Концептуалізація соціального явища "енергетична бідність"

Завгородня Світлана Павлівна,

Створення конкурентних енергетичних ринків, що передбачається відповідно до членства в Енергетичному Співтоваристві, надасть змогу забезпечити доступність енергії для населення шляхом становлення споживачів як активних учасників енергетичного ринку, захисту уразливих споживачів енергоресурсів, боротьби з енергетичною бідністю. Енергетичні ресурси для населення залишаються невід'ємним елементом життєдіяльності, а рівень споживання енергії та структура використання палива населенням тісно корелюють із соціально-економічним розвитком суспільства. Зважаючи на сучасний розвиток країн, енергетична бідність може проявлятися по-різному - через відсутність доступу до сучасних енергетичних послуг, надійності постачання, відсутність доступу до енергоресурсів за доступними для населення цінами тощо.

Метою статті є висвітлення концептуальних засад соціального явища «енергетична бідність» і на основі цього уточнення його формулювання.

Науковою новизною є авторське визначення поняття «енергетична бідність», принциповою відмінністю якого від відомих раніше позицій авторів є формулювання на основі системного дослідження когнітивних ознак енергетичної бідності, аналізу особливостей їх прояву в сучасному світі загалом та в реаліях сьогодення України.

Ключові слова: енергетична бідність, потреби населення в енергетичних ресурсах, лібералізація енергетичного ринку, доходи домогосподарств, витрати на енергоресурси домогос- подарств, енергоефективність.

Abstract

CONCEPTUALIZATION OF THE SOCIAL PHENOMENON «ENERGY POVERTY»

Zavgorodnia Svitlana Р.,

PhD in public administration, Senior Research Fellow of the Critical Infrastructure, Energy and Environmental Security Support Office, National Institute for Strategic Studies

The creation of competitive energy markets, envisaged in accordance with the membership in the Energy Community, will ensure the availability of energy for the population by becoming consumers as active participants in the energy market, protecting vulnerable consumers of energy resources, combating with energy poverty. Energy resources for the population remain an integral part of life, and the level of energy consumption and the structure of fuel use by the population are closely correlated with the socio-economic development of society. Given the current development of countries, energy poverty can manifest itself in different ways due to lack of access to modern energy services, security of supply, lack of access to energy resources at affordable prices for population and so on.

The purpose of the article is to highlight the conceptual foundations of the social phenomenon of«energy poverty» and on this basis to clarify its interpretation.

The scientific novelty is the author's definition of «energy poverty», the fundamental difference from the previously known positions of the authors is the formulation based on a systematic study of cognitive signs of energy poverty, analysis of their manifestations in the modern world system in general and in today's Ukraine.

Conclusion. The definition of «energy poverty» is proposed to mean a state in which certain groups and segments of the population are forced to be unable to meet their energy needs in the appropriate types and amounts necessary to maintain the way of life of a particular society in a particular period and for further social development. In order to prevent energy poverty, it is proposed to provide for the definition of the term «energy poverty» at the national level during the development of the draft Energy Security Strategy, as well as within the framework of the drafting of the Draft Law on Energy Efficiency.

Key words: energy poverty, needs of the population in energy resources, liberalization of the energy market, household incomes, expenditures on energy resources of households, energy efficiency.

Постановка проблеми

Виконання Україною зобов'язань як члена Енергетичного Співтовариства та у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачає створення конкурентних енергетичних ринків. В енергетичному секторі, серед іншого, нормативними документами передбачено трансформацію в частині становлення населення як активних учасників енергетичних ринків на рівних умовах з іншими учасниками ринку; визначення енергетичного ресурсу як ринкового товару зі встановленням справедливих тарифів. Водночас, для населення енергетичні ресурси залишаються невід'ємним елементом життєдіяльності, а рівень споживання енергії та структура використання палива населенням тісно корелюють із соціально-економічним розвитком суспільства. У міру зростання рівня доходу на душу населення загальні обсяги споживання енергоресурсів мають тенденцію до збільшення, при одночасному зменшенні споживання традиційної біомаси в неефективних печах. Тобто економічний та соціальний розвиток здійснюється паралельно із трансформацією енергетичного сектору [1].

