Адміністративно-правове регулювання в сфері охорони здоров’я у деяких країн пострадянського простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я У ДЕЯКИХ КРАЇН ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ

докторант ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Анотація

Зазначено, що платні медичні послуги викликають особливий інтерес в розрізі розвитку системи і обсягу їх надання. Доведено, що в процесі реформування органів охорони здоров'я, кожна країна пішла своїм шляхом у пошуку оптимального поєднання медичних послуг, які можуть бути надані населенню як в критичній ситуації із введенням карантину, пов'язаного із пандемією так і в умовах недеструктивного розвитку суспільства.

Ключові слова: Республіка Казахстан, Республіка Білорусь, медична допомога, охорона здоров'я, адміністративне регулювання, медичні кодекси.

Abstract

Particular attention is drawn to the lack of regulatory support of the health care system for quite a long time in the selected countries until the beginning of the 20th century, and external effects forced to change the legislative approach in regulating the approaches to providing citizens with medical care. This approach is typical for all countries of the post Soviet space, and Belarus and Kazakhstan show this most clearly. It should be noted that financial and administrative regulation was transferred to the level of local self-government, which negatively affected the safety of services and, ultimately, there was a refusal of local self-government in favor of institutional, which can be traced at the level of adoption of the state program for the development and regulation of health care, both in Kazakhstan and Belarus.

Key words: Republic of Kazakhstan, Republic of Belarus, medical care, health care, administrative regulation, medical codes.

Вступ

Ще в період радянського союзу державна система охорони здоров'я характеризувалася жорстким адміністративно-правовим регулюванням, внутрішньовідомчим контролем якості, об'ємом надання медичної допомоги, бюджетним фінансуванням і патерналістської моделлю взаємин пацієнтів і працівників охорони здоров'я. У той час всі медичні установи фінансувалися за кошторисом витрат, окупала витрати на виробництво медичних послуг. За рахунок цього держава могла надавати безкоштовну медичну допомогу населенню. Однак, були і ситуації, коли у державі не було достатньої кількості ресурсів. В результаті з'явилися процеси деформації системи охорони здоров'я, які були обумовлені виснаженням ресурсів. В подальшому, відбулося скорочення фінансування охорони здоров'я та зниження мотивації медичного персоналу до праці і відтоків кадрів.

Недосконалість розподілу суспільних фондів споживання, недостатній рівень коштів для системи охорони здоров'я, їх незбалансованість з потребою медичної допомоги, а також недосконалість законів в області регулювання охорони здоров'я утворили шляхи до формування і розвитку тіньового ринку медичних послуг. В результаті в 90-х роках всі пострадянські країни перейшли на реформування системи охорони здоров'я. Головна мета таких змін полягала у виборі стратегії реорганізації галузі та забезпеченні нових економічних механізмів її діяльності на законодавчому рівні.

Саме тому ці питання на сьогодні є досить актуальними, потребують подальшого дослідження, детального аналізу для визначення стану розвитку та удосконалення адміністративно-правового регулювання безпеки в охороні здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про жвавий інтерес вітчизняних та зарубіжних науковців до проблем правового регулювання сфери охорони здоров'я. Зокрема, цим питанням було присвячено дослідження вчених: С. В. Антонова, Д. Г. Бартенева, Н. Б. Болотіної, Р. Ю. Гревцової, Л. О. Гостінова, С. Г. Стеценка, О. Ю. Кашинцевої, A. M. Коваль, Н. І. Копачовець, Б. О. Логвиненка, М. О. Медведева, К. Б. Наровської, А. А. Старченко, О. В. Тарасьянца, А. Тейлора, Б. Тобеса, Д. П. Фідлера та ін. Утім, не зважаючи на значну кількість праць, присвячених охороні здоров'я, комплексні дослідження у цій сфері є не достатньо ефективними.

Таким чином, метою та завданням статті є дослідження теоретичного та практичного узагальнення наукової позиції в сфері охорони здоров'я країн зарубіжжя та вироблення пропозицій щодо позитивної імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України.

