Особливості застосування генетичного фінгерпринта під час розслідування злочинів терористичної спрямованості

Ключові слова: злочини терористичної спрямованості, мікросліди, сліди біологічного походження людини, генетичний фінгерпринтінг.

Chornyi G. O. The features of the use of genetic fingerprinting in the investigation of terrorist crimes

The author pays special attention to the rules, requirements for the removal of traces of biological origin, which include: - removal of SBP is carried out only after their description in the protocol of the investigative action and photo and video shooting; - removal of SBP should begin as soon as possible after their formation and / or detection; - small objects - media should be removed together with the object, and large ones should be washed away; - all SBPs must be packed in such a way that they can be removed without disturbing the packaging.

Вчинення злочинів терористичної спрямованості відповідно до частини 1 ст. 11 та частини 6 ст. 12 КК України належить до найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень. Під час проведення досудового слідства, особливо на початковому етапі, слідчі, прокурори все частіше стикаються з тим, що злочини терористичної спрямованості мають ретельну підготовку, підбір учасників та знарядь вчинення кримінального правопорушення. Особливе значення на початковому етапі досудового розслідування під час проведення огляду місця події мають мікросліди. У теорії й практиці криміналістики використовуються поняття «мікрочастинки», «мікросліди», «мікрооб'єкти» та інші.

Під мікрооб'єктами як речовими доказами слід розуміти різноманітні дрібні тіла, а також малу кількість речовин і матеріалів, що невидимі або слабо видимі за нормальних умов спостереження. Таким чином, малий розмір, труднощі виявлення за звичайних умов (нормальний зір, звичайне освітлення) - основні ознаки, які відрізняють мікрооб'єкти від маси інших об'єктів, визначають специфіку роботи з ними. Наведене визначення не виключає, зрозуміло, використання під час експертних досліджень спеціальних нормованих градацій проб речовини, мікро- препаратів тощо [4, с. 39]

Невидимими є такі, які за нормальних умов (звичайне освітлення, нормальні суб'єктивні дані спостерігача) зором не сприймаються. Вони можуть бути невидимими внаслідок малих розмірів, що лежать за порогом гостроти зору людини, а також через малу відмінність за кольором та іншими властивостями від навколишнього середовища.

Слабко видимі мікрооб'єкти визначаються тим, що факт їх наявності за звичайних умов зором може бути встановлений, але вивчення ознак без спеціальних технічних засобів і методів неможливе. У цьому разі сприймається візуальний сигнал лише про наявність об'єкта, необхідна інформація про його властивості неозброєному зору недоступна.

Найбільш загальною підставою для класифікації мікрочастинок є форма їхнього матеріального втілення (організація матеріальної субстанції). За цією підставою мікрочастинки діляться на: 1) одиничні матеріальні утворення - окремі фізичні тіла, що володіють стійкою формою; 2) речовини (матеріали), що не мають форми одиничного тіла (рідини, порошкоподібні речовини).

За безпосереднім джерелом походження мікрооб'єкти класифікуються на дві великі групи: частини природного походження (від природних об'єктів); частини, які відокремилися від об'єктів, значною мірою оброблених або штучно створених людиною. У першій групі необхідно виділити чотири підгрупи: мікрооб'єкти, які відокремилися від організму людини (обривки волосся, шматочки шкіри, уламки нігтів, мікрокількості різних виділень тощо); мікрооб'єкти від тварин (волоски вовни, пуху тощо); мікрочастинки від рослин (насіння, частки трав і деревних рослин, пилок тощо); мікрооб'єкти мінерального характеру (ґрунтові частки, частки твердих копалин, мікросліди природної нафти). Ці підгрупи визначають спеціалізацію експертизи, що досліджує відповідні мікрооб'єкти, вибір експертної установи для напряму об'єктів (криміналістична, судово-медична тощо). У другу групу входять тіла й речовини, що відокремились у вигляді мікрочастинок від оброблених або штучно створених об'єктів (виробів). Частки цієї групи можна умовно розподілити за основними компонентами складу на три підгрупи: мікрочастинки неорганічного складу (осколки скла, кераміки, мікрооб'єкти виробів із металів, деякі будівельні матеріали, неорганічні хімічні речовини); мікрооб'єкти з основним органічним складом (волокна з вовняної й рослинної пряжі, шматочки дерев'яних виробів, паперу, частки тютюну, мікросліди паливно-мастильних матеріалів, мікросліди хімічних матеріалів та інші органічні речовини); мікрочастинки змішаного складу (волокна від комбінованих ниток, частки автоемалі). Класифікація мікрооб'єктів за складом має значення для правильної побудови методики їх подальшого експертного дослідження. Під час розгляду мікрооб'єктів у сукупності з об'єктами-носіями їх диференціюють за слідоутворюючим об'єктом та видом контактного зв'язку з носієм: накладення; включення; нашарування [ 6, с. 61, 73].

