних матеріальних ресурсів, оскільки частина її заходів може здійснюватися за рахунок населення або коштів місцевих громад.

Довести зв'язок безладу і злочину намагалися не лише кримінологи, а й психологи. Науковці зазначали, що там, де є покинуті будинки із розбитими вікнами, де дорослі не роблять зауважень підліткам, де громадяни розпивають спиртні напої у громадських місцях, а жебраки чіпляються до перехожих, відбуваються незворотні деструктивні психологічні процеси на груповому рівні. І хоча в цей момент ще немає насильницьких нападів, більшість мешканців за таких умов вважатимуть, що злочинність збільшується. Це природно сприятиме підвищенню в людей страху перед злочинністю, психологічної напруженості, що, у свою чергу, зумовлює вторгнення в такий мікрорайон кримінальних елементів. Хоча подібна ситуація не є фатальною, однак великі шанси, що в такому районі вчинятимуться вуличні злочини Wilson J Q, Kelling G L 29-8.

Наприклад, американське місто Детройт уходить до десяти найбільш криміногенних міст у світі. І якщо проаналізувати рівень його благоустрою, структуру населення та якість соціальної захищеності мешканців міста, то згідно з теорією розбитих вікон відповідь щодо причин криміногенності в ньому стає очевидною. Так, Детройт, будучи свого часу гордістю і центром машинобудування у США, перетворився на місто-примару, яке є найбільш неблагополучним у цій державі. Детройт - єдине із сучасних міст, що намагається продати свої руїни Голлівуду як декорації для різних анти- утопій і похмурих сцен найжахливіших злочинів. За кількістю розвалин із Детройтом важко конкурувати: у ньому близько 80 тис. напівзруйнованих і покинутих будинків. У центрі міста знаходяться пусті хмарочоси з вибитими вікнами, які не демонтують через відсутність у влади на це грошей. Крім того, у Детройт-сіті проживає близько 900 тис. мешканців, з яких 82% - афроамериканці¹.

Найбільш яскраво запобіжний потенціал теорії розбитих вікон виявився у Нью-Йорку. Новий підхід до запобігання злочинності в цьому місті розпочався з усунення наслідків вандалізму та інших безладів у метрополітені. Окрім оперативного і систематичного відновлення пошкоджених сидінь, ліквідації розмальованих стін й вагонів, поліція затримувала громадян, які не сплачували за проїзд. Серед них нерідко були особи, які вже мали судимість, незаконно зберігали зброю та наркотики та ін.

Успішна реалізація низки перелічених заходів у межах теорії розбитих вікон наприкінці 90-х рр. ХХ ст. перетворила Нью-Йорк на один із найбезпечніших мегаполісів США 'Детройт - город призрак?' <http://kulhazker.blog.tut.by/ arcЫves/553> 'Теория разбитых окон'(Obozrevatel 03 февраля 2014) <http://life.obozrevatel.com/science/24650-teoriya-razbityih- окопТ1т>. Представлені факти були підтверджені особисто колишнім мером цього міста Р. Джуліані під час його поїздки до України в 2017 р. Він зазначив, що завдяки впровадженню ще у 1994 р. своєрідної концепції нульової терпимості до злочинності, яка полягала у притягненні до відповідальності осіб навіть за найдрібніші правопорушення, у Нью-Йорку лише за 2 роки вдалося скоротити рівень тяжких злочинів на 30%, а умисних убивств - аж на 50% 'Теория разбитых окон: Аваков знает, как сократить уровень преступности' (INFORESIST 20 ноября 2017) <Ь_Ир8://.