Для забезпечення доступу населення до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії серед 17 глобальних Цілей сталого розвитку (ЦСР) на період до 2030року (які представлено в офіційному документі Генеральної Асамблеї ООН) передбачено виконання Цілі 7. Доступна та чиста енергія (Goal7. Afforbable and Clean Energy) [2]. Її намагаються досягти всі країни, і Україна включно. Указ Президента України від 30 вересня 2019року №722 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030року», підтримуючи проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 25вересня 2015року №70/1 глобальні Цілі сталого розвитку до 2030 року та результати їх адаптації з урахуванням специфіки розвитку України, викладені у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», поставив завдання забезпечувати дотримання Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, зокрема Цілі 7. Забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх.

Попри заходи, які впроваджують всі держави для реалізації Цілі 7 «Доступна та чиста енергія» (Goal 7. Afforbable and Clean Energy) залишається ряд проблемних питань, пов'язаних із доступом окремих категорій споживачів до найважливіших енергетичних послуг належної якості за доступними цінами. Зокрема, третина населення світу (2,5 млрд осіб), як і раніше, використовує тверду біомасу для приготування їжі, 120 млн. людей - гас, 170 мільйонів - вугілля. У країнах із низьким рівнем доходу кінцеве споживання енергії на душу населення не досягало 0,5 т нафтового еквіваленту, а частка використання твердої біомаси досягали 90% (2015рік). Більшість населення, що використовує такі види палива, проживають у країнах, що розвиваються (країни Азії (1,9 млрд.), країни Африки (850 млн.)). У країнах Африки рівень електрифікації становив лише 43 %, у країнах Азії досягав 89 %, у країнах Латинської Америки та Близького Сходу - відповідно 99 % та 95 % (2016 рік). В результаті цього 2,8 млн. людей передчасно помирають щороку через задимленість середовища, викликане спалюванням твердої біомаси в неефективних печах, від спалення гасу або вугілля для приготування їжі; спостерігається значне вирубування лісів; жінки присвячують приблизно 1,4 години на день на збір дров та кілька годин на приготування їжі в неефективних печах; а нестійка електроенергія у школах заважає освіті та майбутньому економічному розвитку.

На противагу цьому, в країнах з високим рівнем доходу на душу населення кінцеве споживання енергії становило: 2,5 т н.е. на душу населення у Японії, 2,7 т н.е. на душу населення у Німеччині, а частка використання твердої біомаси становила менше 10% (2015рік) [1]. Попри це, за даними Європейської Комісії (European Commission) понад 50 млн домо- господарств у ЄС відчувають енергетичну бідність. В домогосподарствах держав ЄС настання енергетичної бідності проявляється по-різному, зокрема: 44,5 млн. людей не змогли обігріти власне житло (2016рік); 41,5 млн. людей мали заборгованість за комунальні послуги; 16,3 % домогосподарств стикаються з непропорційно великими витратами на оплату енергетичних ресурсів (2010 р.); 19,2% домогосподарств повідомили, що їм було неприємно жарко влітку (2012 р.) [3].