Останнім часом, із розвитком науково-технічного процесу та втіленням його в процес розслідування кримінальних правопорушень, важливе значення мають процеси ідентифікації людини за її зразками біологічного походження. Особливу зацікавленість та, так би мовити, «криміналістичну привабливість» становить генетичний фінгерпринтинг - ідентифікація людини за кодом ДНК. Необхідно звернути увагу, що починаючи з 80-х років минулого століття наукові досягнення дозволили використовувати ДНК-матеріал для ідентифікації особистості. Перший патент для використання варіації ДНК у криміналістиці був поданий доктором Джефрі Гласбергом ще у 1983 році. Незалежно від цього Алек Джеффріс, працюючи на кафедрі генетики університету Лестера, разом із Пітоером Гіллом та Дейвом Верреттом, працівниками Служби криміналістичної науки (FSS), розробили у 1984 році процес профілювання за ДНК.

Зазначений метод вперше був застосований під час розслідування вбивства двох підлітків, які були зґвалтовані та вбиті в Нарборо і Лестерширі у 1983 та 1986 роках. Шляхом ідентифікації близько 5000 зразків крові, отриманих добровільно від місцевих чоловіків, було висунуто обвинувачення та засуджено Коліна Пітчфорка, який залишив свій ДНК на обох місцях вчинення вбивств.

Код ДНК міститься в слідах біологічного походження - виділеннях організму та/або частини органів і тканини. До них належать насамперед клітини, кров, сперма, волосся, слина, потожирові нашарування, сеча, а також нігті, кістки, частини шкіри, м'язової тканини та інших внутрішніх органів. Досліджуючи більш детально зазначені об'єкти - носії слідів біологічного походження (далі СБП), доцільно це зробити за таким алгоритмом: можливість дослідження СБП; особливості вилучення конкретного СБП; особливості отримання зразків для експертного дослідження; коло питань під час призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Виявлення мікрослідів здійснюється послідовно та планомірно, відповідно до тактичних комбінацій відповідної слідчої дії. Найбільш поширеним методом виявлення мікрослідів науковці та експерти вважають метод вузлового огляду об'єктів, сутність якого полягає у тому, що кожен вузол включає у себе окремі об'єкти (ділянки місцевості, предмети тощо), які послідовно досліджуються один за одним. Детальний огляд об'єктів супроводжується використанням статичного та динамічних методів [5, с. 123].

Особливу увагу слід приділити загальним правилам вилучення слідів біологічного походження: вилучення СБП здійснюється виключно після їх опису у протоколі слідчої дії та проведення фото- та відеозйомки і здійснюється на завершальній стадії слідчої дії, що дозволяє виявити механізм вчинення злочину та утворення слідів; до вилучення СБП необхідно приступити якомога швидше після їх утворення та/або виявлення; невеликі об'єкти-носії слід вилучати разом із предметом, а з великогабаритних робити змиви; усі СБП повинні бути упаковані таким чином, щоб їх можна було вилучити без порушення упаковки. Під час виявлення слідів крові звертається увага на величину і форму слідів, що може свідчити про механізм слідоутво- рення та обставини вчинення кримінального правопорушення. Однотипні елементарні сліди крові зустрічаються у вигляді одиночних або групових (сукупності) слідів. Розрізняють такі форми елементарних слідів крові, як: калюжа - від витікання великої маси крові; плями від бризок - від краплі крові, що падає під дією сили ваги, або пляма від краплі крові, що одержала додаткову кінетичну енергію; потік - від великого обсягу або великих крапель крові, що стікаються під дією сили ваги; помарка - від зіткнення (дотику) закривавленого предмету або частини тіла з будь-якою поверхнею; відбиток - від повного зіткнення закривавленого предмету та/або частини тіла з якою-небудь поверхнею.

