Людський вимір права у формуванні органів виконавчої влади на основі доброчесності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Людський вимір права у формуванні органів виконавчої влади на основі доброчесності

Максюта Н.В.,

здобувачка II курсу юридичного факультету

Анотація

право виконавчий влада законодавство

Ключові слова: державна влада, мораль, адміністративне право, управління, адміністративні послуги, посадовець, людський вимір права, органи виконавчої влади, доброчесність.

Аннотация

В статье исследованию проблематику и перспективы человеческого измерения права в формировании органов исполнительной власти, анализе дискуссионных вопросов законодательства о добродетели должностных лиц этой сферы. Именно исполнительная власть призвана разрабатывать и воплощать государственную политику по обеспечению выполнения законов, управлению сферами общественной жизни. Возникает вопрос: возможно ли решение обозначенных вопросов служащими, которые пренебрегают такими критериями, как высокий уровень добродетели, морали и этики.

Ключевые слова: государственная власть, мораль, административное право, управление, административные услуги, должностное лицо, человеческое измерение права, органы исполнительной власти, добродетель.

Abstract

N.V. Maksiuta,

2nd year student, Vasyl Stus Donetsk National University (600-Richchia Street, 21 Vinnytsia 21021)

The Human Dimension of Law in the Formation of Executive Authority on the Basis of Integrity

The article examines the issues and prospects of the human dimension of law in the formation of executive authority, analysis of debatable issues of legislation on the integrity of officials in this area. It is the executive authority that is called upon to develop and implement state policy to ensure the implementation of laws and the management of spheres of public life. The question arises: is it possible to solve the outlined issues of the executive authorities, in the formation of personnel, which neglected such criteria as a high level of integrity, morality, ethics and other positive indicators.

According to the results of the study, the authors emphasize the improvement and wider application of such a factor as integrity in the formation of executive bodies. To ensure that, according to the concept of the human dimension of law, the center of regulation of legal relations is not the executive authority and it «s, but the person to whom administrative services are provided, namely his rights and legitimate interests.

Keywords: public authority, morality, administrative law, management, administrative services, official, human dimension of law, executive, integrity.

Основна частина

Постановка проблеми. На сучасному етапі дослідження значення доброчесності органів виконавчої влади в правовому аспекті є недостатнім, де саме моральні якості зумовлюють надійність та взаємну довіру в комунікації влади та осіб, які потребують адміністративних послуг. Недостатній рівень доброчесності породжує несприйняття нормативно-правових приписів та діянь посадовців, навіть якщо вони аргументуються доречними фактами, що викликає конфлікти у зв'язках між людиною, громадянським суспільством і державою. Наявність довіри у соціумі напряму пов'язано з морально - етичними поглядами та поведінкою посадових осіб, від ставлення до виконання своїх обов'язків. Чи насамперед органи виконавчої влади працюють на принципах верховенства права, законності, справедливості, гуманізму, рівності, демократизму, та пріоритетності прав людини?

Аналіз останніх досліджень. Аналіз літератури вказує на те, що з приводу дискусій щодо забезпечення доброчесності у формуванні органів виконавчої влади присвячені багаточисленні праці Р. Мельника, А. Новака, А. Боровика, О. Новікова, Ю. Румянцева, М. Орзіха, Ю. Констанкевича та багато інших. Невирішені раніше проблеми. Попри велику кількість наукових праць зазначеної теми, питання щодо врахування доброчесності у формуванні органів виконавчої влади, а також наявності системи зменшення можливостей корупційної поведінки залишаються відкритими. Відповідно є невирішеною дискусія щодо нормативно-правового закріплення терміну «доброчесність», а також вимог доброчесності для кандидатів на посади.

Мета статті та завдання. Метою статті є аналіз та визначення проблематики сучасного стану людського виміру права та важливості такого фактору як доброчесність у формуванні органів виконавчої влади системи публічного права.

Виклад основного матеріалу. Від часів проголошення незалежності України виконавча влада залишається однією з важливих і невід'ємних складових системи органів державної влади, незважаючи на започатковані в країні реформи державного управління.

Людський вимір, або, за іншим тлумаченням, гуманістичний вимір - це істотна частина функціонування системи органів виконавчої влади, за якої людина є найвищою соціальною цінністю, а забезпечення її прав і свобод визначає зміст і спрямованість цієї діяльності. Людський вимір у всі часи розглядався як сприйняття системою державного управління сукупності ідей, поглядів, переконань, поваги до честі, гідності і прав людини, турботи про її благо, всебічний розвиток, про створення гідних умов суспільного життя [1, с. 64].