В Україні поширення енергетичної бідності серед домогосподарств протягом останніх років засвідчують результати аналізу статистичних даних. За даними Енергетичного балансу України у 2019 р. серед джерел відновлюваної енергії, які використовували домогосподарства, були біопаливо та відходи. Така ситуація сигналізує про повернення селян до опалення будинків дровами. Попри зручність та менші затрати фізичної сили, люди починають потроху відмовлятися від газу, повертаючись до старих неефективних плит та встановлюючи твердопаливні котли. Беручи до уваги зазначену ситуацію, поширення енергетичної бідності в Україні прослідковується також через інші показники (2019 р.), а саме: (1)частка сукупних витрат домогосподарств у сукупних доходах в середньому за рік варіювалася у межах 14-15 %, а в опалювальний сезон цей показник мав значно вищі значення, свідченням чого є висока частка одержувачів субсидій серед домогосподарств; (2)18,8% респондентів зазначили, що через недостатність коштів не мали змоги оплатити рахунки за житло та необхідні послуги з його утримання або газ для приготування їжі. В Україні цей показник більш ніж удвічі перевищує аналогічний у державах ЄС, які послідовно й злагоджено впроваджують заходи щодо забезпечення доступності енергії для населення; (3) частка населення, яке не може збері-гати будинок достатньо теплим, становила 21,8%, що у 2,7-8,7рази вищий, ніж у окремих державах ЄС. При цьому Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів паливно-енергетичної сировини (нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін.), але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання неоднакові і в сумі вони не створюють необхідний рівень енергетичної безпеки (власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %) [4]. Це свідчить про невідповідність між сучасним станом реалізації потреб українців у енергетичних ресурсах і наявними для цього можливостями.

Загалом, енергетична бідність може проявлятися по-різному - через відсутність доступу до сучасних енергетичних послуг, надійність постачання, відсутність доступу до енергоресурсів за доступними для населення цінами та ін. Зважаючи на це, у нормативних, наукових чи аналітичних джерелах зарубіжних країн при інтерпретації поняття «енергетична бідність» акцентується увага та тому чи іншому її прояві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Нормативно-правові засади боротьби з енергетичною бідністю визначено в право- чинах Третього і Четвертого енергетичних пакетів ЄС. У Європі саме у Великій Британії були започатковані дослідження енергетичної бідності, яка у нормативно-правових актах Сполученого Королівства має назву «паливна бідність». Уперше цей термін був законодавчо закріплений в Законі «Теплі будинки та енергія» (Warm Homes and Energy: Conservation Act2000, charter31, 23 November 2000). Наразі термін «енергетична бідність» законодавчо закріплений у національних планах з енергетики та клімату (NECPs) таких держав ЄС, як Іспанія, Литва, Італія, Мальта, Кіпр, Австрія.

В Україні потребу боротьби з енергетичною бідністю визнано в аналітичній доповіді до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України (засвідчено поглиблення енергетичної бідності), Програмі діяльності Кабінету Міністрів України (передбачено розроблення та впровадження загальнодержавної програми термомодер- нізації будівель як засобу подолання енерге-тичної бідності), проекті Закону про енергетичну ефективність (Закон з-поміж іншого спрямований на скорочення енергетичної бідності). Водночас, визначення поняття «енергетична бідність» на національному рівні взагалі відсутнє, незважаючи на його застосування в документах стратегічного рівня.

Дослідженню питання інтерпретації поняття «енергетичної бідності» у своїх наукових працях приділяли увагу такі зарубіжні фахівці: Thomson H., Bouzarovski S. [3], Rosie Day, Gordon Walker, Neil Simcock [22], Nierop S.C.A. [23], Olatoregun O. [25] та ін.

В Україні дослідженню проблеми енергетичної бідності присвячені роботи І. Новак, що стосується формулювання підходу до трактування енергетичної бідності як складової енергетичної бідності населення в контексті сталого людського розвитку. Також слушною є думка дослідниці, що паливна бідність є частиною ширшого поняття «енергетична бідність» [5]; І. Кочешової в частині аналізу досвіду країн ЄС щодо оцінки рівня енергетичної бідності. Окрім того, нами проведено наукові дослідження, які присвячено концептуалізації підходу при попередженні та боротьбі з енергетичною бідністю в України, в основі якого з'ясування сутності концепту «енергетична бідність» як соціального явища та досить складного об'єкта управління з притаманними йому властивостями [7].

Оскільки у дослідників не сформувалося єдиної думки щодо інтерпретації поняття «енергетична бідність», невирішеним залишається питання з'ясування сутності енергетичної бідності, що дозволить уникати неоднозначності й суперечності при підготовці, прийнятті та імплементації управлінських рішень в боротьбі з цим негативним явищем.