Результати дослідження. Казахстан

Адміністративне управління охорони здоров'я Республіки Казахстан носить централізований характер в порівнянні з системами федерального типу або децентралізованими системами країн Західної Європи. Якщо порівняти з країнами Централізованої Азії або СНД система охорони здоров'я Казахстану менш централізована. Слід зазначити, що в 1991 році країна придбала незалежний характер і в системі охорони здоров'я відбулася децентралізація повноважень, яка вплинула на фінансування охорони здоров'я та масштаби консолідації фінансових ресурсів в рамках охорони здоров'я. Формування децентралізації відбулося за рахунок передачі і приватизації адміністративних і фінансових повноважень з національного на обласний рівень. Крім того, передислокація столиці з Алмати в Астану змінила відносини між регіональним та національним рівнями управління, сформувавши грунт для їх розвитку.

Законодавче регулювання принципів безпеки в системі охорони здоров'я Республіки Казахстан є актуальною проблемою і висувається в якості основного напрямку державної політики.

У Законі «Про місцеве державному управлінні і самоврядування» 2001 року описані ще особливості передачі повноважень з регіонального на обласний рівень. Згідно з цим Законом як управління, так і фінансування охороною здоров'я передані у відання органів обласного рівня. Крім того, рівні консолідації обласного бюджету були визначені губернаторами областей. У період з 2005 по 2009 роки на основі Бюджетного Кодексу Республіки Казахстан всі бюджети областей формувалися на обласному рівні, а рішення про розподіл бюджету були прийняті обласними органами влади, скерованими на планування та управління. В їх відповідальність входили наступні питання:

- надання ресурсів на надання медичної допомоги в рамках гарантованого обсягу безкоштовної медичної допомоги (ГОБМП);

- управління регіональними системами охорони здоров'я на основі встановлених правил і норм;

- фінансування медичних установ.

Відзначимо, що основу реформирования охорони здоров'я Республики Казахстан становить Державна програма реформування і розвитку охорони здоров'я на період 2005 - 2010 рр. і 2016 - 2020. Охороні здоров'я громадян Казахстану присвячена 29 стаття Конституції. Крім того, у вересні 2009 року в силу вступив Кодекс Республіки Казахстан «Про здоров'я населення і системи охорони здоров'я». До затвердження цього Кодексу в Казахстані була велика кількість нормативно-правових актів, які формували соціальні відносини щодо життя і здоров'я громадян, що утворювало певні проблеми в законодавстві про охорону здоров'я.

Кодекс являє інший підхід у адміністративно-правовому регулюванні суспільних відносин в системі охорони здоров'я, а також визначає організаційні, економічні, правові, соціальні основи діяльності охорони здоров'я країни. У Кодекс входить велика кількість норм, що регулюють різноманітні відносини в системі охорони здоров'я. Крім того, Кодекс спрямований на систематизацію законодавства в системі охорони здоров'я і його гармонізацію в рамках міжнародних норм і стандартів.

До прийняття поточного Кодексу в Казахстані не були чіткої регламентації стандартів в галузі охорони здоров'я. В даний час в Кодексі є стаття, яка визначає дані стандарти, виявлення яких дозволить систематизувати діагностично профілактично - лікувальні процеси, включаючи обов'язкове виконання вимог за умовами провадження медичної та лікарської діяльності. Це забезпечить більш жорсткий контроль за діяльністю медичних установ, а також сформує умови підготовки медичних кадрів, підготовлених за сучасними вимогами.

Для посилення моральної відповідальності медичних працівників за їх професійну діяльність перед суспільством раніше планувалося створення і прийняття Кодексу честі медичних працівників. В результаті, Міністерство охорони здоров'я розробило Кодекс честі в Казахстані, який визначає моральну відповідальність фармацевтичних та медичних працівників перед колегами, громадянами і суспільством в цілому.

Важливо відзначити, що сьогодні в Республіці Казахстан обмежено платне лікування в державних закладах охорони здоров'я. Однак, через невелику оплати праці медичних працівників спостерігається перехід кваліфікованих кадрів в приватні медичні установи. Згідно з Конституцією, держава бере на себе турботу, надаючи гарантії по роботі з гідною оплатою праці медичного персоналу. У статті 29 Конституції викладено: кожен громадянин Республіки Казахстан може безкоштовно отримати гарантовану медичну допомогу в державних і приватних лікувальних установах.