Найкраще місце для людського виміру формує правова держава, в якій за допомогою юриспруденції реально забезпечене максимальне здійснення, охорона та захист «Ius Hominem». Права на життя, здоров'я, повагу, захист честі, гідності, недоторканність і безпеку в демократично організованому суспільстві визнаються найвищою соціальною цінністю, а їх утвердження і забезпечення розглядаються як головний обов'язок держави та один із основних пріоритетів державного управління. Проголошення суверенітету, незалежності держави недостатньо для того, щоб права і свободи стали реальністю. Вкрай важливою умовою їх реалізації є формування громадянського суспільства, побудова правової держави, та створення органів, які будуть дотримуватися верховенства права та законності.

Хронологія засвідчує неквапність обговорення питання доброчесності представників влади у різних епохах розвитку України. Залежно від уявлень і цінностей століття морально - етичні шаблони можуть відрізнятися, тобто набувати визначної більшістю релігійності, стійкого етносу, тривалих традицій. Деякі ж мірила набувають характер панівної верхівки населення, де відповідно влада вводить нові правила для подальшого існування місцевих жителів. У кожному столітті доброчесність, як і загальноприйнята мораль у суспільстві мають різні трактування, вони є тісно пов'язаними, адже саме з моралі визначається доброчесність. У вітчизняній владній прогресії морально-етичні умови відрізнялися в аспектах відповідності християнським манерам або ж враховувалися вимоги світської буржуазії (наявність грамотності, розсудливості ті інших чеснот). Встановлення морально-етичних норм в ході історичного розвитку України пояснюється наданням їм офіційної форми. Відповідно виникає спірний момент, адже не завжди закон повністю відповідає правовим приписам, моральним засадам суспільства. Враховуючи нерозривність принципів формування прав людини, адекватне нормативне закріплення доброчесності можливе лише при дотриманні сучасних підходів до розуміння Конституції України, прав людини і якості побудови органів виконавчої влади.

Виконавча влада - це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю. Основним же завданням виконавчої влади є управління соціальними та економічними процесами суспільства, керуючись при цьому законодавчими актами [2, с. 80, 87].

Сьогодні громадянське суспільство є евентуальним для залучення до призначення на посади працівників державної служби відповідних осіб шляхом перевірки їх на морально - етичні критерії. Це містить глибинний аспект для конституційного та адміністративного права, оскільки формується такий суб'єкт, який керується переконаннями, які викорінюють нігілізм, для якого компетенція містить не лише загальновизнані повноваження та функції, а й відповідність особи моральності, етичності, розвинутої правової свідомості та культури; і тому, в конституційні приписи слід віднести належне місце для прямої реалізації громадянським суспільством намірів, що стосуються формування органів виконавчої влади.

Важливим елементом у формуванні органів виконавчої влади в майбутньому стане пропозиція покласти обов'язок на орган, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, не менше, ніж один раз на рік, організовувати конференцію з питань доброчесності та етики, на яку запрошувати представників органів виконавчої влади і наукових установ, громадських організацій для з'ясування дискусій доброчесності та етики як вимоги щодо вступу на службу. Також цілком раціональною була б пропозиція надання можливості призначення членів Уряду окремо, а не за списком, що дозволить персонально враховувати морально-етичну характеристику кандидатів, встановлення обов'язкової вимоги доброчесності для кандидатів на посади виконавчої влади.

Якщо дослідити практику держав Європейського Союзу в частині забезпечення доброчесності виконавчих органів, то цікавим є приклад Королівства Нідерландів. У 2006 році там сформували структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ - Бюро забезпечення етики та доброчесності посадових осіб всієї систем виконавчої влади. Бюро компетентне в сферах: розробки стратегій доброчесності та інструментів їх впровадження; збирає та аналізує інформацію у сфері доброчесності; організовує заходи для обміну знанням та розробки нових підходів. Цей підрозділ заснований, аби всі органи виконання реалізовували всеосяжну стратегію доброчесності. Детальне вивчення зарубіжних програм, які спрямовані на благоустрій держави, завжди дають плідні результати. Стає очевидним, що Україна, залучивши практику Королівства Нідерландів, не вигадуючи докорінно нового, зможе підвищити рівень забезпечення доброчесності посадових осіб виконавчої влади [3, с. 18-20].

Усі органи виконавчої влади уповноважені державою конкретною компетенцією, яка закріплена у нормативно-правових актах. Поняття компетенції системи органів виконавчої влади часто не використовується, тоді як визначення системи органів виконавчої влади є загальновживаним. Однак це не означає, що перше визначення скоріше абстрактне, ніж реальне і формально закріплене у нормативно-правових актах. Все ж, і як суто теоретичне поняття, і як сума компетенцій всіх елементів, що складають систему органів виконавчої влади, поняття компетенції системи органів виконавчої влади має право на існування в дослідженнях науковців і врахування його при виробленні рекомендацій для практики.