Метою статті є висвітлення концептуальних засад соціального явища «енергетична бідність» і на основі цього уточнення його трактування.

Виклад основного матеріалу. У наукових дослідженнях відмічається [8], що існує кілька підходів до формування категорійно-понятійного апарату, що застосовується у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки. Перший підхід базується на простому «запозиченні» іноземних понять інших країн у відриві від контексту умов їх створення та вживання, без відповід-ного обґрунтування та врахування особливостей країни. Хоча цей підхід пов'язаний з найбільш негативними наслідками, проте його часто обирають в Україні. Інший підхід ґрунтується на методі порівняльного аналізу, згідно з яким досліджується сукупність близьких за сутністю та змістом понять, що стосуються одного й того ж предмета. В результаті цього формулювання поняття може являти собою результат об'єднання сукупності відомих понять-аналогів з урахуванням особливостей країни, де передбачається його застосування. Зосередимо увагу на можливості застосування кожного з підходів при формулюванні поняття «енергетична бідність».

Твердження І. Валлерстайна [9], що розрив між країнами ядра і периферії виріс як ніколи, незважаючи на загальне економічне зростання сучасного світу-системи, віддзеркалюється і в аспекті енергетичної бідності. Мова йде про різнорідність ознак енергетичної бідності, які закріплено у поняттях. Згідно з визначенням, що представлено Обсерваторією з енергетичної бідності ЄС [10], енергетична бідність - це чітка форма бідності, пов'язана з різними несприятливими наслідками для здоров'я та добробуту людей, що посилюються через неможливість доступу до найважливіших енергетичних послуг, необхідних для забезпечення гідного рівня життя та здоров'я людей - достатнього тепла, охолодження, освітлення, енергії для електроживлення. Зовсім інше визначення енергетичної бідності представлено у звіті Міжнародного енергетичного агентства (IEA) [1], що трактується як відсутність доступу до електричної енергії та чистої енергії для приготування їжі.

У першому визначенні передумовою енергетичної бідності вбачається відсутність доступу до сучасних енергетичних послуг, відсутність надійності їх постачання. До найважливіших енергетичних послуг, необхідних для забезпечення гідного рівня життя та здоров'я європейців, віднесено достатній рівень тепла, освітлення житла й охолодження. Зовсім іншими передумови енергетичної бідності представлено у другому визначенні, а саме відсутність доступу до електроенергії та брак чистої енергії для приготування їжі. Виокремлення цих передумов енергетичної бідності обумовлено тим, що у всьому світі майже 800 мільйонів людей живуть без доступу до електрики - близько 600 мільйонів із них - в Африці на південь від Сахари. Відсутність доступу до електроенергії гальмує суспільний розвиток, адже вона необхідна у школах, офісах та лікарнях, а нерівність між тими, хто має і не має доступу до електроенергії, стрімко поглиблюється.

Зважаючи на виявлену різнорідність практичного відображення ознак енергетичної бідності, постає питання: де «місце» України в сучасному світі, що віддзеркалює аспект енергетичної бідності? Які характерні ознаки енергетичної бідності мають бути враховані при формулюванні поняття «енер-гетична бідність»? Відповідь на ці запитання потребує подальшого дослідження, а тому унеможливлюється застосування першого підходу («запозичення» іноземних понять інших країн у відриві від контексту умов їх створення та вживання) при формулюванні поняття «енергетична бідність».