Надання платних послуг в закладах охорони здоров'я Республіки Казахстан визначено у Законі «Про затвердження Правил надання платних медичних послуг в закладах державної системи охорони здоров'я і порядку використання коштів від їх надання» (зміни на 25 липня 2002).

Розглядаючи адміністративні реформи і Державні програми реформування охорони здоров'я Казахстану на період 2005 по 2010 року відзначимо, що були посилені повноваження Міністерства охорони здоров'я, деякі з яких були загублені в період 1990 років. Уряд Казахстану в 2009 році зробило Міністерство більш самостійним за рахунок більшої централізації і з управління і фінансування. Ці заходи були прийняті у зв'язку з надзвичайно ситуацією - спалахом ВІЛ і СНІД в Південному Казахстані в період 2006 року. Також причиною централізації стали регіональні відмінності в рамках фінансування обласних систем охорони здоров'я, інфраструктури охорони здоров'я та способів оплати медичних послуг. Таким чином, з'явилася єдина система охорони здоров'я з централізацією державного бюджету на національному рівні.

В рамках Міністерства охорони здоров'я Республіки Казахстан основоположним став Комітет оплати медичних послуг з вертикальною структурою відділів у всіх областях. Даний Комітет відповідав також за оплату медичних послуг в Казахстані.

На сьогоднішній день АТ « Національний медичний холдинг» включає шість медичних центрів і Медичний університет Астана в рамках єдиного управлінського апарату. При цьому, вже організована Система єдиного дистриб'ютора лікарських засобів, що включає закупівлю ліків для державних медичних організацій.

Крім того, Республіка Казахстан вже розробила стратегічні документи загальнонаціонального призначення на середньострокову перспективу: Стратегії розвитку країни «Казахстан-2010», «Казахстан-2020» і «Казахстан-2030». Відповідно до пріоритетних напрямів розвитку, визначених у цих документах, галузеві міністерства розробили більш детальні стратегії розвитку у відповідних галузях.

У 2004 році Міністерством охорони здоров'я була розроблена Державна програма з реформування і розвитку охорони здоров'я на 2005-2010 роки. Крім цього, були сформовані плани реалізації програми, яка включала такі етапи: 1) 2005-2008 роки; 2) 2008-2010 роки. В кінці 2010 року була прийнята « Саламатти Казахстан», яку можна було охарактеризувати як програму розвитку охорони здоров'я Республіки Казахстану на період 2011-2015 роки.

Так, наприклад, стратегічний план Міністерства охорони здоров'я Республіки Казахстану на період 2009-2011 роки виявляє рівень стану здоров'я населення та якості надання медичної допомоги, включаючи аналіз показників здоров'я громадян, а також пропонує заходи з вирішення найбільш значущих проблем. Стратегічний план включає певні цілі і завдання для досягнення відповідних показників, а також оцінку можливих ризиків в ході реалізації плану. Серед основних напрямків Стратегічного плану Міністерства охорони здоров'я Казахстану на період 2016 по 2020 року:

- поліпшення здоров'я громадян, зниження кількості хвороб і травм, поліпшення служби здоров'я матері і дитини, поліпшення показників щодо здорового способу життя і харчування;

- вдосконалення адміністративної системи охорони здоров'я за допомогою змін систем управління і фінансування, розширення доступу медичних послуг і лікарських засобів, а також включення інвестицій в інфраструктуру в рамках охорони здоров'я;

- розвиток медичної науки, що включає заходи щодо підвищення рівня кваліфікації медичного персоналу, а також якості медичних досліджень.

Однак, в рамках контролю якості медичної допомоги в Республіці Казахстан існують певні труднощі. По-перше, це відсутність стимулів для поліпшення результатів праці у медичних працівників. Крім цього, механізми як зовнішнього, так і внутрішнього контролю за якістю не пов'язані між собою, а відомчі системи охорони здоров'я з урахуванням різних організацій і міністерств не включені в систему контролю за якістю медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я Казахстану.