Вилучення слідів крові здійснюється шляхом зіскобу або змиву. До кола питань, які вирішує судова молекулярно-генетична експертиза, слід віднести такі: 1. Чи є кров людини на об'єкті, який наданий на дослідження? 2. Якщо так, то чи можливо встановити її генетичні ознаки (ДНК-профіль)? 3. Прошу встановити генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові підозрюваного П.; 4. Чи зберігаються генетичні ознаки крові, виявленої на наданому для дослідження об'єкті, з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові підозрюваного П.?

Основна частина слідів, залишених на гладких поверхнях, відноситься до потожирових слідів. Піт - продукт потових шкірних залоз, які разом із сальними є похідними шкірного епідермісу і являють собою залозистий апарат шкіри. Це безбарвна водяниста рідина, що містить значну кількість сечовини і солей. До її складу входять сечова кислота, креатини, летучі жирні кислоти і мінеральні солі. Піт не містить ядровмісних клітин. Жиропіт - основна частина сліду, залишеного на гладкий поверхні пальцями рук та долонь. Піт і жиропіт визначеної особи має однакову із кров'ю групову належність. Об'єкти зі слідами жиропоту (поту) вилучаються разом з об'єктом-носієм. Якщо об'єкт зі слідами поту та /або його частину вилучити неможливо, здійснюється змив. Змив роблять на фрагменті марлі, яку перед упакуванням обов'язково ретельно висушують при кімнатній температурі без впливу сонячного світла.

Слина являє собою секрет залоз людини, що виділяється в стільникову порожнину і бере участь у травленні, є мутнуватою рідиною через наявність клітинних елементів. Слину найчастіше виявляють на недопалках сигар і цигарок, носовиках, поштових марках, конвертах, столовому посуді, горлечках пляшок та недоїдках. До кола питань, які вирішує судова молекулярно-генетична експертиза під час виявлення слідів біологічного походження, які можуть містити клітини з ядрами, слід віднести такі: 1. Чи є на об'єкті клітини з ядрами?; 2. Якщо так, то чи можливо встановити їх генетичні ознаки (ДНК-профіль)?; 3. Прошу встановити генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваного П.; 4. Чи збігаються генетичні ознаки клітини з ядрами, виявлених на наданому для дослідження об'єкті, з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального епітелію підозрюваного П.?

Волосся розглядається як рогові утворення шкіри, що покривають майже всю її поверхню. Розрізняють довге товсте волосся голови, бороди і вусів, пахвових западин, лобка і статевих органів, щетинисте волосся брів, вій, носового входу і зовнішнього слухового проходу, пушкове волосся, що покриває всю іншу шкіру. У волоссі розрізняють стрижень, що виступає над поверхнею шкіри і складається із серцевини, коркової речовини і кутикули, та занурений у шкіру корінь, який закінчується стовщенням - цибулиною. Волосся вилучається разом із предметом, на якому воно виявлено, або окремо. Під час вилучення важливо не припускатися пошкоджень волосся. Волосся, яке виявлене в різних місцях під час огляду місяця події, упаковується в окремі конверти із зазначенням місць виявлення. Якщо волосся виявлено у слідах засохлої крові, воно вилучається разом із кров'ю або з частинами предмета-носія.

Вилучення зразків волосся рекомендується здійснювати шляхом виривання його пальцями у трупів чи зрізання ножицями у живих осіб із передньої, середньої і бокової частин голови (лобної, тьмяної, потиличної, правої і лівої скроневих ділянок). У разі потреби беруть у такий же спосіб волосся із бороди, вусів, бакенбардів, брів, лобка тощо. Зразки волосся в кількості 15-30 штук із кожної ділянки кладуть в окремі пакети чи пробірки і супроводжують відповідними надписами про місце відібрання зразків [1, с. 47].