Наведемо ще кілька емпіричних підтверджень результативності теорії розбитих вікон. Зокрема, голландські дослідники здійснили кілька експериментів. Так, в одному з під'їздів будинку в поштову скриньку було поміщено білий конверт, з якого стирчала банкнота номіналом 5 євро. За першої умови всі поштові скриньки були чистими, а сам під'їзд - прибраним. В іншій ситуації всі скриньки були обмальовані, під'їзд був брудним. Результати експерименту довели, що безлад може провокувати незаконну поведінку, а за іншої - в 2 рази більше. Інший експеримент полягав у тому, що біля магазину прибрали всі урни та повісили на велосипеди рекламні листівки. При цьому дослідження проводилося за двох умов: за першої умови стіни магазину, перед яким стояли велосипеди, були чистими і біля нього знаходилася відповідна табличка, в якій заборонялося наносити графіті на будинки, а за інших обставин - за наявності вказаної таблички стіни були розмальовані. Результати експерименту виявилися такими, що в першому випадку лише 30% велосипедистів викинули на землю вказані листівки, а у другому вже 60% учасників повели себе некультурно. Таким чином, нехтування забороною малювати на стінах виявилося серйозним стимулом, що провокував людей порушувати інше правило, - не смітити на вулицяхinforesist.org/teoriya-razbityih-okon-avakov-znaet-kak-sokratit- uroven-prestupnosti/>.

Звідси можна констатувати, що науковцям із Нідерландів удалося встановити, що громадяни частіше порушують існуючі норми поведінки в обстановці аналогічного порушення закону з боку інших осіб. Поганий приклад, аморальна чи протизаконна соціальна практика виступають певними сигналами оточуючим, які не лише її копіюють, а й можуть учиняти подібні або інші, ще більш суспільно небезпечні дії.

Слід відзначити, що положення вказаної теорії досить часто застосовуються на практиці у США під час реалізації різних програм профілактики злочинності. Так, ще у 80-х рр. ХХ ст. у місті Ньюпорт-Ньюс (штат Вірджинія) увагу влади привернув високий рівень злочинності в одному з житлових комплексів під назвою «Комплекс Нью-Брайарфільд». Після проведення відповідних досліджень виявилося, що територія цього комплексу є не лише найкриміногеннішою (23 % мешканців комплексу були жертвами крадіжки зі зламом), а й найнеоблаштованішою в цьому місті: пожежонебезпечність більшості приміщень; незадовільний стан водопроводу; тріщини у стінах будівель; розбиті вікна квартир тощо. Деякі покинуті господарями приміщення перетворилися на своєрідні притони для наркоманів і домівки для небезпечних злочинців. Згодом поліцейський відділ спільно з представниками громадськості здійснили масштабне облаштування зазначеної території. Пізніше цей комплекс було взагалі демонтовано й побудовано новий разом зі школою й торговельним центром. Ці заходи в межах теорії розбитих вікон позитивно відбилися на рівні злочинності в зазначеному районі, оскільки крадіжки скоротились аж на 35%¹.

Слід сказати, що окремі елементи теорії розбитих вікон запроваджуються й в Україні. Однак вони реалізуються не стільки для скорочення злочинності, скільки для облаштування українських міст, приведення територій у відповідний стан для більш комфортного проживання їх мешканців. У державі існують навіть окремі рейтинги під назвою «Кращі міста України», «Найбільш упорядковані міста», «Найбільш комфортні для життя міста України». В основу цих рейтингів покладені такі показники, як: рівень медичного і соціального обслуговування; середній розмір заробітної плати; стан злочинності; зайнятість населення; розвиненість міської інфраструктури; стан екології та ін. Окремим критерієм часто називається показник чистоти й облаштування міста Майоров В И, Организация деятельности по охране общественного порядка в США, странах Европы и России: учеб. пособ (Полиграф-Мастер, 2003) Колодяжний М Г, 'Антикриміногенний потенціал теорії розбитих вікон' (2014) 2-3 Юридичний журнал 64-7.

Міжнародний дослідницький портал Numbeo в дослідженні «Індекс якості життя - 2019» до найбільш комфортних міст України відніс Львів, Київ, Одесу та Харків 'Quality of Life Index by City 2020' (NUMBEO) <https:// www.numbeo.com/quality-of-life/rankings.jsp>. За підсумками щорічного рейтингу журналу «Фокус» найкомфортнішими українськими містами для проживання у 2019 р. визнані Київ, Хмельницький та Львів Мирошниченко С, Батурин А и другие, 'Между экологией и карьерой. Рейтинг самых комфортных городов Украины' (ФОКУС 30 сентября 2019) <https://focus.ua/rating/ archive/2019/vsjo_kak_u_liudei>.