На основі наказу Міністра охорони здоров'я Республіці Казахстан від 28.12.2004 N 898 був затверджений порядок здійснення контролю над якістю наданих медичних послуг, відповідно до якого в компенсації Міністерства охорони здоров'я увійшл:

- розробка нормативно-правової основи для акредитації організацій охорони здоров'я;

- вироблення політики щодо забезпечення якості та акредитації;

- розробка нормативно-правової основи для проведення контролю над якістю медичних послуг;

- контроль за дотриманням норм і правил ліцензування медичної діяльності.

Комітет контролю фармацевтичної детальності Міністерства охорони здоров'я Республіки Казахстану був заснований Наказом Міністра охорони здоров'я від 23.10.2009. Даний комітет замінив Комітет з контролю і Фармацевтичний комітет.

Нові правила атестації медичних працівників затверджені Наказом Міністра охорони здоров'я РК від 06.11.2009. Дані правила розроблені на основі Кодексу Республіки Казахстану «Про здоров'я народу і систему охорони здоров'я», згідно з яким обов'язкової атестації підлягають керівники таких підрозділів: місцеві органи державного управління, республіканські організації охорони здоров'я, включаючи їх заступників, керівники державних організацією охорони здоров'я.

Білорусь

Охорона здоров'я в Білорусі є державною системою. У свою чергу Міністерство охорони здоров'я несе повну відповідальність за функціонування системи охорони здоров'я Білорусі, незалежно від того, що фінансування секторів ПМСД передано у відання органів обласного рівня. Взаємовідносини між різними рівнями всередині охорони здоров'я можна охарактеризувати на ієрархічному рівні; політичні рішення приймаються в рамках централізованого характеру.

Головним координатором державної політики в сфері охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я за підтримки Уряду Республіки Білорусь. Такі міжнародні організації, як Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, ВООЗ та Світовий банк користуються певним впливом. Також, основні питання з охорони здоров'я переходять в ЗМІ, однак рішення основних питань з охорони здоров'я здійснюється централізовано.

Так як фінансування охорони здоров'я проводиться за рахунок бюджетів, то вся відповідальність за збирання фінансових ресурсів в рамках охорони здоров'я лежить на Міністерстві фінансів. У Білорусі відсутні цільові податки і спеціальні відрахування з фінансування охорони здоров'я.

Формування та надання медичних послуг відноситься до роботи МОЗ, який проводить оцінку і управління за результатами проведеної державної політики в сфері охорони здоров'я, ґрунтуючись на певних принципах та форм діяльності. Однак, дані звіти призначені виключно для внутрішнього користування, тому до них складно отримати доступ. В результаті, джерелами інформації про реалізацію державної політики в сфері охорони здоров'я стають звіти, складені на підставі міжнародних партнерів, які беруть участь у розвитку пілотних проектів.

Відзначимо, що в Білорусі прийнята ієрархічна структура управління; влада зосереджена на республіканському рівні. Після того, як країна стала незалежною в рамках системи охорони здоров'я відбулася деконцентрація повноважень з передачею з республіканського на районний та обласний рівні. Тобто, за організацію ПМСД і спеціальної допомоги відповідають районні та обласні управління охорони здоров'я. Формування національних програм і стандартів здійснюється на загальнонаціональному рівні; право місцевих органів влади полягає виключно в розширенні даних програм на основі власних пріоритетів. Крім того, раніше в країні не було делегування регулюючих повноважень державними органами.

До державних соціальних стандартів у сфері охорони здоров'я відносяться наступні (всі стандарти описані з розрахунків на одного жителя).

- нормативи бюджетної забезпеченості видатків на систему охорони здоров'я;

- кількість лікарів ПМСД ;

- кількість стаціонарних ліжок;

- число бригад швидкої допомоги;

- число державних аптек;

- кількість машин швидкої допомоги;

- санітарні норми матеріально-технічного забезпечення в закладах охорони здоров'я.

В цілому, державні соціальні стандарти охорони здоров'я є метою норм бюджетної забезпеченості видатків на охорону здоров'я (на одного жителя). Це основа територіальних програм, що включають гарантії щодо надання безоплатної медичної допомоги: територіальні нормативи встановленого обсягу медичної допомоги, норми забезпечення їх фінансування в рамках планових показників. Дані програми включають правові основи місцевих органів влади в рамках їх досягнення.