Для подальшого дослідження поняття «енергетична бідність» доцільно з'ясувати підґрунтя виникнення власне бідності, тобто сутність категорії «бідність». Здавалося б, на перший погляд сутність даного поняття лежить на поверхні, але саме ґрунтовний аналіз та дослідження сутності даного поняття є складним процесом, оскільки характеризується багатогранністю, ємністю та має без-посередній стосунок до всіх членів суспільства. Загалом, науковці сходяться на думці, що бідність - складне соціально-економічне явище, яке має багато характеристик, а бідними є люди, чиї ресурси недостатні для підтримання мінімального способу життя, притаманного певній країні на даний момент. Аналізуючи окремі наукові дослідження, відзначимо що бідність розглядається як стан (соціальний стан), (1)що характеризується відсутністю необхідних матеріальних та інтелектуальних можливостей для того, щоб провадити спосіб життя, що відповідає нормам, прийнятим у даному суспільстві [11]; (2) невідповідності між досягнутим середнім (масовим) рівнем задоволення потреб і можливостями окремих груп та шарів населення [12]; (3) за якого індивід через низькі поточні доходи, брак власних накопичених благ і доступних кредитних ресурсів потерпає від недостатнього рівня задоволення потреб, соціального вилучення та примарності перспектив мати гідний рівень життя [13]. Основними характерними ознаками бідності науковці визначили такі [12; 13]:

- безпосереднім підґрунтям бідності є нерівність, а саме неможливість окремих груп та шарів населення реалізувати свої потреби, що обумовлюється як об'єктивними відмінностями різних індивідів, так і пріоритетами державної політики;

- бідність пов'язана із нерозвиненістю самих потреб, що призводить до формування специфічної системи цінностей та пріоритетів у такого населення, що дисонує із загальноприйнятим у суспільстві;

- бідність безпосередньо пов'язана як із рівнем економічного розвитку, так і з нерівністю у доступі до матеріальних та нематеріальних благ.

Для з'ясування сутності поняття «енергетична бідність» доцільно здійснити аналіз існуючих підходів до визначення даного поняття і проаналізувати прояви вищезазначених ознак бідності в контексті реалізації потреб українців у енергетичних ресурсах.

Аналіз і систематизація дефініції «енергетична бідність», які представлено в офіційних документах держав ЄС, працях українських і зарубіжних фахівців, дозволило вирізнити концептуальні підходи до визначення змісту енергетичної бідності у розрізі основних характерних ознак бідності загалом. Результати зазначеного дослідження відображено у Таблиції. За першого підходу (прибічниками якого є українські [21] та зарубіжні фахівці [23]) характерною ознакою енерге-тичної бідності є нерівність, а саме неможливість окремих груп та шарів населення реалізувати свої потреби в енергетичних ресурсах, що обумовлено ринковим ціноутворенням на паливно-енергетичні ресурси, нерівністю у доходах споживачів енергоресурсів і житлових умовах. Також на основі цього підходу було офіційно задекларовано термін «енергетична бідність» у Національних планах з питань енергетики та клімату (NECPs) досліджуваних держав ЄС. Щоб встановити необхідність врахування характерної ознаки, - неможливість окремих груп та шарів населення реалізувати свої потреби в енергетичних ресурсах, - при формулюванні поняття «енергетична бідність» доцільно визначити прояви цієї ознаки в Україні у порівнянні з тими державами ЄС, в яких вона врахована. Для цього варто використати показники, які відображають рівень ціни на енергоресурси, нерівність у доходах споживачів енергоресурсів і рівень житлових умов. Результати порівняння статистичних даних в Україні та окремих державах-членах ЄС представлено в Таблиці2.

Формування та реалізація державної політики, в основі якої закладено ринкове ціноутворення на енергетичні ресурси для населення разом із значною відмінністю в розподілі доходів серед населення, низьким рівнем енергоефективності їх будівель призводить до неможливості окремих груп та шарів населення в Україні реалізувати свої потреби в енергетичних ресурсах. Про наявність високих витрат на енергоресурси у складі доходів домогосподарств свідчать результати аналізу в Таблиці2. Хоча рівень цін на енергоресурси для населення в Україні порівняно з такими державами, як Австрія, Іспанія, Ірландія та Італія є значно нижчим, але ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (враховує вартість життя та рівень інфляції в країні) є нижчим у 3-7 разів, а коефіцієнт бідності українців є вищим у 2-3 рази порівняно з досліджуваними державами.

Таблиця ї