Визначення сутності та основних напрямів практичного застосування теорії розбитих вікон у західних країнах дає підстави для виділення перспективних векторів її реалізації в Україні. У правотворчій діяльності пропонується, щоб органи місцевого самоврядування, обласні і міські ради приймали відповідні рішення щодо виділення коштів із місцевих бюджетів на різноманітні соціальні й інфраструктурні проекти. Вони мають спрямовуватися на реалізацію профілактичного ефекту теорії розбитих вікон шляхом приведення в порядок саме тих територій міст і селищ, які є найменш облаштованими, де вчиняється найбільша кількість різних за характером злочинів.

Правозастосовний аспект теорії розбитих вікон полягає в правильній організації господарської діяльності з тим, щоб підняти на новий рівень місцеву інфраструктуру, роботу транспорту, стан доглянутості місць загального користування. Це необхідно для створення у громадян уявлення про цілковитий контроль місцевою владою над усіма процесами, що відбуваються в місті. Паралельно мають діяти органи поліції щодо оперативного реагування на факти порушення закону, навіть найдрібніші. Перелічені заходи у їх поєднанні повинні згодом сформувати критичну масу людей, поведінка яких матиме вирішальне значення для поступового обмеження аномії в українському суспільстві. Ідеться про процес наслідування громадянами не антисоціальної, а навпаки, соціально схвальної моделі поведінки. Такий підхід може прискорити формування в державі своєрідної нульової терпимості до злочинності. І до цього слід ставитися не як до фантастики, а як до конкретної мети, що вже досягнута в деяких розвинених західних країнах. Тому без підтримки подібних ініціатив із боку громадянського суспільства шанси на їх упровадження є мінімальними. Для більш послідовної реалізації намічених цілей у межах теорії розбитих вікон виникає необхідність у здійсненні певних заходів:

а) місцевим органам влади слід виділяти кошти на: облаштування місць громадського користування; видалення зі стін будівель графіті; оперативне відновлення пошкоджених об'єктів міської інфраструктури;

б) більш широко залучати громадськість до міських і загальнодержавних суботників;

в) підвищувати ініціативність мешканців багатоповерхових будинків до самостійного приведення прибудинкової території в порядок;

г) облаштовувати пустирі та інші великі ділянки міського простору з тим, щоб ними користувалися якомога більше людей і в такий спосіб посилювався б громадський контроль потенційних місць учинення злочинів;

д) покращити освітлення на вулицях міст і селищ;

е) збільшити в містах кількість урн і громадських туалетів;

є) розміщувати на стінах споруд, у під'їздах будинків, на перехрестях доріг попереджувальні оголошення про адміністративну відповідальність та розмір штрафу за антигромадську поведінку;

ж) популяризувати культурну і законну поведінку у школах та закладах вищої освіти шляхом проведення відповідної роз'яснювальної роботи з боку викладацького складу й співробітників підрозділів патрульної та ювенальної поліції. Для цього слід поширювати реалізацію заходів у межах програм «Шкільний офіцер поліції», що реалізуються з 2017 р. у кількох обласних центрах України Колодяжний М Г, Стратегія зменшення можливостей учинення злочинів: зарубіжні реалії, перспективи запровадження в Україні: монографія (Право, 2018) 180-2.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти до таких висновків:

1) злочинність неможливо подолати, тому суспільству залишається контролювати її в певних прийнятних межах;

2) акцент у державній політиці запобігання злочинності має зміститися від каральної практики і банального реагування на вчинені злочини в бік продуманої кримінологічної профілактики;

3) теорія розбитих вікон є сучасною альтернативою багатьом атавізмам у діяльності правоохоронних органів;

4) переваги теорії розбитих вікон перед іншими напрямами профілактики злочинності виявляються у: виробленні у громадян своєрідної нульової терпимості до злочинності; збільшенні відповідальності в пересічних громадян за стан безпеки в місцевих громадах; зменшенні навантаження на видатки державного бюджету внаслідок здійснення частини заходів у межах указаної теорії за рахунок коштів фізичних осіб; покращенні державно-приватного партнерства у сфері профілактики злочинності; зменшенні страху громадян перед злочинністю;

5) ефективність теорії розбитих вікон залежить від дотримання принципу комплексності щодо її поєднання з іншими напрямами запобігання злочинності загально- і спеціально-превентивного характеру;

6) теорія розбитих вікон має стати невід'ємною складовою нової проактивної моделі профілактики злочинності в Україні.