Також в Білорусі було розроблено концепцію реформи правового регулювання медицини, на основі якої розвиток правової медицини включає посилення регулюючої ролі законів у сфері охорони здоров'я, а також заміну адміністративно-правових норм цивільно-правовими нормами. Іншими словами, регулювання медичної допомоги можливо за рахунок норм, стандартів, інструкцій та законодавчих документів. У свою чергу, законодавчі документи обов'язкові у виконанні громадян, організацій охорони здоров'я та органів управління незалежно від їх відомчої приналежності.

Крім того, в Білорусії пропонується прийняти ряд законів щодо фінансування системи охорони здоров'я, лікарського забезпечення громадян, медичного страхування, захисту прав пацієнтів та медичних працівників. Закон «Про охорону здоров'я громадян», який формує базу для системи охорони здоров'я населення і закон «Про медичну допомогу», який регламентує права громадян на отримання медичної допомоги, закони «Про права, відповідальності, обов'язки та соціальний захист медичних працівників» і «Про права пацієнтів» повинні стати основою нової системи законодавства. Перераховані закони дозволять усунути існуючі проблеми правового поля і сформувати правову базу, що регламентує відносини населення в рамках охорони здоров'я та медицини, а також органів виконавчої та законодавчої влади, органів місцевого управління і організацій як державних, так і приватних форм власності. Відзначимо, що у системи охорони здоров'я буде більше коштів на фінансування державних програм, якщо в ній будуть установи, прибуток від яких зможе покрити збитки від тих медичних установ, які не можуть працювати в рамках самоокупності.

На основі чинного Закону Республіки Білорусь, кошти, що надходять організаціям охорони здоров'я від ведення господарської діяльності, враховуються на окремому балансі, надходять у власне розпорядження установ і не можуть бути в них вилучено, наприклад, в рахунок фінансування наступного року. Однак на практиці дане положення часто порушується. У зв'язку з цим передбачено и правові норми, спрямовані на стимулювання підприємницької діяльності закладів охорони здоров'я, а також спрямовані і на захист їх права щодо самостійного розпорядження отриманими доходами. Для цього необхідно змінити організаційно-правову форму медичних установ, наділити їх правами самостійно господарюючих суб'єктів.

Умови конкуренції між медичними організаціями різних форм власності можуть бути реалізовані в ході зміни правового статусу державних установ - переведення їх на орендний підряд, що перетворює лікувально-профілактичні заклади в самостійну юридичну особу. Також, даний поспіль дозволяє зіставити господарську самостійність зі збереженням державної власності. Для вирішення даної проблеми іншою формою може бути поширення Закону «Про підприємство» в лікувально- профілактичному закладі.

Висновки

Таким чином, основою формування системи захисту прав населення в охороні здоров'я є гарантії держави щодо дотримання прав пацієнтів в формі адміністративно-правового забезпечення. Аналіз адміністративно-правового регулювання безпеки в охороні здоров'я Республіки Казахстан та Республіки Білорусь довів, що в деяких питаннях адміністративно-правове регулювання досі ґрунтується на нормах радянського періоду. В результаті, актуальним є прийняття Закону «Про захист прав пацієнтів», який би на підставі національного та міжнародного досвіду встановлював механізм реалізації прав та інтересів громадян на охорону здоров'я, медичну допомогу та оскарження в судовому чи адміністративному порядку дії будь-якого медичного працівника щодо порушення його соціальних або індивідуальних прав. правовий охорона здоров'я медичний

У цьому ключі особливо постають питання порівняльного аналізу результатів проведеного дослідження, який дозволив визначити загальні проблеми безпеки системи охорони здоров'я для обраних країн з подальшим їх подоланням та визначенням оптимальних напрямів удосконалення засобів надання медичних послуг населенню.