Наукою адміністративного та конституційного права дилема для детального аналізу досі не ставилася. Зрозуміло, що її вирішення в науковому плані лежить здебільшого у площині теоретичних досліджень, але вихід у практичну площину є багатообіцяючим. Хоча органи виконавчої влади мають діяти на основі закону, проте питання їх компетенції часто вирішуються без врахування наукових наробок.

Чи можна говорити про те, що провівши ретельний відбір кандидатів на посади вищих органів виконавчої влади, то ситуація докорінно зміниться? Хоч і Кабінет Міністрів є вищою ланкою у системі виконавчих органів і уповноважений забезпечувати широке коле питань, найважливіші з яких:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної автономності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, відповідність Конституції України та Законів України, указів та розпоряджень Президента України;

2) діяння щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення відповідних умов для незалежного і різностороннього розвитку індивіда;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно - галузевої політики; політики у царині праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) проектування і виконання загальнодержавних програм;

5) забезпечення процвітання і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до законодавства;

7) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю [4, с. 163].

Триланкова система органів виконавчої влади є тісно пов'язаною. На сучасному етапі законодавства виключення одного системного елемента тягне за собою колосальні втрати державного бюджету, зниження якості надання адміністративних послуг та загрозу злагодженої дії механізму державної служби. Саме тому, і місцеві, і центральні, і вищі органи виконавчої влади мають складатись з представників, які наділені глибокими морально-етичними якостями, адже такі якості службовця як: порядність, коректність, об'єктивність, відданість справі, комунікабельність та ініціативність, породжують орган виконавчої влади, який викликає довіру та пошану у суспільства.

Відповідно компетенція надає посадовим особам виконання повноваження та функції, що в свою чергу надає чиновникам зловживати службовим становищем задля власної вигоди. На даному етапі особа починає відхилятися від зобов'язань, користуючись виключно правами згідно статуту, нехтувати цілями (метою його діяльності), та завданнями, що вимагає втручання відповідних органів.

Для того, щоб людський вимір права в формуванні органів виконавчої влади був на високому рівні чиновник повинен усвідомлено та ретельно працювати над своїми етичними характеристиками, адже мораль охоплює все різноманіття суспільного буття, вона не є замкненою в конкретному часовому проміжку. Важливими є системи, які визначають цінності та принципи, зафіксовані в нормативно - правових актах, а також формування груп людей, що відповідають за підтримку і захист цих норм.

Доброчесність - це не лише етичний стандарт, а й підвищення рівня запобігання посадовими особами корупції. Службовці виконавчих органів зобов'язані подавати декларації із зазначенням майна, доходів, витрат та зобов'язань фінансового характеру. Чиновники мають знати, що таке конфлікт інтересів, на кого розповсюджується регулювання в цій сфері, як запобігти його виникненню або вирішити, а також якими є наслідки за порушення вимог законодавства. Також необхідно пам'ятати про заходи врегулювання конфлікту інтересів. Зокрема обов'язок інформувати керівника виконавчого органу про конфлікт інтересів, не ухвалювати рішення чи не вчиняти дії в умовах розбіжності інтересів тощо.

При формуванні органів виконавчої влади мораль має взаємодіяти з правом. Ці два елементи - мораль та право є регуляторами поведінки людини, вони узгоджують інтереси особистості, держави, суспільства. Для правового врегулювання цього питання були розроблені «Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб», затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року №158. За цими Правилами основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб є служіння народу України, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина [5].

Поведінка посадовців виконавчих органів має забезпечувати довіру суспільства до інституцій. Правила містять не лише узагальнені стандарти достойної поведінки, якими зобов'язані користуватись державні службовці під час виконання своїх посадових обов'язків, але й підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення. Невід'ємним елементом є невідворотність самого покарання правопорушника-посадовця, адже доволі часто бувають і недосить втішні випадки, деякі чиновники уникають несприятливих наслідків вчиненого діяння шляхом зловживання службовим становищем «владою».

Натомість службовці органів виконавчої влади під час виконання своїх обов'язків, як і будь-які посадові особи, повинні неухильно дотримуватись:

• загальновизнаних етичних норм поведінки;

• високої культури спілкування;

• бути доброзичливими та ввічливими.

З суб'єктивної оцінки прихильників чіткого законодавчого регулювання доброчесності, питання зазначення особистих прав і гарантій кандидатів на посади виконавчих органів при здійсненні перевірки стосовно морально-етичних якостей є раціональним, адже в подальшому можливе настання негативних наслідків у разі відмови кандидата надати пояснення та спростування сумнівів стосовно доброчесності; застосування презумпції невинуватості, якщо кандидат фігурує в розслідуваннях кримінального характеру. Крім того, чиновникам надаються права на приватне життя, але в аспектах професійної зайнятості виникають обмеження приватності. Також для функціонування апарату, який наділений високими моральними якостями потрібно встановити чітке гарантування прав на управління державними справами та доступу до публічної служби.