Розглядаючи питання призначення судової молекулярно-генетичної експертизи (СМГЕ) під час виявлення волосся людини слід насамперед зазначити, що остання призначається після проведення судової експертизи волосся, у висновку якої повинна міститися інформація про те, що об'єкти є волоссям, яке належить людині та є придатним для проведення СМГЕ ядерної ДНК. У такому разі на вирішення СМГЕ можливо поставити таке питання: «Чи можливо встановити генетичні ознаки (ДНК-профіль) волосини (волосся) людини згідно з висновком судового експерта, який проводив первинне дослідження?» У ситуації, коли разом із волоссям на експертизу направляється зразок особи, приблизне коло питань може бути таким: 1. Прошу встановити генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка (крові / букального епітелію) особи.

1. Чи можливо встановити генетичні ознаки (ДНК-профіль) волосини (волосся) людини згідно з висновком судового експерта, який проводив первинне дослідження? 3. Чи збігаються генетичні ознаки (ДНК-профіль) волосини (волосся) людини, згідно з висновком судового експерта, який проводив первинне дослідження, з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка (крові / букального епітелію) особи?

Кістки, частини шкіри, м'язової тканини та інші внутрішні органи досить рідко зустрічаються під час огляду місця події як мікросліди. Найчастіше вони виявляються на знаряддях вчинення злочинів терористичної спрямованості - транспортних засобах, якщо вони були використані як об'єкти та/або предмети злочинного посягання, предметах обстановки місця вчинення злочину, в піднігтьовому вмісті потерпілого та терориста [3, с. 45]. Необхідно звернути увагу, що до комплексного дослідження піднігтьового вмісту рекомендовано спочатку провести дослідження на наявність текстильних волокон та інших мікрооб'єктів, а потім цитологічну експертизу. Із трупа, який має гнилісні зміни, у тому числі й під час ексгумації, доцільно направляти найменш змінені тканини і трубчасті кістки з епіфізами. Дії високої температури негативно впливають на виділення і подальше дослідження ДНК. У таких випадках на дослідження необхідно направляти м'язи, в яких менше виражені гнилісні зміни. Під час вчинення злочинів терористичної спрямованості шляхом використання вибухового пристрою та/або вибухових речовин, якщо є залишки ушкоджених тіл, частини трупного матеріалу - м'язи, шматочки шкіри, кістки, частини внутрішніх органів тощо, останні вилучаються до контейнеру (скляні або пластикові банки чи пробірки), відповідним чином опечатуються й описуються [7, с. 89, 90].

Розглядаючи питання відібрання біологічних зразків, слід звернути увагу, що дії слідчого та прокурора регламентуються статтями 241 та 245 КПК України на підставі постанови вищезазначених посадових осіб. Перед початком відібрання біологічних зразків особі пред'являють постанову та пропонують добровільно надати біологічні зразки. Найпоширенішими способами отримання біологічних зразків в особі є відбирання крові, слини та/або букального епітелію. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки сторона кримінального провадження звертається до слідчого судді з клопотанням про відібрання біологічних зразків примусово.

Процесуальна форма передбачає, що слідчий та прокурор виконують роботу з виявлення, фіксації та вилучення мікрослідів біологічного походження, однак мають на підставі ст. 69 та 71 КПК України залучати експертів та спеціалістів. [2, с. 57, 59].

Використана література

1. Перлін С.І., Шевцов С.О., Косміна Н.М. Огляд місця події: виявлення та вилучення об'єктів біологічного походження:методичні рекомендації. ДНДЕКЦ МВС України. Харків:ФОП Чальцев О.В., 2009. 100 с.

2. Прокопенко Н.А. Проблемы использования микроследов в правоохранительной деятельности. IIIМеждународная научно-практическая конференция, 2008. С. 374-376.

3. Марчук А.И. Использование микрообъектов при расследовании преступлений против личности. Теоретические и практические проблемы обеспечения раскрытия и расследования преступлений криминалистическими методами и средствами: сборник научных трудов. Киев, 1992. 237 с.

4. Бершацкий Е.М. Проблемы микроследов в современной криминалистике. Криминалистика и судебная экспертиза: республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. 1977. Вип. 14.

5. Клименко Н.И. Использование микрообъектов при расследовании преступлений. Киев: КГУ, 1984. 93 с.

6. Практикум з криміналістики: навчальний посібник / В.Ю. Шепітько та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. Київ: Ін Юре, 2013. 128 с.

7. Особливості збирання у досудовому провадженні біологічних слідів людини: методичні рекомендації / М.В. Нечеснюк та ін. Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2016. 44 с.

References