За результатами дослідження можна констатувати, що підходи до вирішення проблем у зазначеній сфері цілком залежать від цілеспрямованого адміністративно-правового забезпечення системи охорони здоров'я. І основним недоліком в процесі удосконалення цієї сфери - є недієздатність органів публічної влади докорінно змінити існуючу систему надання медичних послуг, особливо це торкається органів виконавчої влади, на яких покладено основні функції щодо їх реалізації. Незважаючи на це, на протязі тривалого періоду часу, будь-яких рішучих заходів в цьому напрямку в обраних країнах не спостерігається,

Паралелі в законодавстві які проводяться в рамках поділу медичних послуг на умовно безкоштовні та платні не в стані привести до істотного позитивного для системи результату. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про недостатнє адміністративно-правового забезпечення системи охорони здоров'я, що вимагає постійного інституційного втручання держави. Такий підхід є двоїстим і знижує в цілому безпеку системи охорони здоров'я в цілому.

Список використаної літератури

1. Погодін Ю.І., Кульбачінскій В.В., Медведєв В.Р., Тарасівеч Ю.В. Російський вісник. Радянське охорона здоров'я та військова медицина у Великій вітчизняній війні.

2. СРСР. Охорона здоров'я.

3. Олександр Кацага, Максут Кульжанов. Казахстан. Огляд системи охорони здоров'я.

4. Закон Республіки Казахстан від 23 січня 2001 року № 148-II Про місцеве державному управлінні і самоврядування в Республіці Казахстан

5. Бюджетний кодекс Республіки Казахстан. Кодекс Республіки Казахстан від 4 грудня 2008 року № 95-IV.

6. Про Державну програму реформування та розвитку охорони здоров'я Республіки Казахстан на 2005-2010 роки (зміни на 13 вересня 2004). Державна програма розвитку охорони здоров'я Республіки Казахстан «Денсаулик» на 2016-2020 роки

7. Вікітека. Конституція Республіки Білорусь / Початкова ред.

8. Кодекс Республіки Казахстан Про здоров'я народу і систему охорони здоров'я.

9. МОЗ Казахстану розробив Кодекс честі медпрацівників - що це значить.

10. Про затвердження Правил надання платних медичних послуг в закладах державної системи охорони здоров'я і порядку використання коштів від їх надання: зміни до Постанова Уряду Республіки Казахстан від 6 жовтня 2006 року N 965. U

11. Олександр Кацага, Максут Кульжанов. Казахстан. Огляд системи охорони здоров'я.

12. ВІЛ-скандал в Шимкенті: шість років потому

13. Національний медичний холдинг.

14. Новини GMP. Створення Єдиного дистриб'ютора ліків в Казахстані дозволило вирішити безліч проблем.

15. Державна програма розвитку охорони здоров'я Республіки Казахстан «Саламатти Казахстан».

16. Про Стратегічний план Міністерства охорони здоров'я Республіки Казахстан на 20092011 роки (зміни на 23 грудня 2008).

17. Наказ в.о. Міністра охорони здоров'я Республіки Казахстан від 28 грудня 2004 року № 898 Про затвердження Правил здійснення контролю за якістю наданих медичних послуг в Республіці Казахстан.

18. Наказ Міністра охорони здоров'я Республіки Казахстан від 23 жовтня 2009 року № 556 Про затвердження Правил видачі громадянам листа і довідки тимчасової непрацездатності.

19. Наказ в.о. Міністра охорони здоров'я Республіки Казахстан від 6 листопада 2009 року № 666 Про затвердження Номенклатури, Правил заготівлі, переробки, контролю якості, зберігання, переливання крові, її компонентів та препаратів.

20. Ірина Малахова, Ірина Новик, Андрій Фоменко. Білорусь. Огляд системи охорони здоров'я.

21. В.Л. Клюні, Ф.Н. Ходоркін. Державні соціальні стандарти: сутність, зміст і тенденції розвитку.

22. Шарабчіев Ю.Т., Дудіна Т.В., Йолкіна О.І., Таргонська Л.Г. Нормативно-правове регулювання медичної діяльності і нормативно-правова база охорони здоров'я в Республіці Білорусь.

23. Стратегія розвитку охорони здоров'я Республіки Білорусь до 2020 року.

Размещено на Allbest.ru