Позиція противників проголошує те, що ідея встановлення морально-етичних вимог до кандидатів на посади не є раціональною, адже взагалі не співвідноситься із демократичними фундаментальними засадами управління [6, с. 27]. Проаналізувавши позицію автора, варто зауважити, що морально-етичні вимоги мають місце при виборі кандидатів на публічну службу. Проте це має чітко регулюватися правом, адже мораль є ширшою ніж право і, відповідно, без якісного правового регулювання можуть виникати утиски та дискримінації.

Висновок. Отже, людський вимір права у формуванні органів виконавчої влади повинен базуватися на доброчесності, що задовольняє права та законні інтереси громадян на належне отримання адміністративних послуг, визначає нагальну потребу обговорення питання стосовно конституційного закріплення зазначеного пункту, визначити, що встановлення вимоги доброчесності для кандидатів на посади є абсолютно раціональним (дослідження мотивів працевлаштування особи, потреб, цілей, наснаги до виконання роботи та планів щодо діяльності в майбутньому). Одне з основних завдань суспільства, якщо воно спрямоване на вектор покращення надання адміністративних послуг, полягає у створенні належних умов для покращення якостей доброчесного працівника органів виконавчої влади (висока заробітна плата, психологічний баланс у колективі, достатній відпочинок тощо).

Список використаних джерел

1. Управління суспільним розвитком: Словник-довідник. В.Д. Бакуменко, С.О. Борисевич, О.А.Бутрін та ін. К.: Вид-во НАДУ, 2011. 248 с. URL: http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Encycloped_vydanniy/0fda71bf-77c5-434a-a274 - 8cfa410b90e6.pdf (дата звернення 11.02.2022).

2. Maltsevа E.V. Theoretical and legal foundations of the essence of executive. Juridicheskie nauki. 2018, №25. С. 80-87.

3. Виконавча влада і адміністративне право. За заг. ред. В.Б. Авер'янова. Київ: Видавничий дім «Ін-Юре», 2007. 52 с. URL: http://kul.kiev.ua/praci-2002-roku/vikonavcha-vlada-i-administrativne-pravo-za - zag.-red.-v.b.-averjanova.-k.-vidavnichiy-dim-in-jure-2002. - 668-s.html (дата звернення 15.02.2022).

4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 №254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80#Text

5. Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: Наказ Національного агентства України з питань державної служби №158. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1203-16#Text (дата звернення 12.04.2022).

6. Констанкевич Ю.З. Морально-етичні критерії як конституційна умова формування органів публічної влади в Україні. Дисертація. Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса. 2021. 283 с. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/14804 (дата звернення 14.04.2022).

References

1. Upravlinnia suspilnym rozvytkom: Slovnyk-dovidnyk. V.D. Bakumenko, S.O. Borysevych, O.A. Butrin ta in. K.: Vyd-vo NADU, 2011. 248 s. URL: http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Encycloped_vydanniy/0fda71bf-77c5-434a-a274 - 8cfa410b90e6.pdf (data zvernennia 11.02.2022).

2. Maltseva E.V. Theoretical and legal foundations of the essence of executive. Juridicheskie nauki. 2018, №25. S. 80-87.

3. Vykonavcha vlada i administratyvne pravo. Za zah. red. V.B. Aver'ianova. Kyiv: Vydavnychyi dim «In-Iure», 2007. 52 s. URL: http://kul.kiev.ua/praci-2002-roku/vikonavcha-vlada-i-administrativne-pravo - za-zag.-red.-v.b.-averjanova.-k.-vidavnichiy-dim-in-jure-2002. - 668-s.html (data zvernennia 15.02.2022).

4. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 28.06.1996 №254k/96-VR. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80#Text

5. Pro zatverdzhennia Zahalnykh pravyl etychnoi povedinky derzhavnykh sluzhbovtsiv ta posadovykh osib mistsevoho samovriaduvannia: Nakaz Natsionalnoho ahentstva Ukrainy z pytan derzhavnoi sluzhby №158. URL: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/z1203-16#Text (data zvernennia 12.04.2022).

6. Konstankevych Yu. Z. Moralno-etychni kryterii yak konstytutsiina umova formuvannia orhaniv publichnoi vlady v Ukraini. Dysertatsiia. Natsionalnyi universytet «Odeska yurydychna akademiia», Odesa. 2021. 283 s. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/14804 (data zvernennia 14.04.2022).

Размещено на Allbest.ru